Рішення

від 07.11.2022 по справі 388/1201/22

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 388/1201/22

провадження № 2/388/394/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2022м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Степанов С.В.

при секретарі - Гриненко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фермерського господарства «Восход» до Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області, Гурівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними розпоряджень, договорів оренди та визнання права постійного користування, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсними розпоряджень, договорів оренди та визнання права постійного користування, мотивуючи свої вимоги наступним.

На підставі розпорядження представника Президента України Долинського району Кіровоградської області від 29 грудня 1993 року № 592 ОСОБА_2 надано у постійне користування земельна ділянка площею 50 га, розташованої на території Іванівської сільської ради народних депутатів, для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується даними Державного акту на право постійного користування землею серії КР № 104 виданого 01 квітня 1994 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 103.

Для ведення фермерського господарства на вищевказаній земельній ділянці 19 квітня 1994 року ОСОБА_2 створено селянське (фермерське) господарство «Восход», що підтверджується даними свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 520046, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14241200000000092. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2004 року у справі № 2-1447 визнано, відповідача по справі, ОСОБА_1 членом селянського (фермерського) господарства «Восход», розташованого на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, як спадкоємця голови селянського (фермерського) господарства «Восход» ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до статуту Фермерського господарства «Восход», в редакції станом на 31.05.2005 Фермерське господарство «Восход» є новою назвою перейменованого селянського (фермерського) господарства «Восход» (п. 1.1.).

Пунктом 1.2 вказаного статуту визначено, що засновником Господарства є відповідач - ОСОБА_1 . Головою Господарства є його Засновник або особа, що є його правонаступником (п. 1.4).

Розпорядженням Голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 688-р від 18 жовтня 2012 року «Про надання згоди громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» припинено право постійного користування землею, посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії КР № 104 від 01 квітня 1994 року на земельну ділянку загальною площею 50,00 га ріллі, надану для ведення селянського (фермерського) господарства із земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради, у зв`язку зі смертю громадянина ОСОБА_2 (п.1.).

Визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серії КР № 104, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження представника Президента України від 29 грудня 1993 року № 592 на земельну ділянку загальною площею 50,00 га ріллі на території Іванівської сільської ради Долинського району, надану для ведення селянського (фермерського) господарства, зареєстрований 01 квітня 1994 року в Книзі за № 103 (п. 2.).

Надано дозвіл громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 50,00 га ріллі в оренду строком на 10 років для ведення фермерського господарства за рахунок вільних земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Долинського району (п.4.).

Розпорядженням Голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 817-р від 23 листопада 2012 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду громадянці ОСОБА_1 загальною площею 50,00 га ріллі на території Іванівської сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 загальною площею 50,00 га ріллі в оренду строком на 10 років для ведення фермерського господарства за рахунок вільних земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Долинського району (п. 1.).

Передано громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 50,00 га ріллі в оренду строком на 10 (десять) років для ведення фермерського господарства сільськогосподарського призначення на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

На виконання вищезазначеного розпорядження № 817-р від 23 листопада 2012 року, 10 грудня 2012 року між Долинською районною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі № 193/2012 про передачу в оренду останній земельної ділянки площею 24,8329 га.

20 червня 2014 року Реєстраційною службою Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області зареєстровано право оренди ОСОБА_1 за договором оренди землі № 193/2012 від 10.12.2012, номер запису про інше речове право: 6156810. Також, 10 грудня 2012 року між Долинською районною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі № 194/2012 про передачу в оренду останній земельної ділянки площею 25,2145 га.

20 червня 2014 року Реєстраційною службою Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області зареєстровано право оренди ОСОБА_1 за договором оренди землі № 194/2012 від 10.12.2012, номер запису про інше речове право: 6156500.

Розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації № 165-р від 19 травня 2014 року «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 23 листопада 2012 року № 817-р» у зв`язку із допущенням помилки: внесено зміни до назви, пункту 1 та 2 розпорядження голови районної державної адміністрації від 23 листопада 2012 року № 817-р «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду громадянці ОСОБА_1 загальною площею 50,00 га ріллі на території Іванівської сільської ради», а саме: змінено загальну площу земельної ділянки з «50,0000 га ріллі» на «50,0474 га ріллі».

З наведеного слідує, що ОСОБА_2 отримав у постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення фермерського господарства, створив фермерське господарство СФГ «Восход» та згодом помер. В результаті його смерті, Долинською районною державною адміністрацією припинено право постійного користування земельною ділянкою 50,00 га, а вказану земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_1 на 10 років.

ФГ «Восход» вважає припинення права постійного користування та подальше передання земельної ділянки неправомірним, враховуючи наступне.

На час надання засновнику селянського (фермерського) господарства "Восход" ОСОБА_2 права постійного користування спірною земельною ділянкою діявЗемельний кодексУкраїнської РСР від 18 грудня 1990 року, який у відповідній редакції передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою. Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина друга статті 7 зазначеного кодексу(тут і далі - у редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки засновникові). Право постійного користування землею посвідчували державні акти, їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (частина перша статті 23 Земельного кодексуУкраїнської РСР від).

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (частина перша статті 50 вказаного кодексу). Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (пункт 1 частини п`ятої статті 7 Земельного кодексуУкраїнської РСР від 18 грудня 1990 року).

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляли про їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливими були також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки (частини першатадруга статті 51 Земельного кодексуУкраїнської РСР від 18 грудня 1990 року).

Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 Земельного кодексуУкраїнської РСР від 18 грудня 1990 року).

На час заснування СФГ «Восход» відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-ХІІ, приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і доЗемельного кодексуУкраїнської РСР від 18 грудня 1990 року.

Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини перша, четверта та п`ята статті 2 Закону № 2009-ХІІ).

Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (частина перша статті 4 Закону №2009-ХІІ.

Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (частина друга статті 4 Закону № 2009-ХІІ).

Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджували їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства (частина перша статті 5 Закону № 2009-ХІІ).

Після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частини перша та друга статті 9 Закону № 2009-ХІІ).

Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбаченихстаттями 27і28 Земельного кодексу України(пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-ХІІ).

За змістом наведених приписів на час створення СФГ «Восход» можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.

Право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 Земельного кодексуУкраїнської РСР від 18 грудня 1990 року), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-ХН).

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (пункт 1 частини першої статті 40 ЗКУкраїнської РСР від 18 грудня 1990 року), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (пункт 7 частини першої статті 27,частина друга статті 29,частина перша статті 88 Земельного кодексуУкраїнської РСР від 18 грудня 1990 року), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була та є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.

Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення. переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-ХІІ). Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник.

Враховуючи наведене, з моменту створення СФГ «Восход» відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

Окремо зазначаю, що на час видачі акту селянське (фермерське) господарство як юридична особа ще не існувало. Саме надання в постійне користування громадянину ОСОБА_2 стало підставою для створення селянського фермерського господарства Восход.

З наведеного вбачається, що на момент надання земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалась фізичній особі не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Відтак, з моменту державної реєстрації - з 19.04.1994 користувачем земельної ділянки є Фермерське господарство Восход. Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. ФГ «Восход» не припиняло свою діяльність та здійснює господарську діяльність безперервно від часу свого створення, однак його право постійного користування земельною ділянкою не визнається відповідачем. Наведені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом та є предметом спору у даній справі.

В судовому засіданні сторона позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області в судовому засіданні заперечував по суті позову та просив застосувати строк позовної давності.

Представник відповідача Гурівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, до суду надавала клопотання про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, оцінивши докази в їх сукупності та дослідивши матеріали справи, такі як:

копію роздруківки Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по ФГ «Восход» станом на 04.09.2022 (а.с. 14);

копію Державного акту на право постійного користування землею Серії КР № 104 (а.с.15);

копію свідоцтва про державну реєстрацію ФГ «Восход» (а.с. 16);

копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців по ФГ «Восход» станом на 09.12.2013 (а.с.17);

копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 13.03.2004, серія НОМЕР_1 (а.с.18);

копію рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 02.11.2004 (а.с.19-20);

копію статуту фермерського господарства «Восход» (а.с.21-27);

копію Розпорядження голови Долинської РДА Кіровоградської області № 688-р від 18.10.2012 (а.с.28-29);

копію договору оренди землі № 193/2012 від 10.12.2012 з додатками (Розрахунок розміру орендної плати, акт про передачу та прийом земельної ділянки, розпорядження голови Долинської РДА № 165-р від 19.05.2014, розпорядження голови Долинської РДА № 817-р від 23.11.2012, акт встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки, план дії зон обмежень та обтяжень, опис меж) (а.с.30-41);

копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 23568011 від 27.06.2014 (а.с.41);

копію Витягу з з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 227744305 від 12.10.2020 на (а.с.42);

копію договору оренди землі № 194/2012 від 10.12.2012 з додатками (Розрахунок розміру орендної плати, акт про передачу та прийом земельної ділянки, розпорядження голови Долинської РДА № 165-р від 19.05.2014, розпорядження голови Долинської РДА № 817-р від 23.11.2012, акт встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки, план дії зон обмежень та обтяжень, опис меж) (а.с.43-53);

копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 23566823 від 27.06.2014 (а.с.54);

копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 233850162 від 24.11.2020 (а.с.55);

копію витягу з ДЗК про земельну ділянку № НВ-0008137182021 (а.с.56-57);

копію витягу з ДЗК про земельну ділянку № НВ-0008137232021 (а.с.58-59), дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Частиною 1 ст. 16 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ізп. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу Україниспособами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Згідно ч.1ст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1ст.4 ЦПК України,ст.16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідност.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормамиглави 83 ЦК України.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу Українипідставами припинення права користування земельною ділянкою є: 1) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; 2) вилучення земельної ділянки у випадках, передбаченихцим Кодексом; 3) припинення діяльності релігійних, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; 4) використання земельної ділянки способами, які суперечать економічним вимогам; 5) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; 6) систематична несплата земельного податку або орендної плати; 7) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; 8) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; 9) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Відповідно доч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, яка діяла до 01.01.2002), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) використання землі не за цільовим призначенням; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і двох років - для несільськогосподарського виробництва; 9) вилучення земель у випадках, передбаченихстаттями 31і32 цього Кодексу.

Згідно зп. "а" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу Українизахист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17, від 24.04.2018 у справі №910/79/17.

Згідно з п. 2 ст. 43 "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Частиною 1 ст. 155 Земельного кодексу України встановлено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Приписами ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Конституційний Суд України своїмРішенням N 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 рокувизнав таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення"Земельного кодексу Українищодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Тому, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18) та в постанові від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18).

Позов заявлено на захист існуючого з 19 квітня 1994 року права, яке не припинялося компетентним органом.

Прийняття Долинською РДА спірного розпорядження не припинило права постійного користування позивача, яке виникло 19 квітня 1994 року. Натомість припинено право постійного користування покійного ОСОБА_2 , якого в нього не було з 19 квітня 1994 року (дата створення СФГ «Восток»).

Разом з тим, спірним розпорядженням, визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серії КР № 104, виданий на ім`я ОСОБА_2 , який наразі правовстановлюючим документом, який у сукупності нормами законодавства про перехід землі засновника до створено ним фермерського господарства, посвідчує право фермерського господарства на земельну ділянку. Тому, дане розпорядження і всі послідуючі розпорядження щодо розпорядження цією земельною ділянкою підлягають визнанню недійсними.

З огляду на вищевказане, вимога відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає. Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, при чому за зобов`язаннями з визначеним строком виконання , перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. В той же час, у судовому засіданні не було доведено спливу такого строку, договори, про визнання яких недійсними ставиться питання, наразі є діючими.

Суд враховує також, що діями фізичної особи ОСОБА_1 , в супереч інтересів ФГ, (якому належало право постійного користування ділянками) щодо звернення до органів влади про виділення земельних ділянок у оренду, усувається обізнаність ФГ про початок перебігу позовної давності щодо не законного рішення органу влади.

Враховуючи вищезазначене розпорядження головиДолинської районноїдержавної адміністрації Кіровоградської області № 688-р від 18.10.2012 «Про надання згоди громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 817-р від 23.12.2012 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду громадянці ОСОБА_1 загальною площею 50,00 га ріллі на території Іванівської сільської ради», зі змінами які внесені розпорядженням голови Долинськоїрайонної державноїадміністрації Кіровоградськоїобласті №165-рвід 19.05.2014«Про внесеннязмін дорозпорядження головирайонної державноїадміністрації від23.11.2012№ 817-р»є недійснимита підлягаютьскасуванню такяк воносуперечить законамУкраїни,а вимогидо оспорюванихдоговорів орендиє похіднимивід попередніхпозовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фермерського господарства «Восход» до Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області, Гурівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними розпоряджень, договорів оренди та визнання права постійного користування - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 688-р від 18.10.2012 «Про надання згоди громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду».

Визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 817-р від 23.12.2012 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду громадянці ОСОБА_1 загальною площею 50,00 га ріллі на території Іванівської сільської ради», зі змінами які внесені розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 165-р від 19.05.2014 «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 23.11.2012 № 817-р».

Визнати недійснимидоговір орендиземлі №193/2012від 10 грудня 2012 року укладений між Долинською районною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_1 , право оренди зареєстроване 20 червня 2014 року Реєстраційною службою Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області, номер запису про інше речове право: 6156810, зі скасуванням державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 14081983 від 27.06.2014.

Визнати недійснимидоговір орендиземлі №194/2012від 10 грудня 2012 року укладений між Долинською районною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_1 , право оренди зареєстроване 20 червня 2014 року Реєстраційною службою Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області, номер запису про інше речове право: 6156500, зі скасуванням державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 14081128 від 27.06.2014.

Визнати за Фермерським господарством «Восход» (ідентифікаційний код юридичної особи 23223441) право постійногокористування земельноюділянкою,сільськогосподарського призначення,для веденняфермерського господарства,розташованої натериторії Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області загальною площею 50,00 га (до складу якої входять земельна ділянка площею 25,2145 га, кадастровий номер 3521983000:02:000:9032 та земельна ділянка площею 24,8329 га, кадастровий номер 3521983000:02:000:9033), яка була надана на ім`я ОСОБА_2 а на підставі державного акту на право постійного користування землею виданого на підставі розпорядження представника Президента України Долинського району Кіровоградської області від 29 грудня 1993 року № 592, серія КР 104, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 103 від 01 квітня 1994 року.

Рішення суду може бути оскаржено у порядку, передбаченомуст. 354 ЦПК України, безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 11.11.2022 року

Суддя С.В. Степанов