Постанова

від 14.11.2022 по справі 917/2011/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року м. Харків Справа №917/2011/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А., суддя Зубченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.12.2021 року у справі № 917/2011/21,

за позовом - першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті м.Київ в особі Слобожанського міжрегіонального управління Трансбезпеки, м.Суми,

до - ТОВ "А.В.В. Стандарт"м. Кобеляки, Полтавська область,

про - стягнення 37 363,54 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.12.2021 року у справі №917/2011/21 повернуто першому заступнику керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) подану ним до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Трансбезпеки (далі-Позивач) позовну заяву про стягнення з ТОВ А.В.В.Стандарт (далі-Відповідач) грошових коштів у розмірі 37 363,54 грн.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, Прокурор звернуся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив означену ухвалу скасувати та передати справу №917/2011/21 на розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Прокурор зазначив про безпідставність висновків суду першої інстанції про недотримання Прокурором вимог ст. 23 Закону України Про Прокуратуру, виходячи з наступного.

Прокурор посилається на неврахуванням судом факту додання ним до позовної заяви копії повідомлення від 14.09.2021 року на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті щодо виявлених порушень та пропозиції вжиття заходів по стягненню сум заборгованості в примусовому порядку з Відповідача. На означене повідомлення 05.10.2021 року від Позивача до Прокурора надійшов лист №6402/6.3/15-21 від 27.09.2021 року, з якого вбачається, що відповідні заходи щодо стягнення в судовому порядку грошових коштів з Відповідача не вжито та не буде вжито, а лише скеровано на адресу останнього претензію про необхідність сплатити грошові кошти. Означене, на думку Прокурора, свідчить про самоусунення відповідного органу від виконання покладених на нього обов`язків щодо стягнення заборгованості та є достатньою підставою до зверенння до суду із відповідним позовом.

Окрім вищезазначеного Прокурор ствреджує, що ним на підтвердження факту обізнаності Позивача та невжиття ним відповідних заходів реагування надано до суду листування з Державною службою України з безпеки на транспорті та її територіальним органом, а саме: копію листа Слобожанського міжрегіонального управління Трансбезпеки №49736/28.6/24-21 від 25.06.2021 року та №5088/28/28.4/23-21 від 22.09.2021 року; копію відповіді №6616/728.4/23-21 від 14.12.2021 року.

Щодо направлення копії позовної заяви, Прокурором зазначено, що означені копії були направлені Державній службі України з безпеки на транспорті та Слобожанському міжрегіональному управлінню Трансбезпеки 24.12.2021 року, опис вкладення з відміткою поштового відділення, накладні та фіскальні чеки долучено до позовної заяви.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 року у справі №917/2011/21, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на означену ухвалу суду першої інстанції та повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги Прокурора без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі приписів статті 271 ГПК України.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Прокурора, за змістом якого Відповідач просив суд означену апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорювану ухвалу господарського суду без змін. Зокрема, Відповідач зазначав, що Прокурором в позовній заяві належним чином не обґрунтовано наявність в нього підстав до звернення до суду в інтересах держави, ним не додано до позовної заяви доказів на підтвердження факту невиконання або неналежного виконання уповноваженим органом своїх функцій щодо захисту інтересів держави, Прокурор не надав до суду доказів на підтвердження факту направлення відповідного повідомлення від 23.12.2021 року або його отримання адресатом, що свідчить про суто формальне виконання Прокурором вимог абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України Про Прокуратуру.

Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст. 8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило.

З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, та Указом від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), дана постанова винесена в межах розумних строків.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Прокурор 24.12.2021 року завернувся до господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Трансбезпеки - з позовною заявою до ТОВ "А.В.В. Стандарт про стягнення з останнього грошових коштів у розмірі 37 363,54 грн, які є платою за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Положеннями ч. ч. 1, 3 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 3 ч. 1 статті 131 -1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №924/1256/17.

Частинами 3, 4, 5 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

В такому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Згідно з ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз частин 3, 4 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в господарських судах стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме - нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Враховуючи означене, наявність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів попереднього звернення прокурора до відповідного суб`єкта владних повноважень є обов`язковою умовою, за якої можливий судовий розгляд позову прокурора, і виключно у разі її дотримання прокурор набуває відповідних процесуальних повноважень (процесуальної дієздатності).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18 березня 2021 року у справі №905/1716/20 дійшов висновку, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. При цьому, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №910/1926/19 від 12.08.2020 року.

Відповідно до абз.4 п.1 постанови Кабінету Міністрів України Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади від 10.09.2021 року №442, зокрема було утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека, як урядовий орган державного управління та контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні, управлінські, функції на основі законодавства.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 означеного положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Враховуючи вищезазначене, Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Трансбезпеки.

Проте, суд першої інстанції повернув вищезазначену позовну заяву, зазначаючи, що:

- з наданих Прокурором доказів направлення копії позовної заяви на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті та Слобожанського міжрегіонального управління Трансбезпеки, вбачається, що таке направлення здійснено не до, а разом зі зверненням Прокурора до суду;

- доказів попереднього повідомлення Державної служби України з безпеки на транспорті та Слобожанського міжрегіонального управління Трансбезпеки, Прокурором не надано, а долучений останнім лист від 23.12.2021 року № 56/2-5737вих-21 з відповідним повідомленням позивача про намір Прокурора звернутися до суду з позовною заявою до Відповідача не містить доказів про фактичне направлення вказаного листа або його отримання адресатом.

Інших підстав до повернення позовної заяви господарським судом не зазначено.

Судова колегія не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції та зазначає, що вони зроблені без належного дослідження доданих до позовної заяви матеріалів.

Прокурором на підтвердження обставини наявності в нього відповідних підстав для представництва до позовної заяви додано копію листа - повідомлення в порядку ч. 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.09.2021 року, надісланого на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті та Слобожанському міжрегіональному управлінню Трансбезпеки.

У відповідному листі Прокурор, вказуючи про обставини, викладені у позовній заяві, запропоновував вжити заходів до Відповідача про стягнення з нього грошових коштів.

В якості відповіді на вищезазначений лист від Державної служби України з безпеки на транспорті 05.10.2021 року до Прокурора надійшов лист №6402/6.3/15-21 від 27.09.2021 року, з якого вбачається, що відповідні заходи щодо стягнення в судовому порядку грошових коштів з Відповідача не вжито та не буде вжито, в силу відсутності законодавчого закріплення права означеного органу на звернення з позовом з даного питання до суду. В листі зазначено, про направлення на адресу Відповідача претензії про необхідність сплатити грошові кошти.

В означеному листі, Державна служба України з безпеки на транспорті також попросила Прокурора звернутися до суду для представництва інтересів держави.

Таким чином, у вищезазначеному листі Державна служба України з безпеки на транспорті висловила позицію з приводу визначених Прокурором питань та фактично зазначила про невчинення нею дій по зверненню до суду з позовною заявою, оскільки вирішення спірних питань не належить до її компетенції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 визначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Великою Палатою Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 підтверджено, що невжиття компетентним органом протягом розумного строку після отримання повідомлення від прокуратури заходів щодо самостійного подання позову, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, та є самостійною підставою для представництва прокурор інтересів держави і суспільства відповідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Колегія суддів також зазначає, що на підтвердження законності звернення Прокурора до суду, останнім до позовної заяви, з поміж іншого, долучено листування з Державною службою України з безпеки на транспорті та її територіальним органом, а саме: копію листа Слобожанського міжрегіонального управління Трансбезпеки №49736/28.6/24-21 від 25.06.2021 року; №5088/28/28.4/23-21 від 22.09.2021 року; копію відповіді №6616/728.4/23-21 від 14.12.2021 року.

Проте, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою наявність доданих Прокурором доказів, що також свідчить про помилковість відповідних висновків господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку в матеріалах справи наявна достатня кількість доказів, які свідчать про дотримання Прокурором вимог передбачених статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині попереднього повідомлення Державної служби України з безпеки на транспорті та Слобожанського міжрегіонального управління Трансбезпеки, та належного доведення Прокурором факту бездіяльності Позивача.

Вищезазначене спростовує заперечення Відповідача щодо недотримання Прокурором в даній спірній ситуації приписів та вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Щодо вчинення Відповідачем відповідного порушення законних інтересів держави, то зазначений факт є обставиною, що доводиться Прокурором або Позивачем протягом розгляду справи по суті та не може бути встановлений або спростований на стадії прийняття позовної заяви.

Означене залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з аргументами апеляційної скарги з приводу дотримання Прокурором процедури встановлення підстав для представництва, визначеної статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на передчасність висновків суду першої інстанцій щодо наявності правових підстав для повернення позовної заяви Прокурора у цій справі, апеляційна скарга першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.12.2021 у справі №917/2011/21 підлягає задоволенню, означена ухвала господарського - скасуванню, а справа №917/2011/21 - направленню до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати у справі, у тому числі й сплачені за подання апеляційних та/або касаційних скарг, оскільки за результатами розгляду апеляційних скарг спір у даній справі не вирішено, має здійснюватися господарським судом, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Частиною 14 статті 129 ГПК України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 280-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу господарського суду Полтавської області від 30.12.2021 року у справі №917/2011/21 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 30.12.2021 року у справі №917/2011/21 скасувати.

Справу №917/2011/21 направити до Господарського суду Полтавської області для подальшого розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя І.В. Зубченко