Рішення

від 16.11.2022 по справі 320/8612/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2022 року № 320/8612/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Сім`я" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Сім`я" з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області від 26.01.2022 №15-р про анулювання ліцензії від 20.07.2020 №15040414202001574.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.01.2022 розпорядженням ГУ ДПС в Одеській області анульована видана товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Сім`я" ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №15040414202001574 від 20.07.2020. Позивач вважає спірне розпорядження протиправним, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Сім`я" здійснено черговий платіж за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати.

Ухвалою від 22.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що контролюючим органом встановлено, що позивач не сплатив черговий платіж за ліцензію, у зв`язку з чим прийнято розпорядження Головного управлiння ДПС в Одеській областi вiд 26.01.2022 року №15-р «Про анулювання ліцензії на пальне» в частині анулювання товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Сім`я" ліцензії на право зберігання пального. При цьому, відповідач наголошує на тому, що позивачем не надано до контролюючого органу саме докази сплати чергового платежу за ліцензію у вигляді платіжного доручення, тобто, як вказує відповідач, сама наявність платіжного документа не свiдчить про сплату обов`язкового платежу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Сім`я" надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що установлювати наявність чи відсутність здійснення ТОВ "ПЛС" чергового платежу по ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №15040414202001574, термін дії з 20.07.2020 по 20.07.2025, контролюючий орган мав право виключно у терміни і у спосіб установлені законодавством, а саме після 20.07.2021 відповідно до положень Закону №481 у редакції, яка діяла до 31.12.2021. Просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Сім`я" (код ЄДРПОУ 41643333) отримало ліцензію на зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки №15040414202001574 від 20.07.2020 (термін дії з 20.07.2020 по 20.07.2025).

26.01.2022 Головним управлiнням ДПС в Одеськiй області прийнято розпорядження № 15-р «Про анулювання ліцензій» в частині анулювання товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Сім`я" ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промисловоп переробки) №15040414202001574 від 20.07.2020.

Листом №108/ЗПІ/15-32-09-04-06 вiд 14.07.2022 ГУ ДПС в Одеській області повідомило про те, що у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію та відсутністю копії платіжного доручення з відміткою банку про сплату, ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промисловот переробки) №15040414202001574 термін дії з 20.07.2020 до 20.07.2025, анульовано на підставі розпорядження №15-р від 26.01.2022, а також роз`яснено про можливість оскарження вказаного рiшення в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи розпорядження відповідача протиправним, позивачем було направлено до Державної податкової служби України скаргу на розпорядження від 26.01.2022 №15-р. Однак таку скаргу залишено без задоволення, а розпорядження без змін.

Не погоджуючись з розпорядженням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481 від 19 грудня 1995 року (із змінами та доповненнями.

Згідно з приписами ст. 15 Закону України №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Статтею 15 Закону України №481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Також, відповідно до норм ст. 15 Закону України №481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво), які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Відповідно до абз.4 ч. 52 ст. 15 Закону України №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі несплати чергового платежу за ліцензію.

Згідно з ч. 53 ст. 15 Закону України №481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Частиною 4 ст. 16 Закону України №481 встановлено, що контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області видано товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Сім`я" ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 15040414202001574 від 20.07.2020 (термін дії з 20.07.2020 по 20.07.2025).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до платіжних доручень позивачем було здiйснено наступні платежі:

- 02.07.2021 - в розмiрi 780,00 грн згідно платіжного доручення №1586 від 02.07.2021;

- 20.09.2021 - в розмірі 780,00 грн згідно платіжного доручення №1659 від 20.09.2021.

Так, позивачем сплачено плату за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати, який охоплював період дії ліцензії з 20.07.2021 по 20.07.2022. Крім того, вказана плата була перерахована позивачем на діючий на момент її сплати бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу. Також, ТОВ "ПЛС" повторно помилково сплачено аналогічний платіж відповідно до платіжного доручення від 20.09.2021 №1659. Вказані обставини не спростовані відповідачем під час розгляду справи.

Суд зазначає, що ліцензію 15040414202001574 анульовано саме з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.

Водночас, граничного строку сплати суб`єктом господарювання річної плати за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за відповідний рік норми Закону № 481/95-ВР не встановлюють. Стаття 15 Закону № 481/95-ВР лише визначає обов`язок суб`єкта господарювання щорічно сплачувати відповідну плату за ліцензію на право зберігання пального в розмірі 780,00 гривень, однак не передбачає строку протягом якого вказана щорічна плата повинна бути сплачена.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів повідомлення позивача до прийняття оскаржуваного розпорядження, відповідно до ч. 48 ст. 15 Закону України №481, про необхідність внесення чергового платежу.

Таким чином, оскаржуване розпорядження відповідачем прийнято з порушенням вимог статті 15 Закону України №481/95-ВР, а отже не у спосіб та не в порядку визначеному чинним законодавством України.

Натомість ненадання суб`єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб`єктом річної плати за ліцензію, а відтак і не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання відповідальності з анулювання ліцензії.

При цьому, суд зазначає, що під несплатою річної плати за ліцензію слід розуміти бездіяльність суб`єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу, однак, позивачем такої бездіяльності допущено не було, що підтверджується платіжними дорученнями №1586 від 02.07.2021, №1659 від 20.09.2021.

Разом з тим, доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного розпорядження з огляду на те, що анулювання ліцензії можливо протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії, суд вважає необґрунтованими, оскільки ч. 50 ст. 15 Закону України №481-95-ВР виключено на підставі Закону № 1914-IX від 30.11.2021, а отже доводи ґрунтуються на нормах закону, що втратив чинність на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у Головного управління ДПС в Одеській області були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного розпорядження в частині, яка стосується позивача, оскільки вказане розпорядження приймається виключно у випадку не сплати чергового платежу за ліцензію.

В свою чергу, суд зазначає, що позивач фактично просить скасувати повністю дане розпорядження, проте вказаним розпорядженням анульовано ліцензії інших суб`єктів господарювання, які не виступали предметом розгляду в даній адміністративній справі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято протиправне розпорядження №15-р від 26.01.2022, в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального №15040414202001574.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням зазначеного, враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню є похідними, судовий збір у розмірі 2481 грн, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Сім`я" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області №15-р від 26.01.2022, в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального №15040414202001574 від 20.07.2020.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Сім`я" судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2481 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.