Постанова

від 20.02.2023 по справі 916/1523/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року м. ОдесаСправа № 916/1523/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін:

Від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - Марченко О.М.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Юкрейн» - адвокат Гинку Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022, суддя суду першої інстанції Цісельський О.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано14.11.2022

по справі №916/1523/22

за позовом: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Юкрейн»

про стягнення 1 465 500,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

12.07.2022 Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафт Юкрейн», в якій просило суд стягнути з відповідача штраф за відмову від поставки товару розмірі 1 465 500,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Юкрейн» на користь Державного підприємства «Морський торговельний пор «Чорноморськ» штраф в розмір 146 550,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 982,50 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідач фактично відмовився від поставки товару та подальшого виконання умов укладеного між сторонами договору, тому він вважається таким, що порушив вказане зобов`язання. Відповідальність сторін договору закріплена у розділі 8, згідно якого, зокрема, за відмову поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни договору. Враховуючи дані обставини суд першої інстацнії дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума штрафу 1 465 500,00 грн є обґрунтованою.

Враховуючи ступінь виконання зобов`язання відповідачем та поведінку винної сторони, те що позивачем не сплачувався завдаток (аванс) за умовами договору №21/83-Т від 19.04.2021, тобто ним не було понесено втрат матеріального характеру, а також відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з поставки товару, позаяк іншого матеріали справи не місять, а також те, що штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні його розміру позивач не зазнає значних негативних наслідків в своєму фінансовому становищі, то суд першої інстанції вирішив зменшити розмір штрафу, нарахованого позивачем, до 10 % від нарахованої суми, який підлягає стягненню з відповідача в сумі 146 550,00 грн.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 по справі №916/1523/22.

Апелянт вказав, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем внаслідок укладення Договору, проте, необгрунтовано та незаконно зменшив розмір штрафу, який підлягає стягненню з Відповідача, до 10 % від розміру визначеного Договором - 146 550,00 грн.

Апелянт зазначив, що Відповідач не перебуває у скрутному матеріальному становищі, діяльність ТОВ «НАФТА ЮКРЕЙН» є прибутковою, жодної заборгованості зі сплати податків або інших платежів не має, до матеріалів справи не надано доказів існування будь-якої заборгованості. Звіт про фінансові результати ТОВ «НАФТА ЮКРЕЙН» відображає лише фінансові результати господарської діяльності підприємства за звітний період і містить дані про доходи, витрати і фінансові результати в сумі наростаючим підсумком з початку року до звітної дати. Фінансова звітність подана Відповідачем, свідчить про прибутковість підприємства та не може бути доказом на підтвердження винятковості обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.

Апелянт вказав, що судова практика розгляду подібних спорів свідчить, що зменшення штрафних санкцій відбувається у виняткових випадках, коли існують беззаперечні докази наявності скрутного фінансового становища боржника, і то не більш як на 50% від заявлених санкцій.

Окрім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції повинен був об`єктивно комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 по справі № 916/1523/22 в частині зменшення розміру штрафу до 146 550,00 грн скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТА ЮКРЕЙН» на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» штраф за відмову від поставки товару у розмірі 1 465 500,00 грн.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.

До Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТА ЮКРЕЙН» надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».

Відповідач вказує, що в поясненнях на заяву відповідача про зменшення штрафу позивач не наводить жодних обставин та доказів на підтвердження того, що ДП «Морський торговельний порт «Чорноморські» зазнало якихось збитків у зв`язку з достроковим припиненням договору поставки світлих нафтопродуктів. Наведення таких доводів в апеляційні скарзі, а саме спричинення порушенням зобов`язання негативних наслідків у вигляді підриву ділової репутації не є збитками у розумінні наведених норм законодавства, а також не підкріплено жодними належними доказами, тому такі аргументи також не можуть бути враховані при прийнятті рішення по справі.

Відповідач також зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінює надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Керуючись викладеним вище, відповідач просить рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 у справі №916/1523/22 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 25.11.2022 вих. №17/06-29 - без задоволення.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1523/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2022.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1523/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2022, відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 по справі №916/1523/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1523/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1523/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 по справі №916/1523/22; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 09.01.2023; призначено справу № 916/1523/22 до розгляду у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на 19 січня 2023 року о 10:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

У зв`язку із відсутністю електропостачання в Південно-західному апеляційному господарському суді та оголошенням повітряної тривоги у місті, судове засідання у справі №916/1523/22 призначене на 19 січня 2023 року о 10:00, не відбулось, про що було складено довідку секретаря судового засідання.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 призначено справу №916/1523/22 за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 до розгляду на 20 лютого 2023 року о 11:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

20.02.2023 у судовому засіданні прийняли участь представники ДП «МТП «Чорноморськ» - Марченко О.М. та ТОВ «Нафта Юкрейн» - адвокат Гинку Ю.М.

Фактичні обставини, встановлені судом.

19.04.2021 між ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (покупець) та ТОВ «Нафта Юкрейн» (постачальник) укладено Договір № 21/83-Т постачання світлих нафтопродуктів, згідно умов п. 1.1. якого 1.1. постачальник зобов`язується поставити покупцю товар за кодом ДК 021:2015 09130000-9 «Нафта і дистиляти», а покупець прийняти і оплатити такий товар - «Світлі нафтопродукти» в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, асортимент, технічні характеристики, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), яка є його невід`ємною частиною.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що ціна цього Договору становить 4 885 000,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 977 000,00 грн., разом ціна цього Договору становить 5 862 000,00 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації.

За умовами п. 5.1. Договору строк поставки товару: протягом - 4 робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця. Датою поставки товару за Договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на фактично поставлений товар.

При цьому, товар поставляється поетапно, окремими партіями, згідно з письмовими заявками покупця з зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах Специфікації Договору. Письмова заявка складається у двох екземплярах, один з яких направляється покупцем на електронну адресу постачальника OSTkachenko@sarmontgroup.com, з подальшим направленням цінним листом з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу постачальника: 65039, м. Одеса, вул. Транспортна, буд. 5/1, а інший екземпляр заявки залишається у покупця.

Постачальник зобов`язаний підтвердити отримання письмової заявки від покупця. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від покупця може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами Договору, поштове повідомлення з підписом уповноваженої особи постачальника. Уповноваженою особою постачальника є директор Довгий Юрій Петрович або особа, якій надано довіреність на отримання письмових заявок.

У випадку повернення цінного листа з описом вкладення та повідомленням об`єктом поштового зв`язку у разі письмової відмови постачальника від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання такого листа, лист вважається відправленим покупцем належним чином, а неотримання постачальником такого листа буде вважатися його відмовою від виконання умов договору та постачальник несе відповідальність у порядку, передбаченому п. 8.5. Договору (п.п. 5.3.1.-5.3.4. п. 5.3. Договору № 21/83-Т від 19.04.2021).

Відповідно до п.п. 7.2.1. - 7.2.3., 7.2.10 п. 7.2. Договору покупець, зокрема, має право достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, передбачених пп. 5.1, 6.1, п. 6.3 та 8.3 Договору, направивши йому повідомлення про це не пізніше як за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання; контролювати поставку товару у строки, встановлені цим Договором; вимагати від постачальника належного виконання зобов`язань за Договором. Вимагати відшкодування завданих йому збитків, зумовлених порушенням умов Договору, відповідно до законодавства України та цього Договору.

В свою чергу, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та порядку, встановленими цим Договором, а також сплатити штрафні санкції і відшкодувати збитки в разі невиконання, або неналежного виконання ним зобов`язань за цим Договором, якщо він не доведе, що порушення Договору сталося не з його вини (п.п. 7.3.1., 7.3.7. п. 7.3. Договору).

Пунктом 8.5. Договору сторони передбачили, що за відмову від поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни Договору.

Водночас, відповідно до п. 8.9. Договору у разі застосування пені/штрафу, сторона, що порушила виконання зобов`язань, зобов`язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку. Оплата рахунку проводиться протягом 5 банківських днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання своїх зобов`язань за Договором. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється факсимільним зв`язком, з подальшим направленням оригінал рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в Договорі.

Відповідно до п. 12.1 Договору, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, і діє до 31.12.2021 включно. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними.

Крім того, згідно п. 12.2. цей Договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору. Досудовий порядок врегулювання спорів не є обов`язковим.

Специфікацією, яка є додатком №1 до договору №21/83-Т від 19.04.2021 сторонами визначено кількість та загальну вартість товару - дизельне паливо та бензин автомобільний А-95 на суму 5 862 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 14.05.2021 до Договору № 21/83-Т сторони погодили викласти п. 3.1. Договору в наступній редакції: « 3.1. Ціна цього Договору становить 4 884 974,85 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 976 994,97 грн., разом ціна цього Договору становить 5 861 969,82 грн. з ПДВ».

На виконання умов укладеного сторонами Договору, відповідачем було поставлено товар на загальну суму 1944161,10 грн, що підтверджується видатковим накладними: № 687 від 13.07.2021 на суму 534291,12 грн; № 763 від 23.07.2021 на суму 31843,98 грн; № 1417 від 07.10.2021 на суму 593007,48 грн; № 1554 від 22.10.2021 на суму 785018,52 грн.

Як вбачається з платіжних доручень: № 285 від 09.09.2021 на суму 31843,98 грн, № 2549 від 10.09.2021 на суму 534291,12 грн, № 3154 від 27.10.2021 на суму 593007,48 грн, № 3155 від 27.10.2021 на суму 285018,52 грн та № 3733 від 17.12.2021 на суму 500000,00 грн вказаний товар був оплачений позивачем в повному обсязі.

05.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявкою № 258/04-06 на поставку товару, зокрема дизельного палива у кількості 86500 кг.

19.10.2021 ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» знову звернулось до відповідача із заявкою № 301/04-06 на поставку дизельного палива в кількості 86500 кг.

27.10.2021 ТОВ «Нафта Юкрейн» листом № 27/10/21-1 повідомило позивача, що виконати надіслані замовлення від 05.10.2021 та від 19.10.2021 на поставку палива за укладеним між ними договором №21/83-Т від 19.04.2021 року не має можливості у зв`язку із тим, що ціна палива на ринку України значно вище ціни, за якою був укладений договір. Також, відповідач повідомив, що подальша поставка палива не можлива, у зв`язку з чим ТОВ «Нафта Юкрейн» відмовляється від поставки палива та подальшого виконання зобов`язань по договору №21/83-Т від 19.04.2021 року.

Як вбачається з Додаткової угоди № 3 від 27.10.2021, керуючись статтею 651 Цивільного кодексу України, сторони узгодили розірвати Договір у зв`язку із відмовою постачальника від подальшого виконання зобов`язань за Договором.

01.06.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 168/04-06, разом з яким було направлено рахунок від 17.02.2022 № Пр/ЦБ000000094 на оплату штрафу, нарахованого за відмову від поставки, в розмірі 1 465 500,00 грн, а також просив здійснити оплату штрафу протягом п`яти днів з дати його отримання. Вказаний лист направлено позивачем на юридичну адресу та адресу фактичного місцезнаходження відповідача та отримано останнім, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Згідно ст. 218 ГКУ у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч.1 ст.230 ГК України, у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язаннях встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 614 ЦК України закріплено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України визначено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зі змісту Договору № 21/83-Т від 19.04.2021 вбачається, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки.

Судом було встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було направлено відповідачу дві заявки від 05.10.2021 та від 19.10.2021, відповідно до яких ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» просило поставити товар - дизельне паливо по 86500 кг згідно кожної заявки.

Вище було встановлено, що ТОВ «Нафта Юкрейн» листом №27/10/21-1 від 27.10.2021 відмовився від поставки палива та подальшого виконання зобов`язань по договору №21/83-Т від 19.04.2021 в зв`язку з тим, що ціна палива на ринку України значно вище ціни, за якою був укладений договір, та подальша поставка неможлива.

Окрім того, колегією суддів було встановлено також і розірвання вказаного договору у зв`язку із відмовою постачальника від подальшого виконання зобов`язань за ним, яке узгоджено Додатковою угодою № 3 від 27.10.2022, що була підписана повноважною особою відповідача - директором ТОВ «Нафта Юкрейн» та скріплена печаткою товариства.

Враховуючи, що відповідач фактично відмовився від поставки товару та подальшого виконання умов укладеного між сторонами договору, він вважається таким, що порушив вказане зобов`язання.

Відповідальність сторін договору закріплена у розділі 8, згідно якого, зокрема, за відмову поставки товару частково або повністю, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 25% від ціни договору.

За таких обставин, сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором.

Виходячи з встановлених обставин справи, аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову вірно прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, умовам укладеного сторонами Договору та вимогам законодавства. А розрахунок виконаний вірно, у відповідності з умовами договору та нормами чинного законодавства, а заявлена до стягнення сума штрафу 1 465 500,00 грн є обґрунтованою.

В той же час, відповідачем було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій.

Як на підставу для зменшення суми штрафу відповідач посилається, зокрема, на те, що відповідно до звіту про фінансові результати ТОВ «Нафта Юкрейн» станом на 30.06.2022 чистий прибуток підприємства складає 1 365,2 тис. грн, що менше ніж сума штрафу за відмову від поставки товару в розмірі 1 465 500,00 грн.

Відповідач просив суд врахувати ті обставини, що договір є частково виконаним на 33,16%, припинення договору відбулося за взаємною згодою, договір неможливо було виконати належним чином у зв`язку з обставинами, що не залежали від відповідача, та застосування до ТОВ «Нафта Юкрейн» штрафу у розмірі 25% від ціни договору не може виконати мету неустойки, як виду забезпечення виконання зобов`язання, оскільки між сторонами досягнуто домовленість про припинення такого зобов`язання, та штраф у такому розмірі є несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання відповідачем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в частині розгляду даного клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наведені норми визначають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій (стягуваної неустойки) у двох випадках:

- коли належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками (ч.1 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України);

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України).

Кожен з таких випадків передбачає врахування різних аспектів: якщо в першому випадку суд має зважати на ступінь виконання зобов`язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, то в другому - законодавство передбачає необхідність врахування інтересів боржника.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц.

Зі змісту ст. 233 Господарського кодексу України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду.

Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Частина 2 статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно з ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Отже, дискреційні повноваження, в тому числі суду, завжди мають межі, встановлені законом.

Суд наголошує на приписах ст.233 ГК України, та ст.551 ЦК України, якими визначено право суду, а не обов`язок зменшувати штрафні санкції, а саме розмір штрафу.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

З наведеного випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Суд приймає до уваги, що розмір штрафу, який обґрунтовано заявлений позивачем до стягнення, становить 1 465 500,00 грн. В той же час матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків в розмірі, співмірному із сумою заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до наявного у матеріалах справи звіту про фінансові результати ТОВ «Нафта Юкрейн» станом на 30.06.2022 чистий прибуток підприємства складає 1 365,2 тис. грн, що менше ніж сума штрафу за відмову від поставки товару в розмірі 1 465 500,00 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ДП «МТП «Чорноморськ» не зазнало жодних збитків від невиконання договору поставки світлих нафтопродуктів №21/83-Т від 19.04.2021 укладеного з відповідачем, оскільки отримало поставку аналогічного товару за іншим договором за ціною, що є нижче середньої ціни на дизельне пальне.

Колегія суддів також враховує той факт, що відповідачем частково було виконано на 33,16% зобов`язання з поставки товару, а позивачем не сплачувався завдаток (аванс) за умовами договору №21/83-Т від 19.04.2021, тобто ним не було понесено втрат матеріального характеру.

Передбачена умова договору про стягнення штрафу у розмірі 25% від загальної ціни договору за непоставку товару, при наявності обставин часткового виконання відповідачем умов договору та поставки товару на 33,16%, не може вважатися справедливим стосовно постачальника, оскільки не враховано ступеню виконання ним зобов`язання.

Враховуючи всі викладені вище обставини та, перш за все, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання з поставки товару, позаяк іншого матеріали справи не містять, а також те, що штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні його розміру позивач не зазнає значних негативних наслідків в своєму фінансовому становищі, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання з поставки товару, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даному випадку можливо зменшити розмір штрафу, нарахованого позивачем, до 10 % від нарахованої суми, який підлягає стягненню з відповідача в сумі 146550,00 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача на те, що судом першої інстанції не було враховано його майновий стан, адже апелянтом не було надано доказів того, що ДП «Морський торговельний порт «Чорноморські» зазнало якихось збитків у зв`язку з достроковим припиненням договору поставки світлих нафтопродуктів №21/83-Т від 19.04.2021.

Посилання апелянта на те, що зменшення штрафних санкцій відбувається у виняткових випадках, коли існують беззаперечні докази наявності скрутного фінансового становища боржника, і то не більш як на 50% від заявлених санкцій, не приймаються колегією суддів до уваги, адже суд при розгляді справи у кожному конкретному випадку оцінює можливість зменшити штрафних санкцій і розмір такого зменшення відноситься виключно до компетенції суду, законодавчо не встановлено поріг можливого зменшення.

Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 по справі №916/1523/22 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 по справі №916/1523/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 по справі №916/1523/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 по справі №916/1523/22 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.02.2023.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран