Рішення

від 08.11.2022 по справі 158/567/22

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/567/22

Провадження № 2/161/2519/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Олексюка А.В.,

при секретарі Гичці М.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання договору підряду недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

04.04.2022 року до суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 про визнання договору підряду недійсним. Позов обрятовує тим, що під час розгляду справи №161/5035/20 про поділ спільного майна подружжя, при ознайомленні із зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 , стало відомо про існування договору підряду №16-84 від 29.04.2019 р. укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Даний договір є недійсним, оскільки позивачу не було відомо про укладення договору підряду її чоловіком та жодної згоди на його укладення та проведення ремонтних робіт не надавала. Даний договір був укладений уже після розірвання шлюбу та після подачі ОСОБА_2 позовної заяви про поділ спільного майна подружжя з метою штучного створення підстав для стягнення з ОСОБА_2 значних коштів, а фактично коштів, що орієнтовно дорівнювали половині вартості квартири з метою подальшого стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за рахунок її частки у власності на квартиру. В укладені договору підряду позивач не була зацікавлена, оскільки на той час фактичних шлюбних відносин не існувало, що підтверджується даним з позовної заяви про розірвання шлюбу, що була подана ОСОБА_3 : «Ми з відповідачкою втратили один одного почуття любові та з серпня 2018 року припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства».

В заочному рішенні Луцького міськрайонного суду від 21.09.2020, зазначено, що вказана квартира та нежитлове приміщення набуті відповідачем у власність 08.10.2019 р. на підставі Договору про сплату внесків від 29.05.2018, отже договір підряду від 29.04.2019 на ремонт квартири був укладений ще тоді коли ОСОБА_3 не мав у власності квартири, допуск у квартиру для проведення ремонтних робіт був не можливий. А оплати за роботи, виконанні за договором підряду розпочинаються вже в кінці строку на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду у справі №161/18740/19 про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили 18.01.2020р. Сторони перебували в той час у постійному конфлікті, а тому здійснення спільного ремонту квартири було неможливим. Договір був укладений без згоди ОСОБА_2 , на суму 609676 грн, згідно акту виконаних робіт на ремонт квартири, який складено без участі позивача, ще й спосіб оплати готівкова форма, підтвердження квитанції до прибуткового ордеру. Також, на те, що договір підряду укладений не в інтересах сім`ї, а з метою штучної підстави стягнення з ОСОБА_2 коштів, вказують наступні умови договору: в договорі вказано адресу об`єкту АДРЕСА_1 , тоді як дійсна адреса: АДРЕСА_1 , в комерційній пропозиції вказано: «комерційна пропозиція на ремонт квартири АДРЕСА_2 », тоді як правильним є : «ОК «ЖБК «Атлант-15».

Тому просить суд, позов задовольнити та визнати договір підряду №16-84 від 24.09.2019 року недійсним, стягнути з ОСОБА_3 понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1002,32 грн та на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 09.05.2022 справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 про визнання договору підряду недійсним прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

27.07.2022 від представника відповідача ФОП ОСОБА_4 адвоката Бугайова А.О. надійшов відзив, який мотивує тим, що оспорюванний договір підряду від 16.04.2020 був укладений в інтересах сім`ї ОСОБА_5 , а відсутність письмової згоди ОСОБА_2 на укладення її чоловіком даного договору не може слугувати достатньою правовою підставою для визнання його недійсним. Адже, згідно постанови Волинського апеляційного суду від 25.11.2020 у цивільній справі №161/5035/20 зазначено: «Шлюб між сторонами розірвано 18.01.2020р., оскільки цього дня набрало законної сили рішення суду про розірвання шлюбу. Саме з такої позиції виходила позивач, стверджуючи, що вона з відповідачем були подружжям до набрання законної сили рішенням суду, ці доводи були прийняті судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за Ѕ частину вартості автомобіля Ford Mondeo,2015 року випуску, які суд задовольнив. Враховуючи, що договір був укладений 29.04.2019 р. в період зареєстрованого шлюбу, предметом договору є створення комерційної пропозиції та виконання ремонту квартири, яка належить сторонам на праві спільної сумісної власності, про поділ якої звернулася з позовом ОСОБА_2 . Тому цей договір укладався в інтересах сім`ї, а тому права та обов`язки за договором виникли в рівних частках. Враховуючи вищевикладене, просив в задоволенні позову відмовити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідачі та представник відповідача ФОП ОСОБА_4 адвокат Бугайов А.О. в судове засідання не з`явилися по невідомій суду причині, хоча про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст.626ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.3ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 369 ЦК співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Згідно ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно доЦивільного кодексу України.

Аналіз зазначених норм закону у їх взаємозв`язку дає підстави для висновку про те, що укладення одним із подружжя договору без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір та третя особа-контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який уклав договір, не отримав згоди на це другого з подружжя(постанова Судової палати у цивільних справахВерховного Суду України від 7 жовтня 2015 р. у справі № 6-1622цс15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження №14-325цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі № 6-1912цс15 та від 30 березня 2016 року у справі № 6-533цс16, посилаючись на те, що такі висновки суперечать принципу рівності як майнових прав подружжя, так і рівності прав співвласників, власність яких є спільною сумісною, без визначення часток.

Визначення «дрібний побутовий правочин» має оціночний характер, не має установлених меж грошового виразу (вартості), а тому має для різних видів діяльності, речей і майнового стану учасників цивільних правовідносин, різні межі вартості.

Спірний договір підряду №16-84 був укладений 29.04.2019 р. між фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (підрядник) та ОСОБА_3 (замовник).

Згідно п. 1.1. Договору підрядник зобов`язується створити комерційну пропозицію та виконати ремонт квартири на 12 поверсі в ЖК Атлант за адресою АДРЕСА_1 .

У пункті 2.2 договору сторони визначили загальну вартість робіт згідно з комерційна пропозиція на ремонт квартири АДРЕСА_2 - 496876 грн.

Пунктом 2.3 договору передбачено сплату авансу в розмірі 150000 грн.

Згідно пункту 2.4 договору передбачено, що усі розрахунки здійснюються з використанням національної валюти України гривні, у безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок або готівковій формі шляхом внесення коштів в касу підрядника (а.с.10-14).

Згідно з Актом виконаних робіт до договору підряду загальна вартість робіт становить 609676,90 грн. (а.с.15-17).

Враховуючи те, що предметом спору є договір підряду, загальна вартість робіт згідно якого становить 609676,90 грн, суд дійшов висновку, що даний правочин виходить за межі дрібного побутового, тому потребував згоди позивача, як дружини ОСОБА_3 .

Крім того, згідно досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, встановлено, що хоча договір підряду №16-84 був укладений 29.04.2019 р., перша оплата за виконанні роботи по даному договору відбулася 16.01.2020р., тобто в період, коли вже було винесене рішення суду у справі №161/18740/19 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 18.12.2019 р., коли сторони вже не проживали однією сім`єю.

Крім того, суд звернув увагу на те, що в договорі вказано адресу об`єкту АДРЕСА_1 , а в комерційній пропозиції вказано: «комерційна пропозиція на ремонт квартири АДРЕСА_2 », тоді як предметом спору є квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в Обслуговуючому кооперативі Житлово-будівельному кооперативі Атлант 15 (а.с.10-17).

Глава 61 ЦК України регламентує підряд як єдиний у своїй правовій сутності тип договору, що спрямований на виконання певної роботи і об`єднує такі його види, як договір побутового підряду, договір будівельного підряду, договір підряду на проектні та пошукові роботи. Норми, що складають загальні положення про підряд, застосовуються в субсидіарному порядку, співвідносячись з нормами, що присвячені окремим видам підряду, за правилами співвідношення загальних та спеціальних норм.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду - консенсуальний, відплатний та двосторонній договір. Сторонами в ньому можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи.

Істотною умовою договору підряду є предмет, тобто робота, що виконується за завданням замовника. Результат роботи - це та матеріалізована форма (відремонтована річ, об`єкт завершеного будівництва, проектно-кошторисна документація), що опосередковує виконану роботу.

Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2020 справа №161/5035/20 визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частку квартири загальною площею 74,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934754607101, визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частку нежитлового приміщення загальною площею 4,4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1934731707101, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію 1/2 вартості транспортного засобу Ford Mondeo, НОМЕР_1 , 2015 року випуску, в сумі 169010,00 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч десять гривень). В задоволенні решти вимог первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5518,90 грн. (п`ять тисяч п`ятсот вісімнадцять гривень дев`яносто копійок) (а.с.19-21).

Відповідно до Постанови Волинського апеляційного суду від 25.11.2020 рішення Луцького міськрайонного суду від 21.09.2020 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про стягнення 304500 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 267000 витрат на виконання зобов`язань за договором підряду по ремонту квартири (а.с.29-32).

Згідно квитанцій від 16.01.2020, 30.01.2020, 06.02.2020, 19.02.2020, 20.02.2020, 27.02.2020, 16.04.2020 ОСОБА_3 сплатив ФОП ОСОБА_4 на виконання договору підряду №16-84 від 29.04.2019р. по 75000 грн, згідно квитанції від 14.05.2020 -84000 грн (а.с.25-28).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 08.06.2022 клопотання представника позивача задоволено, витребувано у ФОП ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) належним чином засвідчені копії документів, а саме: - прибуткові касові ордери до квитанцій до прибуткового касового ордеру від 16.01.2020, 30.01.2020, 06.02.2020, 19.02.2020, 20.02.2020, 27.02.2020, 16.04.2020, 14.05.2020; -Книги обліку доходів (книгу обліку доходів і витрат) за 2020 рік, інші документи в яких вбачається розшифровка отриманих оплат за 2020 рік від платника ОСОБА_3 . Витребувано у Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби належним чином засвідчені копії документів, а саме: - податкові декларації за 2020 рік з додатками, які ФОП ОСОБА_4 подавав до Луцької ОДПІ. Ухвалу направлено для виконання ФОП ОСОБА_4 та Луцькій ОДПІ для відома та виконання. Однак ФОП ОСОБА_4 проігнорував виконання даної ухвали, тому і відсутні належні та допустимі докази оплати робіт ФОП ОСОБА_4 по договору підряду.

На виконання вищевказаної ухвали суду, з Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 16.09.2022 на адресу суду надійшли завірені копії податкових декларацій з додатками, з яких не вбачається відповідності сум оплат згідно квитанцій від 16.01.2020, 30.01.2020, 06.02.2020, 19.02.2020, 20.02.2020, 27.02.2020, 16.04.2020 - по 75000 грн, квитанції від 14.05.2020 -84000 грн, які, ніби, як слідувати з пояснень представника відповідача ФОП ОСОБА_4 адвоката Бугайова А.О. ОСОБА_3 сплатив ФОП ОСОБА_4 на виконання договору підряду №16-84 від 29.04.2019р (а.с.107-140).

Згідно частини четвертої статті 369 ЦК України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

З урахуванням викладеного, відсутність згоди одного із співвласників - колишнього подружжя - на розпорядження майном є підставою визнання цього правочину недійсним.

Упостанові від 07.10.2020 р. у справі № 755/17944/18: "договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, із яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника".

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі N 369/11268/16-ц (провадження N 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним.

Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є очевидним використанням приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").

За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Враховуючи те, що письмова згода ОСОБА_2 на укладення договору підряду відсутня, позивачу не було відомо про укладення договору підряду її чоловіком, виконання ремонтних робіт в квартирі вона не приймала, даний договір суперечить законодавству, відсутності відомостей в податкових деклараціях ФОП ОСОБА_4 про оподаткування сум зазначених в квитанціях про оплату послуг за договором підряду Яковлєвим, виникають сумінви в добросовісності а також дослідивши інші докази в судовому засіданні, суд вважає за необхідне визнати договір підряду №16-84 від 24.09.2019 року недійсним.

Відповідно достатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом у розмірі 992,40 грн. (а.с.1), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4ст. 137 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Як встановлено судом, правнича допомога надавалась позивачу ОСОБА_2 адвокатом Чабан Р.Л. на підставі договору про надання правової допомоги від 29.12.2021, ордера, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №961 (а.с. 38-40).

Згідно квитанцій P24A 1856666501C6788 від 29.12.2021 ОСОБА_2 сплатила 1000 грн., згідно квитанції BASS_13677577281 від 29.12.2021 - в розмірі 13992 грн.(а.с.41-42).

Дослідивши надані докази на підтвердження витрати на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачені витрати за надання професійної правничої допомоги, які можна вважати необхідними і неминучими для позивача, який був змушений до залучення професійної допомоги адвоката в розмірі 14992 грн.

Керуючись ст. 65 СК, ст.ст. 3,16, 203, 215, 369 ЦК України, ст.ст. 5,12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати Договір підряду №16-84 від 29 квітня 2019 року укладеним між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - недійсним .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп. та з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 14 992 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач 1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_5 , РНОКПП не отримував, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Козівським РС УДМС України в Тернопільській області 20 серпня 2016 року.

Відповідач 2: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , АДРЕСА_6 , код ДРФО НОМЕР_2 .

Повний текст рішення суду виготовлено 16.11.2022.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк