Постанова

від 17.05.2023 по справі 916/1523/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1523/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 (колегія суддів: Богатир К. В., Поліщук Л. В., Таран С. В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 (суддя Цісельський О. В.) у справі

за позовом Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Юкрейн" про стягнення 1 465 500 грн,

за участю представників:

відповідача - Гинку Ю. М.,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2022 року Державне підприємство "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (далі - Порт) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Юкрейн" (далі - ТОВ "Нафта Юкрейн") штрафу за відмову від поставки товару у розмірі 1 465 500 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору постачання світлих нафтопродуктів, оскільки останній відмовився від їх поставки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 19.04.2021 Порт як покупець і ТОВ "Нафта Юкрейн" як постачальник уклали договір № 21/83-Т постачання світлих нафтопродуктів і додаткову угоду № 1 до нього від 14.05.2021 на загальну суму 5 861 969,82 грн з ПДВ.

4. Терміни поставки визначили протягом чотирьох робочих днів з дати отримання постачальником письмової заявки від покупця. Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (пункт 5.1 договору). Товар поставляється поетапно, окремими партіями, згідно з письмовими заявками покупця і визначенням найменування та кількості товару в межах специфікації. Письмова заявка складається у двох примірниках, один з яких надсилається покупцем на електронну адресу постачальника і направленням цінного листа з описом вкладення та повідомленням на поштову адресу останнього, а інший примірник заявки залишається у покупця.

5. Відповідно до підпунктів 7.2.1 - 7.2.3, 7.2.10 пункту 7.2 договору покупець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов`язань постачальником, передбачених пунктами 5.1, 6.1, 6.3 та 8.3 договору, направивши йому повідомлення не пізніше як за десять календарних днів до дати розірвання; контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором; вимагати від постачальника належного виконання зобов`язань і вимагати відшкодування завданих йому збитків, зумовлених порушенням умов договору.

6. Постачальник зі свого боку зобов`язався забезпечити поставку товару у строки та порядку, встановлені цим договором, сплатити штрафні санкції та відшкодувати збитки у разі невиконання або неналежного виконання ним зобов`язань за цим договором, якщо він не доведе, що порушення сталося не з його вини (підпункти 7.3.1, 7.3.7 пункту 7.3 договору).

7. У пункті 8.5 договору сторони домовились про те, що за відмову від поставки товару частково або повністю постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 25 % від ціни договору, а в пункті 8.9 обумовлено порядок його сплати.

8. Відповідач здійснив поставку позивачу товару на суму 1 944 161,10 грн, який останній повністю оплатив.

9. 05 та 19.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявками № 258/04-06, 301/04-06 на поставку дизельного палива загальною кількістю 173 000 кг.

10. 27.10.2021 ТОВ "Нафта Юкрейн" листом № 27/10/21-1 повідомило позивача про неможливість виконання цих заявок унаслідок підвищення ціни палива. Відповідач також повідомив про відмову від подальшої поставки палива і виконання договірних зобов`язань.

11. Цього ж дня сторони уклали додаткову угоду № 3 про розірвання названого вище договору у зв`язку з відмовою постачальника від подальшого виконання зобов`язань за ним.

12. 01.06.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 168/04-06, разом з яким направив йому рахунок від 17.02.2022 № Пр/ЦБ000000094 на оплату протягом п`яти днів з дати його отримання штрафу, нарахованого за відмову від поставки, у розмірі 1 465 500 грн, який залишився неоплаченим.

Короткий зміст судових рішень

13. 03.11.2022 Господарський суд Одеської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2023, про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 146 550 грн штрафу, а в решті позову відмовив.

14. Судові рішення мотивовані порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань, оскільки він відмовився від поставки товару та подальшого виконання умов договору, тоді як за таке порушення у договорі передбачена відповідальність у вигляді сплати постачальником покупцю штрафу у сумі 25 % від ціни договору. Утім, посилаючись на приписи статей 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суди дійшли висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення на 90 % заявленого позивачем до стягнення з відповідача розміру штрафу, врахувавши такі критерії як ступінь виконання зобов`язання відповідачем, його поведінку, відсутність здійснення позивачем авансу, та зробили висновок про непонесення останнім втрат матеріального характеру та ненастання для останнього негативних наслідків у його фінансовому становищі.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

15. Порт звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення в частині зменшення розміру штрафу до 146 550 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову повністю.

16. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду у справі у подібних правовідносинах у питанні застосування положень статей 73, 77 ГПК України та статті ГК України.

17. Крім того, Порт послався на неврахування судами правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/468/19 та від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, у тому контексті, що судова практика розгляду подібних спорів свідчить про те, що зменшення штрафних санкцій не більш як на 50% від заявлених санкцій відбувається у виняткових випадках, коли існують беззаперечні докази щодо наявності скрутного фінансового становища боржника, тоді як відповідач не перебуває у скрутному матеріальному становищі, його діяльність прибуткова і заборгованості зі сплати податків або інших платежів він не має.

18. Порт звернув увагу на те, що звіт про фінансові результати ТОВ "Нафта Юкрейн" станом на 30.06.2022, в якому зазначено про його прибуток у сумі 1 365,2 тис. грн, тобто меншій, ніж заявлена сума штрафу, не є належним і допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 ГПК України, він відображає лише фінансові результати господарської діяльності підприємства за звітний період і містить інформацію про доходи, витрати і фінансові результати в сумі з наростаючим підсумком з початку року до звітної дати. Фінансова звітність відповідача свідчить про прибутковість підприємства і не може бути доказом на підтвердження винятковості обставин для зменшення штрафу з тих міркувань, що чистий прибуток останнього менший ніж заявлена до стягнення сума штрафу.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, аргументуючи тим, що ухвалені у цій справі судові рішення не суперечать наведеним скаржником у касаційній скарзі висновкам Верховного Суду, оскільки зменшення неустойки є лише правом суду. До того відповідач наполягає на тому, що його фінансова звітність є джерелом інформації про майновий стан і допустимим доказом, який повністю досліджений судами, і судом касаційної інстанції сформульований висновок щодо застосування визначених скаржником норм права.

Позиція Верховного Суду

20. Відповідно до приписів частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Ураховуючи приписи цієї норми процесуального права, колегія суддів здійснює перегляд рішень судів попередніх інстанцій по суті лише в межах заявленої вимоги заявника касаційної скарги - в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 1 318 950 грн.

22. Як зазначено раніше, суди попередніх інстанцій встановили, що умовами договору за відмову від поставки товару частково або повністю сторони передбачили відповідальність постачальника у вигляді сплати покупцю штрафу у розмірі 25 % від ціни договору. Суди також установили наявність порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, оскільки він відмовився від поставки товару та подальшого виконання умов договору. Разом з цим зменшили на 90 % заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір штрафу, зробивши висновок про непонесення Портом втрат матеріального характеру та ненастання для нього негативних наслідків у його фінансовому становищі. Відповідач зі свого боку заявляючи клопотання про зменшення штрафу, просив врахувати, що договір є частково виконаним на 33,16 %, припинення договору відбулося за взаємною згодою обох сторін, штраф у заявленому розмірі є несправедливим щодо боржника і третіх осіб, оскільки цей майновий тягар може унеможливити виконання відповідачем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам. Суди обох інстанцій погодилися з доводами позивача про те, що ним обґрунтовано заявлено до стягнення штраф у сумі 1 465 500 грн, оскільки така домовленість сторін погоджена ними у пункті 8.5 договору. Вони також звернули увагу на відсутність доказів на підтвердження заподіяння позивачу збитків у розмірі, співмірному із сумою заявленого до стягнення штрафу. Врахували при цьому звіт про фінансові результати відповідача і зауважили на тому, що позивач не зазнав жодних збитків від невиконання укладеного з відповідачем договору, оскільки отримав поставку аналогічного товару за іншим договором за ціною, нижчою від середньої ціни на дизельне паливо. Зазначили також про те, що домовленість сторін про стягнення штрафу у розмірі 25 % від загальної ціни договору за непоставку товару при наявності обставин часткового виконання відповідачем умов договору та поставки товару на 33,16% не може вважатися справедливим стосовно постачальника, оскільки не враховано ступеню виконання ним зобов`язання.

23. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

24. Статтею 233 ГК України передбачено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

25. Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

26. З аналізу цих норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 у справі № 916/1991/19 та від 15.03.2023 у справі № 920/167/22.

27. Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.

28. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

29. У пункті 8.5 договору міститься домовленість сторін щодо відповідальності постачальника за часткову або повну відмову від поставки товару у вигляді сплати покупцю штрафу, розмір якого складає 25 % від ціни договору, і цей пункт договору не оспорений будь-якою із сторін, а тому у силу статті 204 ЦК України презюмується як належний до виконання сторонами.

30. Тому, як зазначено раніше, суди обох інстанцій погодилися з доводами позивача про те, що ним обґрунтовано заявлено до стягнення штрафу в сумі 1 465 500 грн, оскільки така домовленість сторін погоджена ними у пункті 8.5 договору.

31. Утім, вирішуючи питання щодо зменшення пені, суди попередніх інстанцій оцінили аргументи і докази сторін, врахували їх майновий стан, статус відповідача, ступінь виконання ним своїх зобов`язань, відсутність доказів про понесення позивачем збитків внаслідок порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах. Застосовуючи положення статей, якими передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій, суди, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази у сукупності, визначили, що такі обставини є достатніми для зменшення заявленого до стягнення позивачем штрафу.

32. У постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, Верховний Суд виснував про те, що, реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, установлених у кожній справі, і на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто суди повинні досліджувати конкретні обставини справи у контексті ступеню виконання договірних зобов`язань, майнового стану сторін тощо.

33. Утім наведені позивачем у касаційній скарзі постанови Верховного Суду прийняті за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто ці справи і справа, яка переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, а наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів. У такий спосіб доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у перелічених ним постановах Верховного Суду, відхиляються судовою колегією, оскільки висновки судів про наявність підстав для зменшення розміру штрафу у цій справі не суперечать таким висновкам суду касаційної інстанції.

34. Крім того, з висновків у названих скаржником справах стосовно підстав для зменшення розміру неустойки не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин у цих справах і застосувати у даній справі. Адже Верховний Суд у цих справах не робив висновків, які би певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду в питаннях зменшення розміру штрафу так, щоби лише один з варіантів реалізації розсуду суду можна було би вважати правильним.

35. Правові висновки Верховного Суду у справі № 908/1879/17 у частині стандарту доказування за своїм правозастосуванням є загальними, а аргументи скаржника щодо їх неврахування судами попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до його намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

36. Скаржник також наполягає на тому, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

37. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів відповідно до статті 86 ГПК України, їх якістю з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатністю для ухвалення рішення.

38. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (статті 73, 78 цього ж Кодексу).

39. Разом з тим згідно з приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19.

40. Згідно із частинами першою, другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

41. Водночас у силу приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

42. Зі змісту оскаржуваних рішень убачається, що суди дослідили сукупність доказів, наявних у матеріалах цієї справи, у тому числі звіт про фінансові результати ТОВ "Нафта Юкрейн" станом на 30.06.2022, врахували при цьому особливість договірних правовідносин, які виникли між сторонами.

43. Колегія суддів звертає увагу на те, що наведені скаржником доводи у цій частині фактично стосуються неухвалення судами судових рішень з урахуванням недопустимих доказів, а необхідності їх переоцінки, тобто зводяться до заперечення встановлених судами обставин та переоцінки доказів у справі, тоді як у силу положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

44. З огляду на викладене оскаржені у справі рішення і постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

46. Відповідно до частини першої статті 309 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

47. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2022 у справі № 916/1523/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя С. К. Могил

Суддя Л. І. Рогач