Постанова

від 03.05.2023 по справі 127/2103/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2103/22

Провадження № 22-ц/801/951/2023

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 рокуСправа № 127/2103/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук О.А.,

за участю сторін: представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ткача Ю.А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Вінниці цивільнусправу №127/2103/22запозовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Сувалова Валерія Олександровича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 березня 2023 року, яке ухвалене суддею Жмудь О.О. в Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 13 березня 2023 року,

в с т а н о в и в :

В січні2022року ОСОБА_2 звернувся всуд зпозовом до ОСОБА_1 про стягненняборгу,мотивуючи йоготим,що відповідно до розписки від 17 лютого 2020 року позивач передав відповідачу, а останній прийняв грошові кошти в сумі 20000 доларів США, що є еквівалентом 533 862,00 грн станом на 16 серпня 2021 року, в межах розрахунку по договорам забудови.

Зазначене було засвідчено особистим підписом відповідача ОСОБА_1 .

Станом на 01 серпня 2021 року жодних правочинів (крім договору позики) між позивачем та відповідачем укладено не було.

16 серпня 2021 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про повернення коштів в розмірі 533 862,00 грн. Однак, відповіді на вимогу позивач не отримав.

Позивач вважає, що вказані грошові кошти відповідач отримав без достатньої правової підстави, а тому має повернути вказане безпідставно набуте майно.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь кошти в сумі 533 862,00 грн.

Рішенням Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від07березня 2023року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 533 862 грн є безпідставними, оскільки їх було повернуто позивачу згідно розписки від 08 червня 2021 року.

Не погодившись із рішенням суду представник ОСОБА_2 адвокат Сувалов В.О. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, невірно надано оцінку правовим відносинам між сторонами. Просив апеляційний суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що розписка від 08 червня 2021 року була написана в зв`язку з припиненням договірних відносин між ТОВ «Поділля Будінвест» та ОСОБА_1 , в якій чітко зазначено про повернення коштів в сумі 500000 доларів США, у тому числі 400000 доларів США згідно пункту 2.4 Попереднього договору про укладення договору про спільне будівництво від 19 грудня 2018 року, укладеного між ТОВ «Поділля Будінвест» та ОСОБА_1 , а також 100000 доларів США у якості погашення витрат понесених у зв`язку із проведенням усіх підготовчих робіт, щодо початку забудови земельної ділянки (суперфіцію) у тому числі розробка проектів забудови, отримання будь-яких дозвільних документів на початок будівництва.

Отже, вважає, що суд першої інстанції невірно надав оцінки правовим відносинам між сторонами, які підтверджуються письмовими доказами, а саме розпискою від 17 лютого 2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Ткач Ю.А. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Позивач ОСОБА_2 та його адвокат Сувалов В.О. в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Враховуючи положення ч. 2ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд заяви у відсутність належно повідомлених учасників справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Доказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31 жовтня 2018 року зареєстровано новостворену юридичну особу «ТОВ «Поділля Будінвест» (ЄДРПОУ 42585761), керівник Адамчук В.М.

Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників «ТОВ «Поділля-Будінвест», єдиним засновником «ТОВ «Поділля-Будінвест» є ОСОБА_2

19 грудня 2018 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Будінвест» в особі директора та власника товариства ОСОБА_2 було укладено попередній договір про укладення договорів про спільне будівництво, за яким ОСОБА_1 - власник, а ТОВ «Поділля Будінвест» в особі директора та власника ОСОБА_2 - землекористувач виклали свої зобов`язання один перед одним стосовно забудови земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:02:015:0247, загальною площею 8,1471 га, цільове призначення 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В пункті 2.1.1. зазначено, що сторони договору зобов`язались укласти договори про спільне будівництво з землекористувачем та договір про встановлення права користування земельною ділянкою суперфіцію в строк до 26 грудня 2018 року. Так, відповідно до п.2.2.1 землекористувач зобов`язаний у момент підписання попереднього договору для підготовки необхідних документів для нотаріального посвідчення Основного договору, передати власнику грошові кошти у розмірі 200 000 доларів США. Не пізніше 7 діб після укладення цього договору укласти з власником договір суперфіцію з обов`язковим підписанням відповідного акту.

Відповідно до п.2.2.2 договору, землекористувач зобов`язаний не пізніше ніж до 19 січня 2019 року передати власнику грошові кошти у розмірі 200 000 доларів США з обов`язковим підписанням відповідного акту.

Згідно із п.2.2.4 договору землекористувач зобов`язаний після отримання містобудівних умов та обмежень на об`єкт будівництва передати власнику грошові кошти у розмірі 600 000 доларів США протягом 7 діб.

Відповідно до п.2.4 договору, у разі неможливості отримання містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки, сторони зобов`язуються добровільно укласти угоду про розірвання договору суперфіцію. При цьому власник зобов`язується в день розірвання договору суперфіцію повернути землекористувачу отримані кошти.

19 грудня 2018 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Будінвест» в особі директора та власника товариства ОСОБА_2 було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію), відповідно якого ОСОБА_1 суперфіціар, а товариство в особі директора Адамчука В.М. суперфіціарій. Предметом даного договору була передача в строкове платне користування для подальшої забудови земельної ділянки площею 8,1471га, кадастровий номер 0510100000:02:015:0247, цільове призначення 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту прийому-передачі земельної ділянки від 20 грудня 2018 року земельну ділянку було передано у користування ТОВ «Поділля Будінвест».

Згідно із оригіналу розписки від 17 лютого 2020 року, ОСОБА_1 отримав кошти у сумі двадцять тисяч доларів США від ОСОБА_2 у межах розрахунку по договорах забудови мікрорайону по АДРЕСА_1 .

17 березня 2021 року на адресу ТОВ «Поділля Будінвест» ОСОБА_1 було направлено повідомлення про намір розірвання договору суперфіцію.

У відповіді ТОВ «Поділля Будінвест» зазначило, що у разі ініціювання розірвання зазначеного вище договору, просить повернути 420 000,00 доларів США, та грошові витрати пов`язані із підготовкою проектної документації та організації будівництва в розмірі 7 500 000,00 грн.

23 березня 2021 року на адресу ТОВ «Поділля Будінвест» від ОСОБА_1 було направлено лист, в якому ОСОБА_1 підтвердив свій намір розірвати договір суперфіцю та запропонував провести взаєморозрахунок.

08 червня 2021 року між ОСОБА_1 (суперфіціар) та ТОВ «Поділля Будінвест» (суперфіціарій) укладено договір про розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію), посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І. 19 грудня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1621, за умовами пункту 1 якого, сторони домовилися за взаємною згодою достроково розірвати Договір про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію).

Відповідно до акту про виконання зобов`язань за договором від 08 червня 2021 року, ОСОБА_1 , надалі Власник, та ТОВ «Поділля Будінвест», надалі Землекористувач в особі директора Адамчука В.М. уклали цей акт та своїми підписами затвердили, що 08 червня 2021 року власник передав, а землекористувач прийняв грошові кошти у сумі 400000 доларів США у виконання п.2.4 Попереднього договору про укладення договорів про спільне будівництво укладеного сторонами 19 грудня 2018 року.

Згідно з Актом прийому-передачі земельної ділянки від 08 червня 2021 року Суперфіціарій передав, а Суперфіціар прийняв земельну ділянку за адресою: м. Вінниця, пров. Цегельний, 12. У вказаному акті зазначено, що усі розрахунки, передбачені Договором про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію) від 19 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В.І. 19 грудня 2018 року за реєстровим №1621, між сторонами проведені, претензії відсутні.

Відповідно до розписки від 08 червня 2021 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 500 000 доларів США, у тому числі 400 000 доларів США згідно пункту 2.4 Попереднього договору про укладення договору про спільне будівництво від 19 грудня 2018 року, укладеного між ТОВ «Поділля Будінвест» та ОСОБА_1 та 100 000 доларів США у якості погашення витрат понесених у зв`язку із проведенням усіх підготовчих робіт, щодо початку забудови земельної ділянки (суперфіцію) у тому числі розробка проектів забудови, отримання будь-яких дозвільних документів на початок будівництва. Своїм підписом ОСОБА_2 підтвердив, що не має жодних претензій грошових та/чи юридичних до ОСОБА_1 , щодо договору про встановлення права користування земельною ділянкою (суперфіцію) від 19 грудня 2018 року; Попереднього договору про укладення договорів про спільне будівництво від 19 грудня 2018 року; Договору про спільне будівництво від 19 грудня 2018 року.

16 серпня 2021 року на адресу ОСОБА_1 ОСОБА_2 була надіслана вимога про повернення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України, відповідно до розписки в розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно на момент складання вимоги 533 862,00 грн.

На підставі ч.1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору.

У відповідності дост. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ТОВ «Поділля Будінвест» було досягнуто домовленості щодо спільного будівництва на земельній ділянці, для чого укладено договір суперфіцію, який в подальшому було розірвано. Будь яких інших домовленостей судом не встановлено.

Таким чином, вказані кошти у розмірі 20000 доларів США, що еквівалентно 533862 грн відповідач отримав, за умовами узгодженими сторонами у попередньому договорі.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15.

Доводи апеляційної скарги в тому, що суд першої інстанції невірно надав оцінки правовим відносинам між сторонами, які підтверджуються письмовими доказами, а саме розпискою від 17 лютого 2020 року, є безпідставними.

Як встановлено судом, згідно розписки від 08 червня 2021 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 500 000,00 доларів США; своїм підписом ОСОБА_3 підтвердив, що не має жодних претензій грошових та/чи юридичних до ОСОБА_1 , тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки кошти, які були отримані відповідачем повернуто, доказів, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти позивача, що надавало б підстави для застосування статті 1212 ЦК України, не надано.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі №127/2986/22.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не містять доказів та посилань, що оскаржуване рішення є незаконним, та судом допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Сувалова Валерія Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від07березня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 03 травня 2023 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Стадник І.М.