Постанова

від 10.11.2022 по справі 640/28460/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/28460/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Адвокатського бюро «Михайла Баннова» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року адміністративну справу за позовом Адвокатського бюро «Михайла Баннова» до Міністерства фінансів України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Адвокатське бюро «Михайла Баннова» (надалі за текстом - «Адвокатське бюро») звернулось до суду з позовом у якому просило:

- визнати протиправним та нечинним наказ Міністерства фінансів України №163 від 19.03.2021 р. «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності»;

- зобов`язати Міністерство фінансів України прийняти новий нормативно-правовий акт на заміну наказу Міністерства фінансів Україні №163 від 19.03.2021 р. «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності», який відповідатиме положенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

На обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що Положення про форму та зміст структури власності (надалі за текстом - «Положення») містить інше визначення терміну «структура власності», ніж те, яке надано у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

При цьому, зазначеним Законом не вимагається надавати державному реєстратору інформацію про усіх прямих і непрямих власників з істотною участю та які мають значний вплив на діяльність юридичної особи, а також про осіб, які володіють часткою меншою, ніж 25%.

Позивач стверджував, що жодним Законом України не передбачено обов`язку юридичних осіб надавати офіційні документи на підтвердження відомостей про кінцевих бенефіціарних власників, які вказані у структурі власності.

Адвокатське бюро звертало увагу на те, що Міністерство фінансів України безпосередньо у тексті Положення не затвердило форму структури власності.

Крім того, Зразки складання схематичного зображення структури власності не були оприлюднені в офіційних друкованих виданнях.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Крім доводів, на ведених у позовній заяві, Адвокатське бюро стверджує про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що Положенням не порушено його права та інтереси.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, наполягаючи на законності та обгрунтованості судового рішення, акцентує увагу суду на тому, що поняття «структура власності» не є тотожним поняттю «відомості про кінцевих бенефіціарних власників».

Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Згідно пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 20 серпня 2014 р. Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, державну політику у сфері міжбюджетних відносин та місцевих бюджетів, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, державної політики у сфері контролю за трансфертним ціноутворенням, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку.

Наказом Міністерства фінансів України № 163 від 19 березня 2021 р. затверджено Положення про форму та зміст структури власності.

За змістом цього наказу його видано відповідно до частини 24 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та пункту 4 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Так, частиною 24 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 р. № 755-IV передбачено, що форма та зміст структури власності встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за погодженням з Міністерством юстиції України.

Пунктом 4 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 6 грудня 2019 р. № 361-IX (надалі за текстом - «Закон № 361-IX») установлено, що юридичні особи, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, подають державному реєстратору інформацію про кінцевого бенефіціарного власника в обсязі, визначеному цим Законом, та структуру власності протягом одного року з дня набрання чинності нормативно-правовим актом, яким буде затверджена форма та зміст структури власності.

Таким чином, видаючи оспорюваний наказ, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині тверджень позивача про те, що Положення суперечить приписам Закону № 361-IX судова колегія зазначає наступне.

Згідно пункту 3 Положення структура власності за формою є офіційним документом, що являє собою схематичне зображення структури власності юридичної особи, яка відображає всіх осіб, які прямо або опосередковано володіють цією особою самостійно чи спільно з іншими особами або незалежно від формального володіння мають можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.

Зразки складання схематичного зображення структури власності оприлюднюються на офіційному вебсайті Мінфіну.

Відповідно до пункту 7 Положення на схематичному зображенні структури власності зазначаються:

всі особи, які прямо або опосередковано володіють однією юридичною особою самостійно чи спільно з іншими особами (всі учасники юридичної особи та кожної особи у кожному ланцюгу володіння корпоративними правами юридичної особи);

всі особи, які незалежно від формального володіння мають можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;

розмір участі (відсоток корпоративних прав), який належить кожній фізичній та/або юридичній особі, кожному трасту та/або іншому подібному правовому утворенню в іншій юридичній особі, трасті або іншому подібному правовому утворенні.

У статті 1 Закону № 361-IX розкрито зміст термінів, що виживаються у ньому. Розкрито і зміст термінів:

- кінцевий бенефіціарний власник - це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов`язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов`язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права;

- структура власності - це документально підтверджена система взаємовідносин фізичних та юридичних осіб, трастів, інших подібних правових утворень, що дає змогу встановити всіх кінцевих бенефіціарних власників, у тому числі відносини контролю між ними, або відсутність кінцевих бенефіціарних власників.

Виходячи із буквального тлумачення наведених правових норм Закон № 361-IX надає визначення того, що є, зокрема, структура власності. А саме, це система взаємовідносин, яка дає змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників.

Тоді як Положення, визначає форму структури власності та встановлює, що за формою вона є офіційним документом, який схематично відображає всіх осіб, які прямо або опосередковано володіють юридичною особою.

При цьому, частиною 24 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» прямо передбачено, що як форма, так зміст структури власності встановлюються Міністерством фінансів України.

Таким чином, помилковим є твердження скаржника про те, що Положення суперечить приписам Закону № 361-IX.

Окружний адміністративний суд також вірно відхилив посилання позивача на те, що Міністерство фінансів України безпосередньо у тексті Положення не затвердило форму структури власності та не оприлюднило в офіційних друкованих виданнях Зразки складання схематичного зображення структури власності.

Як зазначалось пункт 3 Положення містить посилання на те, що Зразки складання схематичного зображення структури власності оприлюднюються на офіційному вебсайті Мінфіну.

Вжите у цьому пункті слово «зразок» означає, що на офіційному вебсайті Міністерства фінансів України оприлюднено приклади можливого схематичного зображення структури власності. Ці приклади не обов`язковими, а отже не підлягають затвердженню та оприлюдненню в офіційних друкованих виданнях.

Разом з тим, судова колегія зазначає наступне.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначає стаття 264 КАС України.

Відповідно до приписів частин 4, 5, 6, 7, 8 цієї статті у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов`язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи. Оголошення має бути опубліковано не пізніш як за сім днів до підготовчого засідання, а у випадку, визначеному частиною десятою цієї статті, - у строк, визначений судом. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі заінтересованих осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження.

Однак суд першої інстанції, розглядаючи справу про оскарження нормативно-правового акта Міністерства фінансів України, не дотримався порядку, визначеного статтею 264 КАС України та необґрунтовано розглянув справу у порядку письмового провадження.

Відповідно ж до пункту 7 частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Адвокатського бюро «Михайла Банного» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 15 листопада 2022 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

Cуддя В.П.Мельничук

Cуддя О.М.Оксененко