Рішення

від 15.11.2022 по справі 910/15877/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2022Справа № 910/15877/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., за участю секретаря судового засідання П`янковської Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРК СОЛАР»

до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

2) Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО»,

3) Кабінет Міністрів України,

про стягнення 846 894,75 грн,

за участі представників:

позивача - Смирнова Е.Г.,

відповідача - Онищенко О.А.,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - не з`явився,

третьої особи-3 - не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПАРК СОЛАР» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» про стягнення 5 851 641,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 535/10/20 від 18.03.2020 щодо своєчасної та в повному обсязі оплати відпущеної електричної енергії, виробленої позивачем за «зеленим» тарифом, у зв`язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 5 004 746,41 грн, про стягнення якої, з урахуванням 373 631,56 грн пені, 381 649,58 грн штрафу та 91 613,61 грн 3% річних, просить позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.

18.10.2021 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.11.2021.

У підготовчому засіданні 09.11.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання до 30.11.2021.

16.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти позовних вимог та зазначає, що з наданих позивачем доказів не вбачається факт настання строку остаточної оплати електричної енергії, у зв`язку з чим, на думку відповідача, позивачем не обґрунтовано як дати виникнення виконання зобов`язання, так і дати прострочення виконання зобов`язань за укладеним сторонами договором. Поряд з цим, відповідач посилається на відсутність своєї вини в неотриманні позивачем повної оплати за електричну енергію, що пов`язано із невиконанням ПрАТ «НЕК «Укренерго» покладених на нього спеціальних обов`язків по забезпеченню надходження грошових коштів гарантованому покупцеві для оплати останнім електричної енергії виробникам за «зеленим» тарифом у повному обсязі. Також відповідач зазначає, що Регулятором не був затверджений розмір вартості послуги за жоден розрахунковий період 2021 року, у зв`язку з чим просить закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 850 527,57 грн та 3% річних в розмірі 165,51 грн. Крім цього відповідачем зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за несвоєчасну оплату відпущеної електричної енергії у квітні - липні 2020 року.

У підготовчому засіданні 30.11.2021 суд відклав підготовче засідання до 18.01.2022.

01.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує на хибність доводів відповідача та підтримує заявлені позовні вимоги. Зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору остаточний розрахунок, дійсно, пов`язаний із датою затвердження Регулятором вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Тобто, наведена умова договору є відкладальною і строк виконання зобов`язання відповідачем визначений вказівкою на подію. З урахуванням викладеного позивач, з урахуванням положень ч. 3 ст. 212 ЦК України доводить, що строк проведення остаточних розрахунків за період січень - червень 2021 року є таким, що настав. Щодо тверджень відповідача про сплив строку позовної давності, позивач посилається на положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до яких відповідний строк продовжено на строк дії такого карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

01.12.2021 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку із погашенням відповідачем основного боргу на суму 4 367 232,60 грн. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 1 484 408,56 грн, з яких 637 513,81 грн основного боргу, 373 631,56 грн пені, 381 649,58 грн штрафу та 91 613,61 грн 3% річних. Також в поданій заяві, позивач просить суд повернути йому частину сплаченого судового збору.

06.12.2021 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки та 3% річних до 1 грн.

06.12.2021 від відповідача надійшли клопотання про залучення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінету Міністрів України та Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

07.12.2021 від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, у якій заявник уточнив розмір судового збору, який він просить повернути.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРК СОЛАР» про зменшення розміру позовних вимог та задовольнив заяву про повернення позивачеві судового збору.

23.12.2021 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 18.01.2022.

13.01.2022 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи відповідача аналогічні тим, що викладались ним раніше.

У підготовчому засіданні 18.01.2022 суд розглянув клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб та відклав підготовче засідання до 15.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінет Міністрів України та Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго».

18.01.2022 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки та 3% річних.

04.02.2022 від ПрАТ «НЕК «Укренерго» надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог.

У підготовчому засіданні 15.02.2022 суд відклав підготовче засідання до 15.03.2022.

21.02.2022 від ПрАТ «НЕК «Укренерго» надійшли письмові пояснення по суті спору.

Підготовче засідання, призначене на 15.03.2022 не відбулось.

25.03.2022 від Кабінету Міністрів України надійшли пояснення щодо позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання у справі на 10.08.2022.

18.07.2022 від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшли пояснення щодо позовних вимог.

10.08.2022 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлену електроенергію у червні 2021 року в сумі 225 128,65 грн, у зв`язку зі сплатою цієї суми.

У підготовчому засіданні 10.08.2022 суд відклав підготовче засідання до 06.09.2022.

06.09.2022 від відповідача надійшли пояснення щодо вимог, які стосуються 2021 року.

У підготовчому засіданні 06.09.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.10.2022.

Судове засідання, призначене на 11.10.2022 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 повідомлено сторін про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 15.11.2022.

11.11.2022 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 637 513,81 грн у зв`язку з її фактичною оплатою, в підтвердження чого наданої копії відповідних платіжних доручень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 закрито провадження у справі № 910/15877/21 в частині стягнення 637 513,81 грн основного боргу та повернуто позивачеві з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 9 562,71 грн.

У судовому засіданні 15.11.2022 суд заслухав пояснення присутніх представників учасників справи, дослідив наявні в матеріалах справи докази, заслухав промови учасників справи у судових дебатах та, після виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

18.03.2020 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПАРК СОЛАР» (продавець за «зеленим» тарифом) укладено Договір № 535/01/20 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.19 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, вробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Згідно з пунктом 2.1 Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовами пунктів 2.4, 2.5 Договору продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом", за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.1 Договору).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

У пункті 4.5 Договору визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.

Згідно пункту 4.6 Договору гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.

На виконання умов Договору, сторонами було підписано та скріплено печатками:

- Акт купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 1 420 006,51 грн;

- Акт купівлі-продажу електроенергії за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 1 173 120,76 грн;

- Акт купівлі-продажу електроенергії за червень 2020 року від 30.06.2020 на суму 1 470 064,57 грн;

- Акт купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року від 31.07.2020 на суму 1 626 778,14 грн;

- Акт купівлі-продажу електроенергії за січень 2021 року від 31.01.2021 на суму 141 482,56 грн;

- Акт купівлі-продажу електроенергії за лютий 2021 року від 28.02.2021 на суму 468 699,67 грн;

- Акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2021 року від 31.03.2021 на суму 836 406,34 грн;

- Акт купівлі-продажу електроенергії за квітень 2021 року від 30.04.2021 на суму 944 880,36 грн;

- Акт купівлі-продажу електроенергії за травень 2021 року від 31.05.2021 на суму 1 224 911,72 грн;

- Акт купівлі-продажу електроенергії за червень 2021 року від 30.06.2021 на суму 1 125 643,44 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що відповідачем сплачено позивачеві 1 366 444,99 грн за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року, 53 864,74 грн за електроенергію, відпущену у травні 2020 року, 57 887,14 грн за електроенергію, відпущену у червні 2020 року, 57 554,27 грн за електроенергію, відпущену у липні 2020 року, 131 578,78 грн за електроенергію, відпущену у січні 2021 року, 435 890,70 грн за електроенергію, відпущену у лютому 2021 року, 777 857,90 грн за електроенергію, відпущену у березні 2021 року, 878 738,73 грн за електроенергію, відпущену у квітні 2021 року, 893 957,68 грн за електроенергію, відпущену у травні 2021 року, 773 472,73 грн за електроенергію, відпущену у червні 2021 року.

У зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення цього позову, за доводами позивача, за відповідачем обліковувалась заборгованість перед позивачем з оплати електричної енергії за наведений період в загальному розмірі 5 004 746,41 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Після відкриття провадження у справі, відповідач сплатив позивачеві 4 367 232,60 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 15.11.2021. У зв`язку з цим позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму 4 367 232,60 грн, яку прийнято судом.

Відповідно до платіжних доручень № 208 416 від 17.02.2022 на суму 225 128,65 грн, № 248 888 від 15.09.2022 на суму 17 297,66 грн, № 249 888 від 20.09.2022 на суму 41 250,78 грн, № 252 678 від 21.09.2022 на суму 158 628,51 грн, № 250 740 від 20.09.2022 на суму 66 141,63 грн, № 251 589 від 20.09.2022 на суму 86 353,83 грн, № 245 541 від 15.09.2022 на суму 9 903,78 грн, № 244 648 від 15.09.2022 на суму 32 808,97 грн відповідач погасив свої грошові зобов`язання перед позивачем щодо оплати купленої електричної енергії у спірний період, у зв`язку з чим суд закрив провадження у справі в цій частині.

Таким чином, спір у справі стосується наявності підстав для стягнення з відповідача 373 631,56 грн пені, 381 649,58 грн штрафу та 91 613,61 грн 3% річних, нарахованих позивачем у зв`язку із неналежним, на його думку, виконанням відповідачем зобов`язань з оплати придбаної у спірний період електричної енергії.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором енергопостачання, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У відповідності до частин 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

За приписами частин 1, 4 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Згідно з частинами 2, 4, 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами. Гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач продав, а відповідач купив електричну енергію у квітні 2020 року загальною вартістю 1 420 006,51 грн, у травні 2020 року загальною вартістю 1 173 120,76 грн, у червні 2020 року загальною вартістю 1 470 064,57 грн, у липні 2020 року загальною вартістю 1 626 778,14 грн, у січні 2021 року загальною вартістю 141 482,56 грн, у лютому 2021 року загальною вартістю 468 699,67 грн, у березні 2021 року загальною вартістю 836 406,34 грн, у квітні 2021 року загальною вартістю 944 880,36 грн, у травні 2021 року загальною вартістю 1 224 911,72 грн, у червні 2021 року загальною вартістю 1 125 643,44 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами акти купівлі-продажу електроенергії.

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Виходячи зі змісту пункту 10.1 Порядку, зобов`язання з оплати відпущеної позивачем електроенергії за 1 - 10 дні місяця мало бути виконане відповідачем у строк до 15 числа (включно) розрахункового місяця, а з оплати відпущеної позивачем електроенергії за 11 - 20 дні місяця до 25 числа (включно) розрахункового місяця.

У свою чергу, з огляду на положення пункту 10.4 Порядку, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) постановою № 995 від 27.05.2020 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Державним підприємством «Гарантований покупець» у квітні 2020 року.

Постановою № 1211 від 24.06.2020 - у травні 2020 року.

Постановою № 1435 від 22.07.2020 - у червні 2020 року.

Постановою № 1600 від 19.08.2020 - у липні 2020 року.

Постановою № 300 від 15.02.2022 - у червні 2021 року.

Постановою № 1117 від 09.09.2022 - у січні - травні 2021 року.

Отже, з огляду на приписи статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4 Порядку, пункту 3.3 Договору та статті 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів: за квітень 2020 року - не пізніше 29.05.2020; за травень 2020 року - не пізніше 26.06.2020; за червень 2020 року - не пізніше 24.07.2020; за липень 2020 року - не пізніше 21.08.2020; за червень 2021 року - не пізніше 17.02.2022; за січень - травень 2021 року - не пізніше 11.09.2022.

Як вбачається з матеріалів справи, за електроенергію відпущену у квітні, травні, червні, липні 2020 року відповідач остаточно розрахувався 15.11.2021; за електроенергію відпущену у січні 2021 року - 15.09.2022; за електроенергію відпущену у лютому 2021 року - 15.09.2022; за електроенергію відпущену у березні, квітні - 20.09.2022; за електроенергію відпущену у травні 2021 - 21.09.2022; за електроенергію відпущену у червні 2021 року - 17.02.2022.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявного зволікання з боку відповідача у здійсненні розрахунків за придбану електричну енергію, що є підставою для нарахування неустойки на підставі пункту 4.6 Договору.

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, щодо ненадходження грошових коштів від ПрАТ «НЕК «Укренерго», оскільки згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошових зобов`язань за договором сталося не з його вини, а також на вжиття ним всіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язань перед позивачем не може бути підставою для звільнення від передбаченої Договором відповідальності.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.6 Договору в редакції додаткової угоди передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до Порядку оплати.

За приписами Порядку, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.

Позивач стверджує, що відповідач повинен був здійснювати оплату за отриману у спірних розрахункових місяцях електричну енергію у три етапи, виходячи з оперативних даних щодо обсягів відпущеної електричної енергії.

В той же час, запроваджений Порядком алгоритм розрахунків передбачає при їх здійсненні використання не тільки оперативних даних щодо обсягів відпущеної електричної енергії за 10 та 20 днів розрахункового періоду, а й пропорційність оплат.

Документально позивачем не доведено, яку саме суму відповідач повинен був оплатити позивачу відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП за перші 10 та 20 днів розрахункових місяців спірного періоду пропорційно до інших постачальників електричної енергії за «зеленим» тарифом, з урахуванням специфіки розрахунків на ринку електричної енергії України та положень п. 10.1 Порядку. Отже, оскільки позивачем не доведено розмір заборгованості відповідача на кожну конкретну дату перших двох етапів розрахунків (до 15 числа (включно) розрахункового місяця за перші 10 днів розрахункового місяця (пропорційна оплата) та до 25 числа (включно) розрахункового місяця за перші 20 днів розрахункового місяця (пропорційна оплата), у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки за ці періоди.

Оскільки за умовами Договору та Порядку розрахунковим періодом є саме місць, а не 10 та 20 днів відповідного місяця, грошове зобов`язання відповідача вважається простроченим у випадку не здійснення остаточного розрахунку протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.

З огляду на викладене, судом здійснено власний розрахунок пені, не виходячи за заявлений позивачем період нарахування та з урахуванням шестимісячного строку нарахування пені, а також враховуючи здійснення часткових оплат відповідачем, який склав 82 565,80 грн за прострочення оплати за електроенергію відпущену у квітні 2020 року, 66 421,42 грн за прострочення оплати за електроенергію відпущену у травні 2020 року, 84 295,54 грн за прострочення оплати за електроенергію відпущену у червні 2020 року, 93 709,41 грн за прострочення оплати за електроенергію відпущену у липні 2020 року, що загалом складає 326 992,17 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд встановив, що відповідач прострочив оплату придбаної у позивача електроенергії за Договором у період з квітня по липень 2020 року на понад 30 днів, що зумовлює для відповідача настання правових наслідків у вигляді сплати штрафу в розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми, відтак позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 381 649,58 грн є обґрунтованою.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за несвоєчасну оплату відпущеної електричної енергії у квітні - липні 2020 року суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом першим частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позов у справі, що розглядається, подано 28.09.2021, що свідчить про те, що позов пред`явлено з перевищенням річного строку щодо вимог про стягнення неустойки за несвоєчасну оплату відпущеної електричної енергії у квітні - липні 2020 року.

Заявляючи про сплив строку позовної давності для цієї вимоги відповідач залишає поза увагою положення пункту 11 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року установлено на всій території Україну карантин. Дію карантину було неодноразово продовжено:

- з 22 травня до 31 липня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500);

- з 1 серпня до 19 грудня 2020 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 9 грудня 2020 року № 1236;

- з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, враховуючи зміни, внесені постановами Кабінету стрів України від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 16 червня 2021 року № 611, від 11 серпня 2021 року № 855, від 22 вересня 2021 року № 981, від 15 грудня 2021 року № 1336, від 23 лютого 2022 року № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 року № 928.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені на час карантину. Відтак, доводи відповідача, що вимоги про стягнення неустойки за несвоєчасну оплату відпущеної електричної енергії у квітні - липні 2020 року, знаходяться поза межами строку позовної давності, є передчасними.

Аналогічна правова позиція щодо визначення перебігу строку позовної давності відповідно до положень 256, 258, 549 та пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України викладена Верховним Судом у постановах від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Описана вище помилка позивача вплинула також і на правильність розрахунку 3% річних.

За підрахунком суду, зробленим не виходячи за заявлений позивачем період нарахування, розмір 3% річних склав 20 161,42 грн за порушення грошового зобов`язання за квітень 2020 року, 16 605,36 грн за порушення грошового зобов`язання за травень 2020 року, 21 073,89 грн за порушення грошового зобов`язання за червень 2020, 23 427, 35 грн за порушення грошового зобов`язання за липень 2020 року, що загалом складає 81 268,02 грн.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки та 3% річних до 1 грн, суд зазначає наступне.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 в справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У постанові Верховного Суду 20.10.2021 в справі № 910/8396/20 зазначено, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Натомість відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, наявності обставин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, крім того, а наявність чи відсутність збитків, обставини відсутності умислу відповідача щодо невиконання зобов`язання у погоджений строк, а також подальша сплата заборгованості не можуть слугувати підставою для зменшення нарахувань штрафних санкцій, оскільки вимога сплати штрафних санкцій є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки та 3% річних, суд також виходить з того, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, із змінами внесеними згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженими Законами України від 15.03.2022 № 2119-IX, від 21.04.2022 № 2212-IX, від 22.05.2022 № 2263-IX та від 15.08.2022 № 2500-IX відповідно, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.

Суд враховує, що зазначені обставини виникли після виникнення спірних правовідносин та відкриття провадження у справі, однак на момент вирішення цього спору вони продовжують існувати, тому суд має їх враховувати.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням позивача є м. Харків, однак генеруючі одиниці позивача, відповідно до відомостей, наведених у актах купівлі-продажу електроенергії, знаходяться в селі Пимонівка Ізюмського району Харківської області, яке з квітня по вересень 2022 року було під обстрілами збройних сил Російської Федерації з подальшим блокуванням та окупацією.

У судовому засіданні представником позивача було повідомлено, що належні позивачеві генеруючі одиниці були зруйновані.

Частина 1 статті 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Зважаючи на загальновідомі обставини порушення прав людини і основоположних свобод під час окупації території України російськими військовими формуваннями, зокрема й Ізюмського району Харківської області, які не потребують документального підтвердження, у суду є об`єктивні підстави вважати, що належне позивачу майно могло бути частково або повністю пошкоджене, викрадене або зруйноване внаслідок бойових дій.

Наведені обставини свідчать про те, що позивач перебуває у вкрай складній ситуації, що може мати наслідком припинення його господарської діяльності, в той час як держава зацікавлена у використанні електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що вбачається з преамбули Закону України «Про альтернативні джерела енергії», тому, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки та 3% річних.

До того ж, суд вважає, що заявлений позивачем розмір неустойки не є надмірним, а відтак, з урахуванням того, що зменшення неустойки передусім має на меті протидію необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої, суд не вбачає порушення рівності учасників господарських відносин у випадку стягнення неустойки та 3% річних в повному обсязі, натомість зменшення розміру неустойки, з урахуванням мотивів, наведених судом вище, порушить баланс інтересів сторін.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 326 992,17 грн пені, 381 649,58 грн штрафу та 81 268,02 грн 3% річних.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 11 848,65 грн. Інша частина судових витрат залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПАРК СОЛАР» (61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська, буд. 80; ідентифікаційний код 42678431) 326 992,17 грн (триста двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні 17 коп.) пені, 381 649,58 грн (триста вісімдесят одна тисяча шістсот сорок дев`ять гривень 58 коп.) штрафу, 81 268,02 грн (вісімдесят одна тисяча двісті шістдесят вісім гривень 02 коп.) 3% річних та 11 848,65 грн (одинадцять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 65 коп.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Рішення в повному обсязі складено 15.11.2022.

Суддя О.С. Комарова