Постанова

від 24.10.2022 по справі 522/11912/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2215/22

Справа № 522/11912/19

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

за участю секретаря Сидоренко А.О.,

розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи за апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванта», Центр надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області в особі державного реєстратора Марушак Юлії Валеріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни про визнання правочину недійсним, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення нежитлових приміщень,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви ОСОБА_1 ..

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ «Аванта», Центр надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області в особі державного реєстратора Марушак Юлії Валеріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни в якому просив:

- визнати Договір про задоволення вимог Іпотекодержателя від 15 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та TOB „АВАНТА, посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу, Чужовською Наталею Юріївною - недійсним;

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 33443852 від 17.02.2017 року, №33444327 від 17.01.2017 року, державного реєстратора Марушак Юлії Валеріївни центр надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області скасувати.

Короткий зміст позовної заяви ОСОБА_2 .

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_2 до ТОВ «Аванта» в якому просила:

- усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування власним майном шляхом зобов`язання Відповідача ТОВ «АВАНТА»:

- звільнити нежитлове приміщення, а саме: адміністративно-виробничо- складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з будівлі літ. А, загальною площею 1599,8 кв.м.

- звільнити нежитлове приміщення, а саме: нежитлові приміщення промтоварного магазину-офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що в цілому складаються з приміщень, загальною площею 208,5 кв.м., основною площею 170,1 кв.м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2020 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ «Аванта», Центр надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області в особі державного реєстратора Марушак Ю.В., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Н.Ю. про визнання правочину недійсним, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно- відмовлено. Позов ОСОБА_2 до ТОВ «Аванта» про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення нежитлових приміщень задоволено. Усунено перешкоди у здійсненні власнику ОСОБА_2 на право користування її власністю шляхом зобов`язання TOB «АВАНТА»: звільнити нежитлове приміщення, а саме: адміністративно-виробничо- складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з будівлі літ. А, загальною площею 1599,8 кв.м.; звільнити нежитлове приміщення, а саме: нежитлові приміщення промтоварного магазину-офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що в цілому складаються з приміщень, загальною площею 208,5 кв.м., основною площею 170,1 кв.м.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні його позову і задоволення позову ОСОБА_2 .

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 12 жовтня 2022 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.

11 жовтня 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що адвокат Потопальський С.М. більше не представляє його інтереси у справі, а ОСОБА_1 з 04.10.2022р. по 10.10.2022р. перебував в урологічному відділенні №1 КНП «МКЛ №10» ОМР, де йому проведено хірургічні втручання у звязку із чим він ще знаходиться на лікуванні.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками ОСОБА_1 є адвокат Потопальський С.М. та адвокат Счастлівцева Л.В..

Жадан М.Ю. у заяві зазначає, що адвокат Потопальський С.М. більше не представляє його інтереси, однак жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вказаних обставин не надає.

Крім того, адвокат Счастлівцева Л.В. була завчасно сповіщена про розгляд справи ще 13 вересня 2022 року шляхом доставлення судової повістки на електронні адреси, а тому мала можливість реалізувати своє право на участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Таким чином, поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі.

Судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.

Додатково апеляційний суд зауважує, що заявник та його представники не були позбавлені можливості вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів завчасно, оскільки про проведення судового засідання 12 жовтня 2022 року була повідомлена 13 вересня 2022 року.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у цивільній справі №727/4257/19.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повне судове рішення виготовлено 24 жовтня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на Адміністративно-виробничо-складське приміщення №008471 від 10.07.2000р., яке видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. от. Головатого. 67, належить ЗАТ «Одеський автоскладальний завод», що складається з літ. «А,Б,В,Г,Д», загальною площею 1575,7 кв.м., відображених в технічному паспорті від 07.05.2000р., свідоцтво видане на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.1993р., акту прийому-передачі від 31.03.1994 р., розпорядження Ленінської рай адміністрації виконкому Одеської міської ради від 04.07.2000р.№ 302 (а.с.14, т.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення промтоварного магазину офісу, яке видане 26.04.2012р. виконавчим комітетом Одеської міської ради, об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в цілому, належить товариству з обмеженою відповідальністю «Аванта», на праві приватної власності.

Об`єкт в цілому складається з приміщень, загальною площею 208,5 кв.м, основною площею 170,1 кв.м, відображених у технічному паспорті від 07.07.2010р.

Свідоцтво видане на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 07.03.2012р., №ОД 14112035736; замість договору купівлі-продажу від 10.12.2002р., зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» від 05.08.2003р., реєстр. кн. № 26неж - стор.97-р № 1164 (дублікат реєстраційного посвідчення від 27.05.2010р. (а.с.15, т.1)

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав від 26.07.2012 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» за № 34958872, вбачається про те, що власником нежитлових приміщеннь промтоварного магазину офісу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , є ТОВ « АВАНТА», на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 26.04.2012 року, яке видано виконавчим комітетом Одеської міської ради (а.с.16,т1).

Судом першої інстанції правильно встановлено, також із матеріалів справи вбачається про те, що 15 серпня 2016 року між ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки ратника податків НОМЕР_2 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) - з однієї сторони, (Позикодавець) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Вінниця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 )- з другої сторони (Позичальник), було укладено Договір позики грошей, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за номером 1911 (а.с.17-18, т.1);

Відповідно до п.1 Договору, позикодавець передала, а Позичальник прийняв у приватну власність грошову суму в розмірі 2 650 000 (два мільйона шістсот п`ятдесят тисяч) гривень, що в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 106 000 (сто шість тисяч) доларів США. Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю в строк та на умовах, передбачених цим Договором, позику в вищезазначеному розмірі.

Згідно із п. 2 Договору позика передається Позикодавцем Позичальнику безпосередньо при підписанні Сторонами цього Договору готівкою. Підписання цього Договору Позичальником підтверджує факт одержання ним (нею) від Позикодавця грошових коштів в сумі, визначеній в п. 1 цього Договору. Підписаний Позикодавцем Договір є доказом передачі позики від Позикодавця до Позичальника.

Відповідно до п. 3 Договору сторони домовилися, що Позичальник зобов`язаний повернути (погасити) суму грошових коштів, зазначену в п. 1 цього Договору, в повному обсязі до 15.11.2016 року (п`ятнадцятого листопада дві тисячі шістнадцятого року) включно, який може бути продовжений за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення до цього Договору повинні бути викладеними в письмовій формі та нотаріально посвідченими. Всі додаткові угоди щодо внесення змін та доповнень до цього Договору складають його невід`ємну частину.

Відповідно до п.3.1. Договору сторони узгодили, що у випадку зміни курсу гривні до долара США позика підлягає поверненню, таким чином, щоб розмір повернутої позики відповідав доларовому еквівалентові позики за курсом доларів США, встановленим курсом НБУ, станом на дату повернення позики.

Згідно із п. 3.2 Договору, повернення позиченої суми грошей повинно вчинятися за наступним графіком: 15 числа кожного місяця, починаючи з 15.08.2016 року по 15.10.2016 року, у гривні, що в еквіваленті, за домовленістю сторін, становитиме 2 000 (дві тисячі) доларів США, а решту суми у гривні, що в еквіваленті, за домовленістю сторін, становитиме 100 000 (сто тисяч) доларів США - по 15.11.2016 року (п`ятнадцяте листопада дві тисячі шістнадцятого року) ( а.с.17-18,т.1).

15 серпня 2016 року між ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , далі за текстом Іпотекодержатель - з однієї сторони, та ТОВ «АВАНТА», податковий номер 30934323, місцезнаходження якого: місто Одеса, вулиця Отамана Головатого, будинок 67/69, далі за тестом - «Іпотекодавець», в особі директора - Жадана Михайла Юрійовича, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та діє на підставі Статуту, зареєстрованого Ленінською райадміністрацією м. Одеси 01.06.2001 року за реєстраційним номером 04056925Ю0010435, з усіма змінами до нього, та Протоколу № 6 зборів Учасників ТОВ «АВАНТА» від 03.01.2012 року, далі за текстом - «Представник Іпотекодавця» („Майновий поручитель за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: місто Вінниця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , далі за текстом «Позичальник»), з іншої сторони укладено іпотечний договір, який було посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за номером 1913,1914 (а.с.19-22, т.1).

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору суть і строк виконання Основного зобов`язання. Іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя щодо виконання Позичальником кожного і всіх його Зобов`язань за Договором позики грошей у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Договорі позики грошей, з усіма змінами і доповненнями до нього. Зокрема, Іпотека за цим Договором забезпечує виконання таких вимог Іпотекодержателя:

А. Повернення позики. Позичальник зобов`язаний повністю повернути Іпотекодержателю суму отриманої позики по 15.11.2016 (п`ятнадцяте листопада дві тисячі шістнадцятого) року, відповідно до умов встановлених Договором позики грошей, посвідченого 15 серпня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 1911, далі за текстом «Договір позики». Сума позики складає 2 650 000 (два мільйона шістсот п`ятдесят тисяч) гривень, що в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 106 000 (сто шість тисяч) доларів США.

Відповідно до п.2.1. Іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно:

- Нежитлові приміщення промтоварного магазину-офісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що в цілому складаються з приміщень, загальною площею 208,5 кв.м., основною площею 170,1 кв.м.

- Адміністративно-виробничо-складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (шістдесят сім), що в цілому складається з будівлі літ. «А», загальною площею 1599,8 кв.м., 66/100 часток якого належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного, в простій письмовій формі, 13.07.2000 р., право власності на яке зареєстровано Одеським міським бюро технічної інвентарізацїї та реєстрації об`єктів нерухомості 20.07.2000 р.в книзі 9неж., на стор. 157, під р. № 945 (дублікат реєстраційного посвідчення видано 11.12.2003 р.), та 34/100 частки якого належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного, в простій письмовій формі, 17.08.2001 р., право власності на які зареєстровано Одеським міським бюро технічної інвентарізації та реєстрації об`єктів нерухомості 29.11.2001 р. в книзі 15неж., на стор. 86, під № 945 (15.08.2016 р. право власності на вищевказане адміністративно-виробничо-складське приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 1000156651101, номер запису про право власності відповідно: 15908117 та 15908497).

Відповідно до пункту 6.3 Іпотечного договору, встановлено про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється одним з таких способів за вибором Іпотекодержателя: (1) за рішенням суду; (2) на підставі виконавчого напису нотаріуса; (3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до умов, передбачених окремим Договором про задоволення вимог Іпотекодержателя .

Реалізація Предмету Іпотеки, на який звернено стягнення за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до пункту 6.6.1. Іпотечного договору, передбачено у разі виникнення у Іпотекодержателя права звернути стягнення на предмет Іпотеки, задоволення вимог Іпотекодержателяшляхом переходу до Іпотекодержателя прав власності на Предмет іпотеки, та застереження про задоволення вимог Іпотекодержателяшляхом продажу Предмету іпотеки Іпотекодержателем будь-якій особі, провадиться згідно умов окремого Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, який має бути нотаріально посвідчений одночасно з укладенням цього договору. Порядок задоволення вимог Іпотекодержателя, згідно умов окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, нотаріусом Сторонам роз`яснено.

15 серпня 2016 року між ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , далі за текстом Іпотекодержатель - з однієї сторони, та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНТА», податковий номер 30934323, місцезнаходження якого: місто Одеса, вулиця Отамана Головатого, будинок 67/69, далі за тестом - «Іпотекодавець», в особі директора - Жадана Михайла Юрійовича, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та діє на підставі Статуту, зареєстрованого Ленінською райадміністрацією м. Одеси 01.06.2001 року за реєстраційним номером 04056925Ю0010435, з усіма змінами до нього, та Протоколу № 6 зборів Учасників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВАНТА» від 03.01.2012 року, далі за текстом - «Представник Іпотекодавця» („Майновий поручитель за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м.Вінниця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , далі за текстом «Позичальник»), з іншої сторони, в забезпечення виконання Іпотекодавцем Іпотечного договору, укладеного в забезпечення виконання Договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., 15 серпня 2016 року за реєстровим № 1915, згідно умов цього договору, а також виплаті пені, відшкодування збитків в результаті порушення умов Договору позики та інших витрат відповідних до законодавства України, понесених у зв`язку з невиконанням зазначеного договору позики, укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який було посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за номером 1915 (а.с.23-25, т.1).

Відповідно до п.1 Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, вбачається про те, що Іпотекодавцем та Іпотекодержателем укладений Іпотечний договір, відповідно до якого «Предметом іпотеки» є нерухоме майно:

- Нежитлові приміщення промтоварного магазину-офісу, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що в цілому складаються з приміщень, загальною площею 208,5 кв.м., основною площею 170,1 кв.м.

- Адміністративно-виробничо-складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (шістдесят сім), що в цілому складається з будівлі літ. «А», загальною площею 1599,8 кв.м.

Оціночна вартість вищезгаданих Нежитлових приміщень промтоварного магазину-офісу, згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «РІАЛ ЕКСПЕРТ ПЛЮС» 02.08.2016 року, становить 976 406 (дев`ятсот сімдесят шість тисяч чотириста шість) гривень 00 копійок.

Оціночна вартість вищезгаданого Адміністративно-виробничо-складського приміщення, згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «РІАЛ ЕКСПЕРТ ПЛЮС» 02.08.2016 року, становить 2 492 810 (два мільйона чотириста дев`яносто дві тисячі вісімсот десять) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 5. Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, з метою задоволення своїх вимог Іпотекодержатель має право:

Відповідно до п.5.1. - Звернути стягнення на Предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь-якого із зобов`язань, передбачених Договором позики, вони не будуть виконані (повшстю або частково), що підтверджуватиметься заявою Іпотекодержателя про невиконання зобов`язань Позичальником за Основним зобов`язанням, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. або іншим нотаріусом за вибором Іпотекодержателя.

Відповідно до п. 5.2.- Звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання будь-якого із обов`язків за Договором позики у випадках:

-порушення Іпотекодавцем зобов`язань за Іпотечним договором, у т.ч. при порушенні порядку заміни Предмета іпотеки, надання Іпотекодавцем Предмета іпотеки в найм, спільну діяльність, здійснення реєстрації (прописки) фізичної особи (чи декількох фізичних осіб) на житлову площу, обтяжену іпотекою, проведення капітального ремонту, здійснення істотних поліпшень та перепланування (переобладнання) Предмету іпотеки, передачі іпотеки у наступну іпотеку без попередньої письмової згоди Іпотекодержателя;

-порушення судом справи про визнання Іпотекодавця та/або Позичальника недієздатним або обмежено дієздатним відносно Іпотекодавця; - встановлення невідповідності дійсності відомостей, які містяться в Договорі позики або Іпотечному договорі, або в інших документах, наданих Іпотекодавцем та/або Позичальником Іпотекодержателю;

-пред`явлення третіми особами вимог до забезпечення й/або порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником зобов`язань по договорах, укладених з метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором позики:

-порушення Іпотекодавцем та/або Позичальником будь-яких інших зобов`язань, передбачених умовами Договору позики та/або Іпотечного договору, в тому числі порушення графіку погашення Основного зобов`язання, встановленого договором позики.

Відповідно до п. 10 договору про задоволення вимог іпотеко держателя, Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття напідставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати Іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог Іпотекодержателя.

Відповідно доп.12. договору про задоволення вимог іпотеко держателя, вартість Предмету іпотеки, за якою Іпотекодержатель набуває його у власність, або продає його від свого імені, в рахунок виконання Основного зобов`язання, за домовленістю Сторін становить 3 469 216 (три мільйона чотириста шістдесят девять тисяч двісті шістнадцять) гривень 00 копійок. На момент переходу права власності вищезазначена вартість Предмету іпотеки має бути уточнена на підставі оцінки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності. Іпотекодержатель має право визначати суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. 16 договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 15.08.2016 року вбачається те, що цей договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов`язань за Договором Позики. У разі невиконання зобов`язань за Договором Позики та переходу права власності на Предмет іпотеки , цей Договір стає правовстановлюючим документом на вказаній в п. 1 цього Договору Предмет іпотеки, право власності на Предмет іпотеки, відповідно до ст. 182 ЦК України, підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.3 ЦК України однією із засад цивільного судочинства є свобода договору.

Відповідно до положень ст.11 ЦК України взаємні права та обов`язки виникають на підставі договорів.

За загальним правилом, встановленим ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За змістом положень ч.ч. 1,3 ст. 36 Законом України «Про іпотеку», стосовно іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюєтеся до такого договору за своїми правовими наслідками та забезпечує передачу іпотекодержателю права на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правової підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюєтеся до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Нормою ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що застереження в іпотечному договорі прирівнюєтеся за своїми правовими наслідками до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Укладання будь-яких інших додаткових чи окремих договорів ні законодавством, ні договором іпотеки не передбачено.

В постанові від 11 вересня 2013 року Верховний Суд України зазначив наступну правову позицію: «Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону-умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав обов`язків на шкоду споживача. Аналізуючи норму ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві».

Пунктом першим статті 627 ЦК України, також встановлено свободу договору, з посиланням на статтю 6 зазначеного Кодексу із зазначенням того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, свобода договору означає право громадян та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонами визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір вважається укладеним , якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. До істотних умов відносяться умови про предмет договору, умови, які визначені істотними законом, а такожті умови, щодо яких сторонами обов`язково повинна бути досягнута згода. Жодних зауважень чи застережень у позивача на момент укладення та підписання договору не було. Підписання свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов`язки, зазначені у договорі.

Таким чином, під час укладення спірного договору про задоволення вимог іпотеко держателя від 15 серпня 2016 року, було дотримано вимоги чинного законодавства, тому відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання позивача на необізнаність про умови договору та те, що під час підписання йому не був наданий час на ознайомлення з умовами договору, оскільки позивач не надав жодного доказу, на підтвердження викладених обставин, а договір позики, договір іпотеки, та договір про задоволення вимог Іпотекодержателя особисто підписані позивачем ОСОБА_1 .

В матеріалах справи міститься заява від дружини ОСОБА_1 ОСОБА_3 , про надання згоди на вчинення правочинів, яка була посвідчена 15.08.2016р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 1910, міститься в матеріалах справи (а.с.29, т.3).

Відповідно до вищевказаної заяви ОСОБА_4 , маючи повну цивільну дієздатність, перебуваючи при здоровому розумі, та ясній пам`яті, розуміючи значення, умови та правові наслідки своїх дій, діючи добровільно, цим надала свою згоду її чоловіку - ОСОБА_1 на укладення Договору позики грошей із ОСОБА_2 та отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 2 650 000 (два мільйона шістсот п`ятдесят тисяч) гривень, що в еквіваленті, за домовленістю сторін, становить 106 000 (сто шість тисяч) доларів США.

Також ОСОБА_3 дала свою згоду на укладення договорів про внесення будь-яких змін до вищезазначеного договору, в тому числі щодо збільшення чи зменшення суми позики, зміни строків повернення позики, та на укладення договорів про розірвання вищевказаних договорів.

Крам того, ОСОБА_3 вказує про те, що такі цивільно-правові договори відповідають інтересам їх сім`ї, та погоджується з тим, щоб умови всіх вищевказаних цивільно-правових договорів визначалися її чоловіком самостійно.

ОСОБА_3 , повідомила про те, що шлюбний договір та/або договір про поділ майна подружжя між нею та ОСОБА_1 не укладався, встановлений законом режим спільної власності на все їх майно не змінювався.

ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перебувають у шлюбі, відповідно до Свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_4 , яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції 27 травня 2015 року, актовий запис № 758(а.с.29, т.3).

Із матеріалів справи вбачається про те, що 18.10.2016 року і 22.09.2016 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 кошти у розмірі 4000 доларів США, в якості погашення боргу за договором позики, відповідно до письмових розписок, які містяться в матеріалах справи ( арк.сп. 30-31, т.1). Дані обставини підтвердили у судовому засідані сторони по справі ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Крім того, в матеріалах справи міститяться інші письмові розписки з тексту яких вбачається про те, що громадянин ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_1 кошти у розмірі 5000 дол. США від 09.08.2018р. (а.с.32, т.1), також про отримання від ОСОБА_1 коштів у розмірі 2000 дол. США від 14.12.2017 р. (а.с.33, т.1), громадянин ОСОБА_5 надав письмову розписку ОСОБА_1 про те, що претензій по відсоткам боргу ОСОБА_1 не має від 15.03.2018 року (а.с.34, т.1).

Однак, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги письмові розписки на громадянина ОСОБА_5 , так як даний громадянин не є стороною по справі, також він не є стороною за оскаржуваним позивачем ОСОБА_1 договором по справі.

Судом встановлено, про те, що 24.11.2016 р. ОСОБА_2 складено лист повідомлення про порушення п.3 і п. 3.2 договру позики грошей від 15.08.2016р. та 01.12.2016р. та відправлено на адресу фактичного місцезнаходження ТОВ «АВАНТА», і 06.12.2016 р. даний лист було отримано директором ТОВ «Аванта» Жадан М.Ю. про що свідчить його особистий підпис (а.с.102, т.2).

Судом встановлено про те, що позивачкою ОСОБА_2 було направлено на всі відомі адреси місцезнаходження відповідача ТОВ АВАНТА, директором якого є ОСОБА_1 , письмові вимоги про усунення перешкод у користуванні вищезазначеними приміщеннями та відповідно їх звільнення, що підтверджується накладним Укрпошти № 6502034138858 від 13.11.2019р. з описом вкладень (а.с.103,104, т.2), № 6502034138840 від 13.11.2019р. з описом вкладень (а.с.105,106, т.20), № 6502034418831 від 13.11.2019р. з описом вкладень (а.с.107,108, т.2),№ 6502034418823 від 13.11.2019р. з описом вкладень (а.с.109,110, т.2).Однак, вимоги не було усунуто відповідачем.

27.07.2020 року на виконання ухвали Суворовського районного суду м.Одеси від 25.06.2020р. про витребування доказів від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни по цивільній справі, надійшли належним чином засвідчені копії витребуваних документів на 141 аркуші, які містяться в матеріалах справи ( арк.сп.24-155, т.3).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповіднодо цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст.37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 цього Закону.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 не надав суду письмових доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог .

Також, суд першої інстанції вмотивовано вважав, про те, що позивач ОСОБА_1 не довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, тому враховуючи викладене позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ «Аванта», Центр надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області в особі державного реєстратора Марушак Юлії Валеріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни про визнання правочину недійсним, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Аванта» про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення нежитлових приміщень суд зазначав наступне.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлових приміщень, а саме: адміністративно-виробничо- складське приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з будівлі літ. А, загальною площею 1599,8 кв.м. та нежитлове приміщення промтоварного магазину-офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що в цілому складаються з приміщень, загальною площею 208,5 кв.м., основною площею 170,1 кв.м., на підставі іпотечного договору, серії та 1912, виданий 15.08.2016р., видавник приватний нотаріус; договір про задоволення вимог іпотеко держателя. серія та номер 1915, виданий 15.08.2016р., видавник: приватний нотаріус, Договір позики грошей, серія та номер 1911, виданий 15.08.2016р., видавник: приватний нотаріус, поштове відправлення, серія та номер 15292, виданий 06.12.2016р., видавник ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 78223073 від 17.01.2017р. (а.с.65, т.1) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 78225381 від 17.01.2017р. (а.с.66, т.1) та З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 17397356 від 24.06.2019р. (а.с.111-115, т.2).

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може з дійснюватися іншими суб`єктами.

Водночас, за змістом статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкоду здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Виходячи з міжнародно-правових зобов`язань держави, положень ст. 8 Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції ратифікована Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у частині першій ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист власності» передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно зі статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачається про те, що позивачкою ОСОБА_2 було направлено на всі відомі адреси місцезнаходження відповідача ТОВ АВАНТА, директором якого є ОСОБА_1 , письмові вимоги про усунення перешкод у користуванні вищезазначеними приміщеннями та відповідно їх звільнення, що підтверджується накладним Укрпошти № 6502034138858 від 13.11.2019р. з описом вкладень (а.с.103,104, т.2), № 6502034138840 від 13.11.2019р. з описом вкладень (а.с.105,106, т.20), № 6502034418831 від 13.11.2019р. з описом вкладень (а.с.107,108, т.2), № 6502034418823 від 13.11.2019р. з описом вкладень (а.с.109,110, т.2). Однак, вимоги не було виконано відповідачем.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачкою ОСОБА_2 законно та правомірно набуто право власності на нежитлові приміщення, а саме: адміністративно-виробничо-складське приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з будівлі літ. А, загальною площею 1599,8 кв.м. та нежитлове приміщення промтоварного магазину-офісу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що в цілому складаються з приміщень, загальною площею 208,5 кв.м., основною площею 170,1 кв.м.

При таких обставинах, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем ОСОБА_2 доведено факт дійсного порушення її права, яке полягає у позбавленні можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним їй майном, тому позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Аванта» про усунення перешкоди у здійсненні права користування нежитловими приміщеннями підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ «Аванта», Центр надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області в особі державного реєстратора Марушак Юлії Валеріївни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чужовської Наталії Юріївни про визнання правочину недійсним, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не підлягають задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «Аванта» про усунення перешкод у користуванні майном та звільнення нежитлових приміщень підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судове рішення виготовлено 24 жовтня 2022 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк