Рішення

від 15.11.2022 по справі 910/8970/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2022Справа № 910/8970/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірма», м. Київ

про стягнення 138 207,32 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірма» про стягнення 138 207,32 грн, у тому числі: 100 386,84 грн - основного боргу, 1 350,26 грн - пені, 29 934,36 грн - інфляційних втрат та 6 535,86 грн - 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором на постачання теплової енергії №9367012-0101 від 19.11.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.09.2022 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, однак, 31.10.2022 до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 15.09.2022 з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Положеннями статті 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.11.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ірма» (далі - абонент) укладено договір на постачання теплової енергії №9367012-0101, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Пунктом 2.3.1. договору встановлено, що абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

За змістом п. 2.3.2. договору абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Згідно п.п. 5.1., 5.3., 5.5. договору облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно із Законом України «Про комерційний облік». Абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку №1 до договору.

Цей договір набуває чинності з дня 01.05.2018 та діє до 15.04.2019.

За умовами п. 8.3. договору припинення дії договору не звільняє абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Водночас, у п. 8.4. договору сторони погодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Разом із договором №9367012-0101 від 19.11.2018 на постачання теплової енергії сторонами також підписано ряд додатків до договору.

Зокрема, відповідно до положень додатку №4 сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію.

Згідно п. 1 додатку №4 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Пунктом 2 додатку №4 передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

При цьому, за умовами п. 3 додатку №4, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: пр-т Повітрофлотський, буд. №58 облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «абонент» повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

У відповідності до п. 7 додатку №4, абонент на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Проте, згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Отже, за період постачання позивачем теплової енергії при оформленні щомісячно рахунків-фактури застосовувався затверджений тариф на теплову енергію.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Згідно з Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, на виконання умов вказаного договору, позивачем з листопада 2018 року по грудень 2021 року включно було здійснено постачання відповідачу теплової енергії на загальну суму 127 499,04 грн, про що складені акти приймання-передавання продукції №11/2018-9367012-0101 за листопад 2018 року, № 12/2018-9367012-0101 за грудень 2018 року, №1/2019-9367012-0101 за січень 2019 року, №2/2019-9367012-0101 за лютий 2019 року, №3/2019-9367012-0101 за березень 2019 року, №4/2019-9367012-0101 за квітень 2019 року, №7/2019-9367012-0101 за липень 2019 року, №10/2019-9367012-0101 за жовтень 2019 року, №11/2019-9367012-0101 за листопад 2019 року, №12/2019-9367012-0101 за грудень 2019 року, №1/2020-9367012-0101 за січень 2020 року, №2/2020-9367012-0101 за лютий 2020 року, №3/2020-9367012-0101 за березень 2020 року, №4/2020-9367012-0101 за квітень 2020 року, №10/2020-9367012-0101 за жовтень 2020 року, №11/2020-9367012-0101 за листопад 2020 року, №12/2020-9367012-0101 за грудень 2020 року, №1/2021-9367012-0101 за січень 2021 року, №2/2021-9367012-0101 за лютий 2021 року, №3/2021-9367012-0101 за березень 2021 року, №4/2021-9367012-0101 за квітень 2021 року, №10/2021-9367012-0101 за жовтень 2021 року, № 12/2021-9367012-0101 за грудень 2021 року.

При цьому, відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 27 112,20 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Ірма» утворилась заборгованість у розмірі 100 386,84 грн

Ураховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань за вказаний вище період, позивач просить суд стягнути з відповідача 100 386,84 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію, 1 350,26 грн - пені, 6 535,86 грн - 3% річних та 29 934,36 грн - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом вище встановлено, що 19.11.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії у №9367012-0101, відповідно до якого позивачем з листопада 2018 року по грудень 2021 року включно здійснено постачання теплової енергії відповідачу на загальну суму 127 499,04 грн, проте відповідач за надані послуги розрахувався частково у розмірі 27 112,20 грн, внаслідок чого у ТзОВ «Ірма» утворилась заборгованість в сумі 100 386,84 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов`язком споживача теплової енергії є в тому числі додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Ураховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київтеплоенерго» до ТзОВ «Ірма» в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 100 386,84 грн підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати за спожиту теплову енергію, позивач нараховує пеню в сумі 1 350,26 грн за період з 01.07.2021 по 31.07.2022, 3% річних у розмірі 6 535,86 грн та інфляційні втрати в сумі 29 934,36 грн за період з 01.12.2018 по 31.07.2022.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, у відповідності до п. 7 додатку №4, абонент на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховано пеню за період з 01.07.2021 по 31.07.2022.

Разом з тим, відповідно до п.п. 4 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», якими на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

У частині 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» закріплено, що предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Так, у договорі на постачання теплової енергії №9367012-0101 від 19.11.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії, а ТзОВ «Ірма» є споживачем зазначеної послуги.

Отже, дія п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ в частині правовідносин, що виникли на підставі договору на постачання теплової енергії №9367012-0101 від 19.11.2018 розповсюджується на відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії на період дії карантину, який (постановою Кабінету міністрів України від 19.08.2022 № 928 внесено зміни до постанови Кабінету міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 р. № 1236) продовжено до 31.12.2022.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і встановив, що позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку 3% річних.

Так, за розрахунком суду, обґрунтованими до стягнення є суми 3% річних у розмірі 6 468,34 грн та інфляційні втрати у розмірі 29 934,36 грн

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірма» (01004, місто Київ, вулиця Басейна, будинок 5-А; ідентифікаційний код 30177980) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) 100 386 (сто тисяч триста вісімдесят шість) грн 84 коп. - основного боргу, 6 468 (шість тисяч чотириста шістдесят вісім) грн 34 коп. - 3 % річних, 29 934 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн 36 коп. - інфляційних втрат та 2 455 (дві тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) грн 55 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук