Ухвала

від 15.11.2022 по справі 260/800/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 листопада 2022 року

м. Київ

справа №260/800/21

адміністративне провадження № К/990/30307/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі №260/800/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліцарт Продукціон» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними, -

у с т а н о в и в :

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліцарт Продукціон» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №260/800/21 повернуто скаржнику, оскільки у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

26 серпня 2022 року Восьмим апеляційним адміністративним судом зареєстровано повторну апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року, яка подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 20 вересня 2022 року яка доставлена до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд».

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що апелянт знаходилось у стані простою, а його електронна пошта в умовах воєнного стану не працювала.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №260/800/21.

Вказана ухвала мотивована тим, що особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений суддею-доповідачем строк подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки апелянт жодними доказами не підтверджує факт перебування у стані простою та те, що його електронна адреса в умовах воєнного стану не працювала, тому відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись із указаною ухвалою суду апеляційної інстанції та вважаючи, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, податковий орган, при поданні апеляційної скарги не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям, а в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, обґрунтованого клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та не є такою, що пов`язана з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Та обставина, що апелянт звернувся з первинною апеляційною скаргою до суду своєчасно (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору), як вказав суд апеляційної інстанції, не може були поважною підставою пропуску ним строку на апеляційне оскарження при повторному поданні апеляційної скарги, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Отже, лише факт введення воєнного стану на території України, на переконання суду, не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, з урахуванням тієї обставини, що скаржник не забезпечує заходів правового режиму воєнного стану в Україні, вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.

Таким чином, з урахуванням правової позиції Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що за відсутності у контролюючого органу інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, а також враховуючи ту обставину, що зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені апелянтом для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними, а пропущений строк таким, що підлягає поновленню.

За результатом вищезазначеного, суд касаційної інстанції вважає, що Восьмий апеляційний адміністративний суд, визнавши за результатом оцінки доводів викладених у клопотанні про поновлення строку, надісланого на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №380/16903/21.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації контролюючим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Поряд з цим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Питання необхідності поновлення процесуального строку, у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної чи касаційної скарги без руху з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. При цьому, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного поновлення процесуального строку, продовження строку на усунення недоліків, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Таким чином, подана Головним управлінням ДПС у Закарпатській області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі №260/800/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліцарт Продукціон» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко