Ухвала

від 14.11.2022 по справі 287/1317/21

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 287/1317/21

1-кс/287/177/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 про самовідвід у справі № 287/1317/21, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні судді Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62021000000000367 від 14.05.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

03.11.2022 року через канцелярію суду від судді ОСОБА_4 надійшла заява про самовідвід у справі № 287/1317/21, яка обґрунтована тим, що при підготовці вказаної справи до розгляду 03.11.2022 року з`ясувалося, що ОСОБА_5 , який має статус обвинуваченого у вказаному кримінальному провадженні відповідно до рішення 44 сесії VII скликання Олевської районної ради Житомирської області від 03.12.2019 року № 426 «Про затвердження списку присяжних Олевського районного суду Житомирської області» є присяжним Олевського районного суду Житомирської області. Зважаючи на вищевикладене, на думку судді ОСОБА_4 , та обставина, що особа, яка має статус обвинуваченого у вказаному кримінальному провадженні є присяжним Олевського районного суду Житомирської області та враховуючи можливість перебування з ОСОБА_5 в межах своїх посадових обов`язків, у складі колегії суду, зокрема по розгляду кримінальних справ, у стороннього спостерігача може скластися враження необ`єктивного розгляду цієї справи. Також, суддя ОСОБА_4 зазначив, що вище наведені обставини є підставою, яка перешкоджає умові, за якої у сторін кримінального провадження не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім, неупередженим судом та безсторонності судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву судді ОСОБА_4 про самовідвід у справі № 287/1317/21 передано судді ОСОБА_1 .

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечує, щодо задоволення поданого відводу.

Суддя ОСОБА_4 для дачі особистих пояснень до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви про відвід судді повідомлений належним чином, що стверджується матеріалами справи.

Від адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_6 надійшло клопотання з проханням розглядати заяву про відвід судді ОСОБА_4 без їх участі, з приводу рішення щодо відводу покладаються на розсуд суду.

Від адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_5 надійшла заява з проханням розглядати заяву про відвід судді ОСОБА_4 без їх участі, з приводу рішення щодо відводу покладаються на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви про відвід судді повідомлені належним чином, у встановленому законодавством порядку, що стверджується матеріалами справи. Причини неявки суду невідомі.

Від представника ДП "Олевське лісове господарство" ОСОБА_10 надійшла заява з проханням розглядати заяву про відвід судді ОСОБА_4 без його участі, з приводу рішення щодо відводу покладається на розсуд суду.

Відповідно до частини 3статті 81 КПК Українипри розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Водночаскримінальним процесуальним кодексом Українине передбачена обов`язкова участь учасників провадження при розгляді заяви про відвід. Тобто, неявка учасників судового провадження, які були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджають вирішенню питання про відвід.

Таким чином суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про самовідвід судді (в порядку ст. ст. 75, 80, 81 КПК України) за відсутності обвинуваченого.

Дослідивши заяву про самовідвід, а також надані матеріали, суд дійшов наступних висновків.

Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом, а суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 1-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства, а згідно ч. 1 ст.7Закону України«Про судоустрійі статуссуддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону, що також закріплено і в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК Українисуддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, перед розглядом справи (про який відомо, що він відбудеться, або це тільки передбачається) суддя утримується від будь-яких коментарів, що могли б, виходячи з розумної оцінки ситуації, якимось чином вплинути на хід цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи щодо певної особи чи питання (п. 2.4).

У § 125-127 рішення Європейського суду з прав людини від 06 жовтня 2011 року в справі «Агрокомплекс проти України», заява № 23465/03 суд повторює, що для визначення того, чи можна вважати суд «незалежним» у розумінні пункту 1 статті 6, слід звернути увагу, inter alia, на спосіб призначення його членів і строки їхніх повноважень, існування гарантій проти тиску ззовні та на питання, чи існують ознаки незалежності такого органу (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Фіндлей проти Сполученого Королівства» (Findlay v. the United Kingdom), від 25 лютого 1997 року, п. 73, Reports 1997-1).

Щодо питання «безсторонності» у розумінні пункту 1 статті 6, в усталеній практиці Суду чітко визначено, що стосовно цієї вимоги існують два критерії: суб`єктивний і об`єктивний. Передусім, суд має бути безстороннім з суб`єктивної точки зору, тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-яку особисту прихильність або упередженість чи зацікавленість. Якщо немає доказів протилежного, діє презумпція особистої безсторонності. По-друге, суд має також бути безстороннім з об`єктивної точки зору - тобто, забезпечувати достатні гарантії для виключення будь-якого обґрунтованого сумніву з цього приводу (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Кіїскінен проти Фінляндії» (Kiiskinen v. Finland), заява № 26323/95, ECHR 1999-V (витяги)). Зокрема, при застосуванні об`єктивного критерію необхідно визначити, чи існують, окрім поведінки самих суддів, безсумнівні факти, що можуть служити підставою для сумніву в їхній безсторонності (див. рішення у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. The yiherlands) [ВП], заяви № 39343/98 та інші, п. 191, ECHR 2003-VI).

При вирішенні питання щодо наявності у певній справі обґрунтованих підстав для сумніву у дотриманні цих вимог, позиція відповідної особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можна вважати такий сумнів об`єктивно обґрунтованим (див. зазначене рішення у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands), n. 194).

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням РСУ від 04.02.2016 № 1, роз`яснено, що суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства і виступає мірою реалізації завдань справедливого суду (ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013). При цьому, здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що «…сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії» (Ilie v. Romania), заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, суддя приходить до переконання, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти можливій упередженості судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (суддів), оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод). При цьому незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 , який має статус обвинуваченого у межах кримінального провадження № 62021000000000367 від 14.05.2021 року відповідно до рішення 44 сесії VII скликання Олевської районної ради Житомирської області від 03.12.2019 року № 426 «Про затвердження списку присяжних Олевського районного суду Житомирської області» є присяжним Олевського районного суду Житомирської області.

Враховуючи наведене, обставини, які були вказані суддею ОСОБА_4 з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, є такими, що виключають його участь в розгляді даного кримінального провадження з метою дотримання права осіб на справедливий суд, а тому заява про самовідвід судді є об`єктивно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст.75,80,81,82,372 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 про самовідвід у справі № 287/1317/21 - задовольнити.

Відвести суддю Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 від розгляду кримінального провадження № 62021000000000367 від 14.05.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Кримінальне провадження (справа № 287/1317/21) передати для визначення судді в порядку, передбаченомустаттею 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1