Постанова

від 08.11.2022 по справі 300/675/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 300/675/16

провадження № 51-600км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_30,

суддів ОСОБА_31, ОСОБА_32,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_34,

прокурора ОСОБА_33,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року в кримінальному провадженні № 42014070000000104 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Абранки Воловецького району, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від

25 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинені обвинуваченим.

2. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року зазначений вирок залишено без змін.

3. Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на посаді директора філії «Воловецьдержспецлісгосп» Головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс», діючи умисно, за попередньою змовою з начальником відділу земельних ресурсів та начальником відділу Держкомзему у Воловецькому районі Закарпатської області ОСОБА_2 , провадження щодо якого закрито у зв`язку із смертю, зловживаючи службовим становищем, будучи пособником, здійснив активні дії, які полягали в усуненні перешкод для забезпечення незаконного переходу права власності на земельні ділянки лісового фонду в кварталі № 58 виділу № № 17, 18, 20, 25 цієї філії загальною площею 3,06 га, котрі відносяться до першої групи лісів, у приватну власність громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що спричинило тяжкі наслідки. Для цього 29 серпня та

16 вересня 2008 року протягом робочого дня (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) у своєму робочому кабінеті ОСОБА_1 підписав та скріпив печаткою філії акти встановлення та погодження зовнішніх меж земельних ділянок зазначеним громадянам, в які було внесено неправдиві відомості про факти виїзду на місце розташування ділянок та встановлення в натурі межових знаків, а також віднесення їх до сільськогосподарських земель та відсутність заперечень щодо передачі у власність фізичних осіб. Завдяки вказаним завідомо підробленим документам проекти землеустрою були затверджені 29 вересня 2008 року 15 сесією 5 скликання Воловецької селищної ради.

4. Таким чином, усупереч статтям 17, 19 Лісового кодексу України, внаслідок умисних дій ОСОБА_1 вказані земельні ділянки загальною площею 3,06 га, нормативною вартістю 16 651,08 грн, які перебували у власності філії «Воловецьдержспецлісгосп» ГДСЛАП «Закарпатагроліс», незаконно передані у власність фізичних осіб, що призвело до втрат лісового фонду на загальну суму 219 880,24 грн, чим спричинено тяжку шкоду охоронюваним законом інтересам держави.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

5. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обгрунтування своїх вимог зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки письмовим доказам, які підтверджують обізнаність ОСОБА_1 про те, що земельні ділянки, які є предметом кримінальних правопорушень, належали до земель очолюваного ним лісового господарства, а також залишено поза увагою дані акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства та висновку експерта про порушення цих вимог під час передачі земельних ділянок у власність фізичних осіб. Також прокурор зазначає про порушення судом принципу змагальності сторін через відмову в допиті експерта для роз`яснення висновку в режимі відеоконференції.

6. Крім цього, прокурор стверджує, що під час оголошення вироку суд допустив такі скорочення та суперечності, які викривили його зміст, а процесуальні підстави виправдання, наведені у вироку, не відповідають підставам, проголошеним судом.

7. Вважає, що усупереч вимогам ст. 23, ч. 3 ст. 404, ст. 419 КПК України апеляційний суд безпідставно відмовив стороні обвинувачення в повторному дослідженні доказів, порушивши принцип їх безпосереднього дослідження, та, залишаючи апеляційну скаргу прокурора на виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_1 без задоволення, не навів у своїй ухвалі підстави, з яких визнав її необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

8. У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Мотиви Суду

9. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

10. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

11. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).

12. Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

13. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим

(ст. 370 КПК України).

14. Положеннями ст. 94 КПК України встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

15. Згідно з ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

16. Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

17. Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.

18. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил

ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

19. Колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному проваджені судами попередніх інстанцій вищевказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано.

20. Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

21. Як убачається з мотивувальної частини вироку, у ній викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 , та підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення і дійшов висновку про недоведеність вчинення ним кримінальних правопорушень.

22. При ухвалені виправдувального вироку стосовно ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом належними, допустимими та достатніми доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

23. Мотивуючи свої висновки, суд першої інстанції у вироку, зокрема, послався на показання в судовому засіданні самого ОСОБА_1 , який свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні не визнав, категорично заперечив наявність злочинної змови з начальником відділу земельних ресурсів та начальником відділу Держкомзему у Воловецькому районі Закарпатської області ОСОБА_2 , провадження щодо якого закрито у зв`язку із смертю, а з приводу підписів в оглянутих у засіданні суду актах погодження меж спірних земельних ділянок зазначив, що не може стверджувати належність йому цих підписів, та при цьому пояснив, що у 2008 році жодних правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки в очолюваній ним філії «Воловецьдержспецлісгосп» не було, розмежування земель у порядку, передбаченому законодавством, не проводилось.

24. Як убачається зі змісту актів встановлення та погодження меж спірних земельних ділянок, у кожному з них міститься підпис представника філії «Воловецьдержспецлісгосп» без зазначення прізвища та ініціалів з відтиском печатки філії.

25. Представники потерпілого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судове засіданні суду першої інстанції не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

26. Допитані судом свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 по суті справи нічого пояснити не змогли, зазначивши, що їм нічого не відомо ні про подію, ні про обставини кримінальних правопорушень.

27. Досліджений судом висновок експерта № 04/16 від 27 травня 2016 року за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи містить ймовірні твердження і припущення про можливість включення частин спірних земельних ділянок до складу земель Державного підприємства «Воловецьдержспецлісгосп» та розташування їх за межами смт. Воловець, внаслідок чого він обґрунтовано підданий критичній оцінці з боку суду, а наведені у ньому дані не покладені судом в основу обвинувачення ОСОБА_1 .

28. На усне клопотання прокурора судом було вжито заходів для забезпечення допиту експерта ОСОБА_29 для роз`яснення вищевказаного висновку в судовому засіданні у режимі відеоконференції, однак остання у призначене судове засідання не з`явилася, тоді як згідно зі ст. 23 КПК України саме сторона обвинувачення повинна була забезпечити її присутність під час судового розгляду, отже доводи прокурора про порушення судом принципу змагальності сторін є безпідставними.

29. Стосовно інших досліджених судом письмових доказів, на які посилається прокурор, а саме:копії рішення Закарпатської обласної ради від 21 грудня

2001 року «Про затвердження матеріалів інвентаризації лісового фонду колишніх сільськогосподарських підприємств», копії наказу Міністерства аграрної політики від 07 березня 2003 року № 57 «Про створення головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Закарпатагроліс»; копії розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 08 квітня 2003 року № 180 «Про використання лісів агропромислового комплексу», копії розпорядження голови Воловецької районної державної адміністрації від 24 травня 2003 року «Про надання в постійне користування земельних ділянок лісового фонду Головному державному спеціалізованому лісогосподарському агропромисловому підприємству «Закарпатагроліс»; технічної документації по інвентаризації земель колишніх сільськогосподарських підприємств Воловецького району; листа з відділу Держгеокадастру у Воловецькому районі та додатку до нього - CD-R диска з 8-ма обмінними файлами, а також картографічних матеріалів з нанесенням земельних ділянок, то за результатами їх дослідження суд встановив, що викладені у них дані не містять підтвердження того, що філія «Воловецьдержспецлісгосп» ГДСЛАП «Закарпатагроліс» відповідно до вимог законодавства володіла спірними земельними ділянками на час виготовлення технічної документації для передачі їх у власність фізичних осіб.

30. До того ж, як убачається з матеріалів кримінального провадження, зазначені письмові докази щодо надання філії «Воловецьдержспецлісгосп» як новоствореному спеціалізованому підприємству в постійне користування земель лісового фонду отримані на запит сторони обвинувачення від Державного підприємства «Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств» для забезпечення проведення земельно -технічної експертизи, даних про те, що такі документи знаходилися у розпорядженні філії «Воловецьдержспецлісгосп», матеріали провадження не містять.

31. Згідно з даними, які містяться в досліджених судом Актах перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 02 березня та 07 квітня

2011 року, під час передачі у власність фізичних осіб для ведення особистого селянського господарства частини земельних ділянок загальною площею

3,06 га, які знаходяться поза межами населеного пункту смт. Воловець та відносяться до земель лісогосподарського призначення, дійсно було порушено вимоги ст. 12 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України. Однак достатніх даних, які би вказували на те, що ОСОБА_1 достовірно знав про приналежність частини спірних земельних ділянок до земель очолюваної ним філії «Воловецьдержспецлісгосп» ГДСЛАП «Закарпатагроліс» та використав своє службове становище всупереч інтересам служби, у ході судового розгляду не здобуто.

32. За таких обставин, оцінивши кожний доказ у кримінальному провадженні згідно з вимогами ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд не встановив достатніх підстав стверджувати поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, та обґрунтовано виправдав його за недоведеністю, що ці кримінальні правопорушення вчинені ним.

33. Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу прокурора на вказаний вирок, належним чином перевірив викладені у ній доводи, які за змістом аналогічні доводам у касаційній скарзі прокурора, погодився з висновками суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_1 та мотивами прийнятого ним рішення і законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, з чим погоджується також колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

34. Усупереч доводам у касаційній скарзі прокурора положення ч. 3 ст. 404 КПК України не встановлюють для суду апеляційної інстанції обов`язку при кожному апеляційному перегляді вироку суду повторно досліджувати докази у провадженні, тільки якщо про це заявлено клопотання. Процесуальний закон такий обов`язок не зробив беззаперечним, оскільки має бути встановлено неповноту дослідження таких доказів або порушення під час їх дослідження, тому в разі відсутності таких підстав відмова у задоволенні клопотання учасника судового розгляду не може розцінюватися як порушення апеляційним судом вимог процесуального закону.

35. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду кримінального провадження не вдався до іншої оцінки доказів, відмінної від їх оцінки місцевим судом, наведеної у вироку, встановлена ст. 23 КПК України засада безпосередності дослідження доказів апеляційним судом порушена не була.

36. Як убачається зі змісту касаційної скарги прокурора, зазначені у ній доводи по суті зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій. Водночас на жодні нові докази, крім тих, які вже були досліджені та яким надана відповідна правова оцінка, прокурор не посилається, а фактично викладає власну оцінку обставин справи, відмінну від їх оцінки судами.

37. Відхиляючи доводи прокурора про те, що текст вироку, проголошений місцевим судом, не співпадає з його офіційним текстом, суд апеляційної інстанції зазначив, що не проголошення повної назви однорідних документів, яке мало місце під час проголошення вироку, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке може вплинути на законність постановленого судового рішення, а оголошення судом, що ОСОБА_1 підлягає виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, тоді як у вироку вказана підстава виправдання останнього у зв`язку з недоведеністю, що кримінальні правопорушення вчинено обвинуваченим, розцінив як обмовку. З такими аргументами цілком погоджується і колегія суддів касаційного суду.

38. Під час касаційного провадження колегією суддів не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень у цьому кримінальному провадженні.

39. На підставі вищенаведеного Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а вирок та ухвалу стосовно ОСОБА_1 слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Воловецького районного суду Закарпатської області від 25 квітня 2018 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року стосовно ОСОБА_1 без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_30 ОСОБА_31 ОСОБА_32