Постанова

від 10.11.2022 по справі 669/1428/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 669/1428/18

провадження № 61-6511св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, Управління Державної казначейської служби України у Білогірському районі Хмельницької області,

третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2021 року у складі судді Бараболі Н. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 червня

2022 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П?єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті Києві, Управління Державної казначейської служби України у Білогірському районі Хмельницької області, третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області, про стягнення упущеної вигоди, коштів з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , як член сім?ї потерпілого та законний представник дітей, звернулася до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві про призначення та виплату їй та дітям потерпілого належних страхових виплат, у зв`язку із смертю годувальника, який загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві. Починаючи

з 16 лютого 2011 року по 31 липня 2011 року Управління виконавчої дирекції фонду в м. Києві зобов`язано було сплатити на її користь: 182 311,20 грн суму одноразової допомоги сім?ї потерпілого в розмірі 5-річної його заробітної плати; 109 386,72 грн суму одноразової страхової виплати в розмірі однорічного заробітку потерпілого на кожну особу; 12 102,00 грн суму щомісячних страхових платежів за 5,5 місяців особам, які мають на це право із числа утриманців потерпілого. Всупереч вимогам закону Управління виконавчої дирекції фонду і м. Києві цих страхових виплат не відшкодувало.

31 травня 2017 року Верховним Судом України рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду

м. Києва від 09 вересня 2015 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року скасовано.

У задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду у м. Києві до Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві, треті особи: ПАТ «Мостобуд», ОСОБА_1 , про скасування актів, відмовлено.

Вказувала, що за період судових розглядів вищевказаних справ останнім було спричинено ще більших матеріальних збитків.

Станом на 31 липня 2011 року загальна сума незаконно утримуваних у себе грошових коштів, належних їй до сплати, становила 303 799,92 грн із яких:

182 311,20 грн суму одноразової допомоги сім?ї потерпілого в розмірі 5-річної його заробітної плати; 109 386,72 грн суму одноразової страхової виплати в розмірі однорічного заробітку потерпілого на кожну особу; 12 102,00 грн суму щомісячних страхових платежів за 5,5 місяців особам, які мають на це право із числа утриманців потерпілого. За період з 01 серпня2011 року по 15 липня 2017 року сума заборгованості відповідача перед нею складала 1 247 783,70 грн.

Станом на 31 вересня 2018 року загальна сума заборгованості Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві складає 792 187,14 грн.

Від несвоєчасної виплати відповідачем на її користь страхових виплат в розмірі 544 944,09 грн позивачка зазнала упущеної вигоди, що полягає у розміщенні на депозитному рахунку банку коштів в іноземній валюті, що склала

1 145 133,00 грн.

У зв`язку із простроченням виконання грошового забов?язання на її користь із відшкодування шкоди заподіяної трудовим каліцтвом на виробництві, яке спричинило смерть потерпілого, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві як боржник зобов`язано сплатити їй збитки у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат за весь час прострочення.

Зазначила, що діями Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в місті Києві їй заподіяно моральної шкоди, що полягало у позбавленні права на забезпечення достатнього рівня життя, можливості дітей до самореалізації розвитку їх здібностей до поглибленого їх вивчення окремих предметів, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, порушення стосунків із оточуючими людьми , чим завдало глибоких душевних, психологічних і фізичних страждань для всіх утриманців , тобто спричинило моральної шкоди.

ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача - 1 145 133,00 грн суму збитків - упущеної вигоди від несвоєчасно (неналежно) сплаченої суми відшкодування шкоди в розмірі 544 944,09 грн за період з 01 серпня 2011 року по 31 липня

2017 року, завданої трудовим каліцтвом фізичної особи, внаслідок якого настала смерть потерпілого (втратою годувальника), 792 187,17 грн суму збитків від простроченої (несвоєчасно та неналежно сплаченої) ним суми відшкодування шкоди (грошового зобов?язання) в розмірі 555 971,77 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції (651 935,47 грн) та трьох відсотків річних

(140 251,67 грн) за період прострочення з 01 серпня 2011 року по 31 вересня

2018 року, завданої трудовим каліцтвом фізичної особи внаслідок якого настала смерть потерпілого (втратою годувальника), 1 150 000,00 грн суму моральної немайнової шкоди спричиненої ними в період із 16 лютого 2011 року по 31 вересня 2018 року як боржником у неналежному виконанні грошового зобов`язання на її користь (150 000,00 грн); та як страховиком у страхуванні від нещасного випадку чи професійного захворювання спричиненого умовами виробництва, внаслідок якого настала смерть фізичної особи - потерпілого ОСОБА_2 ,

26 000,00 грн суму коштів витрачених на правову допомогу в період з 04 серпня 2011 року по даний час. Зобов`язати відповідача ухвалене судом рішення за даною заявою виконати в строки установлені законодавством про виконання судових рішень та стягнені грошові кошти в сумі 3 113 320,14 грн перерахувати на її рахунок.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 вересня

2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 вересня

2021 року скасовано. Провадження у справі закрито.

Роз`яснено позивачці право протягом десяти днів з дня отримання нею копії постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова мотивована тим, що спір за позовними вимогами про компенсацію частини соціальних виплат, що заявлені з підстав положень статті 625 ЦК України і Закону № 2050-III та з причин затримання органом Управління Фонду соціального страхування України щомісячних страхових виплат, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки вони стосуються виплати частини доходів у вигляді страхових виплат (адміністративні правовідносини), які цей орган зобов`язаний був призначити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18). Позов про відшкодування шкоди, у тому числі моральної, пред`явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за акцесорним публічно-правовим зобов`язанням, а тому такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

12 липня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 червня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України. Заявниця зазначає, що згідно статті 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди. Висновок суду першої інстанції про недоведеність заявлених вимог є необґрунтованим.

Доводи інших учасників справи

07 жовтня 2022 року Управляння виконавчої дирекції фонду соціального страхування у м. Києві через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 червня 2022 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, у її змісті відсутні будь які аргументи щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Суть касаційної скарги повністю ідентична змісту позовної заяви та апеляційної скарги. Жодних додаткових пояснень, доказів і підстав для скасування рішення першої та апеляційної інстанцій, крім власної незгоди позивачки в касаційній скарзі не зазначено. Викладені ОСОБА_1 в касаційній скарзі обставини, а також докази вже були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2021 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 09 червня 2022 року.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 16 вересня

2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 червня 2022 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білогірського районного суду Хмельницької області.

У жовтні 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

16 лютого 2011 року о 16 год. 55 хв. на будівництві Дарницького залізнично-автомобільного мостового переходу через р. Дніпро у місті Києві, а саме на залізничній ділянці «Київ-Московський-Дарниця», де працівники мостобудівельного загону № 2 ПАТ «Мостобуд» виконували роботи, стався нещасний випадок з монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій ОСОБА_2 , в результаті якого він загинув.

18 березня 2011 року комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві склала акти за формою Н-5 та Н-1 від 18 березня 2011 року, в яких відображено обставини та причини нещасного випадку і встановлено, що нещасний випадок пов`язаний з виробництвом.

31 березня 2011 року дружина потерпілого ОСОБА_1 звернулася до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві із заявою про призначення страхових виплат.

25 липня 2011 року відповідач звернулося до Окружного адміністративного суду

м. Києва з позовом про скасування актів спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-1, Н-5.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013 у справі

№ 2а-10854/11/2670 позов залишено без розгляду.

27 лютого 2014 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві звернулося з тими ж позовними вимогами до Шевченківського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року у справі № 761/6055/14-ц в позові відмовлено.

На підставі постанов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві та Теофіпольського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Хмельницькій області позивачці у 2017-2018 роках були призначені виплати страхових сум.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, та суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС України).

У пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

До справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Визначальною ознакою для правильного визначення юрисдикції спору є характер правовідносин, з яких виник спір: зміст прав та обов`язків його учасників, правовий статус сторін правовідносин та їх матеріально-правове регулювання тощо.

У цій справі ОСОБА_1 подала позов про стягнення збитків, завданих затриманням виплати відповідачем страхових виплат, інфляційних втрат та 3 % річних у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання та моральної шкоди.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі

№ 910/4590/19 (касаційне провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, дійшла висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнта приросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.

Відтак ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України та Законом України № 2050-III, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.

Спір за позовними вимогами про компенсацію частини соціальних виплат, що заявлені з підстав положень статті 625 ЦК України і Закону № 2050-III та з причин затримання органом Управління Фонду соціального страхування України щомісячних страхових виплат, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки вони стосуються виплати частини доходів у вигляді страхових виплат (адміністративні правовідносини), які цей орган зобов`язаний був призначити.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від

09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (касаційне провадження

№ 14-158цс20), який апеляційним судом враховано.

ОСОБА_1 пред`явила позов про відшкодування шкоди, у тому числі моральної, завданої з причин затримання страхових виплат з урахуванням встановленого індексу інфляції і 3 % річних.

Згідно з частиною 1 і 2 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

За змістом частини 1 статті 9 цього Закону основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Фонд соціального страхування України як суб`єкт владних повноважень наділений владними управлінськими функціями, а правовідносини, які виникли між сторонами, є публічно-правовими та таким, що виникли з приводу соціальних гарантій.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з урахуванням характеру спірних правовідносин справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Позов про відшкодування шкоди, у тому числі моральної, пред`явлено в одному провадженні з позовними вимогами про стягнення грошових коштів за акцесорним публічно-правовим зобов`язанням, а тому такі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Доводи касаційної скарги є аналогічним доводам наведеним у позовній заяві та в апеляційній скарзі, аргументів заявника щодо незгоди з висновком суд апеляційної інстанції щодо непідсудності цієї справи судам цивільної юрисдикції, касаційна скарга не містить.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції- без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Щодо заявлених клопотань

19 серпня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України.

Колегія суддів вивчивши заявлене ОСОБА_1 клопотання, дійшла висновку що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (касаційне провадження № 14-158цс20) вже викладала висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, який було застосовано у цій справі, підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська