Рішення

від 10.11.2022 по справі 320/8668/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2022 року м. Київ Справа №320/8668/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 січня 2022 року №Ф-1468-1028 У,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5, корпус А, далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 січня 2022 року №Ф-1468-1028 У, про сплату ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 15 819, 54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Київській області було винесено стосовно позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску від 19 січня 2022 №Ф-1468-1028 У на суму 15 819, 54 грн.

В період 2017-2018 років позивачка була працевлаштована в ТОВ "ЕЙКАРГОПРО" на посаді бухгалтера і зазначає, що єдиний соціальний внесок за неї регулярно нараховував і сплачував роботодавець у розмірі, не меншому мінімального, також, і вона сплачувала особисто за себе страхові внески за вказаний період, на підтвердження чого надано довідку форми ОК-5 (сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб).

Не дивлячись, на той факт, що позивач звільнена від сплати страхових внесків за себе, як за фізичну особу-підприємця у 2017 та 2018 роках та те, що вона все ж таки сплатила страхові внески, відповідач незаконно встановив, що у неї за даний період існує заборгованість зі сплати єдиного внеску.

Також, ГУ ДПС у Київській області порушено порядок надсилання вимог про сплату боргу (недоїмки), що передбачений Інструкцією "Про порядок нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", так як вимога про сплату боргу була надіслала на неналежну адресу, а тому позивачка не могла її отримати і дізнатись про неї.

В той час, ОСОБА_1 жодним чином не порушувала вимог чинного податкового законодавства оскільки роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачував за неї як страхувальники ЄСВ.

З наведених підстав вважає, що оскаржувана вимога була винесена з грубим порушенням норм чинного законодавства України, є безпідставною та протиправною, а також такою, що підлягає скасуванню, з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2022 року відкрите спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін, заяву позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду задоволено, поновлено строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 січня 2022 №Ф-1468-1028 У.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2022 задоволено клопотання Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 січня 2022 року №Ф-1468-1028 У та поновлено Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України пропущений строк для подання відзиву на позовну заяву по справі №320/8668/22.

26 жовтня 2022 року судом отримано відзив від відповідача, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у 2008-2020 роках, оскільки була зареєстрована, як фізична особа-підприємець. Законодавством визначено, що фізичні особи-підприємці, сплачують єдиний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні. Відповідач стверджує, що фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та є одночасно найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе, як фізичні особи-підприємці. Після проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 в ITC нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі платнику не здійснювалися.

До контролюючого органу ОСОБА_1 надані Звіти про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 та 2018 роки. Згідно наданих звітів платником самостійно нараховано єдиний внесок за вказані періоди в розмірі 15819 гривень 54 копійки.

Таким чином, на кінець календарного місяця (31.12.2021) недоїмка зі сплати єдиного внеску склала 15819 гривень 54 копійки.

02.11.2022 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що заперечення, заявлені у відзиві, абсолютно не спростовують позиції позивачки викладені в позові, оскільки згідно документів наданих до позовної заяви вбачається, що за спірний період за позивачку роботодавець сплатив страхові внески, вона особисто це також зробила, хоча при цьому могла цього не робити, оскільки законодавством була звільнена від такої плати.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 01.07.2008 року по 19.02.2020 року була зареєстрована як фізична особа - підприємець.

Згідно із даними інтегрованої картки платника податків за платежем єдиний соціальний внесок для фiзичних осіб - пiдприємців, у тому числі, якi обрали спрощену систему оподаткування та осiб, якi проводять незалежну професійну діяльність та розрахунку заборгованості з кодом бюджетної класифікації 71040000 за ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2021 року рахується борг по єдиному внеску в загальній 15819,54 грн.

До контролюючого органу ОСОБА_1 надані Звіти про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2017 та 2018 роки.

Згідно звіту ОСОБА_1 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік сума нарахованого єдиного внеску за вказаний рік становить 8 448грн.

Згідно звіту ОСОБА_1 про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік сума нарахованого єдиного внеску за вказаний рік становить 9 828, 72 грн.

Згідно наданих звітів платником самостійно нараховано єдиний внесок за вказані періоди в розмірі 15819 гривень 54 копійки, що не заперечується сторонами.

ГУ ДПС у Київській області відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано вимогу щодо позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 січня 2022 №Ф-1468-1028 У на суму 15 819,54 грн.

Як вбачається з копії Довідки від 12.09.2022 №12.1/09-22, яка наявна в матеріалах справи, ОСОБА_1 дійсно працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю "ЕЙРКАРГОПРО Україна" (код ЄДРПОУ 34466009) на посаді бухгалтера з 01.09.2009 року по 31.12.2019 року.

Як вбачається з Довідки Форми ОК-5, за період з 01.09.2009 року по 31.12.2019 року страхувальник з кодом ЄДРПОУ 34466009, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙРКАРГОПРО Україна" сплатило страхові внески за позивача.

Крім того, в Довідці Форми ОК-5 зазначено, що в 2017 -2018 роках позивачкою (ідентифікаційний номер 2876702727) теж було сплачено страхові внески.

Постановами про відкриття виконавчого провадження заступника начальника відділу Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дячком Сергієм Володимировичем від 19.07.2022 відкрито виконавче провадження №69447189 з виконання Вимоги №Ф-1468-1028 У, виданої 19.01.2022.

Не погоджуючись із прийнятою вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач звернулась до суду із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

З 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій") єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги з огляду на наявність у позивача як фізичної особи-підприємця обов`язку сплачувати ЄСВ у мінімальному розмірі, якщо протягом 2017-2018 років вона була найманим працівником та його роботодавець сплачував за неї ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний розмір.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин врегульовано не було.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Разом з тим, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 та в подальшому підтримана у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 та від 23 січня 2020 року у справа №480/4656/18, від 04 листопада 2021 року у справі №140/3209/19 від 18 лютого 2022 року у справі №420/4911/20.

Як видно з матеріалів справи, заборгованість з несплати єдиного внеску нараховано позивачу за період 2017 - 2018 років за І-IV квартал 2017 року - у розмірі 8448,00 грн (розмір мінімального страхового внеску у 2017 році 704,00 грн), за І-IV квартал 2018 року 9828,72 грн (розмір мінімального страхового внеску у 2018 році 819,06 грн.

Індивідуальними відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка за формою ОК-5) підтверджується, що за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, сплачували страхувальники: за 2017 рік за 2018 рік - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙРКАРГОПРО Україна" (код ЄДРПОУ 34466009) так і самою позивачкою.

На думку суду, у даному випадку, сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача досягнута за рахунок його сплати роботодавцем.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено, докази отримання таких в матеріалах справи відсутні, відповідачем під час розгляду справи не надані.

У свою чергу, представником відповідача до суду не надано будь - яких пояснень або належних та достатніх доказів того, що позивач здійснював у період, за який нараховано суму боргу, підприємницьку діяльність та отримував дохід від такої діяльності.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Окремо суд зауважує, що з 01 січня 2021 набули чинності зміни, внесені Законом України від 13 травня 2020 року №592-IX щодо усунення дискримінації за колом платників, зокрема, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною шостою, згідно якою (в редакції Закону України "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" від 14 грудня 2021 року №1946-IX) особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, чинною редакцією Закону №2464-VI уже чітко визначено, що фізичні особи-підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

В порушення вимог статті 77 КАС України, контролюючий орган не надав суду належні, достовірні докази наявності правових підстав для нарахування позивачу, як найманому працівнику, єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, у зв`язку із чим було винесено оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки).

З урахуванням встановлених обставин справи, аналізу норм чинного законодавства та наданих письмових доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 січня 2022 року №Ф-1468-1028 У.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує наступне.

Згідно із квитанцією 15.09.2022 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 992,40 грн., який зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою .

Таким чином, за подання даного адміністративного позову було сплачено позивачем судовий збір у розмірі 992,40 грн., який необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19 січня 2022 року №Ф-1468-1028 У - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 19 січня 2022 року №Ф-1468-1028 У.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України (місцезнаходження: м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5, корпус А, код ЄДРПОУ:ВП 44096797) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 992,40 грн (дев`ятсот девяносто дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.