Рішення

від 29.09.2022 по справі 469/105/20

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.09.2022 Справа № 469/105/20

2/469/94/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2022 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Якубець С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Березанська селищна рада Миколаївської області, про визнання заповіту нікчемним, -

в с т а н о в и в:

Позивач 07 лютого 2020 року звернувся до Березанського районного суду з вказаним позовом, у якому просив визнати нікчемним заповіт, складений ОСОБА_3 20 червня 2019 року на користь ОСОБА_2 , який посвідчено виконуючою обов`язки старости Василівського старостинського округу.

На обгрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем першої черги після смерті батька та звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але нотаріусом повідомлено, що батько 20 червня 2019 року склав заповіт, посвідчений виконуючою обов`язки старости Василівського старостинського округу, яким заповів все своє майно своєму брату ОСОБА_2 .

Позивач зазначав, що ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав до дня смерті в смт. Березанка, до територіальної громади с.Василівка Березанського району не входив, тому в.о. старости Василівського старостинського округу не була уповноваженою на посвідчення складеного ОСОБА_3 заповіту особою, оскільки в смт. Березанка є державний та приватні нотаріуси, які є уповноваженими особами на вчинення таких дій.

Ухвалою судді від 23 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання для розгляду заяви по суті в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи.

22 травня 2020 року до суду надійшли пояснення третьої особи - Березанської селищної ради Миколаївської області щодо позову, у яких зазначено, що відповідно до рішення Березанської селищної ради від 10 січня 2018 року №15 до Березанської селищної ради приєдналися Василівська, Калинівська, Матіясівська та Лиманівська сільські ради, які є самостійними старостинськими округами, які входять до складу Березанської об`єднаної територіальної громади. Рішенням чергової I сесії VII скликання від 10 січня 2018 року № 13 затверджено положення про старосту села (сіл) Березанської об`єднаної територіальної громади, відповідно до якого одним з повноважень старости є вчинення нотаріальних дій, передбачених ч.1 ст.37 Закону України Про нотаріат; п.7 посадової інструкції старости передбачено здійснення нотаріальних дій, тому в.о. старости Василівського старостинського округу як посадову особу органу місцевого самоврядування уповноважено вчиняти нотаріальні дії, передбачені ч.1 ст.37 Закону України Про нотаріат. Отже, староста, посвідчивши 20 червня 2019 року заповіт, засвідчила волю спадкодавця. Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким старостою як уповноваженою посадовою особою місцевого самоврядування, будь-якої об`єднаної територіальної громади на всій території України. У разі тимчасової відсутності старости, який здійснює свої повноваження у межах відповідного населеного пункту, що входить в об`єднану громаду, мешканці такого населеного пункту мають право, за власним вибором, звернутись за вчиненням нотаріальних дій, за виключенням випадків, встановблених законом, до старости іншого населеного пункту, що входить в об`єднану територіальну громаду, до будь-якого іншого органу місцевого самоврядування або до нотаріуса. При посвідченні заповіту було дотримано вимоги щодо його форми заповіт складений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складання та посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування. Селищна рада вважає, що доводи позивача про те, що заповіт посвідчено не уповноваженою особою, не є підтвердженими належними і допустимими доказами у справі; підстави, зазначені у ч.1 ст.1257 ЦК України, для визнання такого заповіту нікчемним відсутні; заповіт відповідає вимогам закону, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, тому відсутні підстави вважати заповіт нікчемним та застосовувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом скасування державної реєстрації.

26 січня 2021 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду повідомлені належним чином; позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечував; представник третьої особи Березанської селищної ради Миколаївської області надав клопотання про розгляд справи за його відсутності; відповідач причини неявки не повідомив, відзиву на позов не надав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьком є ОСОБА_3 (а.с.9), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданого Березанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 28 серпня 2019 року (а.с.7).

З копії спадкової справи 35/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , заведеної на підставі заяви ОСОБА_2 приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюком П.М., вбачається, що ОСОБА_3 20 червня 2019 року склав заповіт, яким на випадок своєї смерті належну йому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Березанської філією МБТІ та записаного в реєстрову книгу №6 від 04 червня 2022 року, квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_2 , заповів ОСОБА_2 . Заповіт посвідчено в.о. старости Березанської селищної ради Березанського району Миколаївської області та зареєстровано в реєстрі за № 07-03/29 (а.с.37, 54).

Позивач 19 грудня 2019 року надав нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_3 (а.с.48).

З довідки Березанської селищної ради вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , з 19 червня 2002 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті спадкодавця разом з ним постійно ніхто не проживав та не був зареєстрований (а.с.40).

У с.Василівка нотаріус відсутній, тоді як у смт.Березанка здійснюють свою діяльність Березанська державна нотаріальна контора та кілька приватних нотаріусів.

Відповідно до рішення Березанської селищної ради Миколаївської області № 15 від 10 січня 2018 року (а.с.11), Василівську сільську раду реорганізовано шляхом приєднання до Березанської селищної ради.

Рішенням № 13 від 10 січня 2018 року Березанської селищної ради затверджено Положення про старосту села (сіл) Березанської об`єднаної територіальної громади, згідно з пп.8 ст.2.1.5 глави 2.1 якого до обов`язків старости входить вчинення нотаріальних дій, передбачених ч.1 ст. 37 Закону України Про нотаріат (у обсягах, що відповідають вимогам чинного законодавства) (а.с.64).

Рішенням № 12 від 10 січня 2018 року Березанської селищної ради визначено, що в.о. старости ОСОБА_4 здійснює свої повноваження на території сіл Василівка, Михайлівка, Новоселівка, селище Елеваторне Березанського району Миколаївської області та її уповноважено вчиняти нотаріальні дії, передбачені ч.1 ст.37 Закону України Про нотаріат, та проводити державну реєстрацію актів цивільного стану, визначених ч.2 ст.6 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану (а.с.67-68).

11 січня 2018 року затверджено посадову інструкцію старости Василівського старостинського округу, у пункті 7 якої зазначено, що в.о. старости здійснює нотаріальні дії, керуючись у своїй діяльності Законами України, інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами (а.с.70).

Таким чином, на час посвідчення заповіту с.Василівка входило до складу Березанської об"єднаної територіальної громади, до складу якої входить також і смт.Березанка, у якому на вказаний час проживав спадкодавець ОСОБА_3 .

Відповідно до ст.6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Отже, посилання позивача на те, що ОСОБА_3 не був членом Василівської територіальної громади, не може бути взяте до уваги, так як спадкодавець був членом єдиного суб"єкта місцевого самоврядування - Березанської ОТГ, до складу якої входить і с.Василівка.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

На підставі ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, позивач як син померлого ОСОБА_3 належить до кола спадкоємців першої черги за законом; відповідач є спадкоємцем за заповітом зазначеного у заповіті майна; сторони прийняли спадщину, звернувшись з відповідними заявами до нотаріуса у строки, встановлені частиною першою статті 1270 ЦК України.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

За положеннями ч.1 ст.219 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1234 ЦК України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт, як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання; має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа, що засвідчується у відповідному порядку із зазначенням причин, за яких текст заповіту не міг підписати заповідач власноруч; має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою, службовою особою, визначеною статтями 1251-1252 ЦК України.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» староста є виборною посадовою особою місцевого самоврядування.

Стаття 1257 ЦК України передбачає, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Позивач зазначає підставою нікчемності складеного ОСОБА_3 заповіту порушення вимог щодо його посвідчення у зв"язку з тим, що заповідач не проживав у населеному пункті, в якому посвідчено заповіт, натомість у населеному пункті, у якому зареєстроване місце проживання заповідача, наявні нотаріуси.

Згідно з частиною п`ятою статті 1, статті 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування. Однією з нотаріальних дій, які вчиняють уповноважені посадові особи органу місцевого самоврядування, є посвідчення заповітів.

Як встановлено судом, заповіт ОСОБА_3 посвідчено уповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування у населеному пункті, де немає нотаріуса, що відповідає положенням ст.1251 ЦК України.

У Законі України Про місцеве самоврядування в України, а також у Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, не міститься жодних застережень про повноваження посадових осіб вчиняти нотаріальні дії лише стосовно мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Крім того, ці нормативні акти взагалі не визначають недійсності правочинів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Тобто чинність заповіту, посвідченого посадовою особою органу місцевого самоврядування, пов`язана з дотриманням таких умов: відсутність нотаріуса в населеному пункті та наявність у такої посадової особи відповідних повноважень.

ЦК України також не закріплює правила про посвідчення посадовою особою органу місцевого самоврядування заповітів тільки осіб, які належать до цієї територіальної громади.

Здійснення особою права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.

Отже, посвідчення заповіту поза межами населеного пункту, у якому постійно проживає заповідач, не підпадає під ті вимоги про порядок посвідчення заповіту, які містяться в ЦК України та можуть вплинути на дійсність заповіту, та не скасовує вільне волевиявлення заповідача.

Кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, які не передбачені ані частиною першою статті 1257 ЦК України, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує це вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки сталася смерть заповідача.

Визнання заповіту нікчемним без встановлених законом підстав позбавляє особу, яка набула у власність майно в порядку спадкування, права мирного володіння своїм майном (стаття 1 протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а в разі, якщо особа мала його набути, то правомірного очікування цього.

Щодо обраного позивачем способу захисту цивільних прав - вимог про визнання заповіту нікчемним - суд виходить з таких міркувань.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: