Ухвала

від 10.11.2022 по справі 947/25607/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/25607/22

Провадження № 1-кс/947/11244/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2022 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СУГУНП вОдеській області ОСОБА_3 ,погоджене з прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні СУ ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за № 42022162160000021 від 16.09.2022 року, за фактами скоєння службовими особами Чорноморської міської ради Одеської області під час формування матеріально-продовольчих резервів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 364 КК України.

Як вбачається з клопотання, під час досудового розслідування, 07.11.2022 року в ході обшуку за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Молодіжне, вул. Великодолинська дорога, буд. 11 на території

ТОВ «НЬЮ-ВАСЮКИ» (код ЄДРПОУ37363213), було виявлено та вилучено 184 полімерних мішка білого кольору з мукою, вагою 25 кг, кожний. Вказане майно було визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладання арешту на вказане в клопотанні майно, обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

Прокурор просив розглянути клопотання без його участі, звернувшись до суду з відповідною заявою та надавши відомості щодо повідомлення про час та дату засідання власників майна.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до наступного.

Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Відповідно до ст.172 ч.2 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Згідно ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно до ч.2 п.1 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

Згідно до ст.170 ч.3 КПК України, у випадку передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до клопотання, вказане майно визнане речовим доказом, тобто відповідає критеріям зазначеним в ст.98 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АGОSІ" проти Сполученого Королівства" (АGОSІ v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Під час розгляду клопотання, встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів та спеціальної конфіскації, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб.

Приймаючи доуваги правовупідставу дляарешту майна,тобто виключенняможливості втратислідів злочину,можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні,розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження танаслідки арештумайна длятретіх осіб,вважаю доведениму судовомузасіданні слідчимнаявність обґрунтованих підстав для арешту зазначеного слідчим у клопотанні майна, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування власником та іншими особами.

Керуючись ст. ст. 98, 172, 173, 309, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУГУНП вОдеській області ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арешт на 184 полімерних мішка білого кольору з мукою, вагою 25 кг, кожний.

Виконання ухвалипокласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1