Постанова

від 11.11.2022 по справі 440/1709/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 р. Справа № 440/1709/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2022, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, м. Полтава, повний текст складено 06.04.22 по справі № 440/1709/22

за позовом ОСОБА_1

до Полтавської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської міської ради, у якій просить: визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської міської ради від 16.11.2021, в якому відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, з подальшою передачею у власність; зобов`язати Полтавську міську раду надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га, відповідно до поданої заяви від 28.03.2021 для ведення особистого селянського господарства, з подальшою передачею у власність.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення дев`ятої сесії Полтавської міської ради Полтавської області восьмого скликання від 16 листопада 2021 року "Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території Ковалівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади". Зобов`язано Полтавську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 березня 2021 року (вх.№М04.1.1-11/3087 від 29 березня 2021 року) щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Полтавської ОТГ з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Полтавська міська рада , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає, що дане рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає , що момент звернення позивача із заявою від 28.03.2021 до Полтавської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га з подальшою передачею її у власність, яка згідно з графічними матеріалами входить в межі сформованої земельної ділянки площею 9,5931 га з кадастровим номером: 5324081900:00:012:0052 дана земельна ділянка не перебувала у комунальній власності Полтавської міської територіальної громади, а відповідно у Полтавської міської ради були відсутні повноваження щодо вирішення по суті порушеного у заяві позивача питання. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером: 5324081900:00:012:0052 право комунальної власності Полтавської міської ради зареєстровано 20.04.2021 року, після звернення позивача з заявою від 28.03.2021 року. Земельна ділянка площею 9,5931 га з кадастровим номером: 5324081900:00:012:0052 на підставі державного акту на право постійного користування Б№048195 знаходиться в користуванні СФГ «Коломак», голова ОСОБА_2 (підстава - рішення Ковалівської сільської ради щодо виділення земель запасу для ведення (селянських) фермерських господарств від 25.02.1993 року). СФГ «Коломак» звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання за ним права постійного користування земельними ділянками кадастровий номер 5324081900:00:012:0053, площею 12,4069 га, кадастровий номер 5324081900:00:012:0052, площею 9,5931 га., які розташовані на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, права на які посвідчені Державними актами на право користування землею БNo048195-444 та БNo048195, ухвалою Господарського Суду Полтавської області від 04.04.2022 року у справі No 917/316/22 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за позовом Селянського (Фермерського) господарства «Коломак» до Полтавської міської ради про визнання права постійного користування земельними ділянками. Посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 23.06.2020 у справі No 922/989/18. Вважає , що Полтавською міською радою розглянуто та прийнято рішення з числа тих, які Полтавська міська рада має ухвалити за законом, наявність належним чином оформленого рішення Полтавської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні свідчить про те, що уповноважений орган прийняв рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог .

Позивач по даній справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимогст.304 КАС України.

Відповідно до п.3 ч.1ст.311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч.2ст.12 КАС Україниспрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Статтею 257 КАС Українивстановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, у тому числі значення справи для сторін, категорію та складність справи, кількість сторін та інших учасників справи та чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес.

Враховуючи характер спірних відносин, склад учасників, предмет доказування та той факт, що розгляд справи не становить значний суспільний інтерес, дана справа відноситься до справ незначної складності.

З огляду на те, що справа відноситься до категорії незначних, не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (тобто в порядку письмового провадження у відповідності до п.10 ч.1ст.4 КАС України), характер спірних відносин і предмет доказування не є складними і не вимагають проведення судового засідання, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Учасникампо даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення та довідками про доставку електронного листа.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням запровадженого на території України воєнного стану та активними бойовими діями на території Харківської області та безпосередньо у м. Харків, апеляційна скарга була розглянута 11.11.2022 року.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернулася до Полтавської міської ради із заявою від 28 березня 2021 року (вх. №М04.1.1-11/3087 від 29 березня 2021 року) /а.с.39/ про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Полтавської ОТГ згідно графічних матеріалів із розташування земельної ділянки із подальшою передачею їй у приватну власність. До вказаної заяви додала: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування вільної ділянки та її розмір, копії паспорта та ідентифікаційного коду, посвідчення багатодітної родини /а.с.40-46/.

Розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 , керуючись Земельним кодексом України, Законами України "Про Державний земельний кадастр", "Про землеустрій", статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розпорядженням Кабінету Міністрів України №721-р від 12 червня 2020 року "Про визначення центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області", враховуючи виписку з рішення 13-ї сесії Ковалівської сільської ради народних депутатів від 02 листопада 1992 року, виписку з рішення 14-ї сесії Ковалівської сільської ради народних депутатів від 25 жовтня 1993 року та протокол засідання постійної комісії з питань регулювання земельних відносин, охорони довкілля, природокористування, на дев`ятій сесії Полтавської міської ради восьмого скликання прийнято рішення "Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території Ковалівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади" від 16 листопада 2021 року, яким пунктом 1 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03) за рахунок сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:012:0052 у зв`язку з недотриманням вимог частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України /а.с.4/.

Не погодившись з пунктом 1 рішення дев`ятої сесії Полтавської міської ради Полтавської області восьмого скликання від 16 листопада 2021 року "Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території Ковалівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади", позивач звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позов , суд першої інстанції виходив з того, що в рішенні дев`ятої сесії Полтавської міської ради Полтавської області восьмого скликання від 16 листопада 2021 року "Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність на території Ковалівського старостинського округу Полтавської міської територіальної громади" (пункт 1) не зазначено інших підстав для висновку про невідповідність поданої позивачем заяви вимогам частини 6 статті 118 ЗК України, а також не зазначено інших підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, отже, відмова у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою є необґрунтованою.

Згідно з ч.1ст.308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Колегія суддівпогоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Згідно з частиною другоюстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першоїстатті 116 Земельного кодексу Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами шостою, сьомоюстатті 118 Земельного кодексу Українивизначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексурозглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом пункту "б" частини першоїстатті 121 Земельного кодексу Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першоюстатті 122 Земельного кодексу Українисільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першоїстатті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні"(надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно дозаконупитань регулювання земельних відносин.

За змістомстатті 59 Закону №280/97-ВРрішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Частинами 1, 2ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування"визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, визначена законом процедура вирішення питання про надання або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого "земельного" питання.

З огляду на вимоги частини другоїстатті 19 Конституції Українидотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2019 року у справі № 820/688/17, в якому суд наголосив, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не може відповідати критеріям, установленим частиною третьоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання.

Так, частиною сьомоюстатті 118 ЗК Українивстановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, частиною сьомоюстатті 118 ЗК Українивизначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленомузакономпорядку.

Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положеньстатті 118 ЗК України.

Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного органу місцевого самоврядування, виконані усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18.10.2018 у справі №806/1316/18 зазначив, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, який визначений ч. 7ст. 118 ЗК України, є вичерпним. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положеньстатті 118 ЗК України.

Як встановлено судом зі змісту спірного рішення, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, обмежився виключно посиланням на положення частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України з урахуванням виписки з рішення 13-ї сесії Ковалівської сільської ради народних депутатів від 02 листопада 1992 року, виписки з рішення 14-ї сесії Ковалівської сільської ради народних депутатів від 25 жовтня 1993 року без наведення конкретних причин та умов, за яких він дійшов висновку про наявність підстав для відмови.

Суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Однак, спірне рішення не містить посилань на такі конкретні обставини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також надання оцінки усім фактам та обставинам, що мають значення.

З огляду на те, що відповідачем не надано заявнику обґрунтованих пояснень та не наведено будь яких конкретних доводів щодо того, що обрана ним земельна ділянка через її місце розташування порушує вимоги законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленомузакономпорядку, суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення не містить вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Стосовно посилань відповідача на те, що обрана позивачем земельна ділянка перебуває у користуванні СФГ "Коломак", колегія суддів звертає увагу на такі обставини.

До заяви про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою від 28 березня 2021 року позивачем додано графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, яку позивач бажає отримати у власність за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:012:0052 /а.с.43/.

До матеріалів справи залучено копію довідки Виконавчого комітету Ковалівської міської ради Полтавського району з якої вбачається , що станом на 12 березня 2020 року земельною ділянкою площею 9,5931 га з кадастровим номером 5324081900:00:012:0052 користується СФГ "Коломак" на підставі Державного акту на право постійного користування Б№048/95-444.

Згідно частин 1, 3, 4, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002 року, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно п. 7 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Дійсно, не внесення земельної ділянки до Державного земельного кадастру впливає на визначення її статусу та земельна ділянка є сформованою з огляду на присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Однак, пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України визнаний не конституційним та положення пункту втрачають чинність, як такі, що не відповідають Конституції України в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року.

У рішенні № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року Контитуційний Суд вказав, що із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. Прицьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження правакористування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу. Громадяни набули права приватної власності щодо зазначених земельних ділянок на підставі наведених положень Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992 року, Декрету (15-92), зазначених указів Президента України за рішеннями відповідних місцевих рад та районних державних адміністрацій.

Згідно з приписамистатті 125 Земельного кодексу Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(стаття 126 Земельного кодексу України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно доЗакону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За визначенням, наведеним устатті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №292460581 від 24 грудня 2021 року /а.с.7/ земельна ділянка площею 9,5931 га з кадастровим номером 5324081900:00:012:0052 перебуває у комунальній власності Полтавської міської ради з 20.04.2021, а відомості про реєстрацію іншого речового права, в тому числі права користування СФГ "Коломак" такою земельною ділянкою, відсутні.

За наведених обставин, колегія суддів зазначає, що за відсутності державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права користування СФГ "Коломак" земельною ділянкою площею 9,5931 га з кадастровим номером 5324081900:00:012:0052 посилання відповідача, як на підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на обставини перебування спірної земельної ділянки у користуванні, СФГ "Коломак",є безпідставними та необґрунтованими.

Також, колегія суддів вважає безпідставними твердження відповідача про те, що обрана позивачем земельна ділянка на момент звернення ОСОБА_1 із заявою від 28.03.2021 не перебувала у комунальній власності Полтавської міської ради, оскільки саме на дату ухвалення спірного рішення відповідну земельну ділянку передано до комунальної власності, про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - 20.04.2021 року.

Відповідач у ході розгляду справи не довів обставини перебування спірної земельної ділянки у користуванні іншої особи, а також не надав суду доказів, що свідчили б про невідповідність поданої позивачем заяви щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 28.03.2021 вимогам чинного законодавства.

Спірне рішення не містить посилань на інші підстави для висновку про невідповідність поданої позивачем заяви вимогам частин шостої, сьомоїстатті 118 ЗК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, про те, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідач повинен був розглянути, перевірити клопотання на відповідність вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

У Рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний закономінтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. При цьому особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, обов`язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи, що норми Земельного кодексу містять підставу для відмови у наданні дозволу для розробки проекту землеустрою таку як невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, рішення відповідача є протиправним оскільки відповідач відмовляє у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не з підстави передбаченої ЗК України.

Посилання апелянта на висновки , викладені в постанові Верховного суду у справі №922/989/18, колегією суддів до уваги не приймаються , оскільки висновки стосуються виключно орендної плати за землю, процедури оформлення переходу прав та обов`язків орендаря від фізичної особи до створеного нею фермерського господарства. Проте зазначені правовідносини не є предметом у цій справі.

Посилання апелянта на те , що СФГ «Коломак» звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про визнання за ним права постійного користування земельними ділянками кадастровий номер 5324081900:00:012:0053, площею 12,4069 га, кадастровий номер 5324081900:00:012:0052, площею 9,5931 га., які розташовані на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, права на які посвідчені Державними актами на право користування землею БNo048195-444 та БNo048195 до уваги судом не приймаються , оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №826/5735/16). Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постановах від 23.01.2019 у справі №308/10112/16-а, від 18.12.2019 у справі №160/4211/19.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргубез задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, дане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2022 по справі № 440/1709/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров