Ухвала

від 03.07.2023 по справі 916/708/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

03 липня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/708/22

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 року, суддя І інстанції Щавинська Ю.М., повний текст якого складено 10.11.2022

у справі № 916/708/22

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Весняний Бульвар", м. Одеса

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_2 , м. Одеса

2. ОСОБА_1 , м. Одеса

3. ОСОБА_3 , м. Одеса

про витребування земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

12.06.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 року у справі №916/708/22.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/708/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І, судді Принцевська Н.М., Ярош А.І. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2023 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 року у справі №916/708/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/708/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

27.06.2023 року на адресу Південно-західного апеляційного господарського надійшли матеріали справи №916/708/22.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень;

2) докази сплати судового збору;

3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі;

4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Згідно з ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Виходячи зі змісту наведеної норми, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.

Судова колегія зазначає, що скаржником, на підтвердження направлення копії апеляційної скарги відповідачу, до апеляційної скарги додано докази направлення копії апеляційної скарги Заступнику керівника Одеської обласної прокуратури, Товариству з обмеженою відповідальністю "Весняний Бульвар" та ОСОБА_2 . Однак, відсутні докази направлення копії апеляційної скарги Одеській міській раді та ОСОБА_3 , тобто, всупереч вимогам статті 259 Господарського процесуального кодексу України, останній не надав суду належних доказів направлення апеляційної скарги позивачу та третій особі.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку повний текст оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 року у справі №916/708/22 було складено та підписано 10.11.2022 року, тобто останнім днем для звернення до суду апеляційної інстанції було 30.11.2022 року. Повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 отримала у відділенні поштового зв`язку Укрпошта 24.11.2022 року, про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення, яке наявне в матеріалах справи.

Судова колегія, зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові по справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

При цьому, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 року у справі №916/708/22 була подана безпосередньо до Південно-західного апеляційного господарського суду 12.06.2023 року, що вбачається зі штампу канцелярії, тобто з пропуском передбаченого чинним процесуальним кодексом України строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 року у справі №916/708/22, мотивуючи тим, що скаржник вже звертався до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на це ж рішення Господарського суду Одеської області у даній справі 20.12.2022 року, однак ніяких процесуальних документів про стан розгляду своєї апеляційної скарги не отримував, тому звертався 15.02.2023 та 08.03.2023 року до Південно-західного апеляційного господарського суду із запитом про надання інформації про рух апеляційної скарги. 16.03.2023 року листом Південно-західного апеляційного господарського суду №10-09/232/2022 проінформовано ОСОБА_1 про постановлення апеляційним судом процесуальних документів з приводу її апеляційної скарги, однак затребувані скаржником документи не були надані, мотивуючи відмову тим, що матеріали справи було надіслано до суду першої інстанції.

16.03.2023 року на електронну адресу Господарського суду Одеської області, адвокатом скаржника було надіслано клопотання про направлення копії ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 року про залишення апеляційної скарги без руху та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 ; копії ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 року про повернення апеляційної скарги та копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 .

16.03.2023 року Господарським судом Одеської області на електронну адресу адвоката були надіслані копії ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 року та від 26.01.2023 року. Однак, не були направлені копії рекомендованих повідомлень про вручення ОСОБА_1 відповідних ухвал.

20.03.2023 року адвокатом скаржника було повторно надіслано клопотання про направлення копій рекомендованих повідомлень про вручення ОСОБА_1 вищезазначених ухвал.

24.03.2023 року Господарським судом Одеської області на електронну адресу адвоката були надіслані копії запитуваних рекомендованих повідомлень.

Після чого, 28.03.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 року про повернення апеляційної скарги по справі №916/708/22.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав недоведеності останнім поважних причин пропуску на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, запропоновано надати суду докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, за наявності.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 року про повернення апеляційної скаргу по справі №916/708/22. 06.06.2023 року апелянтом отримано повний текст відповідної ухвали.

Відтак, на думку апелянта, строк на подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення підлягає безумовному поновленню в зв`язку з наявністю поважних причин його пропуску та пов`язане із істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій щодо руху оскаржуваного рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

Сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу.

Так, в даному випадку скаржник зазначив в апеляційній скарзі в якості підстав, які він вважає об`єктивно поважними, те, що він нібито не отримував від суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції процесуальних документів, при цьому не надаючи суду будь-яких документів в підтвердження викладених обставин. Посилання на те, що він оскаржував судові акти в апеляційному та касаційному порядку, не може бути прийнято судом в якості поважних причин пропуску ним встановленого процесуального строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, який не може починатися від дня прийняття Верховним Судом будь-яких ухвал по даній справі та їх отримання.

З урахуванням викладеного, судова колегія зазначає, що скаржником не надано належних доказів для визнання поважності пропуску ним строку за зазначеними ним підставами на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 року у справі №916/708/22.

Також, з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що скаржником не надано належних доказів сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 року у справі №916/708/22, тоді як за приписами Закону України Про судовий збір за апеляційний перегляд рішення підлягає сплаті судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а саме у сумі 231 059 грн. 37 коп.: 150 % * 154 039 грн. 58 коп.

Разом з тим, в апеляційній скарзі скаржник просить суд звільнити його від сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення місцевого господарського суду по справі №916/708/22. Клопотання мотивоване скрутним фінансовим становищем скаржника та тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача. В обґрунтування своїх доводів скаржник додає до апеляційної скарги копії довідок про доходи №9778147724199719 та №3228442994288215, які видані пенсіонеру ОСОБА_1 , в тому, що вона перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні ПФУ в м. Одесі Одеської області і отримує пенсію за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».

Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

або 2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Розсуд суду при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору за клопотанням сторони є обмеженим. У законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яких може бути звільнено від сплати судового збору та підстави вчинення таких дій.

Отже, встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з касаційною скаргою на рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".

Суд зауважує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Питання про зменшення розміру судового збору або чи звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, надана скаржником копії довідок про доходи №9778147724199719 та №3228442994288215, які видані пенсіонеру ОСОБА_1 , в тому, що вона перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні ПФУ в м. Одесі Одеської області і отримує пенсію за віком не може повністю та достовірно відображати розмір всіх доходів скаржника за попередній календарний рік, і констатувати той факт, що їх сукупність не перевищує 5% від розміру судового збору. Адже наведені доводи та надані документи не є беззаперечними доказами, які підтверджують скрутний майновий стан скаржника та відсутність у нього можливості сплатити судовий збір та не дають змоги в повній мірі оцінити його майновий стан.

Судова колегія, наголошує, що цей документ інформує лише про розмір пенсії, яку скаржник отримував у 2021 та 2022 роках. Проте, одного його недостатньо для аргументованого висновку щодо визнання та визначення майнового стану скаржника таким, щоб звільнити його від сплати судового збору, оскільки з наданого скаржником документа також не можна визначити, що у нього відсутні інші доходи, які за 2022 рік з тих чи інших підстав були б ним отримані.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає недостатнім надану скаржником тільки одну довідку в якості підстави для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, і вважає за необхідне йому надати можливість надати суду інші переконливі та достатні докази на підтвердження обставин щодо відсутності у нього грошових коштів для сплати судового збору, наприклад, відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків тощо.

Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У ст. 129 Конституції України та ст. 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Зазначені вище недоліки апеляційної скарги не надають можливості судовій колегії без порушення вищевказаних приписів вирішити питання про можливість прийняття або повернення апеляційної скарги в даному випадку.

Частиною 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу підлягає залишенню без руху.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невиконання скаржником вимог ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до норм ст. 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 року у справі №916/708/22 на 36 аркушах залишити без руху.

2. ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати належні докази направлення копії апеляційної скарги на адреси Одеської міської ради та ОСОБА_3 , докази сплати судового збору за апеляційний перегляд в сумі 231 059 грн. 37 коп. або надати належні докази для можливості вирішення клопотання про звільнення його від сплати судового збору, вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 року у справі №916/708/22 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош