Постанова

від 11.07.2023 по справі 910/8970/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2023 р. Справа№ 910/8970/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 р.

у справі № 910/8970/22 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма"

про стягнення 138207,32 грн,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2022 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма" (далі - ТОВ "Ірма") про стягнення 138207,32 грн, з яких: 100386,84 грн - заборгованість за спожиту теплову енергію, 1350,26 грн - пеня, 29934,36 грн - інфляційні втрати, 6535,86 грн - три проценти річних.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору на постачання теплової енергії від 19.11.2018 р. № 9367012-0101 свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за спожиту теплову енергію не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 р. у справі № 910/8970/22 позов КП "Київтеплоенерго" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Ірма" на користь КП "Київтеплоенерго" 100386,84 грн основного боргу, 6468,34 грн три проценти річних, 29934,36 грн інфляційних втрат та 2455,55 грн судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Ірма" 17.02.2023 р. засобами поштового зв`язку подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції від 15.11.2022 р. у справі № 910/8970/22 ґрунтується на недостовірних обставинах, повідомлених позивачем, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності підстав позову та порушення норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказує, що позивач проігнорував встановлений договором та законом порядок обліку і протиправно, свідомо здійснив нарахування на свій розсуд, а саме здійснив визначення обсягу спожитої теплової енергії на підставі відомостей загально будинкового обліку, які жодним чином не стосуються відповідача, сформував безпідставні акти приймання-передачі продукції, здійснив нарахування оплати за непоставлену останньому теплову енергію і відобразив їх у наданих суду документах.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що оскільки вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, яка є безпідставною, відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про стягнення вищенаведених компенсаційних виплат та штрафної санкції. Крім цього, при розгляді позову в даній справі має досліджуватися питання чи дотримано позивачем строк позовної давності.

У тексті апеляційної скарги відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Також до апеляційної скарги долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Крім того, до апеляційної скарги долучено ряд документів, зокрема: додатки № 10 до договору на постачання теплової енергії; копію листа ТОВ "Ірма" від 25.02.2020 р.; копію відповіді позивача від 20.05.2020 р.; роздруківку інформації щодо порядку укладення договору з КП "Київтеплоенерго"; роздруківку переліку документів для укладення нового договору - на новозбудовані об`єкти, при зміні власника тощо; роздруківку переліку документів для споживачів у разі наявного договору з ПАТ "Київенерго"; роздруківку офіційної інформації на сайті Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації; копію акта від 26.04.2017 р. № 04/02-26-03, копії платіжних доручень ТОВ "Ірма" від 08.04.2016 р. №№ 318, 319, 320, 321; копії свідоцтв про повірку робочого засобу вимірювальної техніки від 16.04.2018 р.; копії платіжних документів від 26.12.2018 р. та від 15.03.2019 р.; копію листа ТОВ "Ірма" від 12.08.2019; копію відповіді позивача від 15.08.2019 р.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/8970/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., ОСОБА_1.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Ірма" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/8970/22.

До суду 01.03.2023 р. надійшли матеріали справи № 910/8970/22.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 р. № 09.1-08/779/23 у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8970/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/8970/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 р. задоволено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 р. та поновлено ТОВ "Ірма" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/8970/22 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 р. у справі № 910/8970/22.

До суду 13.04.2023 р. від КП "Київтеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 р. у справі № 910/8970/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Ірма" - без задоволення.

До суду 19.05.2023 р. від ТОВ "Ірма" надійшла відповідь на відзив, в якій останнє навело аргументи на спростування викладених позивачем у відзиві обставин.

До суду 13.06.2023 р. від КП "Київтеплоенерго" надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору.

Як зазначалось вище, в обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідачем було долучено ряд нових доказів.

Водночас, згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведені документи, долучені відповідачем до апеляційної скарги, не приймаються судом до розгляду, оскільки останній всупереч вимогам частини 3 статті 269 ГПК України не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

19.11.2018 р. між КП "Київтеплоенерго" (теплопостачальна організація) та ТОВ "Ірма" (абонент) укладено договір на постачання теплової енергії № 9367012-0101, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (пункт 2.3.2 договору).

За умовами пункту 5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно із Законом України "Про комерційний облік".

Абонент, що має вузол обліку теплової енергії, щомісячно надає теплопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни, передбачені у додатку №1 до договору (пункт 5.2 договору).

У разі оснащення приміщення вузлом розподільного обліку, обсяг спожитої теплової енергії визначається за його показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі (пункт 5.3 договору).

Цей договір набуває чинності з дня 01.05.2018 р. та діє до 15.04.2019 р. (пункт 8.1 договору).

За умовами пункту 8.3 договору припинення дії договору не звільняє абонента від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Згідно з пунктом 8.4 договору він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Разом із договором на постачання теплової енергії від 19.11.2018 р. № 9367012-0101 сторонами також підписано ряд додатків до договору.

У додатку № 4 сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію.

Відповідно до пункту 1 додатку № 4 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Згідно з пунктом 2 додатку № 4 абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

При цьому, за умовами пункту 3 додатку № 4, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: пр-т. Повітрофлотський, буд. №58, облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки "абонент" повертає в ЦОК); акт виконаних робіт.

За приписами статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Таким чином, за період постачання позивачем теплової енергії при оформленні щомісячно рахунків-фактури застосовувався затверджений тариф на теплову енергію.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 р. № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 р., укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 р. № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

На виконання умов вказаного договору позивачем з листопада 2018 року по грудень 2021 року включно було здійснено постачання відповідачу теплової енергії на загальну суму 127499,04 грн, про що складені акти приймання-передавання продукції: № 11/2018-9367012-0101 за листопад 2018 року, № 12/2018-9367012-0101 за грудень 2018 року, № 1/2019-9367012-0101 за січень 2019 року, № 2/2019-9367012-0101 за лютий 2019 року, № 3/2019-9367012-0101 за березень 2019 року, № 4/2019-9367012-0101 за квітень 2019 року, № 7/2019-9367012-0101 за липень 2019 року, № 10/2019-9367012-0101 за жовтень 2019 року, № 11/2019-9367012-0101 за листопад 2019 року, № 12/2019-9367012-0101 за грудень 2019 року, № 1/2020-9367012-0101 за січень 2020 року, № 2/2020-9367012-0101 за лютий 2020 року, № 3/2020-9367012-0101 за березень 2020 року, № 4/2020-9367012-0101 за квітень 2020 року, № 10/2020-9367012-0101 за жовтень 2020 року, № 11/2020-9367012-0101 за листопад 2020 року, № 12/2020-9367012-0101 за грудень 2020 року, № 1/2021-9367012-0101 за січень 2021 року, № 2/2021-9367012-0101 за лютий 2021 року, № 3/2021-9367012-0101 за березень 2021 року, № 4/2021-9367012-0101 за квітень 2021 року, № 10/2021-9367012-0101 за жовтень 2021 року, № 12/2021-9367012-0101 за грудень 2021 року.

Відповідач за поставлену теплову енергію розрахувався частково в сумі 27112,20 грн, внаслідок чого у ТОВ "Ірма" утворилась заборгованість у розмірі 100386,84 грн, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом про стягнення зазначеної суми боргу. Крім того, у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за спірним договором позивач також просить суд стягнути з відповідача 1350,26 грн пені, нарахованої за період з 01.07.2021 р. по 31.07.2022 р., а також 6535,86 грн трьох процентів річних та 29934,36 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.12.2018 р. по 31.07.2022 р.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції, 19.11.2018 р. між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії № 9367012-0101, на виконання умов якого позивач з листопада 2018 року по грудень 2021 року включно здійснив постачання теплової енергії відповідачу на загальну суму 127499,04 грн. Однак, відповідач за надані послуги розрахувався частково у розмірі 27112,20 грн, внаслідок чого у ТОВ "Ірма" утворилась заборгованість в сумі 100386,84 грн, що підтверджується матеріалами справи.

За приписами частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" основним обов`язком споживача теплової енергії є в тому числі додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 1 додатку № 1 до договору дата зняття абонентом показників приладів обліку - 25 число поточного місяця; подання звіту в ЦОК за адресою: пр-т. Повітрофлотський, 58 - не пізніше 28 числа звітного місяця. При відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно договірних навантажень.

Разом із тим, у порушення умов договору відповідач не подавав щомісячні звіти та не в повному обсязі вносив плату за спожиту теплову енергію. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не спростовано.

У зв`язку з наведеними обставинами позивач проводив розрахунок згідно договірних навантажень.

Крім того, договором не передбачено обов`язок позивача самостійно знімати показники з лічильників своїх споживачів та обов`язок нараховувати тільки по показникам засобів обліку теплової енергії. Водночас договором передбачено обов`язок абонента, щомісячно, не пізніше 28 числа звітного місяця, здавати звіт про спожитий обсяг теплової енергії.

Таким чином, саме відповідач порушив умови договору, не подавав щомісячні звіти про обсяг спожитої теплової енергії, не в повному обсязі вносив плату за спожиту теплову енергію, внаслідок чого з жовтня 2018 року по липень 2022 утворилась заборгованість у розмірі 100386,84 грн.

Враховуючи наведене вище, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 100386,84 грн підлягають задоволенню.

Також, за неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії позивач просив суд стягнути з ТОВ "Ірма" 6535,86 грн три проценти річних та 29934,36 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.12.2018 р. по 31.07.2022 р.

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індекса інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення вищенаведених компенсаційних виплат за визначений позивачем період, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правильною до стягнення сумою трьох процентів річних є 6468,34 грн, а інфляційних втрат - 29934,36 грн.

Крім того, позивач за порушення виконання грошового зобов`язання просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 350,26 грн, нараховану за період з 01.07.2021 р. по 31.07.2022 р. на підставі пункту 7 додатку № 4 до договору.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 7 додатку № 4 до договору абонент на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в статті 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців з дня, коли зобов`язання має бути виконане.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано пеню за період з 01.07.2021 р. по 31.07.2022 р.

11.03.2020 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою установив з 12.03.2020 р. до 03.04.2020 р. на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та станом на час звернення до суду з позовною заявою не закінчився.

Водночас, підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", якими на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до договору на постачання теплової енергії від 19.11.2018 р. № 9367012-0101 КП "Київтеплоенерго" є виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії, а ТОВ "Ірма" є споживачем зазначеної послуги.

Таким чином, дія підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 р. № 530-ІХ в частині правовідносин, що виникли на підставі договору на постачання теплової енергії від 19.11.2018 р. № 9367012-0101, розповсюджується на відповідача.

Отже, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії на період дії карантину, який було продовжено до 31.12.2022 р.

Разом з цим, як було зазначено вище, скаржником порушено питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Так, вимоги про стягнення заборгованості заявлені позивачем за період з листопада 2018 року по грудень 2021 року включно, а позовна заява подана до суду 12.09.2022 р., що підтверджується відміткою канцелярії суду про її прийняття.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалість у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини 5 статті 267 якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Предметом спору у справі є періодичні платежі за спожиту теплову енергію, а отже строк позовної давності застосовується щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість.

У той же час, відповідно до пункту 12 Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що закінчення строку позовної давності щодо заборгованості, яка виникла за спірний період з листопада 2018 року по грудень 2021 року, припало на період дії карантину, а отже строк позовної давності відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України продовжено і він не сплив на момент звернення до суду.

Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтями 76, 77,78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 р. у справі № 910/8970/22 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Ірма" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено частиною 3 статті 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.

Керуючись статтями 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 р. у справі № 910/8970/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 р. у справі № 910/8970/22.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірма".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран