Постанова

від 05.06.2023 по справі 915/1906/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/1906/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022, суддя суду першої інстанції Семенчук Н.О., м. Миколаїв, повний текст рішення складено та підписано 16.11.2022

по справі №915/1906/21

за позовом: Управління комунального майна Миколаївської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС»

про: стягнення 113846,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Управління комунального майна Миколаївської міської ради звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 1978/10/01/08/21 від 29.12.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 113846,15 грн., з якої: 76268,42 грн. - заборгованість з орендної плати, 37577,74 грн. неустойка, посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної та в повному обсязі оплати орендних платежів за використання комунального майна.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради неустойку в розмірі 37 577,74 грн. та 749,10 грн. судового збору; в решті позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності від 12.08.2015, був припиненим з 13.08.2020, що означає припинення дії для сторін всіх його умов, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 76 268,42 грн. в позадоговірний період.

Задовольняючи позов в частині стягненні пені, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач після закінчення строку дії договору 12.08.2020 не повернув позивачу майно з орендного користування, а повернув його лише 20.09.2021.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21.

Апелянт посилається на те, що він був неналежним чином повідомлений про розгляд справи №915/1906/21.

Окрім того, апелянт вказав, що невиконання ТОВ «ДОВНИК-БІЗНЕС» зобов`язання щодо неповернення майна виникло у зв`язку з недобросовісними діями орендодавця та балансоутримувача орендованого майна, а саме відмова від прийняття об`єкту з оренди та від підписання акту приймання-передавання, вчинення ними перешкод та ненадання доступу до орендованого майна.

На думку відповідача, в даному випадку наявні обставини невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна слід розглядати в контексті того, що його поведінка як контрагента по договору була добросовісною, а дії орендодавця та балансоутримувача вплинули на обставини неповернення майна після спливу строку дії договору оренди. Таким чином, установлення для наймача (орендаря) зобов`язання щодо сплати неустойки являється незаконним та таким, що суперечить законодавству України.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 у справі №915/1906/21, в частині задоволення позовних вимог Управління комунального майна Миколаївської міської ради до ТОВ «ДОВНИК- БІЗНЕС» про стягнення неустойки та постановити у даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21.

Позивач вказав, що суд першої інстанції зі своєї сторони виконав вимоги процесуального закону щодо належного повідомлення сторін шляхом направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією, тому посилання апелянта на неналежне повідомлення про розгляд справи спростовуються матеріалами справи.

Позивач зазначає, що відповідач не надав належних, допустимих та достовірних доказів, які дійсно доводять, що балансоутримувач незаконно не допускав його на комунальне підприємство з метою повернення власного майна.

Позивач також зазначив, що директор ТОВ «ДОВНИК-БІЗНЕС» дійсно звертався до управління з листами щодо направлення представника з метою приймання- передавання приміщень. Але сам орендар не з`являвся для здійснення передачі майна, що підтверджується листами від 30.07.2021 № 1101/10/01/08/21 та від 30.08.2021 № 1273/10/01/08/21. Таким чином, апелянт не довів, що позивач ухилявся від отримання майна, адже сам не забезпечував явку представника для передачі майна та підписання відповідного акту.

Керуючись викладеним вище, позивач просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі № 915/1906/21 - без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/1906/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Таран С.В., Поліщук Л.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2023.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №915/1906/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Миколаївської області невідкладно надіслати матеріали справи №915/1906/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/1906/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК БІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 05.05.2023. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21.

05.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Управління комунального майна Миколаївської міської ради надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, яке обґрунтовано тим, що позивач не отримував копію апеляційної скарги та лише 04.05.2023 ним було отримано доступ до скарги в системі Електронний суд.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 задоволено клопотання Управління комунального майна Миколаївської міської ради про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21; продовжено Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради строк на подання відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21 до 18.05.2023.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 06.04.2023, якою відкрито апеляційне провадження у справі №915/1906/21, направлялася на адресу сторін у справі засобами поштового зв`язку у встановленому законом порядку та була отримана представником відповідача 24.04.2023. Представник позивача отримав дану ухвалу у системі електронний суд 12.05.2023, що підтверджується довідкою про доставку документу в електронний кабінет, дані обставини також були підтверджені представником позивача у клопотанні про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Тобто учасники справи були повідомлені належним чином про розгляд апеляційним господарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом.

12 серпня 2015 року між Територіальною громадою міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, від імені якої діє Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, правонаступником якого є Управління комунального майна Миколаївської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» (орендар) укладено Договір оренди нерухомого або індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (далі - Майно), керуючись наказом Орендодавця (відповідно до Положення) від 05 серпня 2015 року №210/03, нежитлові приміщення першого поверху літ. Е, загальною площею 216,5 кв.м, розміщенні за адресою: місто Миколаїв, вулиця Степова, 35, що знаходяться на балансі КП ММР Миколаївська ритуальна служба, а саме: приміщення №11-1, площею 30,9 кв.м; №11-2, площею 31,3 кв.м; №12-1, площею 35,5 кв.м, №13-1, площею 80,5 кв.м, №14-1, площею 38,5 кв.м, вартість яких визначена згідно з висновками експерта і становить за експертною оцінкою 263 050,00 грн.

Майно передається в оренду з метою використання під виготовлення предметів ритуальної належності.

Зазначене нерухоме майно належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії САВ №394339, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 09 серпня 2007 року, на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1391 від 27 липня 2007 року /замість свідоцтва про право власності від 24.12.2002 року/, та зареєстрованого Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації 09 серпня 2007 року, номер запису: 1243, в книзі: 9, реєстраційний номер: 19866987. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване спеціальним суб`єктом, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А., 12 лютого 2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за реєстраційним номером 572850848101. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 6029 кв.м, кадастровий номер: 4810137200:04:008:0006.

Відповідно до п.2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

Згідно п.2.2 Договору передача Майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це Майно.

У відповідності до п.2.3 Договору власником Майна залишається територіальна громада м. Миколаєва в особі Миколаївської міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п. 2.4 Договору у разі розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, останній повинен повернути орендодавцеві орендоване приміщення в п`ятнадцятиденний термін з дня отримання заяви орендодавця за актом приймання-передавання приміщення.

Відповідно до п.2.5 Договору передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в звіті про незалежну оцінку.

Відповідно до п.2.6 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору Майно повертається орендарем орендодавцю вартістю та у стані, не гіршому ніж отримувалось.

Згідно п.2.7 Договору, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

У відповідності до п. 2.8 Договору, обов`язок по складанню акта приймання-передавання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Відповідно до п. 2.9 Договору, якщо орендар не виконує обов`язки щодо повернення майна, тоді орендар сплачує штраф у розмірі 20% від розміру щомісячної орендної плати за кожний день затримання повернення Майна. Орендар, який затримав повернення майна, несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням міської ради від 20.10.2011 №10/15, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 3373,91 грн.

У відповідності до п. 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

У п. 3.3 Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.4 Договору орендна плата перераховується орендодавцеві щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 3.9 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату за користування Майном за час прострочення до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати в повному обсязі та відшкодувати збитки відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір укладено строком на 5 років, що діє з 12 серпня 2015 року до 12 серпня 2020 року включно.

Відповідно до п. 10.4 Договору Договір оренди може бути розірвано за погодженням Сторін. На вимогу однієї із Сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання Сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 10.5 Договору у разі закінчення строку дії Договору, останній продовжується шляхом укладання додаткової угоди за умови письмового звернення орендаря відповідно до вимог Положення.

Відповідно до п.10.7 Договору договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С.А., зареєстровано в реєстрі за №786.

Відповідно до акту приймання передавання від 12.08.2015 орендодавець здав, а орендар прийняв нежитлові приміщення, розташовані на території КП «Миколаївська ритуальна служба за адресою: вул.Степова, 35, а саме нежитлові приміщення першого поверху літ. Е, а саме: приміщення №11-1, площею 30,9 кв.м; №11-2, площею 31,3 кв.м; №12-1, площею 35,5 кв.м, №13-1, площею 80,5 кв.м, №14-1, площею 38,5 кв.м.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2021 у справі №915/1207/20 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» до Управління комунального майна Миколаївської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди - відмовлено, зустрічний позов Управління комунального майна Миколаївської міської ради задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» звільнити та повернути нежитлові приміщення першого поверху літ. Е, загальною площею 216,5 кв.м, розміщені за адресою: місто Миколаїв, вул. Степова, 35, що знаходиться на балансі КП ММР «Миколаївська ритуальна служба», а саме: приміщення № 11-1 площею 30,9 кв.м.; № 11-2, площею 31,3 кв.м.; № 12-1, площею 35,5 кв.м; № 13-1, площею 80,5 кв.м; № 14-1, площею 38,5 кв.м. шляхом передачі зазначеного приміщення Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради за актом приймання-передавання.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2021 у справі №915/1207/20 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» - без задоволення.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У даному випадку, рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2021 у справі №915/1207/20 в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, має преюдиційне значення при вирішенні даної справи.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2021, яке залишено без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, встановлено обставини, що договір 12.08.2020 припинив свою дію.

Згідно акту від 20.09.2021 повернення з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності за договором оренди від 12.08.2015 №7643, орендар передав, а балансоутримувач з відома орендодавця прийняв із строкового платного користування нерухоме майно, що належить до комунальної власності, яке знаходиться за адресою м.Миколаїв, вул..Степова,35, загальною площею 216,5 кв.м.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У даному випадку рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення неустойки. Тому, оскаржуване рішення підлягає перегляду лише в частині позовних вимог про стягнення неустойки.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом вищенаведених норм, в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Частина 3 статті 251 Цивільного кодексу України визначає, що строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням.

Отже, за домовленістю сторін у відповідному правочині встановлюються договірні строки з метою визначення сторонами за договором певного періоду у часі, у який мають бути виконані конкретні зобов`язання, визначені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після закінчення строку дії договору 12.08.2020 не повернув позивачу майно з орендного користування, а повернув його лише 20.09.2021, за наслідками чого було складено відповідний акт повернення з оренди майна, що належить до комунальної власності.

За змістом статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Ураховуючи, що договір припинив свою дію з 13.08.2020, а фактичне повернення орендованого майна з боку відповідача відбулось 20.09.2021, позивач не був позбавлений права звернутися з вимогою про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч.2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги той факт, що договір припинив свою дію з 13.08.2020, а фактичне повернення орендованого майна з боку відповідача відбулось 20.09.2021, керуючись положеннями ч. 2 ст. 785 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки за період з 03.06.2021 по 20.09.2021 у суму 37 577,74 грн.

Щодо посилання на неналежне повідомлення про розгляд справи №915/1906/21, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 01 березня 2022 року об 11 год. 00 хв.

Судове засідання у даній справі, яке було призначено на 01 березня 2022 року об 11 год. 00 хв., не відбулось у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10 жовтня 2022 року суд повідомив учасників справи, що судове засідання у даній справі відбудеться 15 листопада 2022 року об 11 год. 30 хв.

Поштові відправлення з ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2022 про відкриття провадження у справі та ухвалою суду від 10.10.2022 направлені на адресу відповідача, яка зазначена на сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Надіслані відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2022, від 10.10.2022 повернулись до суду з зазначенням причин невручення «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Таким чином, суд першої інстанції зі своєї сторони виконав вимоги процесуального закону щодо належного повідомлення сторін шляхом направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією.

Відповідальність щодо отримання поштових надходжень для товариства та вказання повної та правильної інформації щодо місцезнаходження та засобів зв`язку лежить на самому товаристві і не повинно впливати на інших осіб.

Окрім того, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2022 та від 10.10.2022 були оприлюднені на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

З огляду на викладене вище, колегія суддів доходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомленим про розгляд справи №915/1906/21, а не отримання ним ухвал по справі за офіційною адресою було викликано виключно суб`єктивною волею самого відповідача.

Щодо посилань апелянта на недобросовісні дії орендодавця та балансоутримувача орендованого майна, а саме відмову від прийняття об`єкту оренду та від підписання акту приймання-передавання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідні посилання апелянта ґрунтуються на заявах та листах, які були додані відповідачем до апеляційної скарги. Дані докази не були предметом дослідження у суді першої інстанції. Дані докази датуються періодом з вересня 2020 року до серпня 2021 року.

В той же час, Управління комунального майна Миколаївської міської ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області 30.12.2021, тобто на момент звернення з позовною заявою у відповідача були наявні всі докази, які він додає до апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, докази додані відповідачем до апеляційної скарги існували ще до звернення з позовною заявою у даній справі, тому відповідачу ніщо не перешкоджало надати такі докази до суду першої інстанції.

Таким чином, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не скористався своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення.

У даному випадку, єдиною підставою неможливості надання вказаних доказів до суду першої інстанції апелянт зазначає неналежне повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції.

Однак, колегія суддів вище вже встановила, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи №915/1906/21, а не отримання ухвал Господарського суду Миколаївської області було викликано виключно суб`єктивною волею відповідача.

З огляду на викладене вище, колегія суддів не приймає до уваги докази, що були додані до апеляційної скарги, адже апелянтом не було наведено доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОВНИК-БІЗНЕС» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2022 по справі №915/1906/21 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Відповідно до ст. 287 ч. 3 ГПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню за винятком випадків, передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2) ч. 3 ст. 287 цього Кодексу.

Постанову складено та підписано 05.06.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран