Рішення

від 07.11.2022 по справі 903/661/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2022 року справа № 903/661/22Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за присутності:

Кухарук І.М. - адвокат, представник ПП "СЮПРІМ" (ордер серія ВК1052621 від 02.09.2022р.)

Мельничук С.М. - юрисконсульт ПП "БК" Інвестор" (довіреність від 10.06.2022р. №26)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "СЮПРІМ", м. Рівне

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкет", м. Київ

до відповідача 2: Приватного підприємства "Будівельна компанія "Інвестор", м. Луцьк

про повернення майна та стягнення 207 591,50 грн.,

встановив: 05 вересня 2022 року Приватне підприємство "СЮПРІМ" звернулось до господарського суду з позовом від 02.09.2022р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСКЕТ" та Приватного підприємства "Будівельна компанія "Інвестор" про:

- стягнення з ТОВ "Ласкет" на користь ПП "СЮПРІМ" 207 591,50 грн., в тому числі, 8 700,16 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів на підставі договору оренди обладнання від 08.02.2022р. №2/0, 8 047,60 грн. штрафу, нарахованого згідно п. 9.1 договору оренди обладнання за прострочення сплати належних сум, 189 327,80 грн. неустойки, нарахованої за неповернення орендованого майна після закінчення строку оренди в порядку, передбаченому ст. 785 ЦК України, 1383,66 грн. суми збитків від інфляції та 132,30 грн. трьох процентів річних;

- зобов`язання ПП "Будівельна компанія "Інвестор" повернути ПП "СЮПРІМ" будівельне риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) загальною вартістю 523 600 грн.

Засвідчувалось позивачем при цьому на понесенні судових витрат в розмірі сплаченої суми судового збору, а також на очікуваних витратах на суму 20 000 грн. по оплаті правової допомоги адвоката.

Ухвалою від 12.09.2022р., з підстав, визначених зазначеним процесуальним документом, відповідну позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу усунути допущені при поданні позову до суду недоліки. Із заявою про усунення допущених недоліків з долученням відповідних матеріалів позивач звернувся до суду 19.09.2022р.

Відтак, ухвалою від 26.09.2022р., поруч з іншим, позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження із відкриттям провадження у справі, призначенням розгляду справи в підготовчому судовому засіданні на 24.10.2022р., а також із здійсненою судом в адресу сторін пропозицією вчинити ряд додаткових дій та надати суду відповідні матеріали.

10 жовтня 2022 року на адресу суду від ПП "БК "Інвестор" надійшов відзив від 10.10.2022р. №42 на позовну заяву із обґрунтовуючими матеріалами. Заперечуючи позов відповідачем засвідчується, що ПП "БК "Інвестор" не мало жодних правовідносин із позивачем стосовно будівельного риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) вартістю 523 600 грн., у підприємства відсутні будь-які інші підстави виникнення зобов`язань перед ПП "СЮПРІМ, а належним відповідачем за вимогою щодо повернення будівельного обладнання повинно виступати виключно ТОВ "Ласкет", котрим у відповідності до укладеного із ПП "СЮПРІМ" договору оренди обладнання від 08.02.2022р. приймалось у тимчасове платне користування будівельне риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) Засвідчується відповідачем і те, що позивач неправомірно пред`явив один позов до кількох відповідачів, позов не ґрунтується на належних, допустимих та достовірних доказах.

Відповідь ПП "СЮПРІМ" від 14.10.2022р. на відзив ПП "БК "Інвестор" із додатковими матеріалами надійшла до суду 17.10.2022р.

Із заявою від 24.10.2022р. про проведення підготовчого судового засідання без участі представника, закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті позивач звернувся до суду 24.10.2022р.

Ухвалою, постановленою за результатами проведеного 24.10.2022р. у справі за участю представника ПП "БК "Інвестор" підготовчого судового засідання (відображена в протоколі засідання) підготовче провадження у справі було закрито з її призначенням до судового розгляду по суті на 07.11.2022р., встановленням ТОВ "Ласкет" строку для реалізації процесуальних прав щодо надання відзиву на позовну заяву з обґрунтовуючими документами, із одночасним визнанням явки представників сторін в судове засідання на їх розсуд та із пропозицією сторонам висловитись письмово щодо можливості проведення судового засідання за відсутності представників, скористатись визначеним ст. 197 ГПК України правом на участь в засіданні суду в режимі відеоконференції.

Про відповідну вчинену судом процесуальну дію ПП "СЮПРІМ" та ТОВ "Ласкет" було повідомлено судом шляхом направлення на їх адреси ухвали-повідомлення від 24.10.2022р.

У визначений судом день та час в судове засідання з`явились представники ПП "СЮПРІМ" та ПП "БК "Інвестор". ТОВ "Ласкет" своїм правом на участь в судовому засіданні, подання письмових пояснень, заперечень стосовно позову, визначених положеннями ГПК України заяв та клопотань процесуального характеру не скористався, хоча судом для цього було створено стороні усі належні умови та надано відповідний час.

У визначеному аспекті судом засвідчується, що ухвала-повідомлення від 24.10.2022р. направлялась за юридичною адресою ТОВ "Ласкет": м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, офіс 501, рекомендованою кореспонденцією та, як це вбачається із наявного в матеріалах справи поштового повідомлення, була отримана відповідачем 28.10.2022р.

Судом встановлено, що станом на день подання позову до суду, дати відкриття провадження у справі та на час проведення судового засідання по розгляду справи по суті відповідно до відомостей з безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "Ласкет" з кодом ЄДРПОУ 42726851, зареєстроване в якості юридичної особи за адресою: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, офіс 501, в стані припинення юридичної особи чи у процесі провадження у справі про банкрутство не перебуває.

Відтак, судом вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи за її участі в якості відповідача, зокрема, суд надавав можливість відповідачу реалізувати своє процесуальне право на судовий захист, з метою дотримання принципу змагальності судового процесу, рівності сторін перед законом та судом.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судових засідань.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його правта обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст.3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р., дана Конвенція та Протоколи до неї №№ 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427. У цьому листі, зокрема, зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" №23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що ТОВ "Ласкет", відповідно до законодавства, належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи по суті, а явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, учасники справи, зокрема, ТОВ "Ласкет", мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представника ТОВ "Ласкет" за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права, а також з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи.

Присутні в засіданні суду представники ПП "СЮПРІМ" та ПП "БК "Інвестор" щодо розгляду справи за відсутності представника ТОВ "Ласкет" не заперечили.

Присутнім в судовому засіданні 07.11.2022р. представником позивача, з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені вимоги було підтримано. При цьому заявлене усне клопотання про вирішення питання про розподіл витрат понесених на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позову, в порядку, визначеному ст. 129 ГПК України.

Присутнім в засіданні суду представником ПП "БК "Інвестор" пред`явлені до відповідача вимоги стосовно зобов`язання повернути ПП "СЮПРІМ" будівельне риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) загальною вартістю 523 600 грн. було заперечено.

За результатами розгляду справи по суті в судовому засіданні 07.11.2022р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Ухвалою від 15.11.2022р. у вступній та резолютивній частині рішення суду було виправлено допущені описки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, аналізуючи позицію ПП "СЮПРІМ" та ПП "БК "Інвестор", викладену у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, відповіді на відзив та підтриману в судовому засіданні представниками зазначених суб`єктів господарювання шляхом надання усних пояснень, досліджуючи матеріали справи, надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, засвідчує наступне:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому відповідно до ст. 204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Стосовно позовної вимоги ПП "СЮПРІМ" про стягнення на його користь з ТОВ "Ласкет" 207 591,50 грн., зокрема, 8 700,16 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів, 8 047,60 грн. штрафу, 189 327,80 грн. неустойки, 1383,66 грн. суми збитків від інфляції та 132,30 грн. трьох процентів річних судом встановлено та засвідчується, що 08 лютого 2022 року між Приватним підприємством "СЮПРІМ" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласкет" (Орендар) було укладено договір оренди №2/0 відповідно до котрого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування будівельні риштування (майно, що орендується, майно), для виконання робіт на об`єкті за адресою: с. Струмівка, Волинська область. Власником майна, що орендується є та залишається орендодавець. Згідно п. 1.1. договору, найменування майна: риштування Plettac SI 70, або аналогічні та сумісні їм.

Відповідно до п. 2.1. договору від №2/0 передача майна в оренду здійснюється в наступному порядку:

Після авансового платежу що становить 100% від суми договору, орендодавець здійснює завезення елементів риштувань на об`єкт орендаря, який їх приймає на зберігання за актами (накладними). Зайві (або непридатні) елементи вивозяться з об`єкту також за актами (накладними), орендар несе повну матеріальну відповідальність за збереження елементів риштувань, що перебувають на будові. Вартість елементів, що будуть втрачені, пошкоджені тощо, підлягає сплаті орендодавцю по цінах, вказаних у додатку №1 який є невід`ємною частиною даного договору.

Орендодавець передає в експлуатацію орендарю риштування за актами прийому-передачі, в яких вказується перелік елементів риштувань. Акти, накладні, та всі додатки до договору є невід`ємними частинами договору. Дата акту прийому-передачі є початком оренди на даному фасаді (захваті). Датою припинення оренди майна на окремому фасаді є дата підписання акту прийому-передачі майна що повертається орендодавцю орендарем.

Пунктами 3.1.-3.3. договору №2/0 сторони визначили, що майно, що орендується, вважається переданим орендарю з моменту підписання акту приймання-передачі майна. Запланований термін оренди складає - 60 календарних діб. За три доби до закінчення терміну оренди, попередивши Орендодавця, Орендар має право продовжити термін оренди. Оплата продовження оренди здійснюється на умовах передплати з розцінок, вказаних Додатку №2. Термін оренди не може бути скорочений за заявою орендаря.

Факт передачі майна в оренду засвідчується підписаним між сторонами актом прийому-передачі обладнання в оренду №2.0 від 08.02.2022р. до договору оренди обладнання від 08.02.2022р. №2/0.

Відповідно до п. 4.1. договору від 08.02.2022р., сума договору згідно запланованих обсягів робіт та поставок зафіксована у Додатку №2 до даного договору складає 22 908 грн. з ПДВ та складається, з орендної плати, без монтажних/демонтажних робіт, вартості захисної плівки та її монтажу, без транспортних витрат.

Згідно п.п. 5.1.-5.3. договору від 08.02.2022р., ціна оренди майна, що орендується, розраховується з розцінки 1 грн. 84 коп. з ПДВ за календарний день за 1 м.кв. риштувань. Вартість майна, що орендується, складає добуток кількості на ціну елементів риштувань переданих по актам (накладним) на відповідальне зберігання. Орендар здійснює передплату по договору у розмірі 100% від суми договору.

Відповідно до п. 8.1. договору №2/0, після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний протягом двох діб повернути майно орендодавцеві в повній комплектності за актом прийому-передачі.

Пунктами 10.1.-10.2 договору від 08.02.2022р. визначено, що угода не підлягає розірванню в односторонньому порядку без письмової згоди іншої сторони договору. Передача майна в суборенду дозволяється лише за згодою сторін.

У додатку №1 до договору від 08.02.2022р. №2/0 сторонами визначено перелік об`єктів оренди та їх ціну. Додатку №2 до договору №2/0 сторонами погоджено, що сума орендної плати за 30 днів оренди становить 22 908 грн.

Згідно приписів ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що ТОВ "Ласкет" взяті на себе згідно договору оренди обладнання від 08.02.2022р. №2/0 зобов`язання в частині проведення з позивачем розрахунків по сплаті орендних платежів (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, орендні платежі не сплатив у зв`язку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгував позивачу 8 700,16 грн.

Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість оренди майна у період з 08.02.2022р. по 08.04.2022р. (60 днів згідно п. 3.2. договору від 08.02.2022р. №2/0) в загальному розмірі 45 816 грн. з врахуванням здійснених орендарем часткових оплат в загальному розмірі 37 115,84 грн. (згідно платіжних доручень №13 від 08.02.2022р. на суму 26 408 грн., №35 від 21.02.2022р. на суму 3 207,84 грн., №41 від 23.02.2022р. на суму 7 500 грн.)

З метою досудового врегулювання господарського спору щодо неналежного виконання ТОВ "Ласкет" своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, позивачем 04.07.2022р. було направлено відповідачу претензію про повернення майна та сплату заборгованості, котру було отримано товариством 06.07.2022р. та залишено без відповіді і належного реагування.

Відтак, в даному випадку відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір оренди обладнання від 08.02.2022р. №2/0 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний чи змінений не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, передачу позивачем на виконання його умов відповідачу в оренду майна, прийняття та використання його ТОВ "Ласкет" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів в сумі 8 700,16 грн. за період оренди з 08.02.2022р. по 08.04.2022р. Визначена сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 9.1. договору від 08.02.2022р. №2/0, встановлено, що орендар у випадку прострочення сплати належних сум за договором несе відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від несплаченої суми.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочки відповідачем платежів (орендар здійснює передплату по договору у розмірі 100% від суми договору - п. 5.3. договору від 08.02.2022р. №2/0), позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості було включено до ціни позову вимогу щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 0,5% за кожен день прострочення від несплаченої суми, що становить 8 047,60 грн. за період прострочки платежів з 09.02.2022р. по 12.08.2022р.

Договір оренди обладнання №2/0, недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 9.1., не визнавався. На момент звернення до суду з позовом відповідач зобов`язання щодо оплати орендних платежів не виконав, тому сплата штрафу є його договірним зобов`язанням.

Судом встановлено, що штраф в розмірі 8 047,60 грн. нарахований у відповідності до фактичних обставин справи, положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, а відтак підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку в повному розмірі.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди). Про це зазначив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/11131/19.

Так, за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктами 3.2., 8.1. договору оренди від 08.02.2022р. сторони визначили, що запланований термін оренди складає - 60 календарних діб. За три доби до закінчення терміну оренди попередивши орендодавця, орендар має право продовжити термін оренди. Після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний протягом двох діб повернути майно орендодавцеві в повній комплектності за актом прийому-передачі.

Статтею 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, договір оренди обладнання від 08.02.2022р. №2/0 припинив свою дію 09 квітня 2022 року у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено та висловленим письмово небажанням орендаря продовжувати термін дії угоди відповідно до п. 3.2. договору.

Судом встановлено, що обов`язку щодо повернення орендованого майна орендар не виконав.

За таких обставин суд вважає, що останнім днем строку для повернення відповідачем позивачу майна у відповідності до п. 8.1. договору оренди обладнання від 08.02.2022р. №2/0 було 10.04.2022р.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи наявний факт прострочення відповідачем строку повернення орендованого майна, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми боргу було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача суми неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, яка становить 189 327,80 грн. за період з 11.04.2022р. по 12.08.2022р.

Перевіривши наведені позивачем у позові розрахунки неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення після закінчення строку дії договору оренди обладнання від 08.02.2022р. №2/0, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, арифметичну вірність, відповідність вимогам закону, відтак, позовні вимоги про стягнення 189 327,80 грн. неустойки визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з наданими суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 1 383,66 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 09.02.2022р. по 30.06.2022р. та 132,30 грн. трьох відсотків річних за період 09.02.2022р. по 12.08.2022р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних та процентів річних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи здійснені висновки про підставність позову ПП "СЮПРІМ" до ТОВ "Ласкет" про стягнення 207 591,50 грн., доведення спору до суду у визначеній частині з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з розглядом справи (сплата судового збору на суму 3 113,87 грн.), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому відповідно до ст. 129 ГПК України за рахунок ТОВ "Ласкет".

Щодо позовних вимог ПП "СЮПРІМ" про зобов`язання ПП "БК "Інвестор" повернути власнику будівельне риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) загальною вартістю 523 600 грн. судом засвідчується, що заявляючи відповідну вимогу позивач зауважує на припиненні укладеного між підприємством та ТОВ "Ласкет" договору оренди обладнання №2/0 від 08.02.2022р. та невчиненні товариством-орендарем дій, спрямованих на повернення орендованого будівельного обладнання орендодавцеві шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі майна з оренди, ухилення товариства від повернення орендованого майна, ігнорування відповідних звернень, вимог, претензій орендодавця, застосування позивачем у зв`язку з цим до відповідача наслідків, передбачених положеннями ч. 2 ст. 785 ЦК України (право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення).

При цьому позивачем засвідчується, що ПП "БК "Інвестор" зберігає майно ПП "СЮПРІМ" без достатньої правової підстави, користується останнім, ігнорує вимоги щодо повернення майна та перешкоджає власнику в доступі до його будівельних риштувань.

Пунктом 6.2. розділу 6 укладеного 08.02.2022р. між ПП "СЮПРІМ" та ТОВ "Ласкет" договору оренди обладнання №2/0 встановлено, що у випадку грубих порушень своїх зобов`язань орендарем (затримка повернення майна, що орендується, більше ніж на 2 доби після закінчення узгодженого терміну оренди) орендодавець має право власними силами демонтувати майно, що орендується.

05 липня 2022 року, адвокат Кухарук І.М. з іншими представниками ПП "СЮПРІМ" прибули на об`єкт в село Струмівку Волинської області, куди були передані будівельні риштування за договором. Представниками було встановлено та зафіксовано факт наявності на будівельному майданчику орендованого майна, яке належить ПП "СЮПРІМ", складено відповідний акт огляду і здійснено фото/відео зйомку, з`ясовано, що замовником будівництва по будівельному об`єкту виступає ПП "БК "Інвестор", можливості самостійно демонтувати майно та вивезти його з території забудовника представники позивача не мали, так як об`єкт знаходився під охороною.

10 серпня 2022 року слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області за результатами розгляду скарги ПП "СЮПРІМ" постановив ухвалу, якою зобов`язав дізнавача або іншу уповноважену особу СД ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинській області внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою представника ПП "СЮПРІМ" від 05.07.2022р. про вчинення кримінального правопорушення, розпочати досудове розслідування та надати заявнику витяг з ЄРДР.

На думку позивача, ПП "БК "Інвестор" зберігає у себе майно ПП "СЮПРІМ" за рахунок орендодавця без достатньої правової підстави і відповідно до ст. 1212 ЦК України зобов`язане його повернути: "Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала".

При цьому позивач звертає увагу на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17 відповідно до котрих кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Також зауважено, що між ПП "БК "Інвестор" та ТОВ "Ласкет" існують договірні відносини, 10 серпня 2022 року Господарським судом міста Києва було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі №910/7194/22 за позовом ПП "БК "Інвестор" до ТОВ "Ласкет" про стягнення заборгованості за договором підряду №0102-22 від 01.02.2022р., неустойки та штрафу.

Натомість, між ПП "СЮПРІМ" та ПП "БК "Інвестор" відсутні будь-які договірні відносини. ПП "СЮПРІМ" не надавало ТОВ "Ласкет" згоди на передачу свого майна в суборенду, відповідно до положень п. 10.2 розділу 10 договору оренди обладнання від 08.02.2022р. №2/0.

Таким чином, на переконання позивача, майно ПП "СЮПРІМ" перейшло до ПП "БК "Інвестор" у спосіб, що не ґрунтується на прямій вказівці закону та суперечить і меті і юридичному змісту орендних правовідносин, що виникли між ПП "СЮПРІМ" та ТОВ "Ласкет".

ПП "БК "Інвестор" утримує будівельні риштування у своєму володінні, користується ними та перешкоджає власнику (ПП "СЮПРІМ") в доступі до належного йому майна. Тобто, ПП "БК "Інвестор" збагатився за рахунок ПП "СЮПРІМ" поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судом засвідчується, що за змістом ст. 236 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ГПК України, допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував у своїх постановах щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17.

Поряд з цим, суд вбачає за необхідне відзначити, що не відповідач повинен подавати докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обставин - викладених у заяві по суті позовній заяві, а в силу положень ст. 74 ГПК України такий обов`язок (тягар доказування) покладено саме на позивача.

Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до ст. 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Суд звертається до правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі №914/1131/18, від 26.02.2019р. у справі №914/385/18, від 10.04.2019р. у справі №904/6455/17, від 05.11.2019р. у справі №915/641/18, від 13.01.2020р. у справі №908/510/19.

Частиною 2 статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 цієї ж статті ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Суд звертається до правової позиції, висловленої в постановах Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №922/1249/17 та від 18.03.2019р. у справі №908/1165/17.

Згідно із ст. 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства"), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 06.12.2018р. у справі №902/1592/15, від 18.03.2019р. у справі №908/1165/17, від 15.05.2019р. у справі №923/565/18.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, встановленим чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Така позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

Крім цього, обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу), б) забезпечувати реальне поновлення прав, у випадку задоволення позову (в результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, в якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав за висновками Великої Палати Верховного Суду є самостійною підставою для відмови у позові.

Судом засвідчується правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, відповідно до котрого визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Також судом засвідчується, що при вирішенні спору і оцінці доказів суд обов`язково наголошує на особливостях доказування в даних правовідносинах та звертає увагу на тягар доказування, який мають учасники справи, оскільки від виконання обов`язків по доказуванню залежить правильне вирішення спору між сторонами.

В господарському процесі чітко не виділяються "стандарти доказування", які слугують для позначення рівня ймовірності, до якого обставина повинна бути підтверджена доказами, щоб вважатись дійсною. Однак, виходячи із змісту положень ст.ст. 13, 74 ГПК України, прослідковується наближеність до стандарту доказування "баланс ймовірностей" (balance of probabilities), який характерний для англосаксонської правової системи, але на можливість застосування якого та відмінності залежно від видів судочинства звертає увагу і Верховний Суд (постанова від 14.11.2019р. по справі №822/863/16).

Тест на перевірку "балансу ймовірностей" залежно від обставин справи полягає в тому, що доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав.

Сторона повинна довести, що її факти схиляють чашу терезів на її користь, навіть якщо ймовірність правоти становить всього 50,1% і такий підхід відповідає статтям 13, 74 ГПК України, він не пов`язаний з припущеннями, а ґрунтується на оцінці доказів, наданих сторонами.

Відтак, на думку суду, у даних правовідносинах позивач повинен довести те, що відповідач незаконно, без відповідної правової підстави заволодів належним позивачу майном і таке майно є індивідуально визначеним. Про вказані обставини позивач повинен надати докази, при цьому, відповідач має зустрічний обов`язок довести ті обставини, які становлять основу його заперечень, але тягар доказування позивача існує завжди, в свою чергу відповідач обирає варіант захисту від активного заперечення до повного мовчання. Виходячи із особливостей спірних правовідносин і поданих сторонами доказів, ситуація виглядає так, що одна із сторін "говорить неправду" і суд ніколи не дізнається, що насправді сталося, "оскільки не перебував там, де відбувались взаємовідносини між сторонами", але використовуючи "рівноцінне зважування доказів", суд в силах забезпечити справедливість процесу вирішення спору.

В аспекті розгляду справи у відповідній частині судом зауважується на відсутності між ПП "СЮПРІМ" та ПП "БК "Інвестор" будь-яких договірних відносин, зобов`язань стосовно будівельного риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) загальною вартістю 523 600 грн., натомість такі відносини існують між ПП "СЮПРІМ" та ТОВ "Ласкет" (наявний факт заборгованості по сплаті орендних платежів, факт припинення дії договору оренди та встановлений судом факт неповернення орендованого майна після спливу строку дії договору, нарахування орендодавцем орендарю у зв`язку з цим суми неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення, яка становить 189 327,80 грн. за період з 11.04.2022р. по 12.08.2022р.)

Встановлена судом також відсутність договірних відносин та відповідних зобов`язань стосовно будівельного риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) загальною вартістю 523 600 грн. між ТОВ "Ласкет" та ПП "БК "Інвестор", неподання позивачем будь-яких доказів в підтвердження передання орендарем - ТОВ "Ласкет" в суборенду ПП "БК "Інвестор" орендованого у ПП "СЮПРІМ" згідно та на підставі договору оренди від 08.02.2022р. №2/0 будівельного риштування.

При цьому враховано положення п.п. 1 п. 1 договору оренди відповідно до котрого саме орендар майна (ТОВ "Ласкет") несе повну матеріальну відповідальність за збереження елементів риштувань, що перебувають на будові, вартість елементів, що будуть втрачені, пошкоджені тощо, підлягає сплаті орендодавцю по цінах, визначених у додатку №1 який є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 7.4 та 7.5 договору оренди передбачено, що орендар (ТОВ "Ласкет") зобов`язується дотримуватися належного режиму експлуатації та зберігання майна, а також сплатити повну вартість пошкоджених чи втрачених елементів (частин) майна.

Пунктом 9.2 договору оренди від 08.02.2022р. визначено, що у випадку пошкодження чи втрати майна ТОВ "Ласкет" несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 100% вартості втраченого (пошкодженого) майна.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, саме наймач, у разі припинення договору найму, зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом акцентується увага на тому, що відповідно до ст.ст.74, 76-78 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів.

Частина друга статті 76 ГПК України визначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового , рішення.

Відтак, саме на позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а визначений останнім відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

На переконання суду, твердження позивача, що ПП "БК "Інвестор" зберігає майно, належне ПП "СЮПРІМ", без достатньої правової підстави, користується майном, ігнорує вимоги щодо повернення майна та перешкоджає власнику в доступі до його будівельних риштувань є безпідставним, оскільки не ґрунтується на належних, допустимих та достовірних доказах.

При цьому враховується обставина, за котрої будівельне риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) загальною вартістю 523 600 грн. (згідно розділу 1 договору оренди від 08.02.2022р., укладеного між сторонами у м. Луцьку) було передане орендодавцем орендарю у тимчасове володіння та користування для виконання робіт на будівельному об`єкті за адресою: с. Струмівка, Волинська область. В той же час, як слідує із підписаного між договірними сторонами акту №2.0 прийому-передачі обладнання в оренду від 08.02.2022р., останній був складений у м. Луцьку, із зазначеного акту обставина передачі риштування для виконання робіт саме по новому будівництву багатосекційного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Парковій, 72, у с. Струмівка Луцького району Волинської області не вбачається.

Підпунктом 1 пункту 2.1 договору оренди передбачено, що орендодавець здійснює завезення елементів риштувань на об`єкт орендаря, який їх приймає на зберігання за актами (накладними). До позовної заяви, окрім акту №2.0 від 08 лютого 2022 року, складеного у м. Луцьку, не долучено будь-якого іншого належного документа, підписаного (погодженого) між сторонами в підтвердження поставки орендодавцем на будівельний майданчик ТОВ "Ласкет" у с. Струмівка та отримання товариством у визначеному місці спірного будівельного обладнання.

Не доводиться позивачем належними та допустимими доказами також той факт, що визначені у позові будівельні риштування були здійснені доставкою із подальшою передачею орендарю саме на об`єкті будівництва ПП "БК "Інвестор" у с. Струмівка.

Представником ПП "БК "Інвестор" в судовому засіданні та відповідачем у відзиві на позов не заперечується обставина, за котрої підприємство виступає замовником будівництва об`єктів нерухомості у с. Струмівка, однак, засвідчується на відсутності достатніх доказів, окрім припущень, стосовно використання ПП "БК "Інвестор" під час здійснення будівельних робіт належного позивачеві будівельного риштування Plettac SI 70 в кількості 415 кв.м.

При цьому стороною відповідача надано суду примірник укладеного між ТОВ "С.С.СКАФОЛДІНГ" (постачальник) та ТОВ "Житловий комплекс "Струмочок" (покупець) договору поставки №25 від 13.05.2020р. товарно-матеріальних цінностей з додатками (Специфікації №№1-3), видаткові накладні №408 від 20.05.2020р., №350 від 15.04.2021р., №387 від 27.04.2021р., балансові довідки ТОВ "Житловий комплекс Струмочок", котрими відповідачем доводиться факт придбання, оплати та віднесення на баланс визначеного товариства будівельного риштування, використання останнього в подальшому на об`єктах будівництва, замовником котрих виступає ПП "БК "Інвестор".

Оцінюючи долучені позивачем до матеріалів справи акт огляду від 05.07.2022р. та відповідні здійснені при огляді фотографії, судом засвідчується, що останні будь-яким чином не підтверджують факт використання ПП "БК "Інвестор" належного ПП "СЮПРІМ" будівельного риштування Plettac SI 70 в кількості 415 кв.м., не підтверджують того, що саме таке індивідуально визначене будівельне риштування знаходилось на момент огляду на території будівельного майданчика.

Суд звертає увагу, що із фотографії паспорта об`єкта нового будівництва багатосекційного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Парковій, 72, у с. Струмівка Луцького району Волинської області (1 черга будівництва) вбачається, що замовником відповідного будівництва виступає ПП "БК "Інвестор". Визначена обставина та перебування на об`єкті будівництва будівельного риштування слугувала для позивача підставою вважати, що саме ПП "БК "Інвестор" використовує належне підприємству "СЮПРІМ" будівельне риштування Plettac SI 70 в кількості 415 кв.м. Однак, суд не погоджується із визначеними твердженнями позивача та наголошує на тому, що із визначеної фотографії паспорта об`єкта взагалі неможливо встановити яке будівельне риштування використовується, натомість можливо здійснити висновки, що будівельне риштування можливе використанням і іншим суб`єктом господарювання, котрим, як це зазначено у паспорті, може виступати генпідрядник будівельних робіт - ТОВ "Бетон Брук Сервіс" (м. Луцьк, вул. Індустріальна, 10, код ЄДРПОУ 34928439).

При цьому суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 318 ГК України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.

Відповідно до ч.1 ст. 320 ГК України, замовник має право, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам. Він має право перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються.

Стосовно переглянутого в судовому засіданні за участю представників сторін відеозапису огляду будівельного майданчика представниками ПП "СЮПРІМ" судом також засвідчується на не підтвердженні факту використання під час будівельних робіт будівельного риштування Plettac SI 70 в кількості 415 кв.м., того факту, що саме таке індивідуально визначене риштування та у відповідній кількості (площею) задіяне у будівельних роботах.

Таким чином, ні визначений позивачем акт огляду від 05.07.2022р., ні долучені до акту фотографії та матеріали відеофіксації жодним чином не доводять, що передане ПП "СЮПРІМ" ТОВ "Ласкет" будівельне риштування має знаходитися та знаходиться на території нового будівництва багатосекційного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Парковій, 72, у с. Струмівка Луцького району.

Перебування в провадженні Господарського суду міста Києва справи №910/7194/22 за позовом ПП "БК "Інвестор" до ТОВ "Ласкет" про стягнення заборгованості за договором підряду №0102-22 від 01.02.2022р., неустойки та штрафу також не підтверджує обставини, за котрої ПП "БК "Інвестор" отримав від ТОВ "Ласкет" належне ПП "СЮПРІМ" будівельне риштування Plettac SI 70 в кількості 415 кв.м. і предмет та обставини (підстави) позову тією чи іншою мірою поєднуються із відповідним будівельним риштуванням. Судом наголошується, що як встановлено Господарським судом міста Києва та відображено у рішенні суду від 03.10.2022р. у справі №910/7194/22, саме факт невиконання ТОВ "Ласкет" погоджених із ПП "БК "Інвестор" та авансованих оплатою об`ємів будівельних робіт стало підставою для направлення 17.06.2022р. на адресу ТОВ "Ласкет" вимоги про повернення коштів №27 від 17.06.2022р. Відповідачем вимог позивача щодо повернення суми фінансування робіт в розмірі 507 150 грн виконано не було, грошові кошти не повернуто, що і стало підставою для звернення ПП "БК "Інвестор" до ТОВ "Ласкет" з позовом про стягнення заборгованості в сумі 507 150 грн., неустойки в розмірі 65 929,50 грн., штрафу в сумі 100 000 грн.

За вищевикладених обставин в сукупності суд дійшов висновку про безпідставність пред`явлених позовних вимог ПП "СЮПРІМ" про зобов`язання ПП "Будівельна компанія "Інвестор" повернути позивачу будівельне риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) вартістю 523 600 грн., зокрема, з огляду на те, що позивачем не підтверджено обставин даної частини позовних вимог належними та допустимими доказами, не доведено факту перебування зазначеного належного позивачу будівельного риштування у користуванні (віданні) ПП "БК "Інвестор", набуття зазначеним підприємством майна та збереження останнього у себе за рахунок іншої особи (ПП "СЮПРІМ" чи ТОВ "Ласкет") без достатньої правової підстави, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст.129 ГПК України судовий збір та інші судові витрати в разі відмови в позові покладаються на позивача.

Враховуючи прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач в даній частині позовних вимог, слід залишити за ПП "СЮПРІМ".

Стосовно заявленого на стадії судових дебатів у справі клопотання представника позивача про вирішення питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд засвідчує, що у відповідності до положень ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, а згідно ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат, з огляду на що суд приходить до висновку про наявність підстав та необхідність призначення судового засідання для вирішення клопотання представника ПП "СЮПРІМ" адвоката Кухарука І.М. про розподіл судових витрат на інший день та час.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "СЮПРІМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкет" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкет" (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, офіс 501, код ЄДРПОУ 42726851) на користь Приватного підприємства "СЮПРІМ" (м. Рівне, вул. Нова, 8, код ЄДРПОУ 43632707) 8 700,16 грн. заборгованості, 8 047,60 грн. штрафу, 189 327,80 грн. неустойки, нарахованої за неповернення орендованого майна після закінчення строку оренди в порядку, передбаченому ст. 785 ЦК України, 1 383,66 грн. суми збитків від інфляції та 132,30 грн. трьох процентів річних, а всього 207 591,50 грн., 3 113,87 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В позові Приватного підприємства "СЮПРІМ" до Приватного підприємства "Будівельна компанія "Інвестор" про зобов`язання повернути будівельне риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) загальною вартістю 523 600 грн., відмовити.

4. Наказ на виконання пункту 2 резолютивної частини рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

5. Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, згідно усного клопотання представника ПП "СЮПРІМ" адвоката Кухарука І.М. призначити на 21 листопада 2022 року на 12 год. 00 хв. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а) в залі судових засідань №210.

6. ПП "СЮПРІМ" в строк до 14.11.2022р. включно надати суду документальні підтвердження понесення витрат по оплаті професійної правничої допомоги та у визначений строк направити відповідні матеріали на адресу ТОВ "Ласкет" (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, офіс 501) та на електронні адреси ПП "БК "Інвестор" (office@investor.lutsk.ua; bud.investor@gmail.com), докази направлення надати суду.

7. Запропонувати ТОВ "Ласкет" та ПП "БК "Інвестор", відповідно до ст. 126 ГПК України, в строк до 18.11.2022р. включно надати Господарському суду Волинської області та ПП "СЮПРІМ" письмові пояснення по суті понесених позивачем судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги, шляхом направлення останніх на електронні адреси Господарського суду Волинської області (inbox@vl.arbitr.gov.ua) та ПП "Сюпрім" (ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення

складено 15.11.2022р.

Суддя В. А. Войціховський

рішення направити:

- Приватному підприємству "Сюпрім" (ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2);

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Ласкет" (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, офіс 501);

- Приватному підприємству "БК "Інвестор" (office@investor.lutsk.ua; bud.investor@gmail.com).