Постанова

від 21.03.2023 по справі 320/8612/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8612/22 Головуючий у І інстанції - Перепелиця А.М.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Логістична Сім`я» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення розпорядження, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Логістична Сім`я» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області від 26 січня 2022 року № 15-р про анулювання ліцензії від 20 липня 2020 року № 15040414202001574.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на хибність та передчасність висновків Відповідача про виявленні порушення, а також зазначає, що Відповідачем не взято до уваги подані Товариством документи на підтвердження своїх доводів про відсутність порушень останнім вимог профільного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління ДПС в Одеській області № 15-р від 26.01.2022, в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального № 15040414202001574 від 20.07.2020.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління ДПС в Одеській області зазначає, що оскаржуване розпорядження про анулювання ліцензії Позивача на право зберігання пального прийнято правомірно та за наявності на те законодавчо передбачених підстав.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26 січня 2022 року Головним управлiнням ДПС в Одеськiй області прийнято розпорядження № 15-р «Про анулювання ліцензій» в частині анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Перша Логістична Сім`я» ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промисловоп переробки) від 20.07.2020 № 15040414202001574.

Листом № 108/ЗПІ/15-32-09-04-06 вiд 14.07.2022 ГУ ДПС в Одеській області повідомило Позивача, що у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію та відсутністю копії платіжного доручення з відміткою банку про сплату, ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 15040414202001574 термін дії з 20.07.2020 до 20.07.2025, анульовано на підставі розпорядження № 15-р від 26.01.2022, а також роз`яснено про можливість оскарження вказаного рiшення в адміністративному або судовому порядку.

Не погоджуючись із вказаним розпорядженням, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Листом від 19.08.2022 № 9524/6/99-00-00-09-01-02-06 Державна податкова служба України повідомила Позивача, що посадові особи ГУ ДПС в Одеській області при виконанні службових обов`язків діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а доводи, що наведені у скарзі Товариства не можуть слугувати підставою для скасування розпорядження ГУ ДПС в Одеській області від 26.01.2022 № 15-р «Про анулювання ліцензій».

Вважаючи розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що під несплатою річної плати за ліцензію слід розуміти бездіяльність суб`єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу, проте Позивачем такої бездіяльності допущено не було, що підтверджується платіжними дорученнями № 1586 від 02.07.2021, № 1659 від 20.09.2021.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що у Головного управління ДПС в Одеській області були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного розпорядження в частині, яка стосується Позивача, оскільки вказане розпорядження приймається виключно у випадку не сплати чергового платежу за ліцензію.

Суд першої інстанції зазначав, що Позивач фактично просив скасувати повністю дане розпорядження, проте вказаним розпорядженням анульовано ліцензії інших суб`єктів господарювання, які не виступали предметом розгляду в даній адміністративній справі.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято протиправне розпорядження № 15-р від 26.01.2022, в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального № 15040414202001574.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року (далі - Закон № 481/95-ВР).

Згідно статті 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

- акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно зі ст. 15 Закону № 481/95-ВР, зокрема ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі:

- заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- несплати чергового платежу за ліцензію;

- встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

- встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

- рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

- порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

- отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;

- встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії;

- встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії;

- встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії;

- порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії;

- відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Логістична Сім`я» отримало ліцензію на зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки № 15040414202001574 від 20.07.2020 (термін дії з 20.07.2020 по 20.07.2025).

Відповідно до оскаржуваного розпорядження відповідача, ліцензію № 15040414202001574 анульовано саме з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.

Позивачем сплачено плату за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати, який охоплював період дії ліцензії з 20.07.2021 по 20.07.2022, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.07.2021 № 1586, від 20.09.2021 № 1659.

Вказана плата була перерахована Позивачем на діючий на момент її сплати бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.

Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що згідно з частиною 5 ст. 16 Закону № 481/95-ВР для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що положенням ст. 15 Закону № 481/95-ВР передбачено, що зокрема повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Будь-які докази повідомлення Позивача про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію до прийняття оскаржуваного розпорядження відповідно до ст. 15 Закону № 481/95-ВР, в матеріалах даної адміністративної справи відсутні, та Відповідачем не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуване розпорядження Відповідачем прийнято з порушенням вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР, а отже не у спосіб та не в порядку, визначеному чинним законодавством України, з чим погоджується колегія суддів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у Головного управління ДПС в Одеській області були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного розпорядження в частині, яка стосується Позивача, оскільки вказане розпорядження приймається виключно у випадку не сплати чергового платежу за ліцензію, чого в даному випадку не було.

Крім того, Позивач фактично просить скасувати повністю розпорядження, проте вказаним розпорядженням анульовано ліцензії інших суб`єктів господарювання.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження Відповідача від 26.01.2022 № 15-р в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального № 15040414202001574.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС в Одеській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування у вказаній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко