Рішення

від 15.11.2022 по справі 915/1906/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року Справа № 915/1906/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Жиган А.О.

від позивача (представника позивача) в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представника відповідача) в судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Управління комунального майна Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 22440076; електронна адреса: komunmaino@mkrada.gov.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ДОВНИК-БІЗНЕС (54029, вул. Шосейна, 27/4, офіс 42, м. Миколаїв; код ЄДРПОУ 37758588)

про: стягнення 113846,15 грн.

Управління комунального майна Миколаївської міської ради звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 1978/10/01/08/21 від 29.12.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю ДОВНИК-БІЗНЕС, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 113846,15 грн., з якої: 76268,42 грн. - заборгованість з орендної плати, 37577,74 грн. неустойка, посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної та в повному обсязі оплати орендних платежів за використання комунального майна.

В позовній заяві позивач просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.01.2022 позовну заяву № 1978/10/01/08/21 від 29.12.2021 залишено без руху. Вказаною ухвалою позивачу надано строк для усунення недоліків, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала суду від 10.01.2022 була направлена на електронну адресу позивача 12.01.2022.

19.01.2022 до суду від позивача на виконання ухвали суду від 10.01.2022 надійшла заява № 57/10/01/08/22 від 18.01.2022 про усунення недоліків позову, в якій позивач зазначає, що ціна позову складає 113846,15 грн., також вказує, що у переліку додатків до позову була допущена описка та просить вірним вважати платіжне доручення № 354 від 15.12.2021. Також просить надати можливість належним чином засвідчити копії документів доданих до позовної заяви представнику позивача по справі під час судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 01 березня 2022 року об 11 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів на адресу позивача. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 № 259/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022 № 341/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 № 573/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Судове засідання у даній справі, яке було призначено на 01 березня 2022 року об 11 год. 00 хв., не відбулось у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (господарські суди Миколаївської, Сумської та Чернігівської областей) від 22.03.2022 № 12/0/9-22 відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду "Про відновлення територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області" від 25.07.2022 № 41 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області, змінену розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року № 12/0/9-22, із 26 липня 2022 року.

Суддя Семенчук Н.О. у період з 15.08.2022 по 07.10.2022 перебувала на лікарняному.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2022 року суд повідомив учасників справи, що судове засідання у даній справі відбудеться 15 листопада 2022 року об 11 год. 30 хв.

04.11.2022 позивач до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій вказує, що у зв`язку з введенням на території України воєнного стану згідно Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами) в цілях безпеки обмежено доступ посадових осіб органів місцевого самоврядування для виконання службових обов`язків та громадян України для відвідування до адміністративної будівлі Миколаївської міської ради по вул.Адміральська, 20 у м.Миколаїв. Крім того, рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 15.03.2022 №254 «Про встановлення простою, запровадження дистанційної роботи та оплати праці в умовах воєнного стану» затверджено перелік виконавчих органів Миколаївської міської ради, де встановлено початок простою з 01.03.2022 до закінчення строку, на який введено воєнний стан та запроваджено дистанційну роботу посадових осіб окремих виконавчих органів міської ради. У зв`язку з цим, просить суд судове засідання призначене на 15.11.2022 об 11 год. 30 хв. провести за відсутності представника Управління комунального майна Миколаївської міської ради. Зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Поштові відправлення з ухвалою від 01.02.2022 про відкриття провадження у справі та ухвалою суду від 10.10.2022 направлені на адресу відповідача, яка зазначена на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надіслані відповідачу копії ухвали суду від 01.02.2022, від 10.10.2022 повернулись до суду з зазначенням причин невручення адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2022 та від 10.10.2022 були оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

12 серпня 2015 року між Територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, від імені якої діє Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, правонаступником якого є Управління комунального майна Миколаївської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Довник-Бізнес (орендар) укладено Договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (далі - Майно), керуючись наказом Орендодавця (відповідно до Положення) від 05 серпня 2015 року №210/03, нежитлові приміщення першого поверху літ. Е, загальною площею 216,5 кв.м, розміщенні за адресою: місто Миколаїв, вулиця Степова, 35, що знаходяться на балансі КП ММР Миколаївська ритуальна служба, а саме: приміщення №11-1, площею 30,9 кв.м; №11-2, площею 31,3 кв.м; №12-1, площею 35,5 кв.м, №13-1, площею 80,5 кв.м, №14-1, площею 38,5 кв.м, вартість яких визначена згідно з висновками експерта і становить за експертною оцінкою 263 050,00 грн.

Майно передається в оренду з метою використання під виготовлення предметів ритуальної належності.

Зазначене нерухоме майно належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії САВ №394339, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 09 серпня 2007 року, на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1391 від 27 липня 2007 року /замість свідоцтва про право власності від 24.12.2002 року/, та зареєстрованого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 09 серпня 2007 року, номер запису: 1243, в книзі: 9, реєстраційний номер: 19866987. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване спеціальним суб`єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А., 12 лютого 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером 572850848101. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 6029 кв.м, кадастровий номер: 4810137200:04:008:0006.

Відповідно до п.2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

Згідно п.2.2 Договору передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно.

У відповідності до п.2.3 Договору власником Майна залишається територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.2.5 Договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в звіті про незалежну оцінку.

Відповідно до п.2.6 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору Майно повертається орендарем орендодавцю вартістю та у стані, не гіршому ніж отримувалось.

Відповідно до п. 2.9 Договору, якщо орендар не виконує обов`язки щодо повернення майна, тоді орендар сплачує штраф у розмірі 20% від розміру щомісячної орендної плати за кожний день затримання повернення Майна. Орендар, який затримав повернення майна, несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 20.10.2011 №10/15, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 3373,91 грн.

У відповідності до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку. Визначеному чинним законодавством.

У п. 3.3 Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4 Договору орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 3.9 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату за користування Майном за час прострочення до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати в повному обсязі та відшкодувати збитки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір укладено строком на 5 років, що діє з 12 серпня 2015 року до 12 серпня 2020 року включно.

Відповідно до п. 10.4 Договору Договір оренди може бути розірвано за погодженням Сторін. На вимогу однієї із Сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання Сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 10.5 Договору у разі закінчення строку дії Договору, останній продовжується шляхом укладання додаткової угоди за умови письмового звернення орендаря відповідно до вимог Положення.

Відповідно до п.10.7 Договору договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А., зареєстровано в реєстрі за №786.

Відповідно до акту приймання передавання від 12.08.2015 орендодавець здав, а орендар прийняв нежитлові приміщення, розташовані на території КП «Миколаївська ритуальна служба за адресою: вул.Степова, 35, а саме нежитлові приміщення першого поверху літ. Е, а саме: приміщення №11-1, площею 30,9 кв.м; №11-2, площею 31,3 кв.м; №12-1, площею 35,5 кв.м, №13-1, площею 80,5 кв.м, №14-1, площею 38,5 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2021 у справі №915/1207/20 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Довник-Бізнес» до Управління комунального майна Миколаївської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди - відмовлено, зустрічний позов Управління комунального майна Миколаївської міської ради задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Довник-Бізнес звільнити та повернути нежитлові приміщення першого поверху літ. Е, загальною площею 216,5 кв.м, розміщені за адресою: місто Миколаїв, вул. Степова, 35, що знаходиться на балансі КП ММР Миколаївська ритуальна служба, а саме: приміщення № 11-1 площею 30,9 кв.м.; № 11-2, площею 31,3 кв.м.; № 12-1, площею 35,5 кв.м; № 13-1, площею 80,5 кв.м; № 14-1, площею 38,5 кв.м. шляхом передачі зазначеного приміщення Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради за актом приймання-передавання.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2021 у справі №915/1207/20 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Довник-Бізнес» - без задоволення.

Згідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2021, яке залишено без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, встановлено обставини, що договір 12.08.2020 припинив свою дію.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2021 у справі №915/1207/20 в силу приписів ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, має преюдиційне значення при вирішенні даної справи.

Відповідно до п. 2.4 Договору у разі розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній повинен повернути орендодавцеві орендоване приміщення в п`ятнадцятиденний термін з дня отримання заяви орендодавця за актом приймання-передавання приміщення.

Згідно п.2.7 Договору, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

У відповідності до п. 2.8 Договору, обов`язок по складанню акта приймання-передавання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Так, згідно акту від 20.09.2021 повернення з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності за договором оренди від 12.08.2015 №7643, орендар передав, а балансоутримувач з відома орендодавця прийняв із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності, яке знаходиться за адресою м.Миколаїв, вул..Степова,35, загальною площею 216,5 кв.м.

Як стверджує позивач, в результаті невиконання відповідачем його зобов`язань за договором у відповідача утворилася заборгованість по сплаті орендної плати за період з 01.08.2020 по 20.09.2021 в сумі 76 268,42 грн.

Окрім того, посилаючись на приписи частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України позивачем заявлені до відповідача вимоги про стягнення неустойки у розмірі 37 577,74 грн. за період з 03.06.2021 по 20.09.2021.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом вищенаведених норм, в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Частина 3 статті 251 Цивільного кодексу України визначає, що строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням.

Отже, за домовленістю сторін у відповідному правочині встановлюються договірні строки з метою визначення сторонами за договором певного періоду у часі, у який мають бути виконані конкретні зобов`язання, визначені договором.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідач після закінчення строку дії договору 12.08.2020 не повернув позивачу майно з орендного користування, а повернув його лише 20.09.2021, за наслідками чого було складено відповідний акт повернення з оренди майна, що належить до комунальної власності.

Так, позивачем за період з 01 серпня 2020 року по 20 вересня 2021 року здійснено нарахування орендної плати за час фактичного користування нерухомим майном у загальній сумі 76 268,42 грн., що підтверджується розрахунком стягуваної суми (а.с.28-29).

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем погашено заборгованості з орендної плати за серпень місяць.

Водночас, посилаючись на приписи частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, позивачем заявлені до відповідача вимоги про стягнення неустойки нарахованої за період з 03.06.2021 по 20.09.2021 у розмірі 37 577,74 грн.

Відповідно до п.2.4 Договору у разі розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній повинен повернути орендодавцеві орендоване приміщення в п`ятнадцятиденний термін з дня отримання заяви орендодавця за актом приймання-передавання приміщення.

Водночас, за змістом статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 653, 783,785 ЦК України, із розірванням договору оренди, такий договір є припиненим, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, а їх невиконання протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки, однак не зумовлює продовження дії договору в цілому або тих його умов, що не були виконані сторонами.

Після розірвання договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передано в оренду. Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч.2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Стягнення орендної плати можливе лише до моменту припинення дії договору, а після припинення договору належним способом захисту прав та інтересів орендодавця є застосування неустойки - самостійної форми майнової відповідальності.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Ураховуючи, що договір припинив свою дію з 13.08.2020, а фактичне повернення орендованого майна з боку відповідача відбулось 20.09.2021, позивач не був позбавлений права звернутися з вимогою про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, а не вимагати стягнення орендної плати саме після 13.08.2020 припинення договору оренди.

Отже, оскільки договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 12.08.2015, є припиненим з 13.08.2020, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 76 268,42 грн. в позадоговірний період, а тому позовні вимоги щодо стягнення орендної плати у наведені вище періоди, за умовами договору, що припинився, є незаконними.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки, суд приходить до такого.

Законодавством передбачено, що невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Зі змісту ст.ст. 610-612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Ураховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки за період з 03.06.2021 по 20.09.2021 у суму 37 577,74 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо повернення майна, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.2 ч. 1 ст.129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДОВНИК-БІЗНЕС (54029, вул. Шосейна, 27/4, офіс 42, м. Миколаїв; код ЄДРПОУ 37758588) на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 22440076) неуйстойки в розмірі 37 577,74 грн. та 749,10 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 16.11.2022

Суддя Н.О. Семенчук