Рішення

від 02.11.2022 по справі 525/1309/20

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/1309/20

Номер провадження 2/525/101/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2022 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ячала Ю.І.,

за участю секретаря Лопатки О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ГОГОЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, -

встановив:

21 жовтня 2020 року позивач звернулася до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, про визнання заповіту недійсним та про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Батько позивача - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент смерті ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а у період часу з 2003-2004 років і до дня смерті фактично проживав в селі Яреськи, Шишацького району, Полтавської області, в родині ОСОБА_7 , 1949 року народження, з його матір`ю. За життя ОСОБА_5 належали на праві приватної власності дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району, Полтавської області, площею 3,58 га, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, та площею 3,31 га, кадастровий номер 5320282900:00:001:0186, згідно державних актів на право приватної власності на землю серії ПЛ №169552 та серії ПЛ №169551, виданих Великобагачанською районною державною адміністрацією 15.02.2006 року. Згідно заповіту, ОСОБА_5 , належні йому земельні ділянки повністю заповів відповідачу по справі - ОСОБА_2 . Після смерті останнього відкрилася спадщина, з заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарової Л.І. звернулися відповідач по справі ОСОБА_2 , як спадкоємець по заповіту, та позивачка ОСОБА_4 . Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям не видавалися. У спадковій справі заповіт відсутній, він знаходиться у спадкоємця ОСОБА_4 . У ОСОБА_2 відсутні Державні акти на право приватної власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_5 . За життя ОСОБА_5 на "Д"-обліку у лікаря окуліста не перебував, останній раз звертався до Великобагачанської ЦРЛ за медичною допомогою 20.06.2006 зі скаргами на зниження зору обох очей; діагноз початкова катаракта обох очей, до КЗ "Великобагачанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" - 22.06.2009 з приводу гострої не госпітальної правобічної пневмонії, останній раз лікувався стаціонарно у Гоголівській дільничній лікарні з 21.11.2007 по 03.12.2007 з приводу правобічної нижньодольової пневмонії; з 2009 профілактичні огляди в дільничній лікарні не проходив, так як проживав в с. Яреськи Шишацького району Полтавської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 зафіксована смерть ОСОБА_5 , причина смерті старість. У Великобагачанській ЦРЛ ОСОБА_5 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував, за медичною допомогою до вказаних лікарів не звертався, до Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру не звертався також. До Шишацької ЦРЛ ОСОБА_5 протягом 2003-2008 років звертався за медичною допомогою, йому було встановлено діагноз: судинна деменція з психотичним синдромом. ОСОБА_5 було встановлено другу групу інвалідності безтерміново. Відповідно до акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 663 від 29.12.2015, складеного комісією лікарів-психіатрів Полтавської обласної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 10.03.2006 виявляв ознаки психічного розладу у вигляді судинної (атеросклеротичної) деменції (F 01.800 по МКХ-10); вказаний розлад позбавляв ОСОБА_5 здатності усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними при складанні заповіту.

Посилаючись на те, що висновком посмертної судово-психіатричної експертизи № 663 від 29.12.2015 встановлено абсолютну нездатність ОСОБА_5 , тому усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними саме при складенні оспорюваного заповіту 10.03.2006, з урахуванням показів свідків, які були допитані під час розгляду справи №525/1004/14-ц, та обставин встановлених судом під час розгляду зазначеної цивільної справи, позивач вважає, що є підстави для визнання заповіту недійсним та визнання за нею права власності на спірні земельні ділянки, у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на долю батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді Великобагачанського районного суду Полтавської області Прасол Я.В. від 07 жовтня 2021 року провадження у цивільній справі № 525/1309/20 закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору (т. 2 а.с. 39-43).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2022 року задоволено апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 та скасовано ухвалу Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2021 року, а справу № 525/1309/20 направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 2 а.с. 106-111).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2022 року головуючим суддею по справі № 525/1309/20 визначено суддю Великобагачанського районного суду Полтавської області Ячало Юрія Івановича (т. 2 а.с. 114).

Ухвалою суду від 10.02.2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (т. 2 а.с. 115), ухвалою суду від 01.07.2022 року справу призначено до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 165).

27.05.2022 представником другого відповідача ГОГОЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовну заяву ОСОБА_8 селищна рада не визнає повністю. Вважають, що згідно заповіту ОСОБА_5 , перебуваючи при світлому розумі, ясній пам`яті та розуміючи значення своїх дій, на випадок своєї смерті зробив заповітне розпорядження, згідно якого належний йому земельний пай, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №169551, серія ПЛ №169552, він повністю заповідав ОСОБА_2 . Заповіт був складений в с. Матяшівка Великобагачанського району Полтавської області о 9 год. 15 хв. 10 березня 2006 року та посвідчений секретарем Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, заповіт підписаний заповідачем та секретарем сільської ради, зазначено, що заповіт прочитаний особисто ОСОБА_5 і він відповідав його волі. З посиланням на норми чинного законодавства, заповіт ОСОБА_5 відповідач вважає таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а поданий позов безпідставним.

Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, представником позивача адвокатом Сенкевичем В.І. подано до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача (т. 2 а.с. 156, 166).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав, посилався на аргументи зазначені в змісті позовної заяви та інших заявах поданих до суду. Зокрема, посилався на те, що заповіт ОСОБА_5 від 10.03.2006 має бути визнаний недійсним в зв`язку з тим, що останній, згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 663 від 29.12.2015 року, станом на 10 березня 2006 року виявляв ознаки психічного розладу у вигляді судинної (атеросклеротичної) деменції (F 01.800 по МКХ-10); вказаний розлад позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту 10 березня 2006 року. Тому, вважає, що судом має бути визнано за позивачкою ОСОБА_4 право власності на спірні земельні ділянки, у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на долю батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні у задоволенні позовних вимог позивача просив суд відмовити повністю, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву від 27.11.2020, та інших заявах поданих до суду. Вважає, що позов поданий до суду з того самого предмету та тих самих підстав, що і в справі № 525/1004/14-ц, рішення по якій вже виносились, в свою чергу позивачка пропустила строк позовної давності при зверненні до суду з позовною заявою № 525/1309/20, а тому провадження по цій справі повинно бути закрите. Також просив суд не визнавати належними та допустимими доказами документи, обставини та факти, які позивач вважає встановленими при розгляді справи № 525/1004/14-ц, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції по цій справі скасовані.

Представник відповідача адвокат Пугач С.В. підтримав обставини викладені у відзиві на позовну заяву від 27.11.2020, у задоволенні позову просив відмовити.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка ОСОБА_7 , дослідивши письмові докази по справі, дослідивши матеріали цивільної справи № 525/1004/14-ц, приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, серія ПЛ №169552, виданого Великобагачанською райдержадміністрацією 15.02.2006 року, за життя ОСОБА_5 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,58 га, кадастровий номер 5320282900:00:002:0194, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (т. 1 а.с. 57, а.с. 133 цивільної справи № 525/1004/14-ц).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ПЛ № 169551, виданого Великобагачанською райдержадміністрацією 15.02.2006 року, за життя ОСОБА_5 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,31 га, кадастровий номер 5320282900:00:002:0186, що розташована на території Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (т. 1 а.с. 58, а.с. 133 цивільної справи № 525/1004/14-ц).

10 березня 2006 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було складено заповіт, яким належний йому земельний пай згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серія ПЛ №169551, серія ПЛ №169552, повністю заповів ОСОБА_2 , заповіт складений секретарем Матяшівської сільської ради за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, підписаний ОСОБА_5 , та посвідчений секретарем Матяшівської сільської ради Опацькою С.А., зареєстровано у реєстрі під № 28 (т. 1 а.с. 15). Заповіт 43354661 зареєстрований у Спадковому реєстрі (заповіти/спадкові договори) 30.10.2007, що підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру (т. 1 а.с. 16-17).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 13), батько позивачки, що підтверджується копією свідоцтва про народження (т.1 а.с.10), після смерті якого відкрилася спадщина.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 14), дід позивачки, що підтверджується копією свідоцтва про народження (т. 1 а.с. 12), після смерті якого відкрилася спадщина.

На момент смерті ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 66 від 04.03.2014 Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області (т. 1 а.с. 139 цивільної справи № 525/1004/14-ц).

Відповідно до Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, 04.03.2014 року приватним нотаріусом Сахаровою Л.І. зареєстрована спадкова справа № 59-2014, спадкодавець ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 18).

Спадщину після померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняли шляхом подачі заяв про прийняття спадщини до органів нотаріату, ОСОБА_2 відповідач по справі та онука померлого ОСОБА_4 позивач по справі. Інших заяв про прийняття спадщини, відмову від прийняття спадщини не надходило та відсутні претензії кредиторів. Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцю не видавалися (т. 1 а.с. 136 цивільної справи № 525/1004/14-ц).

Постановою Верховного суду від 16.10.2019 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено (т. 1 а.с. 31-38). Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17.06.2016, додаткове рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18.08.2016 та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 31.10.2016 скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарова Л.І. про визнання заповіту ОСОБА_5 від 10.03.2006 недійсним та визнання права власності в порядку спадкування відмовлено. Тому суд не приймає до уваги посилання учасників справи на обставини встановлені Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17.06.2016 у цивільній справі № 525/1004/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та Матяшівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа приватний нотаріус Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарова Л.І., про визнання заповіту ОСОБА_5 від 10.03.2006 недійсним та визнання права власності в порядку спадкування, (т. 1 а.с. 21-26) та Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31.10.2016 у справі № 525/1004/14-ц (т. 1 а.с. 27-30) і самостійно надає оцінку доказам, які були безпосередньо досліджені судом у ході судового розгляду справи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду повідомив, що ОСОБА_5 проживав в с. Яреськи з його матір`ю 11 років до моменту смерті. Він особисто спочатку проживав окремо, а потім жив разом з ними років 4-5. Відповідача по справі ОСОБА_2 він знає, як племінника ОСОБА_5 , він приїздив щомісяця відвідувати дядька, привозив йому пенсію, спочатку з поштаркою, а потім сам. ОСОБА_4 бачив двічі, раз її привозив ОСОБА_2 , раз приїздила сама, спілкувалася з дідом, коли саме приїздила не пам`ятає, як тільки ОСОБА_5 переїхав жити до них. Здійснював поховання ОСОБА_5 ОСОБА_2 . Про заповіт йому нічого не відомо, знає, що у нього був будинок в Матяшівці, земля біля будинку, питання майна та грошей з ОСОБА_5 він не обговорював. Жодних відомостей, які б вказували не те, що померлий ОСОБА_5 поводив себе дивно, вчиняв вчинки, які б свідчили про наявний у нього психічний розлад чи свідчили про те, що він не усвідомлює значення своїх дії і не здатен керувати ними, свідок суду не повідомив.

Щодо вимоги сторони позивача про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 від 10 березня 2006 року складеного секретарем Матяшівської сільської ради, який підписаний ОСОБА_5 , та посвідчений секретарем Матяшівської сільської ради Опацькою С.А., зареєстрований у реєстрі під № 28, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 1233, 1234, ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Стаття 1257 ЦК України передбачає, що суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Досліджений в судовому засіданні форма і зміст заповіту ОСОБА_5 від 10 березня 2006 року відповідає вимогам ст. 1247 ЦК України та зареєстрований у Спадковому реєстрі, підстав для вважати заповіт нікчемним з огляду на положення ч. 1 ст. 1257 ЦК України, суд при розгляді справи судом не вбачає.

Наданий стороною позивача в судове засідання Акт судово-психіатричної експертизи № 663 від 29.12.2015, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 10 березня 2006 року виявляв ознаки психічного розладу у вигляді судинної (атеросклеротичної) деменції (F 01.800 по МКХ-10). Вказаний розлад позбавляв ОСОБА_5 здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту 10 березня 2006 року (т. 2 а.с. 225-238), суд оцінює критично з наступних міркувань.

Досліджений судом в судовому засідання експертний висновок не узгоджується з усіма іншими дослідженими в судовому засіданні доказами по справі, тобто даний висновок на час розгляду справи є єдиним доказом, який свідчить про те, що станом на 10 березня 2006 року померлий ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

Судом проаналізовано зміст експертного висновку № 663 від 29.12.2015 року і суд звертає увагу на вказівку фахівців, що відповідна хвороба судинна (атеросклеротична) деменція (F 01.800 по МКХ-10) із часом тільки прогресує, між тим висновок не містить жодних оцінок та висновків, на якій стадії хвороби перебував померлий станом на 10 березня 2006 року, який ступень чи степінь такого психічного розладу був у померлого на вказану експертами дату, що з урахуванням відсутності відомості з інших джерел про наявний психічний розлад у ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто після складення заповіту особа прожила на території села майже 8 років та не виявляла ознак психічного розладу такого ступеня тяжкості, який би не дозволяв їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, вчиняв інші правочини, користувався своїми Конституційними правами, в тому числі і виборним правом, породжує у суда об`єктивні сумніви до висновку експертів.

Крім того, суд при оцінці наданого до суду доказу керується положеннями ст. 3 Закону України ", якою встановлено презумпцію психічного здоров`я особи та висновком зазначеному в постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року, номер судової справи № 496/4851/14-ц; № 61-7835сво19, а саме: для визнання правочину недійсним згідно зі статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України: від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14.

Зважаючи на те, що відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд приходить до висновку про відсутність переконливих доказів, які б у своїх сукупності свідчить про те, що на час складення заповіту ОСОБА_5 був абсолютно не спроможний в момент підписання заповіту розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Щодо зауваження сторони позивача, що витяг із реєстру заповітів містить кілька записів про наявність заповітів на ім`я ОСОБА_5 , які складені в різних місця України, то суд зазначає, що не розглядає даний факт, як такий, що вливає на висновок суду, зважаючи, що законодавство України не обмежує особу у праві на складення заповіту, як у кількості так і за місцем складання заповіту.

Заповіт від 10.03.2006, складений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідає вимогам закону щодо його форми, а саме він викладений у вигляді письмового документу, підписаний власноруч заповідачем, посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування. Переконливих доказів про невідповідність заповіту внутрішній волі заповідача суд не вбачає.

З огляду на вище зазначені мотиви суду, у задоволенні позовних вимог позивача про визнання заповіту недійсним, слід відмовити.

Інші дві позовні вимоги позивача щодо визнання права власності на дві земельні ділянки є похідними від першої позовної вимоги, а тому зважаючи на прийняття рішення судом про відмову у задоволенні за першою позовною вимогою, у задоволенні інших позовних вимог позивача слід відмовити.

Суд не застосовує наслідків пропуску строку позовної давності з урахуванням того, що відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача стороні позивача за відсутності законних підстав.

Інші письмові докази, досліджені в судовому засіданні, не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , місце проживання: село Матяшівка Миргородського району Полтава Полтавської області, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ГОГОЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, місцезнаходження юридичної особи: вулиця С. Горєва, 27, селище Гоголеве, Миргородського району Полтавської області, ідентифікаційний код юридичної особи 21045018, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних скарг через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

Повний текст рішення виготовлено 11.11.2022 року.

Суддя Ю.І. Ячало