Ухвала

від 16.11.2022 по справі 808/1996/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 808/1996/18

адміністративне провадження № К/990/30468/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №808/1996/18 за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Офісу великих платників податків ДФС, Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №808/1996/18 у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2020 скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправними та скасовано прийняті Офісом великих платників податків ДФС податкові повідомлення-рішення №0001354714 від 05.03.2018; №0001364714 від 05.03.2018; №0001374714 від 05.03.2018; №0001384714 від 05.03.2018; №0001404714 від 05.03.2018.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2021 касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14.07.2021 у справі №808/1996/18 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» 29.11.2021 звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з контролюючого органу судових витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 34050,00 грн, за подання позову у розмірі 616700,00 грн та витрат на проведення економічної судової експертизи у розмірі 280280,00 грн.

Третій апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 01.02.2022 заяву Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» про ухвалення додаткової постанови задовольнив. Ухвалив стягнути зі Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600 м. Дніпро пр. Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ 43968079) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (69008 м. Запоріжжя Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 34050,00 грн, судові витрати за подання позову у розмірі 616700,00 грн, витрати на проведення економічної судової експертизи у розмірі 280280,00грн.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №808/1996/18.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Касаційну скаргу подано вчетверте, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 24.05.2022, від 25.05.2022, від 15.09.2022 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 132, 134, 139 КАС України, статті 15 Закону України від 25.02.1994 №4038-ХІІ «Про судову експертизу» в частині надання правової оцінки розміру витрат на проведення економічної судової експертизи та неспівмірності понесених витрат зі складністю справи, присуджених до відшкодування, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 15.04.2021 у справі №160/6899/20, від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 20.03.2018 у справі №754/6742/16-а, від 14.07.2021 у справі №522/3191/19, від 16.12.2020 у справі №824/647/19-а, від 30.10.2018 у справі №826/6667/16, від 14.07.2021 у справі №808/1849/18. Також скаржником вчинено посилання на постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 13.02.2019 у справі №756/2114/17, від 03.11.2020 у справі №810/3213/16, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 17.03.2020 у справі №520/8309/18, від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 13.02.2019 у справі №911/739/15, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 08.06.2022 у справі №2-591/11, від 21.08.2019 у справі №922/2821/18, від 22.03.2018 у справі №910/9111/17, від 14.01.2019 у справі №927/26/18, , від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, від 29.09.2021 у справі №753/14399/16-ц, від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, від 16.03.2021 у справі №910/18649/19, від 17.06.2021 у справі №826/8962/18.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Контролюючим органом не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.

Податковим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в чому висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги зводяться до цитування положень процесуального закону, який регулює стягнення судових витрат та витрат на проведення економічної судової експертизи, висловлення незгоди з наданням неправильної, як на думку скаржника, правової оцінки встановленим у цій справі обставинам у сукупності з наданими доказами та що не є тотожним застосуванню судами норм права без урахування висновків Верховного Суду та не може вважатися належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.

Формальні посилання контролюючого органу на порушення судами норм процесуального права не підміняють визначення підстав касаційного оскарження та не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано такі підстави касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Податковим органом не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередніх та не усуває встановлених недоліків.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022 у справі №808/1996/18 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва