Рішення

від 21.11.2022 по справі 903/661/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

(ДОДАТКОВЕ)

21 листопада 2022 року cправа №903/661/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Коритан Людмили Юріївни

та за відсутності представників сторін у зв`язку з їх неявкою в судове засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "СЮПРІМ", м. Рівне

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкет", м. Київ

до відповідача 2: Приватного підприємства "Будівельна компанія "Інвестор", м. Луцьк

про повернення майна та стягнення 207 591,50 грн.,

встановив:

05 вересня 2022 року Приватне підприємство "СЮПРІМ" звернулось до господарського суду з позовом від 02.09.2022р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАСКЕТ" та Приватного підприємства "Будівельна компанія "Інвестор" про:

- стягнення з ТОВ "Ласкет" на користь ПП "СЮПРІМ" 207 591,50 грн., в тому числі, 8 700,16 грн. заборгованості по сплаті орендних платежів на підставі договору оренди обладнання від 08.02.2022р. №2/0, 8 047,60 грн. штрафу, нарахованого згідно п. 9.1 договору оренди обладнання за прострочення сплати належних сум, 189 327,80 грн. неустойки, нарахованої за неповернення орендованого майна після закінчення строку оренди в порядку, передбаченому ст. 785 ЦК України, 1383,66 грн. суми збитків від інфляції та 132,30 грн. трьох процентів річних;

- зобов`язання ПП "Будівельна компанія "Інвестор" повернути ПП "СЮПРІМ" будівельне риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) загальною вартістю 523 600 грн.

За результатами розгляду даної справи по суті судом було ухвалено рішення від 07.11.2022р. (з врахування ухвали від 15.11.2022р. про виправлення описки) про задоволення позовних вимог Приватного підприємства "СЮПРІМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкет", стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкет" на користь Приватного підприємства "СЮПРІМ" 8 700,16 грн. заборгованості, 8 047,60 грн. штрафу, 189 327,80 грн. неустойки, нарахованої за неповернення орендованого майна після закінчення строку оренди в порядку, передбаченому ст. 785 ЦК України, 1 383,66 грн. суми збитків від інфляції та 132,30 грн. трьох процентів річних, а всього 207 591,50 грн., 3 113,87 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

При цьому в позові Приватного підприємства "СЮПРІМ" до Приватного підприємства "Будівельна компанія "Інвестор" про зобов`язання повернути будівельне риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) загальною вартістю 523 600 грн. було відмовлено, судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, згідно усного клопотання представника ПП "СЮПРІМ" адвоката Кухарука І.М. призначено на 21.11.2021р., запропоновано ПП "СЮПРІМ" в строк до 14.11.2022р. включно надати суду документальні підтвердження понесення витрат по оплаті професійної правничої допомоги та у визначений строк направити відповідні матеріали на адресу ТОВ "Ласкет" та на електронні адреси ПП "БК "Інвестор", докази направлення надати суду, запропоновано ТОВ "Ласкет" та ПП "БК "Інвестор", відповідно до ст. 126 ГПК України, в строк до 18.11.2022р. включно надати Господарському суду Волинської області та ПП "СЮПРІМ" письмові пояснення по суті понесених позивачем судових витрат по оплаті професійної правничої допомоги.

14.11.2022р. відділом документального забезпечення та контролю суду було зареєстровано заяву ПП "Сюпрім" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 09.11.2022р., в котрій заявник просить суд стягнути з ТОВ "Ласкет" 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу по справі. До визначеної заяви долучено описи вмісту цінних листів від 11.11.2022р. в підтвердження направлення відповідних матеріалів на адреси ТОВ "Ласкет" та ПП "БК "Інвестор", договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2022р., акт здачі-приймання послуг правової допомоги від 08.11.2022р., квитанцію до прибуткового касового ордера №17 від 08.11.2022р. на суму 20 000 грн.

Поруч з цим, 17 листопада 2022 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду були зареєстровані письмові пояснення ПП "БК "Інвестор" від 17.11.2022р. №40 щодо розміру витрат ПП "Сюпрім" по оплаті наданої професійної правничої допомоги.

У визначений судом день та час позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач - ПП "БК "Інвестор" своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, причини неявки свого представника в судове засідання суду не повідомив.

У визначений день та час відповідач - ТОВ "Ласкет" уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Не дивлячись на наявність у сторони відповідних матеріалів позивача, розмір витрат позивача на оплату послуг з правової допомоги у визначеному законодавством порядку відповідачем заперечений (спростований) не був.

Судом встановлено, що заяву ПП "Сюпрім" від 09.11.2022р. про винесення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з додатками, ТОВ "Ласкет" отримало 15 листопада 2022 року, що стверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 11.11.2022р., накладною №3302811864444, фіскальним чеком від 11.11.2022р. та інформацією із офіційного сайту АТ "Укрпошта".

Суд засвідчує, що копію вступної та резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2022р. було направлено на юридичну адресу ТОВ "Ласкет", котре, як це вбачається із офіційного сайту АТ "Укрпошта" (відправлення №4301040265060), було отримана відповідачем 14.11.2022р.

Суд зазначає, що ТОВ "Ласкет" не було позбавлене можливості надати письмові пояснення (заперечення) з документами в їх обґрунтування, явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалась. ТОВ "Ласкет" мало достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків, зокрема, щодо подання письмових пояснень (заперечень) стосовно клопотання ПП "Сюпрім", враховуючи отримання заяви ПП "Сюпрім" 15.11.2022р., зокрема, як у строк, визначений судом - до 18.11.2022р., включно так і у строк до дня проведення у справі судового засідання - 21.11.2022р.

Згідно з приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В даному аспекті судом враховуються також положення ГПК України, зокрема, ч. 6 ст. 130 ГПК України, відповідно до котрої у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи/заяви і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони, у відповідності до чинного законодавства, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення заяви по суті, беручи до уваги строки розгляду заяви про розподіл судових витрат, встановлені ч. 6 ст. 130 ГПК України, суд вважає за можливе та доцільне розглянути заяву позивача про розподіл судових витрат у відсутності представників сторін.

Оцінюючи подане ПП "Сюпрім" клопотання за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення відповідної заяви сторони.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як в даному випадку вбачається із клопотання ПП "Сюпрім" про здійснення розподілу судових витрат, останнє просить стягнути на його користь з ТОВ "Ласкет" 20 000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ПП "Сюпрім" у зв`язку з розглядом судом даної справи в цілому.

В підтвердження надання адвокатом Кухаруком І.М. ПП "Сюпрім" послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи стороною надано ордер серії ВК1052621 від 02.09.2022р., договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2022р., акт здачі-приймання послуг правової допомоги від 08.11.2022р., квитанція до прибуткового касового ордера №17 від 08.11.2022р. на суму 20 000 грн.

Дослідивши надані ПП "Сюпрім" докази, суд приймає до уваги, що між Адвокатським об`єднанням "Лінія права" та Приватним підприємство "Сюпрім" (Клієнт) було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2022р., згідно умов розділу І п. 1, котрого, клієнт уповноважує, а об`єднання за цими повноваженнями надає клієнту правничу (правову) допомогу щодо повернення будівельних риштувань клієнта, переданих за договором оренди, стягнення заборгованості та штрафних санкцій, в наступному обсязі: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; вивчення наданих клієнтом документів; аналіз судової практики в аналогічних категоріях справ; обговорення правової позиції у справі; підготовка та подання позовної заяви до суду, інших процесуальних документів; - представництво інтересів клієнта під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Згідно розділу ІІ п.п. 1, 3 договору клієнт сплачує об`єднанню гонорар за правничу (правову) допомогу, в розмірі 20 000 грн., шляхом внесення кошів до каси адвокатського об`єднання. Ціна договору підтверджується квитанцією, яка є невід`ємною частиною договору. За домовленістю сторін ціна договору може бути змінена. Така зміна додаткових угод не потребує.

Відповідно до розділу ІІІ п. 1 цей договір діє - на стадії участі адвокатів об`єднання у судовому розгляді справи в суді першої інстанції.

Згідно ордеру серії ВК1052621 від 02.09.2022р. адвокат Кухарук І.М. (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН №1472 від 28.09.2018р.) є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність у Адвокатському об`єднанні "Лінія права".

Згідно акту здачі-приймання послуг правової допомоги від 08.11.2022р., підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 20 000 грн., а з детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по даній справі, вбачається, що вартість послуг на визначену суму включає: консультації і роз`яснення з правових питань; вивчення наданих клієнтом документів; аналіз судової практики в аналогічних категоріях справ; обговорення правової позиції у справі; підготовка та подання позовної заяви до суду, інших процесуальних документів; представництво інтересів клієнта під час розгляду господарської справи №903/661/22 в Господарському суді Волинської області. Сторони погодили, що адвокатське об`єднання належним чином виконало свої зобов`язання за договором від 01.07.2022р. Жодних претензій з боку клієнта щодо змісту, обсягу та якості правової допомоги немає.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера №17 від 08.11.2022р. на суму 20 000 грн. з підставою платежу "правова допомога у справі №903/661/22" Адвокатським об`єднанням "Лінія права" прийнято від ПП "Сюпрім" кошти в сумі 20 000 грн.

Суд вважає, що ПП "Сюпрім" згідно з вимогами ст. 74 ГПК України у засвідченій частині доведено понесення ПП "Сюпрім" витрат по оплаті наданих адвокатом Кухаруком І.М. послуг з професійної правничої допомоги на суму 20 000 грн. На думку суду, вартість послуг на визначену суму підтверджена належними та допустимими доказами, відповідає обсягу виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи прийняття судом рішення про часткову відмову в задоволенні позовних вимог, зокрема, в частині зобов`язання ПП "Будівельна компанія "Інвестор" повернути ПП "СЮПРІМ" будівельне риштування Plettac SI 70 (415 кв.м.) загальною вартістю 523 600 грн., а також задоволення позовних вимог в їх іншій заявленій частині, а саме стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкет" на користь Приватного підприємства "СЮПРІМ" 8 700,16 грн. заборгованості, 8 047,60 грн. штрафу, 189 327,80 грн. неустойки, нарахованої за неповернення орендованого майна після закінчення строку оренди в порядку, передбаченому ст. 785 ЦК України, 1 383,66 грн. суми збитків від інфляції та 132,30 грн. трьох процентів річних, а всього 207 591,50 грн., 3 113,87 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, суд вважає, що витрати на оплату послуг з правової допомоги, котрі понесло ПП "Сюпрім" у задоволеній частині позрвних вимог становлять 10 000 грн.

Відтак, вартість адвокатських послуг адвоката Кухарука І.М. по даній справі, яка перевірена судом та підтверджена матеріалами справи, підлягає, на переконання суду, до стягнення з ТОВ "Ласкет" у відповідності до ч. 4 ст. 129 ГПК України на суму 10 000 грн.

Обставини віднесення обов`язку сплати судових витрат позивачу за рахунок ПП "БК "Інвестор" судом не встановлені.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Керуючись ст. ст. 13, 73-80 , 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласкет" (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, офіс 501, код ЄДРПОУ 42726851) на користь Приватного підприємства "СЮПРІМ" (м. Рівне, вул. Нова, 8, код ЄДРПОУ 43632707) 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2. Наказ на виконання додаткового рішення суду видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З врахуванням положень ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення останнього. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повне додаткове судове рішення

складено 29.11.2022р.

Суддя В. А. Войціховський

додаткове рішення направити:

- Приватному підприємству "Сюпрім" (alex.suprim@ukr.net; advocate.kukharuk@gmail.com);

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Ласкет" (м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, офіс 501);

- Приватному підприємству "БК "Інвестор" (office@investor.lutsk.ua; bud.investor@gmail.com).