Постанова

від 26.10.2022 по справі 178/291/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 178/291/20

провадження № 61-6718св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - Фермерське господарство «Агромир»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Божий Дар Агро»,

третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Божий Дар Агро»,

відповідач - Фермерське господарство «Агромир»,

треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Агромир» на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року в складі судді Цаберябого Б. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В. у справі за позовом Фермерського господарства «Агромир» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Божий Дар Агро», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію прав та визнання поновленим договору оренди землі, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Божий Дар Агро» до Фермерського господарства «Агромир», треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна, про визнання дійсним та укладеним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2020 року Фермерське господарство «Агромир» (далі - ФГ «Агромир») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Божий Дар Агро» (далі - ТОВ «Божий Дар Агро»), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Римської А. В. про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання поновленим договору оренди землі.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що 21 грудня 2009 року між ФГ «Агромир» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки № 1-20, згідно з умовами якого останній надав ФГ «Агромир» в оренду земельну ділянку площею 5,7548 га з кадастровим номером 1222081700:01:001:0299, яка розташована на території Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області (далі - земельна ділянка), строком на 10 років. 08 лютого 2010 року вказаний договір було зареєстровано, про що Криничанським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» було зроблено відповідний запис у Державному реєстрі земель за № 041012200089.

З метою використання свого переважного права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк орендар 24 липня 2019 року направив ОСОБА_1 лист від 23 липня 2019 року за № 23/07, до якого було додано додаткову угоду про поновлення договору оренди від 21 грудня 2009 року № 1-20. Вказаний лист із додатковою угодою ОСОБА_1 особисто отримав 24 липня 2019 року.

На час звернення до суду ФГ «Агромир» використовувало спірну земельну ділянку та сплатило частину орендної плати за 2020 рік на користь ОСОБА_1 , що підтверджується актом прийому-передачі товарів від 27 лютого 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ФГ «Агромир» в рахунок оплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 520,00 грн, а саме: муку пшеничну - 50 кг, олію соняшникову - 5 л.

Станом на 10 березня 2020 року жодних письмових заперечень щодо продовження терміну дії договору від ОСОБА_1 на адресу ФГ «Агромир» не надходило.

Однак з відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ФГ «Агромир» стало відомо про те, що ОСОБА_1 03 грудня 2019 року уклав новий договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Божий Дар Агро», відповідно до умов якого надав вказаному товариству в оренду спірну земельну ділянку. Договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 50076761 від 06 грудня 2019 року, прийнятого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А. В.

Вказувало, що на час реєстрації зазначеного договору діяв договір оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20, укладений із ФГ «Агромир», оскільки строк його дії закінчився лише 08 лютого 2020 року. Крім того, чинним законодавством передбачено обов`язковість запитів інформації, що містяться в реєстрах у паперовій формі, перед реєстрацією та внесенням відомостей про право користування до електронних реєстрів. Однак приватний нотаріус провів подвійну державну реєстрацію іншого речового права - оренди землі щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, але щодо різних сторін.

Посилаючись на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ФГ «Агромир» просило суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03 грудня 2019 року № 03/12/2019, укладений між ТОВ «Божий Дар Агро» та ОСОБА_1 ;

- скасувати запис про інше речове право № 34512600 від 04 грудня 2019 року, внесений у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А. В. щодо проведення державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ «Божий Дар Агро»;

- визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20, укладений між ФГ «Агромир» та ОСОБА_1 , з 08 лютого 2020 року на десять років на тих самих умовах;

- визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди від 21 грудня 2009 року № 1-20, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Агромир».

У серпні 2020 року ТОВ «Божий Дар Агро» звернулося до суду із зустрічним позовом до ФГ «Агромир», треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римська А. В., про визнання дійсним та укладеним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ «Божий Дар Агро» посилалося на те, що 04 грудня 2019 року приватний нотаріус Римська А. В. зареєструвала за ТОВ «Божий Дар Агро» право оренди на спірну земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 . Правомірність дій нотаріуса Римської А. В. підтверджується наказом Міністерства юстиції України від 03 липня 2020 року № 1727/7, згідно з яким відмовлено у задоволенні скарги ФГ «Агромир» у зв`язку з тим, що державним реєстратором прийнято оскаржуване рішення відповідно до вимог законодавства.

ТОВ «Божий Дар Агро» зазначало, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Однак ОСОБА_1 не підписував додаткової угоди з ФГ «Агромир» про поновлення договору оренди землі від 21 грудня 2009 року № 1-20. Тому договір оренди між ФГ «Агромир» та ОСОБА_1 не було продовжено.

На підставі викладеного, ТОВ «Божий Дар Агро» просило суд визнати дійсним та укладеним договір оренди спірної земельної ділянки від 03 грудня 2019 року між ТОВ «Божий Дар Агро» та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 104-108).

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року позови ФГ «Агромир» та ТОВ «Божий Дар Агро» об`єднано в одне провадження (т. 1 а. с. 142).

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2021 року провадження в цій справі в частині позовних вимог ФГ «Агромир» про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 грудня 2019 року № 50076761, прийнятого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А. В., щодо проведення державної реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ «Божий Дар Агро» закрито. Звільнено від участі у справі як відповідача приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Римську А. В. Залучено до участі у справі приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Римську А. В. як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних позовних вимог щодо предмета спору (т. 1 а. с. 237, 238).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його прийняття

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 03 грудня 2019 року № 03/12/2019, який укладено між ТОВ «Божий Дар Агро» та ОСОБА_1 .

Скасовано запис про інше речове право № 34512600 від 04 грудня 2019 року, внесений у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А. В., щодо проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ «Божий Дар Агро».

У задоволенні позовних вимог ФГ «Агромир» про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20, укладеного між ФГ «Агромир» та ОСОБА_1 , з 08 лютого 2020 року на десять років на тих самих умовах, визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору оренди від 21 грудня 2009 року № 1-20, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Агромир», відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Божий Дар Агро» про визнання дійсним та укладеним договору оренди між ТОВ «Божий Дар Агро» та ОСОБА_1 від 03 грудня 2019 року відмовлено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Божий Дар Агро» на користь ФГ «Агромир» 6 306,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ФГ «Агромир» в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03 грудня 2019 року, укладеного між ТОВ «Божий Дар Агро» та ОСОБА_1 , та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Божий Дар Агро» про визнання дійсним та укладеним цього договору оренди, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди земельної ділянки від 03 грудня 2019 року укладено між ТОВ «Божий Дар Агро» та ОСОБА_1 до закінчення дії договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20, що свідчить про одночасну оренду однієї і тієї ж земельної ділянки двома орендарями, що суперечить нормам Закону України «Про оренду землі».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ФГ «Агромир» про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20 на десять років на тих самих умовах та визнання укладеною додаткової угоди № 1 до договору оренди від 21 грудня 2009 року № 1-20, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_1 відсутнє волевиявлення як власника земельної ділянки на продовження дії договору оренди з ФГ «Агромир».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його прийняття

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20, укладеного між ФГ «Агромир» та ОСОБА_1 , з 08 лютого 2020 року на десять років на тих самих умовах та визнання укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди від 21 грудня 2009 року № 1-20, ФГ «Агромир» подало апеляційну скаргу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу ФГ «Агромир» залишено без задоволення, а рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року в оскаржуваній частині - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ «Агромир» про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20 та визнання укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди від 21 грудня 2009 року № 1-20, а також зазначив, що оскільки додаткова угода до договору оренди від 21 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ФГ «Агромир» не укладалася, то відсутні підстави для задоволення цих вимог.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

12 липня 2022 року ФГ «Агромир» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20, укладеного між ФГ «Агромир» та ОСОБА_1 , з 08 лютого 2020 року на десять років на тих самих умовах, визнання укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди від 21 грудня 2009 року № 1-20, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці вимоги в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права (статтю 33 Закону України «Про оренду землі») без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 313/350/16 та № 159/5756/18, у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19, від 10 квітня 2018 року в справі № 594/376/17, від 09 листопада 2021 року в справі № 910/4790/20, від 26 жовтня 2021 року в справі № 910/5710/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач виконав усі обов`язки, передбачені частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: 24 липня 2019 року письмово повідомив орендодавця ОСОБА_1 листом від 23 липня 2019 року № 23/07 про свій намір продовжувати договір оренди спірної земельної ділянки та додав до листа додаткову угоду до договору оренди; позивач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою; відповідач не надіслав позивачу свої заперечення щодо поновлення договору оренди.

Доводи інших учасників справи

У вересні 2022 року Виприк С. О. , який діє в інтересах ТОВ «Божий Дар Агро» та ОСОБА_1 , надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - законними та обґрунтованими, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Криничанського районного суду Дніпропетровської області.

Справа надійшла до Верховного Суду у серпні 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 830168, виданого 23 листопада 2009 року на підставі розпорядження голови Криничанської райдержадміністрації від 03 серпня 2007 року № 595-р-07, ОСОБА_1 належить спірна земельна ділянка (т. 1 а. с. 27).

21 грудня 2009 року між ФГ «Агромир» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 1-20, згідно з умовами якого останній надав ФГ «Агромир» в оренду спірну земельну ділянку строком на десять років (т. 1 а. с. 21-24).

08 лютого 2010 року вказаний договір оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20 було зареєстровано у Державному реєстрі земель, про що Криничанським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» було зроблено відповідний запис у Державному реєстрі земель за № 041012200089 (т.1 а. с. 21-24).

З метою використання свого переважного права на укладення договору оренди спірної земельної ділянки на новий строк, орендар 24 липня 2019 року направив ОСОБА_1 лист від 23 липня 2019 року за № 23/07, до якого було додано додаткову угоду про поновлення договору оренди від 21 грудня 2009 року № 1-20 (т. 1 а. с. 31, 32).

Вказаний лист із додатковою угодою ОСОБА_1 особисто отримав 24 липня 2019 року, про що свідчить його підпис на примірнику листа ФГ «Агромир» (т. 1 а. с. 31).

Суди встановили, що ФГ «Агромир» використовує спірну земельну ділянку та сплатило ОСОБА_1 частину орендної плати за 2020 рік, що підтверджується актом прийому-передачі товарів від 27 лютого 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ФГ «Агромир» в рахунок оплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 520,00 грн, а саме: муку пшеничну - 50 кг, олію соняшникову - 5 літрів (т. 1 а. с. 33).

03 грудня 2019 року між ТОВ «Божий Дар Агро» та ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки № 03/12/2019 строком дії договору на 10 років (т. 1 а. с. 34-37).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний договір оренди земельної ділянки від 03 грудня 2019 року №03/12/2019 зареєстрований 04 грудня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Римською А. В. (т. 1 а. с. 46).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог ФГ «Агромир» про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20, укладеного між ФГ «Агромир» та ОСОБА_1 , з 08 лютого 2020 року на десять років на тих самих умовах, визнання укладеною додаткової угоди № 1 до цього договору оренди, а в іншій частині не оскаржується, то в силу положень статті 400 ЦПК України не переглядається Верховним Судом у касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі», якою фактично передбачено два способи пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Згідно з частинами шостою-восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря як більш уразливої сторони в цих правовідносинах від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме - частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цієї статті необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20).

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 34-38.2 постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) фактично підтримала свої висновки, викладені у постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) щодо обов`язку орендаря у строки, визначені законом, повідомити про поновлення договору оренди, щодо загального та спеціального правила продовження оренди землі (частини п`ята, шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»), щодо мовчазної згоди з обов`язковим оформленням договірних відносин шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі відмови орендодавця від цього - у судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 38.2 постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) дійшла висновку про те, що у разі відсутності листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ФГ «Агромир» про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20 на тих самих умовах та визнання укладеною додаткову угоду № 1 до цього договору оренди, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у ОСОБА_1 відсутнє волевиявлення як власника земельної ділянки на продовження дії договору оренди з ФГ «Агромир», а також оскільки додаткова угода до договору оренди від 21 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ФГ «Агромир» не укладалася, то відсутні підстави для задоволення цих вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 21 грудня 2009 року між ФГ «Агромир» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Зазначений договір було зареєстровано у Криничанському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 08 лютого 2010 року за № 041012200089.

Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію на новий строк.

24 липня 2019 року ФГ «Агромир» надіслало на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення від 23 липня 2019 року № 23/07 про використання ним свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк. До листа-повідомлення фермерське господарство долучило проєкт додаткової угоди про продовження (поновлення) договору оренди землі.

Вказаний лист із додатковою угодою ОСОБА_1 особисто отримав 24 липня 2019 року, що підтверджується його підписом на примірнику листа ФГ «Агромир».

ФГ «Агромир» використовує спірну земельну ділянку та сплатило частину орендної плати за 2020 рік на користь ОСОБА_1 .

Встановлені судами обставини свідчать про те, що лист-повідомлення надісланий орендарем у строк, що перевищує визначений законом місячний термін до закінчення дії договору оренди та визначений договором 60-денний термін до закінчення його дії. Орендодавець отримав зазначений лист-повідомлення та проєкт додаткової угоди. При цьому ОСОБА_1 відповіді на надісланий ФГ «Агромир» лист не надіслав, тобто не висловив своїх заперечень проти продовження дії договору оренди та укладення додаткової угоди до договору. Орендар продовжує використовувати спірну земельну ділянку та сплатив частину орендної плати.

Зазначене свідчить про дотримання орендарем положень частини другої статті 33 Закону України «Про оренду землі» про необхідність надіслання листа-повідомлення з проєктом додаткової угоди задля поновлення договору оренди землі.

Колегія суддів вважає, що позивач шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення продемонстрував наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. Отже, орендодавець ОСОБА_1 , будучи обізнаним із таким наміром, мав можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проєкті додаткової угоди, яку надав орендар.

До спірних правовідносин слід застосовувати спеціальне правило, яке викладене у частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі». Зокрема, порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору.

Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20, укладеного між ФГ «Агромир» та ОСОБА_1 , з 08 лютого 2020 року на десять років на тих самих умовах, визнання укладеною додаткової угоди № 1 до цього договору оренди є помилковими та такими, що прийняті з неправильним застосуванням судами норм матеріального права.

Посилання судів попередніх інстанцій на відсутність волевиявлення орендодавця на поновлення договору оренди землі з ФГ «Агромир» є помилковими та спростовуються матеріалами справи, зокрема тим, що, отримавши лист-повідомлення із проєктом додаткової угоди, ОСОБА_1 не надіслав орендарю відповідь, яка б містила заперечення щодо поновлення строку дії договору оренди як до закінчення дії договору, так і протягом місяця після закінчення його дії, а також і те, що він отримав частину орендної плати за 2020 рік.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц, від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18).

Отже, розглядаючи справу та ухвалюючи рішення про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди до цього договору оренди, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов неправильного висновку про безпідставність таких вимог.

Тому колегія суддів, врахувавши встановлені судами обставини, що позивач у встановлений законом строк повідомив про свій намір поновити договірні відносини, до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, належним чином виконував обов`язки за договором оренди, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, відповідач протягом місяця не заперечував проти поновлення, дійшла висновку про скасування судових рішень в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог і визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди до цього договору оренди.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) та у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі № 603/908/18 (провадження № 61-304св21).

Отже, доводи касаційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, однак судами порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення про задоволення позову, суд касаційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ФГ «Агромир» підлягають стягненню, понесені останнім судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 6 306, 00 грн та касаційної скарги у розмірі 12 612,00 грн, а всього 18 918,00 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Агромир» задовольнити.

Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Фермерського господарства «Агромир» про поновлення договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору задовольнити.

Визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 21 грудня 2009 року № 1-20, укладений між Фермерським господарством «Агромир» та ОСОБА_1 , з 08 лютого 2020 року на десять років на тих самих умовах.

Визнати укладеною додаткову угоду № 1 до договору оренди від 21 грудня 2009 року № 1-20 у наступній редакції:

Додаткова угода № 1

до договору оренди землі

від 21 грудня 2009 року № 1-20

(зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Криничанському районному відділі ДРФ ДП «Центр ДЗК» 08 лютого 2010 року за № 041012200089)

село Бикове «___»

Орендодавець - ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Криничанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 04.06.1996 р., мешкає:

с. Водяно, Криничанський район, Дніпропетровська область, ІПН НОМЕР_2 , з одного боку, та Орендар - Фермерське господарство «Агромир», в особі його голови ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту, з другого боку, (іменовані далі разом - «Сторони», а кожна окремо - «Сторона») відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» уклали цю додаткову угоду про нижченаведене:

Змінити у вищевказаному договорі оренди земельної ділянки пункт 10, виклавши його у наступній редакції:

10. Земельна ділянка в оренду надається строком на 10 років. Початок дії договору «09 лютого 2020 року», а закінчується «09 лютого 2030 року». Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію на новий строк.

Всі інші умови вищевказаного договору оренди земельної ділянки залишаються незмінними.

Реквізити сторін

Орендодавець:

ОСОБА_1

АДРЕСА_1,

паспорт НОМЕР_1 , виданий

Криничанським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, 04.06.1996 р.,

ІПН НОМЕР_2

Орендодавець:

(підпис)

Орендар:

ФГ «Агромир»

51700, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область, бульвар Миру, буд. 1, кв. 4

Код ЄДРПОУ 32571255,

р/р НОМЕР_3 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»

м. Київ, МФО 3808005

Орендар:

(підпис)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Агромир» судові витрати, понесені за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 18 918,00 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. В. Пророк