Ухвала

від 10.11.2022 по справі 522/16223/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/926/22

Справа № 522/16223/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160500002538 від 21 липня 2020 року відносно

ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянка України, уродженка м. Одеси, з неповною вищою освітою, інвалід 2 групи, не заміжня, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом 1-ої інстанції

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2021 року ОСОБА_8 визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнена від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік, з покладенням на неї обов`язків, передбачених пунктами 1) та 2) ч.1 ст.76 КК України, а саме:

1)періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання з цивільними позовами потерпілого, стосовно долі речових доказів, із процесуальними витратами та заходами забезпечення у кримінальному провадженні.

Оскаржуваним вироком встановлено, що 20 липня 2020 року приблизно о 15 годині 34 хвилини у денний час доби, в умовах необмеженої видимості, мокрого дорожнього покриття і мілкого дощу, водій ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювала рух по лівій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Преображенська у Приморському районі м.Одеси, з боку вул. Грецької в напрямку вул. Буніна, на якій організовано двосторонній рух по двом смугам руху в кожному напрямку руху, які поділені дорожньою розміткою 1.3 згідно Правил дорожнього руху України.

Під`їжджаючи до регульованого перехрестя вул. Преображенська вул. Буніна, режим проїзду транспортних засобів на якому на момент ДТП регулювався автоматичними світлофорами, що працювали у справному штатному режимі, водій ОСОБА_8 зупинилася у своїй лівій смузі руху проїзної частини вул. Преображенська перед перехрестям, потім надала перевагу в русі зустрічним транспортним засобам, після чого відновила рух і на дозвільний зелений сигнал світлофору у своєму напрямку руху, як для водія транспортного засобу, що здійснює рух по проїзній частині вул. Преображенська через дане перехрестя, в`їхала на перехрестя вул. Преображенська вул. Буніна та почала виконувати маневр лівого повороту з проїзної частини вул. Преображенська на проїзну частину вул. Буніна.

Виконуючи маневр лівого повороту водій ОСОБА_8 була не уважною, за дорожньою обстановкою не слідкувала, у несприятливих погодних умовах, що були на момент пригоди, а саме при мокрому дорожньому покритті не обрала тієї безпечної швидкості свого руху, яка б дозволяла безпечно керувати транспортним засобом, постійно контролювати його рух та вчасно реагувати на можливу зміну для неї дорожньої обстановки, в результаті чого при маневруванні втратила контроль над керуванням автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого автомобіль в режимі бокового заносу, в неконтрольованому водієм ОСОБА_8 стані, виїхав за межі проїзної частини вул.Буніна, де здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_9 , який стояв у статичному положенні біля правого краю проїзної частини вул. Буніна, тримаючи зліва від себе велосипед «Сентуріон», що розміщувався вздовж осі проїзної частини вул. Буніна, між зупинкою громадського транспорту та батискафом «Форнетті».

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, з якими був госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

Не погодившись із зазначеним вироком суду захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок в частині призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що свідоцтво про право керування транспортним засобом було видане ОСОБА_8 06 грудня 2019 року. Строк дії свідоцтва становив 2 роки та сплив 06 грудня 2021 року. Отже станом на 17 грудня 2021 року дату ухвалення вироку обвинувачена ОСОБА_8 не мала діючого свідоцтва про право на керування транспортними засобами, а отже не мала такого права.

Позиції учасників апеляційного розгляду в судовому засіданні

В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 підтримав вимогиапеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин зазначених у вироку, кваліфікація її дій та призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки зі звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК України, в апеляційній скарзі захисником не оспорюються.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Пленум Верховного Суду України у пункті 21 своєї постанови №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначив, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст.286 ст.287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами.

Санкція ч.2 ст.286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування і не є обов`язковим для суду.

Апеляційним судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 вчинила злочин з необережності, визнала свою вину та щиро розкаялась, раніше вона не притягалась до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, а з боку потерпілого до ОСОБА_8 відсутні моральні та матеріальні претензії.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_8 судами першої та апеляційної інстанції не встановлено.

Крім того в ході апеляційного розгляду знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги захисника про те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди обвинувачена ОСОБА_8 не мала діючого свідоцтва на право керування транспортними засобами.

Так, в матеріалах кримінального провадження на аркуші 97 міститься копія посвідчення водія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказане посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «В» було видане ОСОБА_8 06 грудня 2019 року на строк 2 роки і термін дії водійського посвідчення сплив 06 грудня 2021 року.

На момент ухвалення оскаржуваного вироку 17 грудня 2021 року термін дії водійського посвідчення ОСОБА_8 закінчився, а отже вона вважалась і на теперішній час вважається особою, яка не має права керувати транспортними засобами.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилково призначив ОСОБА_8 додаткове покарання у позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки на момент ухвалення вироку обвинувачена таким правом наділена не була.

Вказаний висновок апеляційного суду цілком узгоджується з позицією викладеною в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2019 року по справі № 708/40/18, провадження № 51-7569 км 18, в якій суд зазначив, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом не призначається засудженому, який не має права керувати транспортними засобами.

Отже, враховуючи вищезазначене, призначення судом першої інстанції обвинуваченій ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік є помилковим та підлягає виключенню з оскарженого вироку.

Відповідно доп.4)ч.1ст.409КПК Українипідставою дляскасування абозміни судовогорішення прирозгляді справив судіапеляційної інстанціїє неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п.2) ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є застосування закону, який не підлягає застосуванню, в даному випадку призначення обвинуваченій додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Згідно п.2) ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд має право змінити вирок або ухвалу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 та змінити оскаржений вирок в частині призначення покарання.

Керуючись статями 376, 404, 405, 407, 408, 409, 413, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2021 року, яким ОСОБА_8 визнана винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України змінити в частині призначення покарання.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частин вироку посилання суду на призначення ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4