Постанова

від 15.11.2022 по справі 320/13003/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/13003/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіЧерпіцької Л.Т.,суддівГлущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участі секретаря: Висоцького А.М.,

представника позивача: Ракітов О.В.,

представника відповідача: Красников В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від "30" червня 2022 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСА ГРУП" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання дій протиправними ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСА ГРУП" звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2021 року №13719/10-36-07-16 на загальну суму 15 692 563,00 грн за платежем ПДВ;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення від 02 липня 2021 року №13718/10-36-07-16 (як сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 111 254,00 грн.).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від "26" травня 2022 р. позов задоволено.

27.05.2022 від представника позивача надійшло клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу в розмірі 316 076,34 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від "30" червня 2022 р. стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСА ГРУП" витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №320/13003/21, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, тому необхідно зменшити розмір додаткових витрат на правничу допомогу до 40000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що позивача вже супроводжував податкові спори за участі ТОВ «Алекса Груп» та ГУ ДПС у Київській області за майже аналогічних обставин у справі, отже даний факт спростовує витрачений адвокатом час на підготовку правової позиції, актуалізацію з судовою практикою тощо. Тобто на думку скаржника, витрачений адвокатом час є необґрунтованим.

Також скаржник зазначає, що представником позивача не надано жодних доказів щодо здійснення позивачем перерахування суми гонорару на користь представника позивача, тому понесення таких витрат позивачем не підтверджено.

Крім того, ГУ ДПС у Київській області зазначає, що представником позивача не подано попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, чим порушено процесуальне законодавство.

Отже, ГУ ДПС у Київській області вважає, що витрати позивача на правничу допомогу не підтверджено належним чином, а розрахунок суми витрат на правничу допомогу значно завищено і є неспіврозмірним щодо затраченого часу представника позивача на участь у розгляді цієї справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 316 076,34 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Приписи ст. 134 КАС України не виключають права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч.7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Верховний Суд в додатковій постанові від 12 вересня 2018 р. (справа №810/4749/15) зазначив, що на підставі аналізу положень ст. 134 КАС України склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також, Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2018 р. (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 травня 2012 р. № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подані:

договір про надання правової допомоги №01/01 від 26.12.2019;

додаток №1 від 22.09.2021 до договору про надання правової допомоги №01/01 від 26.12.2019;

акт приймання-передачі №1 до додатку №1;

детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом.

Так, з наданого договору №01/01 від 26.12.2019 про надання правової допомоги вбачається, що між ТОВ "Алекса Груп" (клієнт) та адвокатом Ракітовим Олексієм Вікторовичем (адвокат) був укладений даний договір, згідно ст.1.1. якого клієнт доручає, а адвокат надає адвокатські послуги з усіх питань, що виникають при здійсненні господарської діяльності клієнта в об`ємі та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього.

Згідно зі ст. 3 договору сторони погодились з тим, що за послуги адвоката, пов`язані з наданням правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар відповідно до додаткових угод, укладених сторонами до договору.

Відповідно до ст.2 Додатку №1 від 22.09.2021 до договору від 26.12.2019 №01/01 вартість гонорару адвоката складає 2% від загальної суми податкового повідомлення-рішення від 02.07.2021 №13719/10-36-07-16 та податкового повідомлення-рішення від 02.07.2021 №13718/10-36-07-16 (з урахуванням передбачених суми ППР з усіма штрафними санкціями), а саме: 316 076,34 грн.

При визначенні розміру гонорару адвоката враховано те, що загальна сума податкового повідомлення рішення від 02.07.2021 №№13719/10-36-07-16 та податкового повідомлення-рішення від 02.07.2021 №№13718/10-36-07-16 становить 15 803 817 грн.

Також, ст.ст. 2.2.4-2.2.7 визначено, що розумність розміру гонорару адвоката обґрунтована тим, що звичайна сума гонорару досвідчених адвокатів у подібних судових справах становить 10% від загальної суми ППР, дана справа є вищої категорії складності, досвід адвоката становить більше 15 років, чистий прибуток клієнта є достатнім для сплати гонорару адвокату у вказаній сумі.

Згідно з актом приймання-передачі №1 від 24.12.2021 до Додатку №1 від 22.09.2021, адвокат надав клієнту відповідно до умов договору натупні адвокатські послуги:

збір та вивчення матеріалів для підготування позовної заяви;

формування доказів у справі;

формування платіжних доручень про сплату судового збору;

формування інших додатків до позовної заяви;

складання та оформлення позовної заяви, подача позовної заяви до суду;

підготування та подача до суду процесуальних документів після відкриття провадження у справі;

представництво у суді у трьох судових засіданнях протягом 12 годин.

Відповідач у письмових поясненнях зауважив, що вважає витрати позивача на правову допомогу не підтверджені належним чином, а розрахунок суми витрат на правничу допомогу значно завищено і є неспіврозмірним відносно затраченого часу представника позивача на участь у розгляді даної справи.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 (справа №810/3806/18).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №320/13003/21, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

У зв`язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір додаткових витрат на правничу допомогу до 40000,00 грн.

Щодо посилання скаржника на те, що такі витрати мають бути підтверджені документом, який підтверджує здійснення оплати наданих послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Питання застосування ч. 7 ст. 139 КАС України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді.

Так, відповідно до постанов Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 05.03.2021 у справі №200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі №520/12065/19, постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат, за відсутності факту оплати, вбачається також із практики ЄСПЛ.

Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine), п. 97)».

Отже, колегія суддів вважає помилковими аргументи скаржника про наявність підстав для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати наданих послуг, оскільки такий підхід не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та наведеними висновками Верховного Суду.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального права.

Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від "30" червня 2022 р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано "16" листопада 2022 р.

Головуючий суддяЛ.Т. ЧерпіцькаСуддіЯ.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко