Постанова

від 16.11.2022 по справі 127/2103/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2103/22

Провадження № 22-ц/801/1987/2022

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 рокуСправа № 127/2103/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Сала Т. Б., Сопруна В. В.

Секретар: Ковальчук О. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

Ухвалу постановив суддя Жмудь О. О.

Ухвалу постановлено у м. Вінниці

Повний тест ухвали складено 14 жовтня 2022 року,

встановив:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу в розмірі 533 862,60 грн.

12 жовтня 2022 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, якою просив суд забезпечити позов, шляхом заборони у будь-який спосіб використовувати (у тому числі, але не виключно: вести будь-які будівельно-монтажні, опоряджувальні роботи) на об`єкті будівництва, що знаходиться на земельній ділянці площею 8,1471 га, кадастровий номер: 0510100000:02:015:0247, цільове призначення: 02.03, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 (номер запису про право власності: 24584544, реєстраційний номер об`єкта нерухоме майна: 1265852505101).

Свою заяву мотивував тим, що враховуючи значну суму ціни позову, а також небажання відповідача повернути отримані кошти, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, а також поновлення порушених прав і інтересів позивача. Зокрема рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2022 року, яке набрало законної сили 15 вересня 2022 року у справі № 127/2986/22 стягнено із ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 180 000 доларів США, що є еквівалентом 5 097 240,00 грн. Проте, відповідач не виконує зазначене рішення суду, перешкоджаючи державним виконавцям у його виконанні, при цьому продовжує здійснювати будівництво на належній йому земельній ділянці. Вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, оскільки відповідач планує відчужити єдине нерухоме майно, яке перебуває у його власності земельну ділянку.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду і постановити нове судове рішення, яким задовільнити його заяву про забезпечення позову, шляхом заборони у будь-який спосіб використовувати (у тому числі, але не виключно: вести будь-які будівельно-монтажні, опоряджувальні роботи) на об`єкті будівництва, що знаходиться на земельній ділянці площею 8,1471 га, кадастровий номер: 0510100000:02:015:0247, цільове призначення: 02.03, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 (номер запису про право власності: 24584544, реєстраційний номер об`єкта нерухоме майна: 1265852505101).

Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам заяви про забезпечення позову і полягають у тому, що заявником належним чином обґрунтовано заяву про забезпечення позову та надано докази необхідного забезпечення. Судом не враховано, що відповідач не тільки не бажає повернути отримані кошти (загальна сума боргу досягла 14 000 000 грн.), а й не виконує рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2022 року, яке набрало законної сили 15 вересня 2022 року у справі № 127/2986/22, перешкоджаючи державним виконавцям у його виконанні. При цьому, ОСОБА_2 продовжує здійснювати будівництво на належній йому земельній ділянці, тобто володіє коштами, які може спрямувати на погашення боргу, проте не бажає цього.

Також в апеляційній скарзі позивач вказав, що з урахуванням викладених в ній обставин він вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає до задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2 надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача відхилити, а ухвалу суду залишити без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, вказує, що рішення у справі № 127/2986/22, на яке посилається позивач, оскаржено у касаційному порядку, зупинено його виконання, тому посилання на невиконання рішення суду першої інстанції та перешкоджанню державним виконавцям у виконанні їх посадових обов`язків є надуманим та не обґрунтованим, не підтвердженим жодним доказом.

У судовому засідання представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Одноралець В. А. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просить її відхилити і залишити оскаржувану ухвалу суду без змін.

Позивач ОСОБА_1 і його представник адвокат Сувалов В. О. у судове засідання не з`явилися. При цьому представник адвокат Сувалов В. О. був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку документів в електронному вигляді по справі від 04 листопада 2022 року.

За правилами частин 6 і 8 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси; днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставку судової повістки на офіційну електронну адресу особи.

Відповідно до частини 5 статті 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Згідно вимог частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що виклавши заяву про забезпечення позову, позивачем не мотивовано її належними та достатніми доказами. Зокрема, заява не містить достатнього обґрунтування доводів очевидності небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, не наведено причин неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі, будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності додавати значні зусилля для відновлення прав позивача. Окрім того, заходи забезпечення позову не відповідають заявленим вимогам, є не співмірними заявленим вимогам.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).

Згідно роз`яснень у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу в розмірі 533862,60 грн. (а. с. 1-9).

Звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом заборони у будь-який спосіб використовувати (у тому числі, але не виключно: вести будь-які будівельно-монтажні, опоряджувальні роботи) на об`єкті будівництва, що знаходиться на земельній ділянці площею 8,1471 га, кадастровий номер: 0510100000:02:015:0247, цільове призначення: 02.03, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 (номер запису про право власності: 24584544, реєстраційний номер об`єкта нерухоме майна: 1265852505101), позивач мав на меті забезпечити позов з метою охорони матеріально-правових інтересів ОСОБА_1 від недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити йому реальне та ефективне виконання судового рішення у разі задоволення його позову.

При цьому у своїй заяві про забезпечення позову він посилається на приписи статті 150 ЦПК України, зазначаючи, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Так, частиною 1 статті 150 ЦПК України визначені види забезпечення позову, одним із яких є: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

За приписами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку, що з урахуванням визначеного позивачем виду забезпечення позову вбачається очевидна не співмірність із заявленими позовними вимогами та з урахуванням фактичних обставин справи і визначеної позивачем суті позовних вимог, у позивача відсутня реальна загроза настання обставин, що можуть унеможливити, істотно ускладнити чи утруднити виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги представника позивача обґрунтовуються обставинами, що є ідентичними обставинам, якими позивач обґрунтовував заяву про забезпечення позову. Таким доводам суд першої інстанції надав правильну юридичну оцінку, що відобразив в оскаржуваній ухвалі, тому вони апеляційним судом детально не досліджуються.

Доводи апеляційної скарги про загальну суму боргу, що перевищує 14000000,00 грн. не підтверджені належними доказами, а посилання на те, що відповідач не виконує рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2022 року, яке набрало законної сили 15 вересня 2022 року у справі № 127/2986/22, перешкоджаючи державним виконавцям у його виконанні спростовуються тим фактом, що згідно ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 127/2986/22 за касаційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Одноралець Анастасії Василівни і зупинено виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 червня 2022 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року (а. с. 103-104).

Також доводи апеляційної скарги у тій частині, що відповідач продовжує здійснювати будівництво на належній йому земельній ділянці, тобто володіє коштами, які може спрямувати на погашення боргу, проте не бажає цього, не заслуговують на увагу, оскільки згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а. с. 105) земельну ділянку площею 8,1471 га, кадастровий номер: 0510100000:02:015:0247, цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_2 , передано за договором про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію) ТОВ «Парк Буд», яке і проводить будівництво.

Тому фактично, забезпечення позову, шляхом заборони у будь-який спосіб використовувати (у тому числі, але не виключно: вести будь-які будівельно-монтажні, опоряджувальні роботи) на об`єкті будівництва на зазначеній вище земельній ділянці призведе до порушення прав третьої особи, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви.

Крім того, слід зазначити, що в апеляційній скарзі (а. с. 85) позивач, сам зазначає, що його заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає до задоволенню. Проте, уже в прохальній частині просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а заяву про забезпечення позову задовільнити, що свідчить про недобросовісну та суперечливу поведінку позивача.

За наведених обставин апеляційний суд вважає, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 14 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіТ. Б. Сало В. В. Сопрун

Повне судове рішення складено 16 листопада 2022 року