Постанова

від 03.11.2022 по справі 911/3551/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2022 р. Справа№ 911/3551/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Чорногуза М.Г.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Головка О.С. за ордером;

від відповідача: Безштанька В.В. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2022р. (повний текст складено 19.08.2022р.)

у справі № 911/3551/21 (суддя - Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антон"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі"

про усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Антон" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - відповідач) та просило суд усунути перешкоди в праві користування належною позивачу земельною ділянкою з кадастровим номером 3222480804:02:001:0178, розташованою за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Любимівка, вул. Київська, 47-А, шляхом зобов`язання відповідача демонтувати одну одностоякову і одну двостоякову опори ЛЕП-10 кВ та провід, розміщений на них, лінія якого відходить від ЗТП-305, позначені на схемі розміщення об`єктів енергетики від " 29" листопада 2021, доданої до позовної заяви, під номером " 4" та " 5".

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222480804:02:001:0178 у с. Любимівка по вул.Київська, 47-А, на якій розміщене належне йому нерухоме майно - комплекс дорожнього сервісу, до якого входить, у тому числі, закрита трансформаторна підстанція (ЗТП-305). Крім ЗПТ-305, з об`єктів електроенергетики, на території ділянки також знаходяться дві двостоякові опори ЛЕП-10кВ, лінія якої підведена до ЗТП-305 і належать позивачу, а також одна одностоякова і одна двостоякова опори ЛЕП-10кВ, яка відходить від ЗТП-305, які належать відповідачу і використовуються для подальшого розподілу електричної енергії, тобто, відповідач використовує належну позивачу ЗТП-305 і його територію як транзит для передачі електричної енергії по ЛЕП-10 кВ без будь-яких на те законних підстав. Між сторонами відсутні будь-які договірні відносини щодо використання земельної ділянки позивача для розміщення на ній опор ЛЕП, тому позивачем була направлена вимога про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою, оскільки опори створюють незручності щодо вільного володіння та розпорядження земельною ділянкою, однак позивачем вказана вимога не була виконана.

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що на відповідача покладені функції оператора системи розподілу електричної енергії; спірні опори та ЛЕП входять до складу ПЛ-10кВ Л-ТП ПС "Бузова", яка перебуває на балансі відповідача; земельна ділянка має, у тому числі, категорію земель енергетики; на момент придбання позивачем земельної ділянки та самих об`єктів нерухомості спірні опори і ЛЕП там вже були розташовані; придбання об`єктів нерухомості, через територію яких вже прокладені та експлуатуються об`єкти електроенергетики, не свідчить про виникнення у власника безумовного права на їх перенесення за межі цих об`єктів; позивачем не надано доказів про те, що опори були встановлені після набуття права власності на земельну ділянку у 2017 році чи на будівлю у 2006 році; позивачем пропущено строк позовної давності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09 серпня 2022 року позов задоволено.

Зобов`язано Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" усунути перешкоди у праві користування належною Товариству з обмеженою відповідальністю "Антон" земельною ділянкою з кадастровим номером 3222480804:02:001:0178, розташованою за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Любимівка, вул. Київська, 47-А, шляхом зобов`язання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" демонтувати одну одностоякову і одну двостоякову опори ЛЕП 10 кВ та провід, розміщений на них, лінія якої відходить від належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Антон" ЗТП-305.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські регіональні електромережі" 08.09.2022 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки лінія ПЛ-10кВ Л-ТП ПС "Бузова", до якої відносяться ЛЕП на спірних опорах від належної позивачу ЗТП-305, була побудована в 1976 році на земельній ділянці, що надавалась із земель запасу на потреби електроенергетичної галузі і жоден з нормативно-правових актів не передбачав проведення державної реєстрації права власності на повітряні лінії електропередавання; повітряна лінія була розміщена на земельній ділянці раніше, ніж сформовано земельну ділянку, тому земельна ділянка перейшла у власність позивача вже із зобов`язаннями щодо обмеженого її використання і позивач повинен дотримуватись обмежень, пов`язаних з встановленням охоронних зон; в межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, встановленими Правилами охорони електричних мереж; приймаючи рішення, суд виходив із загальних норм земельного законодавства, не врахувавши норми спеціального законодавства у сфері електроенергетики; є недоведеною обставина щодо обов`язку відповідача здійснити відведення земельної ділянки під спірні опори лінії електропередач, які були передані до його статутного капіталу внаслідок перетворення державного підприємства та подальшої приватизації; позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірні опори були встановлені відповідачем після набуття позивачем права власності на земельну ділянку; Кодексом систем розподілу врегульований порядок перенесення об`єктів електричних мереж, який позивачем не дотримано. Також вказав орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що відповідач, посилаючись на договір від 08.05.1997, вказує, що постачання електроенергії на ЗТП-305 здійснюється через лінію електропередач 10кВ Л-1 "Бузова", також вказує, що лінія ПЛ-10кВ Л-ТП ПС "Бузова" побудована у 1976 році, не пояснює, як ці обставини узгоджуються між собою; судом першої інстанції вірно встановлено факт розміщення безпосередньо на земельній ділянці позивача спірних опор, те, що вони обслуговуються відповідачем і по ним здійснюється електропостачання інших споживачів; положення Кодексу системи розподілу щодо порядку перенесення опор, на які посилається відповідач, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивач не має наміру спорудження об`єктів архітектури, а відповідачем не надано доказів того, що ЛЕП розміщена на земельній ділянці в порядку, визначеному законом; жодним нормативним актом не передбачено можливість використання земельної ділянки всупереч вимогам Земельного кодексу, без отримання документів, що посвідчують відповідне право на землю; відповідач не надав жодних доказів того, що спірні опори входять до складу лінії ПЛ-10кВ Л-ТП ПС "Бузова"; Законом України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" передбачено, що відповідач має укласти з позивачем, як власником земельної ділянки, договір земельного сервітуту і ініціатива укладання договору має бути зі сторони відповідача, що ним не було зроблено; судова практика, на яку посилається відповідач (рішення апеляційних та вищих спеціалізованих судів), не підлягає врахуванню, оскільки вони не є висновками із застосування норм права, викладеними в постановах Верховного Суду, а постанова Верховного Суду у справі №234/11992/19 не відповідає предмету спору і не може бути застосована до спірних відносин.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2022, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Чорногуза М.Г.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, також вказав, що позивач не заперечує проти визначених охоронних зон від повітряних ліній електропередач, однак самі опори відповідач має винести за межі території позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, позивач з 15.12.2006 є власником комплексу дорожнього сервісу, що розміщений за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с.Любимівка, вул.Київська, буд. 47а, та складається з наступних нежилих приміщень: адмінбудинку, кафе і лазні, виробничої будівлі, операторської АЗС, трьох готелів, станції техобслуговування, трансформаторної підстанції, погребу, альтанок, пожежних резервуарів, огорожі, свердловини, водонапірної башти, каналу, колодязів, фонтану, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.9-11).

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 27.10.2017 (а.с.7-8), зареєстрованим у реєстрі за №1903, укладеним із продавцем- Бузівською сільською радою Києво-Святошинського району позивач набув у власність земельну ділянку (кадастровий номер 3222480804:02:001:0178) площею 1,0170 га за адресою Києво-Святошинський район, с. Любимівка, вул.Київська, 47-А, реєстраційний номер нерухомого майна 948996632224, цільове призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; угіддя - землі, що використовуються в комерційних цілях (пункти 1, 2). На земельній ділянці розташований комплекс дорожнього сервісу, який належить покупцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Бузівською сільською радою 06.12.2006 (пункт 6).

За змістом пункту 7 договору, до укладення договору купівлі-продажу земельна ділянка перебувала в оренді позивача відповідно до договору найму (оренди) земельної ділянки від 21.03.2012.

Пунктом 10 договору встановлено, що земельна ділянка, що продається, візуально оглянута покупцем до підписання договору, недоліків, які б перешкоджали використанню майна за призначенням, на момент огляду не було.

Згідно пункту 16 договору покупець, у тому числі, зобов`язаний дотримуватись правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Позивач вказує, що згідно складеної ним Схеми розміщення об`єктів енергетики на території приватної ділянки (а.с.14) електрична енергія на належну йому трансформаторну підстанцію подається по проводу ЛЕП 10кВ розміщеному на двох двостоякових опорах (№№6, 7 на схемі), а також транзитом виходить для інших споживачів по належному відповідачу проводу ЛЕП 10 кВ, розміщеному на одностояковій опорі (№4 на схемі) та двостояковій опорі (№5 на схемі) і вказані опори належать відповідачу, але знаходяться на земельній ділянці позивача.

Факт знаходження опор №4 і №5 саме в межах земельної ділянки позивача підтверджує доданими до позову фотографіями (а.с.15-19).

16 вересня 2021 року позивач направив відповідачу вимогу щодо усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою, у якій вказав, що він не надавав згоди на розміщення належних відповідачу двох опор на власній земельній ділянці, жодних дозволів та погоджень на відведення земельної ділянки під дані опори не надавав, вони створюють суттєві незручності для власника земельної ділянки щодо вільного володіння та розпорядження такою земельною ділянкою, в т.ч. враховуючи обмеження охоронної зони такої ЛЕП, тому вимагає до 20.11.2021 звільнити земельну ділянку, займану вказаними двома опорами ЛЕП 10кВ, які під`єднані та відходять від ЗТП-305 (а.с.12-13). Лист був направлений відповідачу на офіційну адресу електронної пошти, однак залишений без відповіді та реагування.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив суд зобов`язати відповідача демонтувати одну одностоякову і одну двостоякову опори ЛЕП-10 кВ та провід, розміщений на них, лінія якого відходить від ЗТП-305, позначені на схемі розміщення об`єктів енергетики від " 29" листопада 2021, доданої до позовної заяви, під номером " 4" та " 5".

В процесі розгляду справи позивач також вказував, що у листопаді 2020 року виникла потреба планового ремонту ЗТП-305, однак відповідач ухилився від відключення транзиту через цю трансформаторну підстанцію (а.с.81-82).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався, зокрема, на те, що згідно акту розмежування до договору №(217-14)246 на користування електричною енергію від 08.05.1997, який укладався між ДАЕК "Київобленерго" та позивачем, ЗТП-305, мережі 0,4кВ і 10кВ, перебувають не балансі позивача; ЛЕП 10кВ, яка йде транзитом від ЗТП-305 та розміщена на спірних опорах, входить до складу ПЛ-10кВ Л-ТП ПС "Бузова", що була побудована у 1976 році, включена до статутного капталу відповідача і перебуває на його балансі; відповідач не встановлював опори на земельній ділянці позивача після придбання ним земельної ділянки.

На підтвердження вказаних доводів відповідач надав наступні докази:

- копію договору №(217-14)246 на користування електричною енергію від 08.05.1997 з додатками (а.с.51-60);

- викопіювання із інтегрованої системи відповідача про оприбуткування лінії 01.12.1976 та дати останньої інвентаризації (завірена копія електронного доказу) (а.с.61);

- копію паспортної схеми ПЛ-10кВ Л-ТП ПС "Бузова" на дату 14.02.2014, з якої вбачається, що ЗТП-305 має транзитне підключення до ПЛ-10кВ Л-ТП ПС "Бузова" (а.с.62);

- копію постанови НКРЕКП від 08.11.2018 №1382 про видачу ПрАТ "Київобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії (а.с.63-65);

- копію постанови НКРЕКП від 23.09.2020 №1749 про внесення змін до постанови №1382 шляхом зміни слова "Київобленерго" словами "ДТЕК Київські регіональне електромережі" (а.с.66);

- копію витягу зі Статуту ПрАТ "ДТЕК Київські регіональне електромережі" на підтвердження правонаступництва ПАТ "Київобленерго", ЗАТ "А.Е.С." Київобленерго", ДАЕК "Київобленерго" (а.с.67-68);

- довідку від 29.01.2021 про те, що на балансі товариства обліковується основний засіб, що розташований в с.Бузова Києво-Святошинського району - ПЛ-10кВ Л-ТП ПС "Бузова" з датою оприбуткування 01.12.1976 (а.с.77);

- Інформацію Державного земельного кадастру, згідно якої земельна ділянка з кадастровим номером 3222480804:02:001:0178 має категорію земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с.105-106).

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки експлуатація ЛЕП 10Кв включно із спірними опорами та проводом, розміщеним на них, без відведення земельної ділянки в установленому порядку, без оформлення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, без внесення даних щодо неї до Державного земельного кадастру, без реєстрації права на земельну ділянку (у тому числі і права сервітуту), при тому, що ініціатива таких дій має належати саме відповідачу; а також використання ЗТП-305, належної позивачу, без укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є зловживанням своїми цивільними правами, непропорційним протиправним втручанням у право власності, що суперечить, зокрема, частині 7 ст. 319 ЦК України, та, відповідно, створює перешкоди власнику у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто, спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Згідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Статтею 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок мають право, у тому числі, самостійно господарювати на землі Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 15 листопада 2011 року є власником земельної ділянки (кадастровий номер 3222480804:02:001:0178) площею 1,0170 га за адресою Києво-Святошинський район, с. Любимівка, вул. Київська 47-А, на якій також знаходиться належне позивачу з 15.12.2006 нерухоме майно (нежилі приміщення комплексу дорожнього сервісу), у тому числі трансформаторна підстанція та опори електропередач.

Сторонами також не заперечується, а доказами, наявними у матеріалах справи підтверджується, що трансформаторна станція підстанція позивача використовується відповідачем для транзиту електричної енергії для інших споживачів по ЛЕП 10кВ, яка, в межах земельної ділянки позивача, розташована на двох бетонних опорах (одно- та двостоянкових).

Згідно зі статтею 112 ЗК України охоронні зони створюються, зокрема, уздовж ліній електропередачі для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Згідно статті 14 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" об`єкти передачі електричної енергії можуть розміщуватися на земельних ділянках усіх категорій земель без зміни їх цільового призначення.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" охоронні зони об`єктів енергетики встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв, для забезпечення нормальних умов експлуатації об`єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Охоронні зони уздовж повітряних ліній електропередачі встановлюються у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки ліній від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на певній відстані залежно від напруги ліній електропередачі.

У статті 24 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" передбачено, що розміри охоронних та санітарно-захисних зон об`єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Межі охоронних та санітарно-захисних зон об`єктів енергетики зазначаються в містобудівній документації, документації із землеустрою та кадастрових планах. Розмір охоронних та санітарно-захисних зон уздовж повітряних ліній електропередачі визначається паралельними прямими по обидва боки ліній від крайніх проводів на відстані від 2,0 до 40,0 метра залежно від напруги.

Відповідно пункту 5 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року №209, охоронні зони електричних мереж встановлюються: уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх проводів за умови не відхиленого їх положення на відстань 10 метрів до 20 кВ.

Абзацом 2 частини 4 Правил визначено, що у межах охоронних зон землі у їх власників та користувачів не вилучаються, а використовуються з обмеженнями, передбаченими цими Правилами. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надано у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, де знаходяться об`єкти електричних мереж, зобов`язані вживати належних заходів до збереження зазначених об`єктів.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об`єктів енергетики мають право самостійно господарювати на земельних ділянках з дотриманням установлених обмежень та обтяжень; на відшкодування збитків, завданих внаслідок виконання планових та аварійно-відновлювальних робіт. Власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об`єктів енергетики зобов`язані здійснювати господарську та інші види діяльності на зазначених ділянках з дотриманням вимог цього Закону.

Доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, паспортною схемою ПЛ-10кВ Л-ТП ПС "Бузова" на дату 14.02.2014, викопіюванням із інтегрованої системи відповідача про оприбуткування лінії та довідкою від 29.01.2021 про облік основного засобу, підтверджується, що транзитна ЛЕП 10кВ, яка виходить з трансформаторної підстанції позивача, знаходиться у складі ПЛ-10кВ Л-ТП ПС "Бузова" з датою оприбуткування 01.12.1976, відповідно вона належала до категорії державного майна, в подальшому була передана Державній акціонерній енергопостачальній компанії "Київобленерго", правонаступником якої наразі є відповідач, і вказане майно перебуває на його балансі.

У той же час, матеріалами справи підтверджується, що позивач набув право власності на трансформаторну підстанцію (разом з іншими об`єктами комплексу) 06.12.2006, а на земельну ділянку - 15.11.2017.

Договором купівлі-продажу земельної ділянки визначено, що земельна ділянка, що продається, візуально оглянута покупцем до підписання договору, недоліків, які б перешкоджали використанню майна за призначенням, на момент огляду не було. Покупець, у тому числі, зобов`язаний дотримуватись правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон (пункти 10, 17).

Таким чином, позивач, укладаючи договір, повинен був бачити вказану лінію електропередач та спірні опори, погоджувався на отримання у власність земельної ділянки з такими обмеженнями і не ставив питання про незаконність встановлення лінії електропередач та опор.

Крім цього, незаконність встановлення повітряної лінії та спірних опор у 1976 році позивачем належними та допустимими доказами не доведено.

Відповідно статті 18 Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" земельні ділянки в межах спеціальних зон об`єктів енергетики не вилучаються (викупляються) у власників чи користувачів земельних ділянок, а використовуються з обмеженнями (крім випадків, коли встановлення спеціальних зон призводить до неможливості використання земельних ділянок за цільовим призначенням).

У разі якщо встановлення спеціальних зон об`єктів енергетики призводить до неможливості раціонального використання земельної ділянки за цільовим призначенням, власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) всієї земельної ділянки для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої земельної ділянки має право вимагати в односторонньому порядку розірвання договору оренди земельної ділянки та відшкодування завданих цим збитків.

Оскільки земельна ділянка, на якій розташовані спірні опори та повітряна лінія, містить охоронну зону електричних мереж, на неї поширюються обмеження, встановлені приписами чинного законодавства.

У такому випадку, використання власником земельної ділянки можливе з обмеженнями, встановленими ЗУ "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" та Правилами охорони електричних мереж.

Крім цього, відповідно до п. "е" ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Разом із тим, питання про винесення електричних мереж за межі земельної ділянки можливе у спосіб, визначений Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року (далі - Кодекс систем розподілу) та Законом України "Про ринок електричної енергії".

Так, Згідно з пунктами 56, 78 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи розподілу (ОСР) - це юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності. Розподіл електричної енергії - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.

Згідно з підпунктом 4.1.37 пункту 4.1 розділу IV Кодексу систем розподілу якщо користувач або власник земельної ділянки має намір спорудити або реконструювати будівлі, дороги, мости, інші об`єкти архітектури, що потребує перенесення повітряних та/або підземних електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики, користувач або власник земельної ділянки звертається до ОСР із відповідною заявою. До заяви додається ситуаційний план об`єкта забудови. ОСР надає вихідні дані та технічні вимоги для проєктування перенесення (перевлаштування) належних йому об`єктів електроенергетики не пізніше 10 робочих днів від дня реєстрації заяви або 20 робочих днів у разі необхідності погодження технічних вимог з ОСП (у зазначений у заяві спосіб обміну інформацією).

Користувач або власник земельної ділянки має розробити проєкт, у тому числі здійснити заходи в межах чинного законодавства з метою вирішення питань щодо відведення на користь ОСР земельних ділянок для розташування об`єктів електроенергетики, а ОСР - узгодити наданий Користувачем або власником земельної ділянки проєкт з оформленням технічного рішення.

ОСР на договірних засадах надає Користувачу або власнику земельної ділянки послугу з перенесення визначених проєктом об`єктів електроенергетики, вартість якої визначається згідно з кошторисом (який є невід`ємною частиною відповідної проєктної документації), у термін, визначений відповідно до вимог нормативних документів, що визначають строки проєктування та будівництва.

Вартість розроблення проєктної документації, що передається замовником ОСР, ураховується в загальній сумі вартості послуги з перенесення об`єктів електроенергетики.

Відповідно до частини 21 статті 21 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі якщо замовник має намір спорудити або реконструювати будівлі, дороги, мости, інші об`єкти архітектури, що потребує перенесення повітряних і підземних електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики, послуги з перенесення електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики надаються оператором системи передачі та/або операторами систем розподілу у порядку, визначеному кодексом системи передачі та кодексом систем розподілу. Плата за надані послуги визначається згідно з кошторисом, який є невід`ємною частиною відповідної проектної документації, розробленої замовником.

Таким чином, за змістом вказаних положень норм чинного законодавства, демонтаж і перенесення спірних електричних опор можливе лише за заявою і за рахунок позивача, однак позивач не врегульовував цей спір з відповідачем у позасудовому порядку із врахуванням вказаних норм права.

Доводи позивача про те, що він не планує будівництво, не має договірних відносин із відповідачем і не є замовником, в розумінні Кодексу систем розподілу, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вони, у даному випадку, не мають юридичного значення.

Щодо посилань позивача на те, що Законом України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів" передбачено, що відповідач має укласти з позивачем, як власником земельної ділянки, договір земельного сервітуту і ініціатива укладання договору має бути зі сторони відповідача, то вказані обставини не підлягають дослідженню в межах даної справи, оскільки виходять за межі предмету спору щодо зобов`язання демонтувати опори.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційним господарським судом при розгляді даного спору враховані правові позиції Верховного Суду щодо застосування Закону України "Про ринок електричної енергії", Закону України "Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів", Кодексу систем розподілу при розгляді подібних спорів про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, які викладені у постановах від 01.12.2021 у справі №161/6583/20, від 23.10.2019 у справі №405/6342/13-ц.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що оскільки земельна ділянка має обмеження на її використання, а відповідну згоду на перенесення лінії електропередачі та спірних опор за його рахунок позивач, в порядку встановленому чинним законодавством, не надав, відсутні правові підстави для задоволення позову.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 09 серпня 2022 року прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09 серпня 2022 року.

3. У позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антон" (08124, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Любимівка, вул. Київська, 47-А ідентифікаційний код 13736369) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Київська, 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) - 3405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

6. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.11.2022.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

М.Г. Чорногуз