Ухвала

від 16.11.2022 по справі 826/363/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 листопада 2022 року

Київ

справа № 826/363/14

адміністративне провадження № К/990/31645/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі №826/363/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2022 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - скаржник, Центральне МРУ ДПС).

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статей 328 і 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга). Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, скаржником не обґрунтовано, в чому він вбачає подібність правовідносин у наведеним ним справах з правовідносинами у справі, у якій подано касаційну скаргу.

При цьому подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Крім того, вказуючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі №21-737во10, скаржник лише в загальному цитує витяги з приведених постанов щодо обставин, які можуть свідчити про необґрунтованість податкової вигоди.

Водночас, формування таких висновків залежить від встановлених у кожній конкретній справі обставин у сукупності з наданими сторонами доказами. Скаржник у касаційній скарзі обмежився лише абстрактним посиланням на ухвалення приведених ним судових рішень у справах з подібними правовідносинами, що фактично полягає лише у загальних характеристиках предмета спору.

Колегія суддів зауважує, що висновки Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими і усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував, а Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 підтримала, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Посилання на неврахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 05.03.2020 у справі №826/17374/18, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 03.10.2019 у справі №818/3683/14, в яких містяться висновки щодо особливостей правового регулювання та документального оформлення постачання зернової продукції, приведені безвідносно до висновків суду апеляційної інстанції, які слугували підставою для задоволення позовних вимог в цій частині.

Так, у наведених судових рішеннях Верховний Суд вказував, що обсяги всього без виключення зерна підлягають декларуванню, відтак, належним доказом виконання договорів з поставки зерна є дані з Реєстру складських документів на зерно щодо наявності у відповідних контрагентів позивача зерна. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам сторін в цій частині, виходив з того, що факт прийняття зерна підтверджується долученими до матеріалів справи складськими квитанціями, листами від зернових складів. Підстав для витребування витягів з реєстру зернового складу не було, оскільки закінчився строк зберігання зазначеної інформації сплинув. Відомості ж з карток аналізу якості зерна підлягали внесенню до складських квитанцій. Зазначені докази суд апеляційної інстанції визнав належними, достатніми та такими, що підтверджують факт прийняття зерна на зберігання для ТОВ «Кернел-Трейд» від контрагентів-постачальників.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування того, в чому полягає невідповідність наведених вище висновків апеляційного суду висновкам Верховного Суду, викладеним у приведених скаржником постановах. Центральне МРУ ДПС вказує про ненадання позивачем договорів складського зберігання зерна, доказів переоформлення зерна від одного власника іншому, сертифікатів якості, карантинних сертифікатів тощо. Водночас, зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що про такі обставини відповідач не вказував ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі. Доказів протилежного скаржник до касаційної скарги не долучив.

При цьому частина друга статті 341 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Аналогічно, скаржником не наведено жодного обґрунтування в частині подібності правовідносин у цій справі з приведеними ним постановами Верховного Суду від 29.05.2020, №826/27811/15, від 30.07.2021 у справі №2а-13667/12/2670.

Фактично, у касаційній скарзі позивач висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку із наданими на їх підтвердження доказами і доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2022.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2022 у справі №826/363/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платника податків про скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон