Рішення

від 17.11.2022 по справі 640/36278/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2022 року м. Київ № 640/36278/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Радонь»до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання протиправними дії та рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радонь» (022230, м. Київ, вул. Деснянська, 24Б, код ЄДР: 32527677) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) (01054, м. Київ, вул. Леонтовича, 6; код ЄДР: 37405284), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

1) визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 20 від 28.01.2020, укладеного з ТОВ «Радонь», та скасувати рішення про дострокове розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 20 від 28.01.2020, укладеного з ТОВ "Радонь", оформленого листом-повідомленням № 053-26065 від 12.10.2021;

2) визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 22 від 28.01.2020, укладеного з ТОВ "Радонь", та скасувати рішення про дострокове розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 22 від 28.01.2020, укладеного з ТОВ "Радонь", оформленого листом-повідомленням № 053-26064 від 12.10.2021.

3) визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 64 від 10.07.2020, укладеного з ТОВ "Радонь", та скасувати рішення про дострокове розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 64 від 10.07.2020, укладеного з ТОВ "Радонь", оформленого листом-повідомленням № 053-26063 від 12.10.2021.

Позиція заявника.

Позивач зазначає, що між товариством та Департаментом за результатом проведених конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування укладено договори про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва, зокрема:

- № 20 від 28 січня 2020 року (маршрут № 249 "ст.м. "Лівобережна" - залізнична платформа "Лівий берег") строком дії до 28 січня 2026 року;

- № 22 від 28 січня 2020 року (маршрут № 504 "вул. Милославська - ст. м. "Дарниця") строком дії до 28 січня 2026 року;

- № 64 від 10 липня 2020 року (маршрут № 498 "ст.м. "Лісова" -вул. Вершигори) строком дії до 10 липня 2026 року.

Позивач додає, що вказані договори були укладені між позивачем та відповідачем за результатами проведених конкурсів з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, які за своїм змістом є аналогічними, і відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 910/2175/18 є адміністративними, а тому усі спори щодо такого договору мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства (п.п. 30, 36, 40, 41, 42 Постанови).

Між тим, 12 жовтня 2021 року відповідач, як вважає позивач, вчинив протиправні дії та прийняв протиправні, на думку позивача, рішення, а саме: достроково в односторонньому порядку розірвав спірні договори, направивши позивачу рішення, які оформлені листами-повідомленнями про дострокове розірвання вказаних вище договорів з 17 жовтня 2021 року:

1. № 053-26065 (про розірвання договору № 20 від 28.01.2020, маршрут № 249),

2. № 053-26064 (про розірвання договору № 22 від 28.01.2020, маршрут № 504),

3. № 053-26063 (про розірвання договору № 64 від 10.07.2020, маршрут № 498).

Позивач вважає вчинені відповідачем дії з дострокового розірвання спірних договорів в односторонньому порядку та рішення, оформлені листами-повідомленнями, протиправними.

Позивач звертає увагу на те, що у листах-повідомленнях про розірвання договору зазначена підстава такого рішення - абз. 3 п/п. 2 п. 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою КМ України № 1081 від 03.12.2008.

Додає, що відповідно до абз. 3 пп. 2 п. 55 Порядку, організатор зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі:

підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів.

Позивач зазначає, що виходячи з аналізу змісту абз. 3 п/п. 2 п. 55 Порядку, законодавством не передбачено право організатора розірвати достроково договір в односторонньому порядку, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення Цивільного кодексу України, які регулюють порядок дострокового розірвання договору на загальних підставах.

Позивач наполягає, що відповідно до ст. 651 ЦК України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Позивач додає, що відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, на думку позивача, законодавством передбачено право сторони договору, у даному випадку відповідача, у випадку, передбаченому абз. 3 п/п. 2 п. 55 Порядку, на який посилається у своїх рішеннях відповідач, як на підставу своїх дій та рішень, достроково розірвати договір лише у судовому порядку. Одностороння відмова від договору з підстав абз. 3 п/п. 2 п. 55 Порядку не передбачена ні законодавством, ні умовами спірних договорів.

У зв`язку з цим, як вважає позивач, відповідач протиправно достроково розірвав укладені з позивачем договори в односторонньому порядку у позасудовий спосіб.

Позивач наполягає, що підстава, на яку посилається відповідач, а саме: на підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів, відсутня, оскільки такі факти, що мають юридичне значення, з метою дострокового розірвання договору мають встановлюватися судом.

Позивач також звертає увагу, що подана ним на конкурси інформація є достовірною, а доводи відповідача - безпідставними.

Так, як зазначено у позові, з листа-повідомлення від 12.10.2021 № 053-26065 про розірвання договору № 20 від 28.01.2020 вбачається, що підставою для розірвання договору в односторонньому порядку є посилання відповідача на лист Комунальної служби перевезень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.10.2021 № 053/03-3987, яким встановлено інформацію про подання позивачем недостовірних відомостей для участі в конкурсі з перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування міста Києва № 249, оголошеному у газеті «Хрещатик» від 29.11.2019 року № 77 (5269), розгляд яких відбувався 10.01.2020, зокрема, недостовірно вказано інформацію про пасажиромісткість в відомостях про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті.

Яка саме інформація, на думку відповідача, є недостовірною і чим така обставина підтверджується у листі-повідомленні, як зазначає позивач, не вказано та позивачу разом з оспорюваним рішенням не надана.

Позивач не погоджується з такою підставою, вважає її помилковою, та стверджує про те, що ТОВ «Радонь» подавало за зазначений конкурс достовірні відомості.

Так, як зазначено у позові, на адвокатський запит від 13.10.2021 № 1/Р відповідач надав копію листа, який став підставою для вчинення оспорюваних дій та прийнятого рішення, який не містить інформації, які саме відомості, по яким автобусам є недостовірними, у чому така недостовірність полягає та з яких первинних документів виходив відповідач, посилаючись на такий висновок.

Крім того, як зазначається у позові, з листа-повідомлення від 12.10.2021 № 053-26064 про розірвання договору № 22 від 28.01.2020 вбачається, що підставою для розірвання договору в односторонньому порядку є посилання відповідача на лист Комунальної служби перевезень від 11.10.2021 № 053/03-3987, яким встановлено інформацію про подання позивачем недостовірних відомостей для участі в конкурсі з перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 504, оголошеному у газеті «Хрещатик» від 29.11.2019 року № 77 (5269), розгляд яких відбувався 10.01.2020, зокрема недостовірно вказано інформацію про пасажиромісткість в відомостях про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті.

Позивач не погоджується з такою підставою, вважає її помилковою, та стверджує про те, що ТОВ «Радонь» подавало за зазначений конкурс достовірні відомості.

Так, як зазначає позивач, на адвокатський запит від 13.10.2021 № 1/Р відповідач надав копію листа, який став підставою для вчинення оспорюваних дій та прийнятого рішення, який не містить інформації, які саме відомості, по яким автобусам є недостовірними, у чому така недостовірність полягає та з яких документів виходив відповідач, посилаючись на такий висновок.

Крім того, як зазначає позивач, як вбачається з листа-повідомлення від 12.10.2021 № 053-26063 про розірвання договору № 64 від 10.07.2020, підставою для розірвання договору в односторонньому порядку є посилання Відповідача на лист Комунальної служби перевезень від 11.10.2021 № 053/03-3987, яким встановлено інформацію про подання позивачем недостовірних відомостей для участі в конкурсі з перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 498, оголошеному у газеті «Хрещатик» від 17.04.2020 року № 29 (5308), розгляд яких відбувався 29.05.2020, зокрема недостовірно вказано інформацію про пасажиромісткість в відомостях про автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті.

Позивач, знову-таки, не погоджується з такою підставою, вважає її помилковою, та стверджує про те, що ТОВ «Радонь» подавало за зазначений конкурс достовірні відомості.

Так, на адвокатський запит від 13.10.2021 № 1/Р відповідач надав копію листа, який став підставою для вчинення оспорюваних дій та прийнятого рішення, який не містить інформації, які саме відомості, по яким автобусам є недостовірними, у чому така недостовірність полягає та з яких документів виходив відповідач, посилаючись на такий висновок.

Таким чином, на думку позивача, відповідач порушив вимоги абз. 3 п/п. 2 п. 55 Порядку (вчинив дії та прийняв рішення без правової підстави, за відсутності встановленого судом юридичного факту подання позивачем на конкурс недостовірної інформації), ст. 651 ЦК України (протиправно розірвав договір в односторонньому порядку за відсутності такого права на односторонню відмову від договору), ч. 2 ст. 19 Конституції України (діяв не у спосіб і не в межах, передбачених законами).

Враховуючи викладене у позові, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

Відповідач, посилаючись на недоведеність порушення прав позивача, зазначає, що діяв в межах норм законодавства України та керувався своїм обов`язком забезпечення безпечних і якісних транспортних послуг населенню міста Києва. Позовні вимоги вважає безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено порушення його прав.

Крім того, посилаючись, зокрема, на Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою КМ України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункт 1 розпорядження КМДА від 22 травня 2013 року № 737 «Про здійснення функцій замовника (організатора) проведення конкурсів з визначення автомобільних перевізників», зазначає, що Департамент виконує функції замовника проведення конкурсів з визначення автомобільних перевізників у наведених вище відносинах.

Додає, що відповідно до п/п. 5.39 пункту 5 Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що затверджене розпорядженням КМДА від 19.11.2018 року № 2089 Департамент відповідно до покладених на нього завдань: укладає договори про організацію перевезень на автобусних маршрутах загального користування з автомобільними перевізниками - переможцями конкурсу на міських автобусних маршрутах загального користування та забезпечує контроль за виконанням умов договору, укладає договори про організацію надання транспортних послуг з перевезень міським електричним транспортом.

Визнає, що між товариством та Департаментом укладено договори про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування міста Києва: № 20 від 28.01.2020 (маршрут № 249 «ст.м «Лівобережна» - залізнична платформа «Лівий берег») строком дії до 28.01.2026; № 22 від 28.01.2020 (маршрут № 504 «вул. Милославська - ст. М «Дарниця») терміном дії до 28.01.2026; № 64 від 10.07.2020 (маршрут № 498 «ст.м «Лісова» - вул. Вершигори») строком дії до 10.07.2026.

Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до підпунктами 2.1.6, 2.2.5 пункту 2.1 розділу 2 Договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва, передбачено обов`язок організатора забезпечити дострокове розірвання договору з Перевізником у разі, крім іншого, підтвердження інформації про факт подання перевізником недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів.

Департамент у відзиві на позов зазначає, що листом від 11.10.2021 № 053/03-3987 Комунальної служби перевезень поінформовано заступника голови КМДА та директора Департаменту про встановлення та підтвердження фактів подання перевізниками-претендентами недостовірних відомостей для участі у конкурсах з перевезення пасажирів.

Згідно з абзацом 3 підпункту 2 пункту 55 Порядку, організатор зобов`язаний забезпечити дострокове розірвання договору з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів.

Це вся аргументація дій/рішень відповідача щодо одностороннього розірвання договору.

Тобто, відповідач процитував положення профільних НПА, але так і не зазначив - у чому полягає та як розкривається твердження про те, що під час конкурсу перевізником подано недостовірні відомості для участі у конкурсі з перевезення пасажирів, що стало підставою для розірвання договорів, та не навів логічного зв`язку між такими фактами та вчиненими відповідачем діями.

В обґрунтування своїх дій та рішень Департамент посилається на судові рішення у господарській справі № 910/8409/21 за позовом іншого суб`єкта ТОВ «Автосервіс». Це посилання не містить жодних висновків, як і логічного зв`язку - яким чином рішення у господарській справі спливає на оцінку рішень відповідача відносно позивача. Варто зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Відповідач також посилається на скарги громадян на невиконання позивачем умов договорів про організацію перевезень пасажирів, що, однак, не було підставою для прийняття оскаржуваних рішень/дій Департаменту.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді від 13.12.2021 позовну залишено без руху.

Ухвалою від 20.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного (письмового) провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання.

Ухвалою від 12.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об`єднання в одне провадження справ № 640/36278/21 та № 640/36601/21.

Встановлені судом обставини.

Так, між товариством та відповідачем (Департаментом) за результатом проведених конкурсів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування укладено договори про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва, зокрема:

- № 20 від 28 січня 2020 року (маршрут № 249 "ст.м. "Лівобережна" - залізнична платформа "Лівий берег");

- № 22 від 28 січня 2020 року (маршрут № 504 "вул. Милославська - ст. м. "Дарниця");

- № 64 від 10 липня 2020 року (маршрут № 498 "ст.м. "Лісова" - вул. Вершигори),

надалі разом - Договори.

Строк дії перших двох договорів, відповідно (початково), до 27.01.2021, третього - до 10.07.2021.

Надалі, сторонами були підписані додаткові угоди від 19.10.2020 до Договору № 20, Договору № 22, якими строк дії договорів був встановлений - до 28 січня 2026 року.

Крім того, відповідно додаткової угоди до Договору № 64 строк договору встановлено - до 10.07.2026.

Однак, як зазначено у вищезгаданих листах-повідомленнях від 12.10.2021 про розірвання договорів, відповідно до листів Комунальної служби перевезень від 11.10.2021 встановлено інформацію про факт подання товариством недостовірних відомостей для участі у конкурсі, розгляд яких відбувався 10.01.2020 (в останньому випадку - 29.05.2020), зокрема:

недостовірно вказано інформацію про пасажиромісткість в відомостях про автобуси, які будуть використовуватися на маршруті.

Відтак, заявлено про дострокове розірвання договорів з 17.10.2021 на підставі абзацу 3 п/п. 2 пункту 55 Порядку № 1081.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Перш за все, слід зазначити, що між сторонами відсутній спір щодо компетенції відповідача, яка не оспорюється та відповідає приписам профільних нормативно-правових актів, а тому підлягає правовій оцінці саме спірні дії/рішення відповідача щодо одночасного дострокового розірвання договорів в односторонньому порядку.

У свою чергу, виходячи із складу учасників договорів, характеру відносин, підстав укладання договорів, їх слід класифікувати як адміністративні договори (п. 16 ч. 1 ст. 4 КАС України».

Вимоги, які пред`являються до таких договорів встановлюються виходячи із: загальних вимог публічного права; спеціальних законодавчих вимог до адміністративних договорів; позагалузевих вимог з цивільного права.

Так, спірні відносини регулюються, крім іншого, Законом України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-ІП (далі - Закон № 2344-ІП).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону).

Статтею 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються:

перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник,

умови організації перевезень,

показники якості транспортного обслуговування населення,

термін роботи автомобільного перевізника,

зобов`язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під`їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів),

розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

У договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін.

Між тим, укладені договори були одночасно достроково та в односторонньому порядку розірвані відповідачем з тих підстав, що позивачем під час конкурсу недостовірно вказано інформацію про пасажиромісткість в відомостях про автобуси, які будуть використовуватися на маршруті, з посиланням на абзац 3 п/п. 2 п. 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який затверджено постановою КМ України від 3 грудня 2008 р. № 1081 («Порядок № 1081»), яким передбачено, що організатор зобов`язаний забезпечити (прим. - не розірвати, а саме забезпечити) дострокове розірвання договору (анулювання дозволу) з автомобільним перевізником - переможцем конкурсу у разі підтвердження інформації про факт подання перевізником-претендентом недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів.

Однак, як у повідомленні Департаменту про розірвання договорів, так і у повідомленні Комунальної служби перевезень від 11.10.2021, яке стало підставою для розірвання договорів, не наведено конкретних фактів невідповідностей конкурсної документації позивача фактичним обставинам, що зумовлює висновок про свавільність дій Департаменту по розірванню договорів.

Більш того, матеріали справи не містять жодних відомостей, що позивач залучався до з`ясування обставин, які стали підставою, висловленою загальними фразами, для розірвання договорів, або ж отримував попередження про їх неналежне виконання, що зумовлює висновок суду, що Департамент діяв також без дотримання права особи на участь у прийнятті рішення, що є одним із критеріїв оцінювання правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеного у п. 9 ч. 2 ст. КАС України .

Що стосується власне можливості розірвати договір в односторонньому поярку на підставі умов Договорів, слід повторитися, що статтею 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що у договір можуть бути включені інші питання за згодою сторін.

Так, відповідно до п/п. 2.1.6.1. вказаних договорів, які є аналогічними, до обов`язків Організатора (Департаменту) належить забезпечення дострокового розірвання договору з перевізником у разі: наявності фактів порушення ним умов даного Договору (не умов конкурсу).

Так, розірвання відбувається: (1) після невиконання надісланого Організатором попередження Перевізникові про недопущення порушення умов Договору, (2) підтвердження інформації про факт подання перевізником недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів.

Вказані умови Договорів не містять права Департаменту на одностороннє розірвання договорів.

Департамент у даному випадку має саме забезпечити їх розірвання, що відсилає до загальних положень цивільного законодавства з цих питань.

Між тим, повертаючись до власне умов Договорів, слід зазначити, що договорами передбачено кілька випадків одностороннього розірвання договору, зокрема:

п. 4.15 Договорів - у разі не усунення Перевізником у встановлений строк порушень умов Договору, зазначених в Акті та попередженні про недопущення порушень умов Договору;

п. 4.16 Договорів - у випадку, якщо за результатами проведеної перевірки Організатором буде виявлено, що Перевізник не обслуговує маршрут (перевезення здійснюють менше ніж 60% кількості транспортних засобів, визначених умовами Договору), Організатор має право розірвати Договір в односторонньому порядку, відповідно до п. 5.8. Договору;

п. 4.19. Договорів - у випадку невиконання або неналежного виконання Перевізником інвестиційних зобов`язань, передбачених розділом 3 Договору, Організатор має право розірвати Договір в односторонньому порядку відповідно до п. 5.17. Договору (такий пункт відсутній у договорах);

п/п. 5.8.1. Договорів - якщо Перевізник у визначений в Договорі строк не розпочав виконання перевезень на маршруті, Організатор протягом десяти робочих днів надсилає Перевізникові попередження. Якщо протягом десяти робочих днів з дати отримання такого попередження перевізник не розпочав виконання перевезень, організатор має право розірвати Договір в односторонньому порядку, надіславши Перевізнику повідомлення про розірвання договору із зазначенням дати розірвання Договору;

п. 5.11. Договорів - у випадку не підписання Перевізником додаткового договору, який повинен бути підписаний Сторонами в зв`язку зі змінами законодавства, яке регулює правовідносини Перевізника та Організатора.

Між тим, відповідно до умов п. 5.3. Договорів, договори вони можуть бути розірвані достроково за взаємною згодою сторін шляхом оформлення Сторонами відповідної Додаткової угоди.

Договори також містить п. 5.4. наступного змісту: дія Договору припиняється без попереднього повідомлення у разі: закінчення строку, на який ного було укладено, банкрутства Перевізника, його ліквідації, як суб`єкта підприємницької діяльності, анулювання або не подовження терміну дії відповідної ліцензії, з дати отримання Організатором документів, які підтверджують настання відповідних юридичних фактів, а також в інших випадках та в порядку, передбачених законодавством України та цим Договором.

Однак, цей пункт не містить прямих та беззастережних приписів відносно його застосування до випадків та обставин спірних відносин, а отже, враховуючи необхідність дотримання принципу правової визначеності, не можуть бути застосовані до спірних відносин.

У той же час, відповідно до п. 5.5. Договорів, сторони домовились, що Організатор та Перевізник мають право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку, у випадках і в порядку, передбачених цим Договором і законодавством України.

Відповідно до п. 5.6. підставою для розірвання Договору Організатором в односторонньому порядку є невиконання надісланого Організатором попередження Перевізнику про недопущення порушення умов Договору, зафіксоване Актом, відмови Перевізника від подальшого обслуговування маршруту, визначеному п. 1.1., що, однак, не застосовно до даного випадку внаслідок відмінності зазначених обставин з обставинами взаємовідносин сторін у справі.

При цьому, у разі розірвання Договору за п. 5.6. цього Договору, Організатор не менше ніж за 30 календарних днів до дати його розірвання надсилає Перевізнику повідомлення про розірвання Договору разом з примірником Акту, в якому зафіксовано факт не усунення Перевізником раніше виявленого порушення умов договору.

Підсумовуючи аналіз умов Договорів на предмет наявності у Департаменту права на одностороннє розірвання договорів, слід дійти висновку про відсутність в Договорах умов щодо наявності такого права у разі «підтвердження інформації про факт подання перевізником недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів».

У цьому випадку Департамент має забезпечити їх розірвання за загальними правилами цивільного законодавства, а не в односторонньому порядку, що у свою чергу додатково свідчить про свавільність, а відтак, і про протиправність дій Департаменту по односторонньому розірванню Договорів.

Водночас, суд, знову-таки, не може обійти поза увагою ту обставину, що навіть у вищезгаданих листах-повідомленнях від 12.10.2021 про розірвання договорів та листах Комунальної служби перевезень від 11.10.2021 не наведено жодних конкретних обставин про факти подання товариством недостовірних відомостей для участі у конкурсі, що вказує на те, що спірні рішення у формі наведених вище повідомлень, крім того, що є свавільними, є одночасно і необґрунтованими, не відповідають критерію оцінки щодо обґрунтованості дій та рішень СВП, визначеному п. 3 ч. 2 с. 2 КАС України, що також є підставою для висновку про протиправність розірвання Договорів.

Що ж стосується приписів ЦК України які застосовуються до спірних відносин у частині, що не врегульована в межах «публічної адміністрації», суд, відносно можливості одностороннього розірвання договорів, відмови від правочину, вважає за необхідне нагади власне умови п. 5.3. Договорів, відповідно до яких вони (Договори) можуть бути розірвані достроково за взаємною згодою сторін шляхом оформлення Сторонами відповідної Додаткової угоди.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України «Недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання» одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1. ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Ну і власне положеннями ст. 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відтак, одностороння поведінка Департаменту в умовах реалізації вже укладеного адміністративного договору може бути обумовлена лише випадками, передбаченими Законом, Договором.

У даному випадку, ані умовами Договорів, ані Законом України «Про автомобільний транспорт» не встановлено право органу влади діяти в односторонньому порядку (розривати договори) з підстав «підтвердження інформації про факт подання перевізником недостовірних відомостей для участі у конкурсі з перевезення пасажирів».

При цьому, як вже неодноразово зазначалося, Департамент навіть під час розгляду справи не навів документально підтверджених конкретних відомостей подання такої «недостовірної» інформації під час проведення конкурсу (щодо пасажиромісткості).

Як вже зазначалося, як Департамент, так і Комунальна служба перевезень посилаються на загальні фрази, не обтяжені конкретизацією, що знову-таки вказує на свавільність дій Департаменту щодо розірвання договорів.

Що ж стосується оцінки дій Департаменту з точки зору відповідності його дій критерію «належного урядування», слід додати, що перед укладанням договорів проводились конкурси, проведення яких, відповідно, зумовлює необхідність проведення Організатором (відповідачем) перевірки відповідності заявника оголошеним кваліфікаційним вимогам.

Так, відповідно до положень ст. 45 Закону України «Про автомобільний транспорт» до участі в конкурсі не допускаються автомобільні перевізники, які, зокрема: подали документи, що містять недостовірну інформацію.

Тобто, перевірка встановленим вимогам здійснюється ще на стадії допуску до конкурсу, а не згодом, через кілька років, що має місце у даному випадку.

Закон не містить приписів відносно того, що договір достроково може бути розірваний в односторонньому порядку, якщо організатор через кілька років виявить якусь невідповідність перевізника умовам конкурсу.

Таким чином, оскільки відповідач допустив позивача до конкурсу, перевіривши таким чином його спроможність виконувати перевезення, відповідність кваліфікаційним вимогам, визнав його переможцем, то презюмується, що позивач відповідав встановленим вимогам на час проведення конкурсу, що у свою чергу спростовує доводи відповідача про зворотне.

У даному випадку, як вже зазначалося, у повідомленнях про розірвання договору йдеться про те, що позивачем під час конкурсу недостовірно вказано інформацію про пасажиромісткість в відомостях про автобуси, які будуть використовуватися на маршруті, у зв`язку з чим в односторонньому порядку достроково розірвані договори.

Однак, слід зазначити, що у повідомленні Комунальної служби перевезень від 11.10.2021, яке стало підставою для розірвання договорів, зазначається про аналіз «ще частині документів, поданих перевізниками для участі в конкурсах, що проводились в період з 2014 - 2021 рік».

Відносно позивача не наведено будь-якої конкретизації, як-то - відсутнє посилання на документи конкурсу та недостовірні відомості в них, можливі акти поточних перевірок щодо пасажиромісткості та щодо її відповідності первинно заявленій, взагалі відсутня будь-яка інформація про відмінність заявлених послуг від фактичної спроможності перевізника.

У разі ж здійснення Департаментом неналежного контролю за якістю документів та щодо відповідності заявлених в них обставин об`єктивній реальності, неврахування можливої невідповідності заявників кваліфікаційним вимогам, у разі якщо конкурс проведено та такого заявника визнано переможцем, такий переможець не може відповідати за недоліки в діяльності органу місцевої влади, нести тягар наслідків низької кваліфікації Організатора, його некомпетентності, тим більше - із спливом майже 1 року та 10 місяців від дати конкурсу. Зворотне свідчить про порушення принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Такий підхід є усталеним у судовій практиці, зокрема, в рішеннях ЄСПЛ від 24.06.2003 в справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та від 20.10.2011 в справі «Рисовський проти України» відносно принципів застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, йдеться, зокрема, про необхідність додержання принципу належного врядування при втручанні держави в право особи на мирне володіння своїм майном (у даному випадку - вигод, пов`язаних із виконанням Договорів).

Так, у п.71 рішення у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що потреба виправити допущену в минулому помилку не повинна непропорційним чином утручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу, що застосовно і до даного випадку.

Ризик будь-якої помилки держоргану має покладатися на саму державу, що застосовно і до органів місцевого самоврядування, які здійснюють владні повноваження на місцевому рівні, а їх можливі помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Однак, власне, у даному випадку Департаментом в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України взагалі не доведено вчинення позивачем протиправних дій у зв`язку з проведенням конкурсу.

Розірвання договору в односторонньому порядку згодом, після його укладання з підстав, які начебто виникли до його укладання, взагалі не охоплюється правомочностями Організатора («Департаменту»), визначеними Законом України «Про автомобільний транспорт», суперечать цьому Закону, що у свою чергу зумовлює висновок суду про відсутність правових підстав для застосування Департаментом абзацу третій п/п. 2 п. 55 Порядку № 1081 до цих чи подібних відносин, оскільки вказані положення не відповідають вимогам Закону, за нормами якого всі недоліки претендента на участь у конкурсі з`ясовуються на стадії конкурсу, а не після, та претендент, який не відповідає встановленій кваліфікації - усувається на стадії проведення конкурсу, а не згодом, висновок щодо чого узгоджується та охоплюється гарантіями забезпечення «правової визначеності» та «якості закону».

Що ж стосується посилань відповідача на скарги громадян, які надходили, як стверджує відповідач, вже після укладення Договорів, на що звертає увагу Департамент як на підставу для висновку про неналежне виконання позивачем умов договорів про організацію перевезень пасажирів, слід повторитися, що вказані обставини не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень/дій Департаменту, а є підставою згідно п. 4.6 Договорів для проведення перевірки та, за умови підтвердження факту порушень у поточній діяльності, - надіслання попередження про усунення порушень, а разі його невиконання (не усунення порушень) - аж потім вирішення питання про розірвання договору. Між тим, вказаних дій відповідачем не вчинялося. При цьому, щодо застосування при виконанні Договорів такого інституту як здійснення Департаментом контрольних функцій владного органу, «проведення перевірок», слід зазначити, що такого роду положення непритаманні для адміністративних договорів, а є окремою функцією відповідних владних органів, яка виконується на підставі Закону, а не Договору, що випливає з положень ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відтак, проаналізувавши вищенаведене у сукупності, дослідивши та оцінивши наявні докази за внутрішнім переконанням, керуючись вищезгаданими положеннями норм профільного законодавства, суд приходить до висновку про свавільне, протиправне розірвання відповідачем вищезгаданих договорів. Водночас, в силу ч. 1 ст. 629 КАС України, яка застосовна і до адміністративних договорів, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а відтак, суд приходить до висновку про визнання протиправним розірвання Департаментом договорів достроково та в односторонньому порядку, визнання протиправними рішень про їх розірвання, які оформлені у формі листів-повідомлень, із зазначенням, що набрання рішенням суду законної сили зумовлює продовження дії обов`язку їх виконання сторонами на період дії цих Договорів з відновленням їх дії з моменту розірвання, чим забезпечується виконання завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту порушеного права (ч. 1 ст. 2 КАС України) та реалізується судом в порядку ч. 2 ст. 9 КАС України (щодо права суду вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту порушеного права) із застосуванням правил п. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України (щодо права суду визначити порядок виконання рішення суду).

Підсумовуючи, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі, оскільки відповідач не довів законності та обґрунтованості своїх дій та рішень, які оформлені у формі вищезгаданих повідомлень про розірвання договорів.

В силу ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Радонь» (022230, м. Київ, вул. Деснянська, 24Б, код ЄДР: 32527677) задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДР: 37405284) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 20 від 28.01.2020, укладеного з ТОВ «Радонь», та скасувати рішення про дострокове розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 20 від 28.01.2020, укладеного з ТОВ "Радонь", яке оформлено у формі листа-повідомлення № 053-26065 від 12.10.2021, що зумовлює продовження дії обов`язку його виконання сторонами на період дії цього договору (до 28 січня 2026 року) з відновленням дії цього договору та наданих дозволів з моменту розірвання цього договору.

Визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 22 від 28.01.2020, укладеного з ТОВ "Радонь", та скасувати рішення про дострокове розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 22 від 28.01.2020, укладеного з ТОВ "Радонь", яке оформлено у формі листа-повідомлення № 053-26064 від 12.10.2021, що зумовлює продовження дії обов`язку його виконання сторонами на період дії цього договору (до 28 січня 2026 року) з відновленням дії цього договору та наданих дозволів з моменту розірвання цього договору.

Визнати протиправними дії Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 64 від 10.07.2020, укладеного з ТОВ "Радонь", та скасувати рішення про дострокове розірвання договору про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва № 64 від 10.07.2020, укладеного з ТОВ "Радонь", яке оформлено у формі листа-повідомлення № 053-26063 від 12.10.2021, що зумовлює продовження дії обов`язку його виконання сторонами на період дії цього договору (до 10.07.2026) з відновленням дії цього договору та наданих дозволів з моменту розірвання цього договору.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радонь» (022230, м. Київ, вул. Деснянська, 24Б, код ЄДР: 32527677) за рахунок асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДР: 37405284; 01054, м. Київ, вул. Леонтовича, 6) 6 810,00 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за пл. дор. № 135 від 08.12.2021.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 111 "Перехідні положення").

Суддя О.А. Кармазін