Рішення

від 08.11.2022 по справі 686/20835/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/20835/21

Провадження № 2/686/792/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2022

8 листопада 2022 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Чевилюк З.А.

за участі секретаря Перун А.М.,

за участі представника відповідача-позивача ОСОБА_1

відповідача-позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за позикою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів позики недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 1 вересня 2021 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за розписками від 18.07.2017 року та 17.01.2018 року 157 594,88 грн., з яких:

за розпискою від 18.07.2017 року 50000 грн.-основний борг,4430,14 грн.-3% річних, 11445 грн.-інфляційні втрати;

за розпискою від 17 січня 2018 року 70000 грн.-основний борг,6305,74 грн.-3% річних,15414 грн.-інфляційні втрати.

За розпискою від 18 липня 2017 року відповідач зобов`язався повернути позику у розмірі 50 000 грн. до 18 липня 2018 року.

За розпискою від 17 січня 2018 року відповідач зобов`язався повернути позику до 01 липня 2018 року.

Грошові кошти не були повернуті своєчасно, що стало підставою для звернення до суду про стягнення їх у примусовому порядку з додатковим нарахуванням в порядку ст.625 ЦК трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення судові витрати позивача у виді сплаченого судового збору в розмірі 1575,95 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн., всього 7575,95 грн.

В свою чергу відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання договорів позики від 18.07.2017 року та 17.01.2018 року недійсними.

ОСОБА_2 працюючи торговим представником фірми «Продмакс, фактично оформлений найманим працівником у ФОП ОСОБА_4 був вимушений написати розписки за єдиним зразком, хоча насправді ніяких коштів не отримував. Вважає, що відповідно до ст.640 ЦК України договір позики не був укладений, оскільки гроші за розпискою не передавались. Це є підставою для визнання договору недійсним, що виключає задоволення первісного позову. Просив відмовити у задоволені первісного позову та задоволити зустрічний позов.

В судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явився та не направив представника, надавши заяву про розгляд справи за відсутності, чим взяв на себе ризики неможливості відреагувати на заяви та клопотання учасників процесу, що подані в судовому засіданні. Позов підтримав. Подав письмові пояснення по справі, за якими просив відмовити у зустрічному позові за безпідставністю та недоведеністю. Відповідач та його представник позов не визнали; зустрічні позовні вимоги підтримали. Представник відповідача ОСОБА_1 просив визнати договора позики неукладеними та недійсними в силу обману ОСОБА_2 та застосувати строк позовної давності до спірних відносин. Строк позовної давності по спірним розпискам сплинув на дату подачі позову.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_2 підтвердили суду безгрошовість розписок та написання їх під диктовку за єдиним зразком, як гарантія забезпечення їх доброчесної поведінки при роботі торговими агентами, оскільки вони мали справу з грошима. Для того, щоб уникнути розкрадань, ОСОБА_3 спонукав їх до написання розписок.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

наявність підстав для оспорення правочину;

встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абзац 2 частини першої статті 229 ЦК України).

Особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/18600/19. Факт обману має бути доведений суду.

Законодавстовом не передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання договору неукладеним та звернення до суду із таким позовом.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може грнтуватись на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.(ст.1051 ЦК).

ОСОБА_2 були написані дві розписки: розписка від 18 липня 2017 року зі строком повернення до 18 липня 2018 року на суму 50000 грн. та розписка від 17.01.2018 року зі строком повернення до 1 липня 2018 року на загальну суму 70 000 грн.

Позивачем ОСОБА_3 заявлено до стягнення 157 594,88 грн., з яких:

за розпискою від 18.07.2017 року 50000 грн.-основний борг,4430,14 грн.-3% річних, 11445 грн.-інфляційні втрати;

за розпискою від 17 січня 2018 року 70000 грн.-основний борг,6305,74 грн.-3% річних,15414 грн.-інфляційні втрати.

В той же час відповідачем ОСОБА_2 заперечено укладення вказаних розписок, зауважено про їх недійсність, внаслідок обману позивачем ОСОБА_3 ..

ОСОБА_2 працюючи торговим представником фірми «Продмакс, фактично оформлений найманим працівником у ФОП ОСОБА_4 був вимушений, за його твердженням, написати розписки за єдиним зразком, хоча насправді ніяких коштів не отримував. Вважає, що відповідно до ст.640 ЦК України договір позики не був укладений, оскільки гроші за розпискою не передавались.

Враховуючи викладене, обов`язок ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів за розписками від 18.07.2017 року та 17.01.2018 року, сплату 3%, інфляційних у зв`язку із цим є неспростованим. Оскільки обман ОСОБА_3 щодо ОСОБА_2 не доведений суду належними та допустимими доказами. Суд критично оцінює покази свідків, опитаних в судовому засіданні, та визначає їх як спробу уникнути відповідальності позивачем. Крім того, визнання договорів неукладеними є непередбаченим законом способом захисту, а отже не ефективним. В задоволені зустрічного позову слід відмовити.

В той же час, суд бере до уваги заяву представника ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як передбачено ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Аналіз указаних норм свідчить про те, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов.

Зважаючи на строковість оформлених розписок, необхідність повернення грошових коштів до 18 липня 2018 року та 1 липня 2018 року, станом на 1 вересня 2021 року, строк позовної давності є таким, що сплинув. ОСОБА_3 , його представник не вчинили письмових заяв про поновлення строку позовної давності, просили здійснювати розгляд справи за їх відсутності, чим взяли на себе ризики неможливості відреагувати на заяви та клопотання учасників процесу, що подані в судовому засіданні.

За таких обставин, у задоволенні первісного позову слід відмовити, застосувавши строк позовної давності.

Підстави для стягнення заявлених ОСОБА_3 судових витрат відсутні, у звязку з відмовою у задоволені заявленого первісного позову.

Керуючись ст. ст. 19, 42,43,48, 51, 81, 82,137,141, 263, 354 ЦПК , ст. ст.15,16, 203,215,256,257,261,267, 640,526, 1046, 1049,1051 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за позикою у розмірі 157 594,88 грн.

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів позики-розписки від 18.07.2017 року та 17.01.2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду, шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги .

Позивач-відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 15 листопада 2022 року.

Суддя Хмельницького міськрайонного суду З.А.Чевилюк