Ухвала

від 14.11.2022 по справі 757/22453/20-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

14 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 757/22453/20-ц

провадження № 61-11009ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Є-КЕШ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алекскредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Миттєвого Кредитування», треті особи: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2022 року ТОВ «ФК «Гелексі» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року у вказаній справі.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду). Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20. Таке обґрунтування відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України щодо підстав касаційного оскарження.

Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 не є підставою для відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а може бути лише додатковим, оскільки висновки, сформульовані у вказаній постанові, стосуються загальних питань щодо ефективного захисту прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі.

Крім того, у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Зокрема, заявник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (статей 76-80, частини шостої статті 82 ЦПК України) у взаємному зв`язку з нормами КПК України. Крім того, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо перерахування позикодавцем суми позики на банківський/картковий рахунок, відкритий не на ім`я позичальника, але зазначений останнім при укладенні договору позики, та чи може бути така обставина підставою недійсності правочину.

Також, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Наведене свідчить, що касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог закону щодо форми та змісту.

За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України та відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи.

Враховуючи, що судом не встановлено підстав для залишення касаційної скарги без руху, відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, касаційна скарга містить посилання на підстави оскарження судових рішень, а саме на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Є-КЕШ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алекскредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Є Гроші», Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Миттєвого Кредитування», треті особи: Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», про захист прав споживачів, визнання недійсними договорів.

Витребувати з Печерського районного суду м. Києва матеріали зазначеної цивільної справи № 757/22453/20-ц.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний