Ухвала

від 15.11.2022 по справі 560/9500/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/9500/21

УХВАЛА

15 листопада 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши заяву щодо здійснення судового контролю по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Судом отримано заяву ОСОБА_1 від 08.11.2022 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суду, в якій заявник просить зобов`язати боржника - Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області надати суду звіт про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.10.2021 у справі № 560/9500/21, яке набрало законної сили 02.11.2021.

В обґрунтування заяви вказує, що станом на дату звернення з відповідною заявою рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.10.2021 у справі № 560/9500/21, яке набрало законної сили 02.11.2021, залишається не виконаним.

Вирішуючи подану позивачем заяву, суд виходить з наступного.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.10.2021 у справі №560/9500/21 зобов`язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 .

02.11.2021 рішення суду набрало законної сили.

26.11.2021 судом було видано виконавчий лист, в якому боржником зазначено Головне управління ДФС у Хмельницькій області.

Постановою старшого державного виконавця від 19.01.2022 відкрито виконавче провадження №68241977.

Ухвалою суду від 28.09.2022 відмовлено у задоволенні подання державного виконавця про заміну сторони у виконавчому провадженні - Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на Державну податкову службу України в особі Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

У вказаній ухвалі суду встановлено, що старшим державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68241977 від 19.01.2022 з примусового виконання виконавчого листа. Постанова про відкриття виконавчого провадження повернута Укрпоштою з відміткою про відсутність адресата за адресою.

Суд у цій ухвалі зазначив, що при зверненні до суду позивачем визначено відповідачем у справі саме Головне управління ДФС у Хмельницькій області, яке на даний час згідно відомостей Реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не припинене. Судом не встановлено, що після винесення рішення у справі відповідні функції відповідача перейшли до Головного управління ДПС у Хмельницькій області. Таким чином, правовідносини не змінилися після винесення рішення судом.

Повернення постанови про відкриття виконавчого провадження з відміткою про відсутність адресата за адресою також не може бути належною підставою для його заміни іншим суб`єктом владних повноважень.

Постановою старшого державного виконавця від 04.10.2022 накладено на Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області штраф у розмірі 5100 грн.

Суд звертає увагу на те, що згідно ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, вказаною нормою КАС України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд враховує, що відповідно до абзацу 3 статті 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до абз.1 ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1 ст.63 Закону).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 ст.63 Закону).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч.3 ст.63 Закону).

Отже, нормами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

При цьому відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець наділений достатніми повноваженнями для вжиття заходів щодо примусового виконання боржником судового рішення.

Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Вирішуючи питання стосовно необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд враховує, що виконавче провадження з його примусового виконання відкрите та триває.

У постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року по справі №806/2594/16 вказано, що необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб`єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.

Таким чином, наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів, а, отже, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.

При цьому обставини справи свідчать про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження повернута Укрпоштою з відміткою про відсутність адресата за адресою.

Згідно з ч.2 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

До повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, в той час як державний виконавець наділений повноваженими щодо розшуку боржника - юридичної особи.

Верховний суд у п.71 постанови від 20 лютого 2020 року у справі №520/2210/19 вказав, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Отже, в межах вказаного виконавчого провадження державний виконавець здійснюватиме контроль за виконанням рішення суду. Тому встановлення додаткового контролю за виконанням рішення немає потреби.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю.

Керуючись статтями 248, 254, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Д.А. Божук