Рішення

від 03.11.2022 по справі 916/1523/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1523/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.

за участю представників:

від позивача: Марченко О.М. - самопредставництво,

від відповідача: Гинку Ю.М. - ордер,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1523/22

за позовом: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, № 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 01125672)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Юкрейн» (вул. Балківська, № 52, м. Одеса, 65006, код ЄДРПОУ 43506209)

про стягнення 1 465 500,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

12.07.2022 Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Юкрейн», в якій просить суд стягнути з відповідача штраф за відмову від поставки товару розмірі 1 465 500,00 грн. Також, просить суд стягнути з відповідача суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання світлих нафтопродуктів № 21/83-Т від 19.04.2021 в частині відмови відповідача від поставки товару.

Як вказує позивач, 19.04.2021 між ДП «МТП «Чорноморськ» та ТОВ «Нафта Юкрейн» було укладено Договір постачання світлих нафтопродуктів № 21/83-Т від 19.04.2021 згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015 - 09130000-9 «Нафта і дистилянти», а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Так, як зазначив позивач, ДП «МТП «Чорноморськ» 05.10.2021 та 19.10.2021 у спосіб, визначений умовами Договору, направив ТОВ «Нафта Юкрейн» дві заявки на поставку товару - дизельне паливо у кількості 86500 кг.

Як стверджує позивач, ТОВ «Нафта Юкрейн» листом № 27/10/21-1 від 27.10.2021 повідомив ДП «МТП «Чорноморськ» про неможливість виконання отриманого замовлення від 05.10.2021 та від 19.10.2021 на поставку палива за укладеним Договором у зв`язку з тим, що ціна палива на ринку України значно вище ціни, за якою був укладений Договір та повідомив про відмову від подальшого виконання зобов`язань за Договором. Тобто, на переконання позивача, у даному листі відповідач підтвердив отримання заявок від ДП «МТП «Чорноморськ» на поставку палива.

В подальшому, додатковою угодою № 3 від 28.10.2021 Договір розірвано у зв`язку з відмовою постачальника від подальшого виконання зобов`язань за Договором.

На виконання п.8.9 Договору, ДП «МТП «Чорноморськ» надіслав на обидві адреси ТОВ «Нафта Юкрейн» лист (вих.. № 169/04-06 від 01.06.2022 р.) та оригінал рахунку № Пр/ЦБ000000094 від 17.02.2022 на оплату штрафу за відмову від виконання договору на суму 1 465 500,00 грн. Відповідач отримав зазначений лист та рахунок 08.06.2022 та 09.06.2022, проте, оплату зазначеного рахунку відповідач так і не здійснив.

Позивач звернув увагу, що Договір був укладений за результатами проведення публічної закупівлі, а в системі Prozorro, дані які є відкритими, містяться листи ТОВ «Нафта Юкрейн», згідно з якими товариство гарантувало виконання договору та вимоги замовника, тобто, на думку позивача, згідно процедури закупівлі ТОВ «Нафта Юкрейн» було достеменно відомо щодо можливості застосування штрафу у разі відмови від виконання договору.

Так, позивач наголошує, що враховуючи умови Договору, якими встановлено що за відмову від поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни договору, яка складає 5 862 000,00 грн, та беручи до уваги викладені обставини справи, штраф який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача за відмову від виконання умов договору становить 1 465 500,00 грн.

29.08.2022 відповідач надав до суду відзив на позов (вх. № 17656/22), де заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що відповідно до видаткових накладних, що відображені також в акті звірки, поставка за цим договором була вчинена в таких розмірах: 13.07.2021 - 14,916 т бензину А-95 у сумі 534 291,12 грн; 23.07.2021 - 0,889 т бензину А-95 у сумі 31 843,98 грн; 07.10.2021 - 19,494 т дизельного палива у сумі 593 007,48 грн; 22.10.2021 - 25,806 т дизельного палива у сумі 785 018,52 грн. А всього постачання за цим договором здійснено на суму 1 944 161,10 грн.

Як вказує відповідач, згідно з платіжними дорученнями №285 від 09.09.2021, №2549 від 10.09.2021, №3154 від 27.10.2021, №3155 від 27.10.2021, №3733 від 17.12.2021 оплата за поставлений товар була здійснена позивачем у розмірі 1 944 161,10 грн.

Відповідно до додаткової угоди №3 від 27.10.2021 керуючись ст. 651 ЦК України сторони узгодили розірвати договір.

Водночас, відповідач зауважує, що виходячи з умов договору, погоджених сторонами, позивач не надає належних доказів отримання відповідачем письмових заявок вих. №258/04-06 від 05.10.2021 та вих. №301/04-06 від 19.10.2021 на поставку палива. А саме, відсутній оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, що вбачається з копії заявки доданої до позову; обмін листами між сторонами Договору не підтверджено належними доказами, оскільки лист №27/10/21-1 від 27.10.2021 підписано особою, що не є уповноваженою в розумінні п. 5.3.3. договору; поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника також відсутнє. Окрім того, позивач не надає докази направленням таких письмових заявок цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника.

Відтак, за висновком відповідача, неотримання постачальником вказаних заявок не може вважатись його відмовою від виконання умов договору.

Додатковим доказом відсутності відмови від виконання договору з боку ТОВ «Нафта Юкрейн», на думку відповідача, є здійснення поставок 07.10.2021 - 19,494 т дизельного палива у сумі 593 007,48 грн та 22.10.2021 - 25,806 т дизельного палива у сумі 785 018,52 грн, тобто вже після дати письмових заявок вих. №258/04-06 від 05.10.2021 та вих. №301/04-06 від 19.10.2021, на які посилається позивач. Окрім того, сторонами погоджено дострокове розірвання договору, на підтвердження чого до позову долучено додаткову угоду №3 від 27.10.2021.

Відповідач наголошує, що договір припинено у добровільному порядку в результаті домовленості обох сторін спрямованої на припинення прав та обов`язків за таким договором, а не в результаті порушення умов договору з боку однієї із сторін, в результаті чого настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, господарська-правова відповідальність шляхом застосування господарської санкції у вигляді штрафу. А тому, на його думку, відсутні підстави для застосування штрафу визначеного п. 8.5. договору.

Окрім того, відповідач зауважує, що п. 3.1. договору, який визначає його ціну неодноразово змінювався сторонами, та в редакції додаткової угоди №2 від 01.06.2021, ціна договору становить 5 861 946,42 грн. з ПДВ, а не 5 862 000,00 грн.

Підсумовуючи, відповідач просить суд врахувати ті обставини, що договір є частково виконаним, припинення договору відбулося за взаємною згодою, та застосування до відповідача штрафу у розмірі 25% відсотків не може виконати мету неустойки, як виду забезпечення виконання зобов`язання, оскільки між сторонами досягнуто домовленість про припинення такого зобов`язання, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

У відповіді на відзив (вх. № 19285/22 від 13.09.2022) позивач зазначив, що сторони в момент укладення Договору дійшли згоди, що штраф за відмову від поставки товару постачальник сплачує за наявності факту відмови постачальника від поставки товару, незалежно від настання якихось умов або обставин. Штраф, який зобов`язаний постачальник сплатити покупцеві за умовами Договору, не ставиться в залежність від належності/неналежності виконання постачальником взятих на себе зобов`язань за Договором.

У даному випадку, на переконання позивача, відмова відповідача від подальшої поставки товару покупцеві за умовами Договору висловлена у листі № 27/10/21-1 від 27.10.2021 за підписом т.в.о. директора ТОВ «Нафта Юкрейн» Єфименко 1.1, на який проставлено фірмову печатку товариства, де зазначено , що подальша поставка палива неможлива, а ТОВ «Нафта Юкрейн» відмовляється від поставки палива та подальшого виконання зобов`язань по договору № 21/83-Т від 19.04.2021.

Додатково позивач наголошує, що лист ТОВ «Нафта Юкрейн» № 27/10/21-1 від 27.10.2021 виготовлено на бланку товариства, лист підписано керівником та на підпис підписанта проставлено офіційну печатку товариства. Враховуючи принцип добросовісності суб`єктів господарських відносин, ДП «МТП «Чорноморськ» прийняло та врахувало даний лист як офіційну заяву керівника товариства, що висловлює його позицію.

Крім того, в подальшому від відповідача не надходило на адресу позивача листів про спростування намірів відмови від подальшої поставки палива та виконання зобов`язань за Договором, або будь-яких інших листів чи дій, що свідчили б про спростування викладеної заяви.

Щодо тверджень відповідача про те, що здійснення поставок дизельного палива 07.10.2021 та 22.10.2021 є доказом відсутності відмови від виконання договору з боку ТОВ «Нафта Юкрейн», позивач звернув увагу, що лист відповідача № 27/10/21-1 від 27.10.2021 про відмову від поставок товару, датовано після здійснення останньої поставки.

Окрім того, як зауважує позивач, під час підписання Додаткової угоди № 3 від 27.10.2021 про розірвання Договору у зв`язку із відмовою постачальника від подальшого виконання зобов`язань за цим Договором, відповідач не спростовував наміри та позицію товариства, викладену у листі № 27/10/21-1 від 27.10.2021, та не заявляв про підписання вказаного листа не уповноваженою особою, або не отримання заявок, тощо та всі інші твердження, які виклав у відзиві на позовну заяву.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022 позовна заява вх. № 1582 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

18.07.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області було прийнято позовну заяву (вх.№ 1582/22) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1523/22. Справу №916/1523/22 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 04 серпня 2022 року об 11:40 год.

04.08.2022 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 15304/22) про відкладення розгляду справи через необхідність часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки відзиву.

04.08.2022 Господарським судом Одеської області в підготовчому засіданні проголошено протокольну ухвалу про перерву на 30.08.2022 об 11:20 год., про що відповідач повідомлений відповідною ухвалою суду від 05.08.2022, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

29.08.2022 ТОВ «Нафта Юкрейн» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов (вх. № 17565/22), який судом був долучений до матеріалів справи разом із доданими до нього документами.

29.08.2022 від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання (вх. № 17662/22) про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку з участю представника у судовому засіданні в Одеському апеляційному суді, яке призначене на 30.08.2022 о 10:40 год.

30.08.2022 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження за ініціативою суду на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 20.09.2022 об 11:00 год. Позивача про місце, дату та час підготовчого засідання повідомлено ухвалою суду від 31.08.2022 у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

13.09.2022 ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» подано до суду відповідь на відзив (вх. № 19285/22), який судом прийнятий до розгляду та разом із доказами долучений до матеріалів справи.

20.09.2022 в підготовчому засіданні судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до 06.10.2022 об 11:00 год.

03.10.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ «Нафта Юкрейн» (вх. № 21459/22), відповідно до якої відповідач просив зменшити розмір щтрафу до 20000,00 грн. Заява відповідача про зменшення суми штрафу долучена судом до матеріалів справи та прийнята до розгляду.

06.10.2022 Господарським судом Одеської області в підготовчому засіданні по справі № 916/1523/22, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, з`ясувавши думку представників сторін, проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1523/22 до судового розгляду по суті на 13.10.2022 об 11:40 год.

13.10.2022 до суду надійшли пояснення позивача (вх. № 22593/22) на заяву відповідача від 03.10.2022, які судом були долучені до матеріалів справи. Того ж дня, позивачем через систему «Електронний суд» були надані пояснення (вх. № 22601/22) тотожного змісту.

Окрім того, позивачем до суду через систему «Електронний суд» було подано клопотання (вх. № 22609/22) про повернення справи на стадію підготовчого провадження з метою долучення доказів, в задоволенні якого судом було відмовлено в судовому засіданні 13.10.2022, про що постановлено протокольну ухвалу.

13.10.2022 у судовому засіданні по справі № 916/916/1523/22, у зв`язку з неможливістю завершити розгляд справи по суті, судом проголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 03.11.2022 о 12:00 год.

В процесі розгляду справи подані учасниками справи всі клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

В судовому засіданні, призначеному на 03.11.2022, позивач повністю підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Під час розгляду справи по суті відповідач виступив із вступною промовою, проти позовних вимог заперечував, також просив зменшити суму штрафу з урахуванням його заяви.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилались під час судового розгляду як на підставу своїх вимог і заперечень, а також судом були безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

03.11.2022 в судовому засіданні Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України після виходу з нарадчої кімнаті проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

19.04.2021 між ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (покупець) та ТОВ «Нафта Юкрейн» (постачальник) укладено Договір № 21/83-Т постачання світлих нафтопродуктів, згідно умов п. 1.1. якого 1.1. постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015 09130000-9 «Нафта і дистиляти», а покупець прийняти і оплатити такий товар - «Світлі нафтопродукти» в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що ціна цього Договору становить 4 885 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 977 000,00 грн., разом ціна цього Договору становить 5 862 000,00 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації.

За умовами п. 5.1. Договору строк поставки товару: протягом - 4 робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця. Датою поставки товару за Договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на фактично поставлений товар.

При цьому, товар поставляється поетапно, окремими партіями, згідно_з письмовими заявками покупця з зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації Договору. Письмова заявка складається у двох екземплярах, один з яких направляється покупцем на електронну адресу постачальника OSTkachenko@sarmontgroup.com, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 65039, м. Одеса, вул. Транспортна, буд. 5/1, а інший екземпляр заявки залишається у покупця.

Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від покупця. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від покупця може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами Договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника. Уповноваженою особою постачальника є директор Довгий Юрій Петрович або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.

У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим покупцем належним чином, а неотримання постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому п. 8.5. Договору (п.п. 5.3.1.-5.3.4. п. 5.3. Договору № 21/83-Т від 19.04.2021).

Відповідно до п.п. 7.2.1. - 7.2.3., 7.2.10 п. 7.2. Договору покупець, зокрема, має право достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, передбачених пп. 5.1, 6.1, п. 6.3 та 8.3 Договору, направивши йому повідомлення про це не пізніше як за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання; контролювати поставку товару у строки, встановлені цим Договором; вимагати від постачальника належного виконання зобов`язань за Договором. Вимагати відшкодування завданих йому збитків, зумовлених порушенням умов Договору, відповідно до законодавства України та цього Договору.

В свою чергу, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та порядку, встановленими цим Договором, а також сплатити штрафні санкції і відшкодувати збитки в разі невиконання, або неналежного виконання ним зобов`язань за цим Договором, якщо він не доведе, що порушення Договору сталося не з його вини (п.п. 7.3.1., 7.3.7. п. 7.3. Договору).

Пунктом 8.5. Договору сторони передбачили, що за відмову від поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни Договору.

Водночас, відповідно до п. 8.9. Договору у разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов`язань, зобов`язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом 5 банківських днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов`язань за Договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв`язком, з подальшим направленням оригінал рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в Договорі.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2021 включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (п. 12.1. Договору).

Крім того, згідно п. 12.2. цей Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору. Досудовий порядок врегулювання спорів не є обов`язковим.

Специфікацією, яка є додатком №1 до договору №21/83-Т від 19.04.2021 сторонами визначено кількість та загальну вартість товару - дизельне паливо та бензин автомобільний А-95 на суму 5 862 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 14.05.2021 до Договору № 21/83-Т сторони погодили викласти п. 3.1. Договору в наступній редакції: « 3.1. Ціна цього Договору становить 4 884 974,85 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 976 994,97 грн., разом ціна цього Договору становить 5 861 969,82 грн. з ПДВ».

Додатковою угодою № 1 від 14.05.2021 до Договору № 21/83-Т сторони внесли зміни в п. 3.1. Договору та визначили ціну цього Договору в загальному розмірі 5 861 946,42 грн.

На виконання умов укладеного сторонами Договору, відповідачем було поставлено товар на загальну суму 1944161,10 грн, що підтверджується видатковим накладними: № 687 від 13.07.2021 на суму 534291,12 грн; № 763 від 23.07.2021 на суму 31843,98 грн; № 1417 від 07.10.2021 на суму 593007,48 грн; № 1554 від 22.10.2021 на суму 785018,52 грн.

Як вбачається з платіжних доручень: № 285 від 09.09.2021 на суму 31843,98 грн, № 2549 від 10.09.2021 на суму 534291,12 грн, № 3154 від 27.10.2021 на суму 593007,48 грн, № 3155 від 27.10.2021 на суму 285018,52 грн та № 3733 від 17.12.2021 на суму 500000,00 грн вказаний товар був оплачений позивачем в повному обсязі.

05.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявкою № 258/04-06 на поставку товару, зокрема дизельного палива у кількості 86500 кг.

19.10.2021 ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» знову звернулось до відповідача із заявкою № 301/04-06 на поставку дизельного палива в кількості 86500 кг.

27.10.2021 ТОВ «Нафта Юкрейн» листом № 27/10/21-1 повідомило позивача, що виконати надіслані замовлення від 05.10.2021 та від 19.10.2021 на поставку палива за укладеним між ними договором №21/83-Т від 19.04.2021 року не має можливості у зв`язку із тим, що ціна палива на ринку України значно вище ціни, за якою був укладений договір. Також, відповідач повідомив, що подальша поставка палива не можлива, у зв`язку з чим ТОВ «Нафта Юкрейн» відмовляється від поставки палива та подальшого виконання зобов`язань по договору №21/83-Т від 19.04.2021 року.

Як вбачається з Додаткової угоди № 3 від 27.10.2021, керуючись статтею 651 Цивільного кодексу України, сторони узгодили розірвати Договір у зв`язку із відмовою постачальника від подальшого виконання зобов`язань за Договором.

01.06.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 168/04-06, разом з яким було направлено рахунок від 17.02.2022 № Пр/ЦБ000000094 на оплату штрафу, нарахованого за відмову від поставки, в розмірі 1 465 500,00 грн, а також просив здійснити оплату штрафу протягом п`яти днів з дати його отримання. Вказаний лист направлено позивачем на юридичну адресу та адресу фактичного місцезнаходження відповідача та отримано останнім, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача щтрафу за відмову від поставки товару в розмірі 1 465 500,00 грн.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Згідно ст. 218 ГКУ у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч.1 ст.230 ГК України, у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 614 ЦК України закріплено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України визначено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз змісту Договору № 21/83-Т від 19.04.2021 року свідчить, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким позивач здійснює поставку товару відповідачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Судом було встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було направлено відповідачу дві заявки від 05.10.2021 та від 19.10.2021, відповідно до яких ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» просило поставити товар - дизельне паливо по 86500 кг згідно кожної заявки.

Як вже зазначалося вище, ТОВ «Нафта Юкрейн» листом №27/10/21-1 від 27.10.2021 відмовився від поставки палива та подальшого виконання зобов`язань по договору №21/83-Т від 19.04.2021 в зв`язку з тим, що ціна палива на ринку України значно вище ціни, за якою був укладений договір, та подальша поставка неможлива.

Окрім того, судом встановлено також і розірвання вказаного договору у зв`язку із відмовою постачальника від подальшого виконання зобов`язань за ним, яке узгоджено Додатковою угодою № 3 від 27.10.2022, що була підписана повноважною особою відповідача - директором ТОВ «Нафта Юкрейн» та скріплена печаткою товариства.

Верховним Судом у постанові від 24.10.2019 по справі № 904/3315/18 наголошено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктрини contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Господарський суд зауважує, що питання необхідності застосування принципу "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) у випадку, якщо поведінка сторони не відповідає її попереднім заявам неодноразово досліджувалось Верховним Судом у постанові від 06.12.2019 по справі №910/353/19, у постанові від 07.11.2019 по справі №910/12484/18, у постанові від 14.05.2020 по справі №910/7515/19, у постанові від 19.02.2020 по справі №915/411/19.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування принципу "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) під час дослідження питання виконання ТОВ «Нафта Юкрейн» зобов`язань за договором на постачання світлих нафтопродуктів № 21/83-Т від 19.04.2021.

У зв`язку з вказаним, суд погоджується з доводами позивача, що під час підписання Додаткової угоди № 3 від 27.10.2021 про розірвання договору № 21/83-Т від 19.04.2021 у зв`язку із відмовою відповідача від подальшого виконання зобов`язань за цим договором, останній не спростував наміри та позицію товариства, викладені у листі № 27/10/21-1 від 27.10.2021 та не заявляв про підписання вказаного листа неуповноваженою особою, або неотримання заявок, що спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позов.

З наведеного слід дійти висновку, що відповідач на момент підписання договору № 21/83-Т від 19.04.2021 впевнено вважав, що зможе виконати умови договору, не впевнившись в своїй можливості їх виконати, а в подальшому відмовився від виконання умов договору.

Враховуючи, що відповідач фактично відмовився від поставки товару та подальшого виконання умов укладеного між сторонами договору, він вважається таким, що порушив вказане зобов`язання.

Відповідальність сторін договору закріплена у розділі 8, згідно якого, зокрема, за відмову поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором.

Виходячи з встановлених обставин справи, аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову приймаються судом, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства.

Перевіривши нарахування вказаної суми, суд дійшов висновку, що розрахунок виконаний вірно, у відповідності з умовами договору та нормами чинного законодавства, а заявлена до стягнення сума штрафу 1 465 500,00 грн є обґрунтованою.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, господарський суд зазначає наступне.

Як на підставу для зменшення суми штрафу відповідач посилається, зокрема, на те, що відповідно до звіту про фінансові результати ТОВ «Нафта Юкрейн» станом на 30.06.2022 чистий прибуток підприємства складає 1 365,2 тис. грн, що менше ніж сума штрафу за відмову від поставки товару в розмірі 1 465 500,00 грн.

Основною діяльністю відповідача є оптова торгівля пальним. ТОВ «Нафта Юкрейн» активно приймає участь у публічних закупівлях, проте за умовами договорів укладених за результатами процедури закупівлі розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежів після поставки товару.

Відповідач зауважує, що з моменту введення на території України правового режиму воєнного підприємство було вимушено шукати нові можливості щодо забезпечення споживачів України товарами критичного імпорту та розпочати здійснювати діяльність з імпорту нафтопродуктів з країн Західної Європи. За умовою імпортних контрактів поставка пального здійснюється лише на умовах передплати.

Таким чином, при задоволенні позову у повному обсязі відповідач, за його ствердженням, опиниться у дуже скрутному становищі, що може призвести до неможливості сплачувати податки та збори, заробітну плату працівникам, своєчасно виконувати зобов`язання по іншим договорам, в тому числі зупиниться можливість здійснювати закупку пального, що повністю паралізує діяльність підприємства та призведе до його банкрутства.

Окрім того, відповідач зазначає, що враховуючи обмеження щодо можливості змінити істотні умови договору закупівлі, визначені п.2 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», думку аудиторів, викладену в висновку про результати моніторингу закупівлі UA-2021-02-22-002928-C від 10.09.2021: «обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод)», сторони Договору були позбавлені можливості змінити його умови в частині вартості дизельного пального.

Таким чином, з моменту укладення договору (19.04.2021) до моменту необхідності виконання відповідачем заявок на поставку дизельного пального (27.10.2021) в рамках такого договору істотно змінились обставини (вартість товару, що підлягала поставці), що передували його укладенню, тобто обставини змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

А саме, ціни на дизельне пальне змінились настільки, що подальше виконати зобов`язань за договором у повному обсязі призвело б до суттєвих збитків для відповідача. З цієї ж причини сторонами погоджено дострокове розірвання договору, на підтвердження чого до позову долучено додаткову угоду №3 від 27.10.2021.

Додатково відповідач зауважує, що враховуючи середні ціни на дизельне пальне у жовтні 2021 року відповідно до цінової довідки Одеської регіональної Торгово-Промислової Палати №СИО-с №000117 від 03.10.2022, ДП «МТП «Чорноморськ» не зазнало жодних збитків від невиконання договору поставки світлих нафтопродуктів №21/83-Т від 19.04.2021 укладеного з відповідачем, оскільки отримало поставку аналогічного товару за іншим договором за ціною, що є нижче середньої ціни на дизельне пальне.

Відтак, при вирішенні справи по суті відповідач просить суд врахувати ті обставини, що договір є частково виконаним, припинення договору відбулося за взаємною згодою, договір неможливо було виконати належним чином у зв`язку з обставинами, що не залежали від відповідача, та застосування до ТОВ «Нафта Юкрейн» штрафу у розмірі 25% від ціни договору не може виконати мету неустойки, як виду забезпечення виконання зобов`язання, оскільки між сторонами досягнуто домовленість про припинення такого зобов`язання, та штраф у такому розмірі є несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання відповідачем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

У зв`язку з викладеним відповідач просить зменшити суму штрафу до 20000,00 грн.

Позивач, заперечуючи проти зменшення розміру штрафу, зазначив, що звіт про фінансові результати ТОВ «Нафта Юкрейн» відображає лише фінансові результати господарської діяльності підприємства за звітний період і містить дані про доходи, витрати і фінансові результати в сумі наростаючим підсумком з початку року до звітної дати.

Окремо позивач зауважив, що фінансова звітність подана відповідачам, свідчить про прибутковість підприємства та не може бути доказом на підтвердження винятковості обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.

Також позивач не погоджується з посиланням відповідача на відсутність збитків, спричинених іншим учасникам господарських відносин з огляду на положення ст. 550 ЦК України, якою передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Отже, на думку позивача, при вирішенні спору щодо стягнення штрафу за відмову від подальшого виконання свого зобов`язання за договором наявність чи відсутність збитків у кредитора не мають значення.

Позивач додає, що посилання відповідача на факт того, що ДП «МТП «Чорноморськ» укладено нову угоду про закупівлю світлих нафтопродуктів з іншим контрагентом є взагалі неналежним доказом, у розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки взагалі не підтверджують жодних обставин, які входять в предмет доказування по даній справі.

Таким чином, за ствердженням позивача, укладаючи Договір постачання світлих нафтопродуктів № 21/83-Т від 19.04.2021 сторони були ознайомлені з його умовами та повністю усвідомлювали наслідки від невиконання умов такого договору. А тому, ДП «МТП «Чорноморськ», на його думку, цілком правомірно заявляє вимогу про стягнення штрафу за відмову від поставки товару частково або повністю, внаслідок чого відповідач зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 25 % від ціни вищезазначеного Договору.

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:

- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України);

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.

Зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Отже, дискреційні повноваження, в тому числі суду, завжди мають межі, встановлені законом.

Суд наголошує на приписах ст.233 ГК України, та ст.551 ЦК України, якими визначено право суду, а не обов`язок зменшувати штрафні санкції, а саме розмір штрафу.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

З наведеного випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Суд приймає до уваги, що розмір штрафу, який обґрунтовано заявлений позивачем до стягнення, становить 1 465 500,00 грн. В той же час матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків в розмірі, співмірному із сумою заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи, ступінь виконання зобов`язання відповідачем та поведінку винної сторони, те що позивачем не сплачувався завдаток (аванс) за умовами договору №21/83-Т від 19.04.2021, тобто ним не було понесено втрат матеріального характеру, а також відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з поставки товару, позаяк іншого матеріали справи не місять, а також те, що штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні його розміру позивач не зазнає значних негативних наслідків в своєму фінансовому становищі, то суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу, нарахованого позивачем, до 10 % від нарахованої суми, який підлягає стягненню з відповідача в сумі 146550,00 грн.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам учасників справи, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову. Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача штрафу за договором № 21/83-Т від 19.04.2021 підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, проте підлягає частковому задоволенню в сумі 146 550,00 грн. у зв`язку з висновком суду щодо зменшення розміру штрафу. В решті позову слід відмовити.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки судом зменшено розмір штрафу, то відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. В даному випадку з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 21982,50 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Юкрейн» (вул. Балківська, № 52, м. Одеса, 65006, код ЄДРПОУ 43506209) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (вул. Праці, № 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРПОУ 01125672) штраф в розмірі 146 550 (сто сорок шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 00 коп та витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 982 (двадцять одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 50 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 14 листопада 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський