Ухвала

від 23.08.2023 по справі 910/8970/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення

23.08.2023Справа № 910/8970/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участі секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма"

про розстрочення виконання судового рішення

у справі № 910/8970/22

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма"

про стягнення 138 207,32 грн

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма" про стягнення 138207,32 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 (суддя Бондарчук В.В.) у справі № 910/8970/22 позов було задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 100386,84 грн основного боргу, 6468,34 грн 3 % річних, 29934,36 грн інфляційних втрат та 2455,55 грн судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

08.12.2022 на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма" було залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8970/22 залишено без змін, поновлено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/8970/22, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірма".

08.08.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення в цій справі.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначив, що основним видом його діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Водночас внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України контрагенти відповідача припинили ведення господарської діяльності, або суттєво скоротили її, у зв`язку з чим у відповідача зменшився дохід. Наведеним заявник доводить наявність підстав для розстрочення виконання судового рішення в цій справі, оскільки його доходів недостатньо для одномоментного та повного виконання судового рішення та сплати усіх стягнутих сум.

Крім того, відповідач просить суд зняти арешт з його коштів (рахунків), накладений постановою приватного виконавця Ярушевської Т.І. від 20.01.2023, посилаючись на те, що він має намір погасити заборгованість перед позивачем, проте сам по собі арешт грошових коштів не прискорює виконання рішення суду, а натомість позбавляє відповідача можливості здійснювати необхідні операційні витрати.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023, у зв`язку з відпусткою судді Бондарчук В.В., заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма" про розстрочення виконання судового рішення в цій справі передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма" про розстрочення виконання судового рішення в справі № 910/8970/22 призначено на 23.08.2023.

У судове засідання 23.08.2023 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

Представник відповідача заяву про розстрочення виконання судового рішення в цій справі підтримав, просив суд її задовольнити.

Розглянувши у судовому засіданні 23.08.2023 заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/8970/22, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали суду про надання розстрочки виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для розстрочення виконання судового рішення в цій справі відповідач посилається на наслідки збройної агресії Російської Федерації проти України у вигляді припинення або скорочення ведення господарської діяльності його контрагентами, що має наслідком зменшення доходу відповідача та унеможливлює одномоментне виконання ним судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Отже, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале виконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

Суд зазначає, що безпідставне надання розстрочки за відсутності обґрунтованих на те мотивів без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Ухвала про розстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звертає увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на поточних рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд звертає увагу, що відповідач просить розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у цій справі до 31.05.2024 шляхом затвердження графіка оплати до кінця кожного календарного місяця, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін розстрочення.

Щодо доводів заявника про зменшення його доходу суд зазначає, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

У цьому контексті варто зауважити, що скрутне фінансове становище боржника чи невиконання його контрагентами своїх зобов`язань не можуть бути безумовними підставами для розстрочення виконання рішення суду. Більше того, матеріали справи не містять жодних доказів перебування заявника у скрутному матеріальному становищі.

За висновком суду, подані відповідачем докази не є переконливими для висновку про ускладнення виконання рішення суду в цій справі.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін, оскільки довготривале виконання рішення суду порушуватиме право Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на справедливий судовий розгляд, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма" про розстрочення виконання судового рішення в цій справі.

Щодо клопотання відповідача про зняття арешту з його коштів суд зазначає, що застосування виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 11 Закону України "Про виконавче провадження" щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Зокрема, арешт майна боржника, право на застосування якого надано приватному виконавцю, є заходом, який забезпечує збереження майна боржника з метою реального виконання рішення, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені у ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Аналізуючи положення статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2020 у справі № 340/25/19 дійшла висновку, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду. Таке рішення суд ухвалює за наслідком розгляду скарги в порядку статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" на рішення, дії або бездіяльність виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Водночас чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника під час вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах, у зв`язку з чим відсутні підстави для зняття арешту, накладеного постановою приватного виконавця Ярушевської Т.І. від 20.01.2023, з коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма".

Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірма" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/8970/22 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.09.2023

Суддя О.В. Нечай