Рішення

від 07.11.2022 по справі 380/11011/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/11011/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Ліцею № 93 Львівської міської ради до Західного офісу Держаудитслужби, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Приватного підприємства «ЗахідБуд-Плюс» про визнання протиправним та скасування висновку,-

ВСТАНОВИВ:

Ліцей № 93 Львівської міської ради (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Західного офісу Держаудитслужби (Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Приватного підприємства «ЗахідБуд-Плюс» (Третя особа), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок Західного офісу Держаудитслужби від 29 липня 2022 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-11-000094-а, проведеної Ліцеєм № 93 Львівської міської ради за процедурою: відкриті торги на закупівлю робіт за об`єктом «Капітальний ремонт тиру у Ліцеї № 93 Львівської міської ради на вул. А. Кос-Анатольського, 10»;

- стягнути з Західного офісу Держаудитслужби на користь Ліцею № 93 Львівської міської ради судові витрати у цій справі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок Західного офісу Держаудитслужби від 29 липня 2022 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-11-000094-а (далі - також оскаржуваний висновок) не відповідає критеріям визначеності та чіткості, прийнятий з порушенням вимог нормативних документів, зазначені у висновку порушення є проявом надмірного формалізму з боку органу державного фінансового контролю, такий містить посилання на неіснуючий нормативний документ та неіснуючого учасника процедури закупівлі, є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Позивач вказує, що зазначивши в оскаржуваному висновку про необхідність «розірвання укладеного за результатами тендеру договору з дотриманням норм Господарського та Цивільного кодексів України, зокрема, але не виключно шляхом письмового звернення до ПП «ЗахідБуд-Плюс» щодо розірвання договору», відповідач не визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень (судовий або позасудовий), що свідчить про його невизначеність та нечіткість. Адже можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі замовника для усунення порушень. Крім того, чинним законодавством не передбачено такої підстави для розірвання договору як вимога органу державного фінансового контролю про вчинення зазначених дій, згадане зобов`язання відповідача порушує загальні принципи укладення та припинення (розірвання) договорів, що встановлені нормами Господарського та Цивільного кодексів України, і така підстава відсутня також у договорі підряду № 01-1 від 11 січня 2022 року, укладеному за результатами проведеної закупівлі. Водночас відповідач у разі доведеності та необхідності визнання правочину недійсним повинен був звернутись з позовною заявою про визнання недійсним договору підряду № 01-1 від 11 січня 2022 року до суду, однак за невідомих обставин таким правом не скористався.

Щодо відсутності, вказаних органом державного фінансового контролю в оскаржуваному висновку порушень, позивач відзначає наступне.

У пункті 1 розділу ІІ констатуючої частини оскаржуваного висновку орган державного фінансового контролю покликається на неіснуючий нормативний документ - постанову Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 «Про ефективне використання бюджетних коштів». Однак за датою прийняття та номером в нормативно-правовій базі «Законодавство України» таким нормативним документом є постанова Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 «Про ефективне використання державних коштів». Ліцей № 93 Львівської міської ради є закладом комунальної форми власності. Відповідно придбання товарів, робіт та послуг здійснюється за рахунок коштів місцевого, а не державного бюджету. Однак ні вказаною постановою, ні тим більше Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено обов`язку закладу загальної середньої освіти забезпечувати оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі шляхом розміщення на власному веб-сайті або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів.

На переконання позивача, зазначені в оскаржуваному висновку порушення вимог пункту 19 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», є проявом надмірного формалізму з боку органу державного фінансового контролю. Відповідач, приймаючи рішення про наявність порушення щодо наведення заявником формальних помилок, не вказав, яким чином вони вплинули на зміст тендерної пропозиції, визначення переможця процедури закупівлі та не навів конкретні факти.

Позивач зауважує, що вказане в оскаржуваному висновку ПП «Західбуд» відсутнє у реєстрі отриманих тендерних пропозицій, що свідчить про поспішність та необґрунтованість цього висновку. Водночас учасником ПП «Західбуд-Плюс» допущено формальну, несуттєву помилку (неправильне зазначення кваліфікаційного розряду працівника), яка жодним чином не вплинула на зміст тендерної пропозиції. При цьому вказана обставина була також урахована під час визначення переможця процедури закупівлі.

Позивач стверджує, що на виконання вимог пункту 6.4 частини 6 розділу 3 тендерної документації учасник ПП «Західбуд-Плюс» у складі тендерної пропозиції надав розрахунки загальновиробничих витрат, коштів на покриття адміністративних витрат та розрахунок коштів на покриття ризику. Однак ні тендерна документація ні додаток 2 до неї (технічне завдання) не містили жодних посилань на підставі чого слід визначати розмір загальновиробничих витрат, коштів на покриття адміністративних витрат та розрахунок коштів на покриття ризику. За таких обставин у Ліцею № 93 Львівської міської ради були відсутні законні підстави для відхилення тендерної пропозиції учасника ПП «Західбуд-Плюс». Також позивач звертає увагу на те, що у листі-згоді про можливе застосування оперативно-господарських санкцій, в якому зазначено статтю 232 замість статті 235 Господарського кодексу України, ПП «Західбуд-Плюс» допущено формальну несуттєву помилку, яка жодним чином не вплинула на зміст та ціну тендерної пропозиції і не спотворила її.

Саме тому позивач просить суд заявлений позов задовольнити повністю - визнати протиправним та скасувати висновок Західного офісу Держаудитслужби від 29 липня 2022 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-11-000094-а.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 05 вересня 2022 року. Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує з наступних підстав.

В оскаржуваному висновку відповідач виклав зобов`язання щодо усунення в установленому законодавством виявлених порушень з дотриманням принципів правової визначеності, пропорційності, врахуванням наявності або відсутності механізму усунення кожного виявленого порушення. Відповідач запропонував замовнику конкретний спосіб, у який можуть бути вжиті заходи для усунення виявлених під час моніторингу порушень, а саме шляхом письмового звернення до ПП «Західбуд-Плюс» щодо розірвання укладеного договору. Водночас з дотриманням принципу пропорційності замовник має право самостійно обрати такий спосіб реагування на оскаржуваний висновок, який він уважатиме найбільш прийнятним для себе. Відповідач при викладенні зобов`язань в оскаржуваному висновку чітко дотримувався норм та вимог, установлених законом, врахував позиції Верховного Суду та жодним чином не порушив прав, свобод та охоронюваних інтересів позивача. Правомірність висунення органом державного фінансового контролю зобов`язань щодо вжиття заходів розірвання договору про закупівлю на усунення порушень закону про закупівлі, яке стосується невідхилення тендерної пропозиції, що підлягала відхиленню, визнана судовою практикою.

Відповідач стверджує, що пункт 4.1.7 договору підряду № 01-1 від 11 січня 2022 року передбачає право замовника відмовитися від цього договору в будь-який час до виконання робіт, оплативши підряднику виконану частину робіт. Таким чином, порядок, умови та підстави припинення зобов`язань за договором передбачено нормами Господарського та Цивільного кодексів України та самим договором підряду, тому в позивача відсутні підстави для довільного трактування таких, що свідчило б про незрозумілість чи необґрунтованість оскаржуваного висновку, а на дотримання пропорційності керівнику замовника надано право самостійно визначити алгоритм дій щодо припинення зобов`язань за договором в судовому чи позасудовому порядку, чи у їх поєднанні. Крім того, замовник наділений правом надати аргументовані заперечення до висновку або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень, однак відповідних дій не вчинив.

Відповідач уважає, що оскаржуваний висновок не порушує права замовника та сам по собі, без дій самого замовника, не впливає на виконання договору, укладеного за результатами закупівлі. Відповідно відсутнє порушення права, свободи чи інтересу, охоронюваного законом, які могли б підлягати відновленню в судовому порядку.

Щодо тверджень позивача про відсутність вказаних органом державного фінансового контролю в оскаржуваному висновку порушень відповідач відзначає наступне.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів Ліцей № 93 Львівської міської ради є розпорядником бюджетних коштів, а отже виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 «Про ефективне використання державних коштів» для нього є обов`язковим. Однак позивач ігнорує існування пункту 4-1 цієї постанови, норми якої мають імперативний характер. Своєю чергою відповідач зобов`язаний аналізувати дотримання замовником не лише вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а всього обсягу законодавства у сфері публічних закупівель, в тому числі й постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710.

Відповідач вказує, що з порушенням вимог пункту 19 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» в пункті 1.1 розділу 3 тендерної документації замовника наведено формальні помилки, що відсутні в Переліку формальних помилок, який затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15 квітня 2020 року № 710, а саме: самостійне виправлення помилок та/або описок у поданій пропозиції під час її складання учасником; відсутність інформації в одних документах, однак наявність цієї інформації в інших документах у складі тендерної пропозиції. Проте наказ № 710 визначає виключний перелік формальних помилок. Відтак замовник не уповноважений включати до Переліку формальних помилок опис нових формальних помилок. Покликання в окремих випадках пункту 1 констатуючої частини оскаржуваного висновку на ПП «Західбуд» (замість ПП «Західбуд-Плюс») є технічною помилкою, яка жодним чином не впливає на розуміння висновку та можливість його виконання. Водночас наявність суперечностей між документами (у спірному випадку в частині зазначення ПП «Західбуд-Плюс» кваліфікаційного розряду працівника) не є формальною помилкою як стверджує позивач, а невідповідністю у інформації та документах. Відповідач урахував, що відповідні порушення не можуть бути усунуті на цьому етапі здійснення процедури публічної закупівлі, тому в оскаржуваному висновку викладено зобов`язання не усунути ці порушення, а вжити заходи щодо недопущення їх у подальшому при складенні тендерної документації. Таке зобов`язання відповідає принципу пропорційності та не може спричинити несприятливих наслідків для замовника.

Відповідач зазначає, що проведеним моніторингом встановлено, що відповідно до наданої ПП «Західбуд-Плюс» договірної ціни, пояснювальної записки до неї та відповідних розрахунків до договірної ціни у складі тендерної пропозиції учасником розрахунки ЗВВ та коштів на покриття адміністративних витрат відповідно до вимог пунктів 5.13-5.15 розділу V Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року № 281, (виходячи зі структури цих витрат, яка склалася в підрядній організації за попередній період за даними бухгалтерського обліку) не надано. Окрім того, у наданій учасником договірній ціні та розрахунках до неї вказано, що договірна ціна визначена згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, який втратив чинність з 08 листопада 2021 року, при цьому із застосуванням усереднених показників Настанови № 281. Водночас у пункті 5.31 розділу V Настанови № 281 вказано, що у ціні пропозиції учасника процедури закупівлі (договірній ціні) зазначені кошти за твердої договірної ціни враховуються у розмірі до 1,5 відсотка. Однак у наданій у складі тендерної пропозиції договірній ціні учасником враховано кошти на покриття ризику в розмірі 2,4 відсотка. Таким чином, з порушенням вимог пункту 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник не відхилив тендерну пропозицію ПП «Західбуд-Плюс», а визначив указаного учасника переможцем тендеру та уклав з ним договір підряду № 01-1 від 11 січня 2022 року. Відповідач зауважує, що зменшення ціни договору не є способом усунення виявленого порушення, адже відповідний договір взагалі не було б укладено у випадку дотримання вимог чинного законодавства.

Відповідач відзначає, що проведеним моніторингом установлено, що учасником ПП «Західбуд-Плюс» у складі тендерної пропозиції надано лист-згоду про можливе застосування оперативно-господарських санкцій, що передбачені статтями 217, 232 та пунктом 4 частини 1 статті 236 Господарського кодексу України. Про можливе застосування оперативно-господарських санкцій, що передбачені статтею 235 Господарського кодексу України, учасником відповідної згоди не надано.

Відповідач наголошує, що оскаржуваний висновок не містить санкцій, а лише зобов`язання вжити заходи щодо усунення виявлених порушень згідно з вимогами чинного законодавства, механізм усунення яких наявний, та недопущення в подальшому виявлених порушень, механізм усунення яких на цьому етапі проведення процедури закупівлі відсутній, із конкретизацією можливого способу, у який можуть бути вжиті відповідні заходи. При цьому позивач має право вибору конкретного способу реагування на висновок.

Саме тому відповідач уважає, що оскаржуваний висновок є обґрунтованим та вмотивованим, а підстави для його скасування відсутні, з огляду на що просить суд у задоволенні заявленого адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій крім аргументів, наведених у позовній заяві, вказує, що норма підпункту 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 є рекомендаційною. Наведення замовником інших формальних помилок, що відсутні в переліку, затвердженому наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15 квітня 2020 року № 710, не свідчить про порушення вимог пункту 19 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки органом державного фінансового контролю під час моніторингу процедури закупівлі не встановлено, яким чином вони вплинули на зміст тендерної пропозиції та визначення переможця процедури закупівлі. Орган державного фінансового контролю не заперечив той факт, що ні тендерна документація, ні її додатки не містили вимоги до учасників процедури закупівлі надати інформацію про працівників робітничих професій з певними кваліфікаційними розрядами. Відповідач не врахував положення пункту 2 Переліку формальних помилок відповідно до якого помилка, зроблена учасником процедури закупівлі під час оформлення тексту документа/унесення інформації в окремі поля електронної форми тендерної пропозиції (у тому числі комп`ютерна коректура, заміна літери (літер) та/або цифри (цифр), що не впливає на ціну тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі та не призводить до її спотворення. Жодний чинний нормативно-правовий акт не передбачає наявність технічних помилок у висновку про результати моніторингу процедури закупівлі. Щодо права на звернення з позовом до суду позивач зазначає, що відповідно до частини 10 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких додатково вказує, що зобов`язання усунути порушення у сфері публічних закупівель без конкретизації яких заходів слід вжити зазначалось у висновках ще попередніх років (до 2019 року). Відповідно правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду у справах, провадження у яких розпочато в 2018-2019 роках, на які покликається позивач, вже врахована органом державного фінансового контролю та не може застосовуватись до оскаржуваного висновку. Твердження позивача про те, що допущені порушення не призвели до наслідків, жодним чином не спростовує факту їх допущення. Сама по собі наявність невідповідності тендерної документації учасника вимогам тендерної документації та чинного законодавства є підставою для її обов`язкового відхилення.

Третя особа пояснень щодо позову або відзиву на позовну заяву не подала, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 17 серпня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з повідомленням (викликом) сторін. Залучено Приватне підприємство «Західбуд-Плюс» до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

В судовому засіданні, яке відбулося 18 жовтня 2022 року, суд заслухав усні пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили у повному обсязі, просили в його задоволенні відмовити.

У цьому ж судовому засіданні суд постановив прийняти рішення у строки, передбачені для справ, розгляд яких здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Ліцей № 93 Львівської міської ради є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якого є 85.31 Загальна середня освіта.

Згідно з оголошенням про проведення відкритих торгів UA-2021-12-11-000094-а Ліцей № 93 Львівської міської ради (Замовник) оголосив про проведення відкритих торгів на закупівлю робіт за об`єктом «Капітальний ремонт тиру у Ліцеї № 93 Львівської міської ради на вул. А. Кос-Анатольського, 10» з очікуваною вартістю предмета закупівлі: 6163658,00 грн та джерелом фінансування закупівлі: місцевий бюджет.

Відповідно до Реєстру отриманих тендерних пропозицій UA-2021-12-11-000094-а у вказаних відкритих торгах взяли участь два учасники: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ОПТІМА» та ПП «Західбуд-Плюс».

Згідно з Протокольним рішенням (протокол) № 17 уповноваженої особи № 17 Ліцей № 93 Львівської міської ради від 30 грудня 2021 року вирішено: 1. Обрати переможцем відкритих торгів на закупівлю робіт за об`єктом «Капітальний ремонт тиру у Ліцеї № 93 Львівської міської ради на вул. А. Кос-Анатольського, 10» (ДК 021:2015 - 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи) ПП «Західбуд-Плюс» (код ЄДРПОУ 35327477); 2. Забезпечити оприлюднення в електронній системі закупівель відповідно до статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Ліцей № 93 Львівської міської ради оприлюднив в електронній системі закупівель повідомлення від 30 грудня 2021 року № 17 про намір укласти договір про закупівлю з переможцем відкритих торгів ПП «Західбуд-Плюс».

11 січня 2022 року між Ліцеєм № 93 Львівської міської ради (Замовник) та ПП «Західбуд-Плюс» (Підрядник) укладено договір № 01-1 на виконання підрядних робіт на об`єкті «Капітальний ремонт тиру у Ліцеї № 93 Львівської міської ради на вул. А. Кос-Анатольського, 10» (ДК 021:2015 - 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи).

29 липня 2022 року Західний офіс Держаудитслужби за результатами моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-11-000094-а склав та оприлюднив в електронній системі закупівель Висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-11-000094-а, у розділі ІІ. Констатуюча частина якого зазначив, зокрема наступне:

1) з порушенням пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 Замовником (як розпорядником бюджетних коштів) не забезпечено оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та очікуваної вартості предмета закупівлі на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів);

2) з порушенням вимог пункту 19 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» в пункті 1.1 розділу 3 тендерної документації замовника наведено формальні помилки, що відсутні в Переліку формальних помилок, який затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15 квітня 2020 року № 710, а саме: самостійне виправлення помилок та/або описок у поданій пропозиції під час її складання учасником; відсутність інформації в одних документах, однак наявність цієї інформації в інших документах у складі тендерної пропозиції;

3) проведеним моніторингом встановлено, що учасником ПП «Західбуд» у складі пропозиції надано довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, в якій зазначено, зокрема, про наявність працівника за посадою слюсар-сантехнік 3-го розряду ( ОСОБА_1 ), проте у наданій учасником у складі пропозиції копії наказу про призначення на посаду ОСОБА_1 вказана посада слюсар-сантехнік ІІ розряду. За наявності вищевказаних невідповідностей у документах тендерної пропозиції учасника ПП «Західбуд», а саме між даними довідки про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід № 2012-2 від 20 грудня 2021 року, та наказу про прийняття на роботу № 1 від 11 лютого 2021 року замовником з порушенням вимог частини шістнадцятої статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі» не розміщено в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей;

4) проведеним моніторингом встановлено, що відповідно до наданої учасником ПП «Західбуд» договірної ціни, пояснювальної записки до неї та відповідних розрахунків до договірної ціни у складі тендерної пропозиції учасником розрахунки ЗВВ та коштів на покриття адміністративних витрат відповідно до вимог пунктів 5.13-5.15 та пункту 5.17 розділу V Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року № 281, (виходячи зі структури цих витрат, яка склалася в підрядній організації за попередній період за даними бухгалтерського обліку) не надано. Окрім того, у наданій учасником договірній ціні та розрахунках до неї вказано, що договірна ціна визначена згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, який втратив чинність з 08 листопада 2021 року, при цьому із застосуванням усереднених показників Настанови № 281. Водночас у пункті 5.31 розділу V Настанови № 281 вказано, що у ціні пропозиції учасника процедури закупівлі (договірній ціні) зазначені кошти за твердої договірної ціни враховуються у розмірі до 1,5 відсотка. Однак у наданій у складі тендерної пропозиції договірній ціні учасником враховано кошти на покриття ризику в розмірі 2,4 відсотка. Таким чином, з порушенням вимог пункту 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник не відхилив тендерну пропозицію ПП «Західбуд-Плюс», а визначив указаного учасника переможцем тендеру та уклав з ним договір підряду № 01-1 від 11 січня 2022 року;

5) проведеним моніторингом установлено, що учасником ПП «Західбуд-Плюс» у складі тендерної пропозиції надано лист-згоду про можливе застосування оперативно-господарських санкцій, що передбачені статтями 217, 232 та пунктом 4 частини 1 статті 236 Господарського кодексу України. Про можливе застосування оперативно-господарських санкцій, що передбачені статтею 235 Господарського кодексу України, учасником відповідної згоди не надано. Отже, ПП «Західбуд-Плюс» не відповідав вимогам тендерної документації до учасника, встановленим відповідно до абзацу першого частини третьої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі». Таким чином, з порушенням вимог пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник не відхилив тендерну пропозицію ПП «Західбуд-плюс», а визначив указаного учасника переможцем тендеру та уклав з ним договір підряду № 01-1 від 11 січня 2022 року.

У вказаному висновку орган державного фінансового контролю дійшов висновку про наявність таких порушень законодавства:

- пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710;

- пункту 19 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі»;

- частини шістнадцятої статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі»;

- пунктів 1 та 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі».

З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель, керуючись статтями 2 та 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та статтею 8 Закону України «Про публічні закупівлі», Західний офіс Держаудитслужби зобов`язує здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень у встановленому законом порядку, а саме на усунення порушення пунктів 1 та 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» вжити заходи щодо розірвання укладеного за результатами тендеру договору з дотриманням норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, зокрема, але не виключно шляхом письмового звернення до ПП «Західбуд-Плюс» щодо розірвання договору. Крім того, здійснити заходи (зокрема, шляхом проведення роз`яснювальної роботи, економічних навчань тощо) щодо недопущення у подальшому порушення вимог пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 при розміщенні та оприлюдненні інформації про закупівлю, порушення вимог пункту 19 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» при складанні тендерної документації та частини шістнадцятої статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі» при розгляді тендерних пропозицій та наявності невідповідностей у тендерних пропозиціях учасників. Протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументовані заперечення до висновку, або інформацію про причини неможливості усунення виявлених порушень.

Уважаючи зазначений висновок протиправним та таким, що його належить скасувати, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності висновку Західного офісу Держаудитслужби від 29 липня 2022 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-11-000094-а.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Згідно з частиною 2 цієї ж статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд уважає за необхідне відзначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначаються Законом України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі - також Закон № 922-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 922-VIII у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- конкурентна процедура закупівлі (далі - тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників за процедурами закупівлі відкритих торгів, торгів з обмеженою участю та конкурентного діалогу (пункт 13);

- моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель (пункт 14);

- переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі (пункт 18);

- тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель (пункт 31);

- тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації (пункт 32);

- Уповноважений орган - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері публічних закупівель (пункт 36).

- учасник процедури закупівлі/спрощеної закупівлі (далі - учасник) - фізична особа, фізична особа - підприємець чи юридична особа - резидент або нерезидент, у тому числі об`єднання учасників, яка подала тендерну пропозицію/пропозицію або взяла участь у переговорах у разі застосування переговорної процедури закупівлі (абзац перший пункту 37).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 922-VIII закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2939-ХІІ здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Водночас пунктом 7 Положення № 43 визначено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2939-ХІІ головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за дотриманням законодавства про державні закупівлі.

Частиною першою статті 5 Закону № 2939-ХІІ передбачено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону № 2939-ХІІ моніторинг закупівлі здійснюється за місцезнаходженням органу державного фінансового контролю.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону № 922-VIII Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Органи, уповноважені здійснювати контроль у сфері закупівель, не мають права втручатися в проведення закупівель.

Абзацами 1-2 частини першої статті 8 Закону № 922-VIII передбачено, що моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону № 922-VIII рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох із таких підстав: 1) дані автоматичних індикаторів ризиків; 2) інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель; 5) інформація, отримана від громадських об`єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до статті 7 цього Закону.

Для аналізу даних, що свідчать про ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, може використовуватися: інформація, оприлюднена в електронній системі закупівель; інформація, що міститься в єдиних державних реєстрах; інформація в базах даних, відкритих для доступу центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з частиною шостою статті 8 Закону № 922-VIII за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону № 922-VIII у висновку обов`язково зазначаються: 1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо якого здійснювався моніторинг процедури закупівлі; 2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності) та його очікувана вартість; 3) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі; 4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі; 5) зобов`язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю.

Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі не виявлено порушень законодавства у сфері публічних закупівель, у висновку зазначається інформація про відсутність порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Якщо під час моніторингу, за результатами якого виявлено ознаки порушення законодавства у сфері публічних закупівель, було відмінено тендер чи визнано його таким, що не відбувся, орган державного фінансового контролю зазначає опис порушення без зобов`язання щодо усунення такого порушення.

Якщо за результатами моніторингу процедури закупівлі виявлено ознаки порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції органу державного фінансового контролю, про це письмово повідомляються відповідні державні органи.

Частиною десятою статті 8 Закону № 922-VIII передбачено, що у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду. Замовник зазначає в електронній системі закупівель про відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження та номер такого провадження.

Форма висновку про результати моніторингу процедури закупівлі затверджена наказом Міністерства фінансів України від 08 вересня 2020 року № 552 (далі - Наказ № 552).

Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 922-VIII закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких конкурентних процедур: відкриті торги; торги з обмеженою участю; конкурентний діалог.

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що з огляду на основні завдання Державної аудиторської служби України, одним із яких є контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльність цього органу повинна бути спрямована на оперативне та ефективне виправлення порушень, допущених при проведенні цих торгів. Адже саме цей орган здійснює нагляд за законністю дій замовників під час закупівель та має право вживати заходів щодо порушників цього законодавства. Водночас повноваження Державної аудиторської служби України у процедурі моніторингу не є необмеженими, оскільки, зважаючи на положення Законів № 922-VIII та № 2939-ХІІ, моніторинг є контрольним заходом та одним з чотирьох видів державного фінансового контролю, що насамперед ставить за мету виявити порушення в конкретній закупівлі та вказати на них замовнику. Важливою особливістю моніторингу є те, що за його результатами замовник отримує можливість самостійно виправити порушення та уникнути санкцій, що є наслідком такого порушення. Разом з тим норми законодавства зобов`язують орган державного фінансового контролю у висновку про виявлені порушення, у разі необхідності, деталізувати суть порушення, обставини його допущення та зазначати про спосіб його усунення. Отже, з метою усунення виявленого під час моніторингу порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель у висновку міститься вимога зобов`язального характеру, яка є обов`язковою для виконання.

У справі, яка розглядається, унаслідок проведеного відповідачем моніторингу закупівлі, унікальний номер UA-2021-12-11-000094-а складено висновок від 29 липня 2022 року, в якому встановлено порушення позивачем вимог: 1) пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710; 2) пункту 19 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі»; 3) частини шістнадцятої статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі»; 4) пунктів 1 та 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі».

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 суд зазначає таке.

11 жовтня 2016 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 710 «Про ефективне використання державних коштів».

Пунктом 4-1 цієї постанови установлено головним розпорядникам бюджетних коштів (розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня), суб`єктам господарювання державного сектору економіки з метою прозорого, ефективного та раціонального використання коштів забезпечити:

обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі;

оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі шляхом розміщення на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів, суб`єкта управління об`єктами державної власності, що здійснює функції з управління суб`єктом господарювання державного сектору економіки) протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурентної процедури закупівель або повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за результатами переговорної процедури закупівель.

В оскаржуваному висновку відповідач зазначає, що з порушенням пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 Замовником (як розпорядником бюджетних коштів) не забезпечено оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та очікуваної вартості предмета закупівлі на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів).

У позовній заяві позивач не заперечує, що ним не забезпечено оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та очікуваної вартості предмета закупівлі на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів), однак, покликаючись на підпункт 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710, стверджує, що вчинення таких дій для органів місцевого самоврядування є рекомендаційним, тобто не є обов`язковим.

Так, підпунктом 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 рекомендовано з урахуванням затверджених цією постановою заходів: органам місцевого самоврядування - затвердити заходи щодо ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, а також забезпечити оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, його очікуваної вартості та/або розміру бюджетного призначення на власному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення оголошення про проведення конкурентної процедури закупівель або повідомлення про намір укласти договір про закупівлю за результатами переговорної процедури закупівель.

Отже, підпункт 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 стосується органів місцевого самоврядування.

Проте відповідно до Статуту Ліцею № 93 Львівської міської ради (нова редакція) позивач є закладом освіти, засновником якого є орган місцевого самоврядування, - Львівська міська рада, а тому підпункт 1 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 на нього не поширюється.

Щодо тверджень позивача про те, Ліцей № 93 Львівської міської ради є закладом комунальної форми власності, відповідно придбання товарів, робіт, послуг для забезпечення його функціонування здійснюється за рахунок коштів місцевого, а не державного бюджету суд зазначає, що обов`язок оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі відповідно до пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 покладений на головних розпорядників бюджетних коштів (розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня).

Відповідно до визначення, яке наведено у пункті 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету.

Водночас відповідно до пункту 11 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Оскільки позивач є розпорядником бюджетних коштів, то вимоги пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2016 року № 710 в частині оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру бюджетного призначення, очікуваної вартості предмета закупівлі шляхом розміщення на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів) на нього поширюються.

Однак, на переконання суду, виявлене відповідачем порушення у частині незабезпечення позивачем (як розпорядником бюджетних коштів) оприлюднення обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі та очікуваної вартості предмета закупівлі на власному веб-сайті (або на офіційному веб-сайті головного розпорядника бюджетних коштів) не мало шкідливих наслідків, не призвело до нецільового використання бюджетних коштів чи шкоди бюджету, тому вимога відповідача розірвати договір, укладений за результатами проведеного тендеру, є необґрунтованою та непропорційною тяжкості цьому порушенню.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем пункту 19 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 19 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII у тендерній документації зазначаються такі відомості: опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх тендерних пропозицій. Формальними (несуттєвими) вважаються помилки, що пов`язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст тендерної пропозиції, а саме - технічні помилки та описки.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15 квітня 2020 року № 710 затверджено Перелік формальних помилок.

В оскаржуваному висновку відповідач зазначає, що з порушенням вимог пункту 19 частини другої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» в пункті 1.1 розділу 3 тендерної документації замовника наведено формальні помилки, що відсутні в Переліку формальних помилок, який затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15 квітня 2020 року № 710, а саме: самостійне виправлення помилок та/або описок у поданій пропозиції під час її складання учасником; відсутність інформації в одних документах, однак наявність цієї інформації в інших документах у складі тендерної пропозиції.

Суд встановив, що на виконання вимог пункту 19 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII позивач у пункті 1.1 розділу 3 тендерної документації визначив опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, серед яких: самостійне виправлення помилок та/або описок у поданій пропозиції під час її складання учасником; відсутність інформації в одних документах, однак наявність цієї інформації в інших документах у складі тендерної пропозиції.

Суд не погоджується з висновком відповідача про порушення позивачем у спірному випадку вимог пункту 19 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII, оскільки цим пунктом вичерпного переліку формальних (несуттєвих) помилок не наведено, а лише вказано, що такими вважаються помилки, що пов`язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст тендерної пропозиції, а саме - технічні помилки та описки.

Однак в оскаржуваному висновку відповідач, стверджуючи про порушення позивачем вимог пункту 19 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII в частині наведення формальних (несуттєвих) помилок, що відсутні в Переліку формальних помилок, затвердженому наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15 квітня 2020 року № 710, не вказав, яким чином зазначені помилки вплинули на зміст тендерної пропозиції, визначення переможця процедури закупівлі, не навів жодних підтверджуючих вказану обставину фактів.

З огляду на вищенаведене суд уважає, що позиція відповідача у спірному випадку є формальною та однобічною і не покликана на досягнення легітимної мети діяльності органу державного фінансового контролю.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем частини шістнадцятої статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі» суд зазначає таке.

За змістом частини шістнадцятої статті 29 Закону № 922-VIII якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником у тендерній пропозиції та/або подання яких вимагалось тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.

Замовник розміщує повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах, зокрема, що підтверджують відповідність учасника процедури закупівлі кваліфікаційним критеріям відповідно до статті 16 цього Закону.

Повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей повинно містити таку інформацію: 1) перелік виявлених невідповідностей; 2) посилання на вимогу (вимоги) тендерної документації, щодо якої (яких) виявлені невідповідності; 3) перелік інформації та/або документів, які повинен подати учасник для усунення виявлених невідповідностей.

Замовник не може розміщувати щодо одного й того ж учасника процедури закупівлі більш ніж один раз повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах, що подані учасником у тендерній пропозиції, крім випадків, пов`язаних з виконанням рішення органу оскарження.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 922-VIII замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям.

Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв, зокрема наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід.

В оскаржуваному висновку відповідач зазначає, що проведеним моніторингом встановлено, що учасником ПП «Західбуд» у складі пропозиції надано довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід, в якій зазначено, зокрема, про наявність працівника за посадою слюсар-сантехнік 3-го розряду ( ОСОБА_1 ), проте у наданій учасником у складі пропозиції копії наказу про призначення на посаду ОСОБА_1 вказана посада слюсар-сантехнік ІІ розряду. За наявності вищевказаних невідповідностей у документах тендерної пропозиції учасника ПП «Західбуд», а саме між даними довідки про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід № 2012-2 від 20 грудня 2021 року, та наказу про прийняття на роботу № 1 від 11 лютого 2021 року замовником з порушенням вимог частини шістнадцятої статті 29 Закону України «Про публічні закупівлі» не розміщено в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей.

По-перше, суд відзначає, що учасник ПП «Західбуд», який вказаний в оскаржуваному висновку відсутній в Реєстрі отриманих тендерних пропозицій UA-2021-12-11-000094-а, а у спірних відкритих торгах взяли участь два учасники: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «ОПТІМА» та ПП «Західбуд-Плюс».

По друге, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до пункту 19 частини другої статті 22 Закону № 922-VIII формальними (несуттєвими) вважаються помилки, що пов`язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст тендерної пропозиції, а саме - технічні помилки та описки.

На переконання суду, у спірному випадку внесення ПП «Західбуд-Плюс» у довідку про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід № 2012-2 від 20 грудня 2021 року відомостей про наявність працівника за посадою слюсаря-сантехніка 3-го розряду ( ОСОБА_1 ), що не відповідають відомостям наказу про прийняття на роботу № 1 від 11 лютого 2021 року, в якому зазначено, про те, що вказана особа прийнята на роботу на посаду слюсаря-сантехніка ІІ розряду є технічною помилкою, пов`язаною з оформленням тендерної документації, яка жодним чином не впливає на її зміст.

Крім того, така технічна помилка не стосується кваліфікаційних критеріїв до учасника процедури закупівлі, оскільки в силу вимог частини першої статті 16 Закону № 922-VIII установлення кваліфікаційних критеріїв, зокрема наявності в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід покладено на замовника. Проте ні тендерна документація, ні додатки до неї не містили вимоги до учасників процедури закупівлі надати інформацію про працівників робітничих професій із зазначенням певних кваліфікаційних розрядів.

З огляду на викладене суд уважає, що позиція відповідача у спірному випадку є надмірним формалізмом, який не має визначального юридичного значення у цілому.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» суд зазначає таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 31 Закону № 922-VIII замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо учасник процедури закупівлі не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 22 Закону № 922-VIII тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації.

В оскаржуваному висновку відповідач зазначає, що проведеним моніторингом установлено, що учасником ПП «Західбуд-Плюс» у складі тендерної пропозиції надано лист-згоду про можливе застосування оперативно-господарських санкцій, що передбачені статтями 217, 232 та пунктом 4 частини 1 статті 236 Господарського кодексу України. Про можливе застосування оперативно-господарських санкцій, що передбачені статтею 235 Господарського кодексу України, учасником відповідної згоди не надано. Отже, ПП «Західбуд-Плюс» не відповідав вимогам тендерної документації до учасника, встановленим відповідно до абзацу першого частини третьої статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі». Таким чином, з порушенням вимог пункту 1 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник не відхилив тендерну пропозицію ПП «Західбуд-плюс», а визначив указаного учасника переможцем тендеру та уклав з ним договір підряду № 01-1 від 11 січня 2022 року.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 6 тендерної документації у разі невиконання або ж неналежного виконання умов договору про закупівлю, зокрема виконання робіт з відхиленням проектної документації, використання неякісних матеріалів та обладнання, порушення строків, визначених договором, та недотримання інших взятих на себе зобов`язань, до учасника-переможця можуть бути застосовані оперативно-господарські санкції, що передбачені статтями 217, 235 та пунктом 4 частини 1 статті 236 Господарського кодексу України, про що у складі тендерної документації учасники надають лист-згоду про можливе застосування оперативно-господарських санкцій.

Суд встановив, що учасником ПП «Західбуд-плюс» у складі тендерної пропозиції надано лист-згоду щодо господарських санкцій № 2012-38 від 20 грудня 2021 року згідно з яким вказане підприємство надає згоду про можливе застосування оперативно-господарських санкцій, що передбачені статтями 217, 232 та пунктом 4 частини 1 статті 236 Господарського кодексу України.

У вказаному листі-згоді ПП «Західбуд-плюс» замість статті 235 зазначило статтю 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 2 Переліку формальних помилок, затвердженому наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15 квітня 2020 року № 710 визначено, що до формальних належить помилка, зроблена учасником процедури закупівлі під час оформлення тексту документа/унесення інформації в окремі поля електронної форми тендерної пропозиції (у тому числі комп`ютерна коректура, заміна літери (літер) та/або цифри (цифр), переставлення літер (цифр) місцями, пропуск літер (цифр), повторення слів, немає пропуску між словами, заокруглення числа), що не впливає на ціну тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі та не призводить до її спотворення та/або не стосується характеристики предмета закупівлі, кваліфікаційних критеріїв до учасника процедури закупівлі.

На переконання суду, зазначення учасником ПП «Західбуд-плюс» у листі-згоді щодо господарських санкцій № 2012-38 від 20 грудня 2021 року замість статті 235 статтю 232 Господарського кодексу України (тобто фактично заміна цифри « 5» на « 2») є формальною помилкою, яка не впливає на ціну тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі, не призводить до її спотворення, не стосується характеристики предмета закупівлі, кваліфікаційних критеріїв до учасника процедури закупівлі.

За таких обставин у позивача були відсутні підстави для відхилення тендерної пропозиції учасника ПП «Західбуд-плюс» відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 Закону № 922-VIII, тому висновок відповідача у цій частині є явно необґрунтованим.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем пункту 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо тендерна пропозиція учасника не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації.

В оскаржуваному висновку відповідач зазначає, що проведеним моніторингом встановлено, що відповідно до наданої учасником ПП «Західбуд» договірної ціни, пояснювальної записки до неї та відповідних розрахунків до договірної ціни у складі тендерної пропозиції учасником розрахунки ЗВВ та коштів на покриття адміністративних витрат відповідно до вимог пунктів 5.13-5.15 та пункту 5.17 розділу V Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01 листопада 2021 року № 281, (виходячи зі структури цих витрат, яка склалася в підрядній організації за попередній період за даними бухгалтерського обліку) не надано. Окрім того, у наданій учасником договірній ціні та розрахунках до неї вказано, що договірна ціна визначена згідно з ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, який втратив чинність з 08 листопада 2021 року, при цьому із застосуванням усереднених показників Настанови № 281. Водночас у пункті 5.31 розділу V Настанови № 281 вказано, що у ціні пропозиції учасника процедури закупівлі (договірній ціні) зазначені кошти за твердої договірної ціни враховуються у розмірі до 1,5 відсотка. Однак у наданій у складі тендерної пропозиції договірній ціні учасником враховано кошти на покриття ризику в розмірі 2,4 відсотка. Таким чином, з порушенням вимог пункту 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник не відхилив тендерну пропозицію ПП «Західбуд-Плюс», а визначив указаного учасника переможцем тендеру та уклав з ним договір підряду № 01-1 від 11 січня 2022 року.

Суд відзначає, що спеціальним законодавством у галузі публічних закупівель регламентовано чітку та послідовну процедуру проведення торгів. Ця процедура, зокрема, передбачає необхідність визначення замовником переліку тендерної документації, що повинна бути подана учасниками торгів, та перевірку тендерних пропозицій на відповідність вимогам тендерної документації. При цьому, підстави для відхилення замовником пропозиції конкурсних торгів встановлені статтею 31 Закону № 922-VIII.

Так, на виконання вимог пункту 6.4 розділу 3 тендерної документації учасник ПП «Західбуд-Плюс» у складі тендерної пропозиції надав розрахунки загальновиробничих витрат, коштів на покриття адміністративних витрат та розрахунок коштів на покриття ризику.

Варто зауважити, що ні тендерна документація ні додаток 2 до неї (технічне завдання) не містили жодних посилань на підставі якого методу, усередненого показника чи за показниками, визначеними розрахунково-аналітичним методом на підставі аналізу цих витрат за попередній звітний період за даними бухгалтерського обліку слід визначати розмір загальновиробничих витрат та коштів на покриття адміністративних витрат для включення до складу ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни).

Аналогічно, ні тендерна документація ні додаток 2 до неї (технічне завдання) не містили жодної вимоги щодо розрахунку коштів на покриття ризику.

За таких обставин суд уважає, що тендерна пропозиція учасника ПП «Західбуд-Плюс» відповідала вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації, а відтак погоджується з доводами позивача про те, що у Ліцею № 93 Львівської міської ради були відсутні законні підстави для її відхилення, тому висновок відповідача у цій частині є помилковим.

Щодо інших доводів сторін, які не стосуються суті виявлених порушень, суд зазначає таке.

Покликання позивача на те, що зазначивши в оскаржуваному висновку про необхідність «розірвання укладеного за результатами тендеру договору з дотриманням норм Господарського та Цивільного кодексів України, зокрема, але не виключно шляхом письмового звернення до ПП «ЗахідБуд-Плюс» щодо розірвання договору», відповідач не визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень (судовий або позасудовий), що свідчить про його невизначеність та нечіткість суд оцінює критично, зважаючи на наступне.

Обґрунтовуючи свою правову позицію у цій частині, позивач покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 160/9513/18, від 05 березня 2020 року у справі № 640/467/19, від 21 січня 2021 року у справі № 400/4458/19, від 31 серпня 2021 року у справі № 580/2373/19, та інші.

Проте правові висновки, викладені у вказаних вище постановах, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки предметом перегляду у справах № 160/9513/18, № 640/467/19, № 400/4458/19, № 580/2373/19 та інших, на які покликається позивач, є правомірність висновку про результати моніторингу закупівлі, у якому зазначалось про необхідність «усунути порушення законодавства у сфері публічних закупівель», та відповідачем не конкретизувалось яких саме заходів має вжити позивач, не визначено способу усунення виявлених під час моніторингу порушень.

У справі, яка розглядається, відповідно до змісту оскаржуваного висновку Західний офіс Держаудитслужби зобов`язав позивача «здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень у встановленому законом порядку, а саме на усунення порушення пунктів 1 та 2 частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» вжити заходи щодо розірвання укладеного за результатами тендеру договору з дотриманням норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, зокрема, але не виключно шляхом письмового звернення до ПП «Західбуд-Плюс» щодо розірвання договору».

Отже, контролюючий орган вказав спосіб усунення недоліків, виявлених при проведенні процедури закупівлі, шляхом припинення зобов`язання за укладеним договором між позивачем та переможцем торгів.

З огляду на наведене твердження позивача про те, що відповідач у спірному висновку не визначив способу усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його невизначеність та нечіткість є помилковими.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2021 року у справі № 160/9990/20.

Аргумент позивача про те, що чинним законодавством не передбачено такої підстави для розірвання договору як вимога органу державного фінансового контролю про вчинення зазначених дій, згадане зобов`язання відповідача порушує загальні принципи укладення та припинення (розірвання) договорів, що встановлені нормами Господарського та Цивільного кодексів України суд відхиляє, зважаючи на таке.

Верховний Суд у справі № 420/693/21 відкрив касаційне провадження через відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень частини 7 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 7 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» в частині зобов`язання усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель шляхом розірвання укладеного договору закупівлі у взаємозв`язку з нормами статей 202, 203, 206 та 188 Господарського Кодексу України та статей 526, 651 Цивільного Кодексу України.

У вказаній справі Верховний Суд 26 жовтня 2022 року прийняв постанову, в якій висловив таку правову позицію: «[…] При цьому частиною 8 статті 8 Закону № 922 визначено порядок дій замовника державної закупівлі, в разі виявлення за наслідками проведення моніторингу порушень чинного законодавства при здійсненні державної закупівлі. Законодавцем диспозитивно визначено варіанти правомірної поведінки замовника при усунені порушень, зазначених у висновку, зокрема, шляхом оприлюднення через електронну систему закупівель інформації та/або документів, що свідчать про усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, викладених у висновку, або аргументованих заперечень до висновку, або інформації про причини неможливості усунення виявлених порушень.

Тобто, виходячи із структури та змісту частини 8 статті 8 Закону № 922, саме замовник публічної закупівлі вправі визначати, яким чином він має намір усунути виявлені правопорушення, обираючи один із визначених законом правомірних варіантів поведінки.

Враховуючи вищевикладене, Законом № 922 на Південний офіс Держаудитслужби покладений обов`язок зазначити три варіанти правомірної поведінки, тобто замовнику дається право вибору: вжити заходів щодо розірвання договору, та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про усунення порушення законодавства у сфері публічних закупівель, викладеного у висновку, надати аргументовані заперечення, інформацію про причини неможливості усунення виявленого порушення.

Варіант усунення порушення шляхом розірвання договору направлений на приведення відносин між сторонами у первісний стан. У разі не дотримання учасником процедури закупівлі усіх кваліфікаційних вимог зазначених у тендерній документації замовника, останній на вимогу Закону № 922 повинен відхилити тендерну пропозицію учасника та відмінити закупівлю, що робить укладання договору взагалі неможливим.

Отже, у разі дотримання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» відносини між переможцем закупівлі та замовником взагалі б не виникли та договір про закупівлю не було б укладено […]».

«[…] Таким чином, аналіз статей, які стали підставою для відкриття касаційного провадження дає Суду підстави для висновку, що укладення договорів є завершальною стадією проведення процедури закупівлі, тому не відхилення пропозиції учасника та, як наслідок, укладення договору є підставою для розірвання такого договору. Південний офіс Держаудитслужби конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, визначив спосіб усунення виявлених під час моніторингу порушень, що свідчить про його чіткість та визначеність […]».

Зважаючи на вищевикладене, суд відхиляє покликання позивача на те, що відповідач не визначив способу усунення виявлених під час моніторингу порушень, а також що чинним законодавством не передбачено такої підстави для розірвання договору як вимога органу державного фінансового контролю про вчинення зазначених дій, як на підставу для визнання оскаржуваного висновку протиправним та його скасування.

Твердження відповідача про те, що оскаржуваний висновок не порушує права замовника та сам по собі, без дій самого замовника, не впливає на виконання договору, укладеного за результатами закупівлі, відповідно відсутнє порушення права, свободи чи інтересу, охоронюваного законом, які могли б підлягати відновленню в судовому порядку суд уважає безпідставними, оскільки право на оскарження висновку, складеного за результатами моніторингу закупівлі, у разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, встановлено частиною десятою статті 8 Закону № 922-VIII та за жодних обставин не може бути обмежене.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд констатує, що оскільки ті порушення, виявлені відповідачем, з наявністю яких погодився суд, не мали шкідливих наслідків, не призвели до нецільового використання бюджетних коштів чи шкоди бюджету, то вимога відповідача в оскаржуваному висновку щодо розірвання договору № 01-1 від 11 січня 2022 року на виконання підрядних робіт, укладеного за результатами проведеного тендеру, є необґрунтованою та непропорційною тяжкості цим порушенням. Усунення виявлених порушень у строки та спосіб, визначений контролюючим органом в оскаржуваному висновку шляхом розірвання договору саме з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України призведе до значних негативних наслідків як для позивача так і для переможця торгів ПП «Західбуд-Плюс». Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 400/5170/21.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені правові положення суд доходить висновку, що відповідачем не дотримано приписи частини 2 статті 2 КАС України, а тому висновок Західного офісу Держаудитслужби від 29 липня 2022 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-11-000094-а є протиправним та підлягає скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачем та відповідачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Відповідно до вимог частини 1, пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини 1 статті 139 КАС України).

Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань Західного офісу Держаудитслужби, який виступав відповідачем у справі, на користь позивача належить стягнути 2481,00 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Ліцею № 93 Львівської міської ради (вул. Кос-Анатольського, 10, м. Львів, 79066) до Західного офісу Держаудитслужби (вул. Костюшка, 8, м. Львів, 79007), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Приватного підприємства «ЗахідБуд-Плюс» (вул. Тракт Глинянський, 152, м. Львів, 79067) про визнання протиправним та скасування висновку - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати висновок Західного офісу Держаудитслужби від 29 липня 2022 року про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2021-12-11-000094-а, проведеної Ліцеєм № 93 Львівської міської ради за процедурою: відкриті торги на закупівлю робіт за об`єктом «Капітальний ремонт тиру у Ліцеї № 93 Львівської міської ради на вул. А. Кос-Анатольського, 10».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного офісу Держаудитслужби (вул. Костюшка, 8, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 40479801) на користь Ліцею № 93 Львівської міської ради (вул. Кос-Анатольського, 10, м. Львів, 79066, код ЄДРПОУ 22337332) 2481,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 10 листопада 2022 року.

Суддя Клименко О.М.