Рішення

від 09.11.2022 по справі 910/7826/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.11.2022Справа № 910/7826/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІСОВИЙ РЕГІОН"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АСПЕКТЕНЕРГО"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІСОВИЙ РЕГІОН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АСПЕКТЕНЕРГО" про зобов`язання вчинити дії по наданню Додатків (Специфікацій) та товаросупровідних документів на поставлену лісопродукцію за договором поставки №01/08/18 від 01.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Аспектенерго» (як продавцем) не було надано разом з партіями відвантаженого Товару за Договором оригіналів Додатків (Специфікацій), товаросупровідних документів (карантинних сертифікатів, податкових накладних, актів прийому-передачі, товарних накладних), що, за твердженням позивача, унеможливило виконання ним своїх обов`язків (як покупця) за Договором з проведення повного розрахунку за поставлений Товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Станом на 29.06.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява (з посиланням на вимоги ухвали суду від 24.05.2021).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 02.08.2021.

13.07.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІСОВИЙ РЕГІОН" надійшло клопотання, в якому представник позивача просить суд провести судове засідання у справі №910/7826/21, призначене на 02.08.2021, в режимі відеоконференції в Господарському суді Полтавської області.

28.07.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АСПЕКТЕНЕРГО" надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

30.07.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АСПЕКТЕНЕРГО" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 у задоволенні клопотання представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІСОВИЙ РЕГІОН" про участь у судовому засіданні з розгляду справи №910/7826/21, призначеному на 02.08.2021, в режимі відеоконференції в Господарському суді Полтавської області відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 08.09.2021.

19.08.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АСПЕКТЕНЕРГО" надійшло клопотання про витребування доказів.

19.08.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АСПЕКТЕНЕРГО" надійшов відзив на позовну заяву.

02.09.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІСОВИЙ РЕГІОН" надійшла заява про зміну предмету позову, яка прийнята судом до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 відкладено підготовче засідання у даній справі на 18.10.2021.

14.09.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІСОВИЙ РЕГІОН" надійшла заява про направлення відзиву на адресу позивача.

17.09.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІСОВИЙ РЕГІОН" надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

04.10.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІСОВИЙ РЕГІОН" надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 18.10.2021 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 24.11.2021.

05.11.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІСОВИЙ РЕГІОН" надійшла заява про направлення відзиву на адресу позивача.

12.11.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АСПЕКТЕНЕРГО" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 24.11.2021 судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 20.12.2021.

20.12.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АСПЕКТЕНЕРГО" надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

20.12.2021 до Господарського суду міста Києва від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІСОВИЙ РЕГІОН" надійшли пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначено на 16.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 повідомлено учасників справи, що призначене на 16.02.2022 судове засідання не відбудеться у зв`язку із направленням судді Приходько І.В. на навчання згідно з Календарним планом Національної школи суддів України, судове засідання призначено на 23.02.2022.

У судовому засіданні 23.02.2022 розгляд по поданій справі було відкладено на 28.03.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2022 учасників справи було повідомлено, що судове засідання, призначене на 28.03.2022, не відбулось у зв`язку з введенням на території України режиму воєнного стану, а також у зв`язку з існуванням загрози життю та здоров`ю людей.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 призначено судове засідання на 21.09.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 розгляд справи призначено на 09.11.2022.

Представники сторін у судове засідання 09.11.2022 не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Разом з цим, судом враховано, що матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи за відсутності повноваженого представника. Окремо суд враховує, що обидві сторони реалізували власні права під час розгляду справи, шляхом подання відповідних процесуальних документів та доказів, внаслідок чого справа може бути розглянута по суті.

Частиною першою статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІСОВИЙ РЕГІОН" (покупець, позивач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АСПЕКТЕНЕРГО" (продавець, відповідач) було укладено Договір № 01/08/18 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити лісопродукцію (товар), найменування, ціна, кількість, якісні показники і терміни поставки якого визначені у Додатках (специфікаціях).

Відповідно до п.3.1. загальна кількість товару, що поставляється продавцем, складається з суми усіх кількостей товару, зазначених у Додатках (специфікаціях) до даного Договору.

Загальна сума Договору складається з суми усіх Додатках (специфікаціях), які є невід`ємними частинами цього Договору. Умови оплати зазначаються Додатках (специфікаціях), які є невід`ємними частинами цього Договору (пункти 4.1., 4.4. Договору).

Згідно з п. 5.1. поставка товару проводиться партіями в асортименті, кількості, по цінам, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в Додатках (специфікаціях) до даного Договору. Під партією Товару Сторони приймають різну кількість Товару однорідного по своїм якісним показникам, який супроводжується одним документом про якість і/або одним товаросупроводжуючим документом.

Умови поставки узгоджуються окремо в кожному Додатку (Специфікації) з урахуванням умов і застережень, які містяться в даному Договорі (п.5.2. Договору).

Відповідно до п. 5.5. Договору по кожній партії Товару Продавець спрямовує Покупцеві наступні товаросупровідні документи: карантинний сертифікат, податкову накладну, акт прийому-передачі, товарну накладну

Допускається передача перерахованих вище документів факсимільним зв`язком з подальшим наданням оригіналів (нарочним або поштою).

Покупець зобов`язаний протягом 10 днів з моменту отримання повернути Продавцю к оформлений Акт прийому-передачі Товару та Товарну накладну. У разі неповернення Акту прийому- передачі Товару та Товарної накладної Продавцю та/або ненаданні заперечень по Акту та Накладній у встановлений для оформлення строк, Акт прийому-передачі Товару та Товарна накладна вважаються оформленими з боку Покупця (п.5.5.1. Договору).

Спір у справі між сторонами виник у зв`язку із твердженням позивача про те, що ТОВ «Аспектенерго», як продавцем, не було надано разом з партіями відвантаженого Товару за Договором оригіналів Додатків (Специфікацій), товаросупровідних документів (карантинних сертифікатів, податкових накладних, актів прийому-передачі, товарних накладних), що, за твердженням позивача, унеможливило виконання своїх обов`язків покупцем по Договору з проведення повного розрахунку за поставлений Товар.

Отже, позивач звернувся з позовом до суду, в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просить:

- визнати неправомірними (протиправними) дії ТОВ «Аспектенерго» щодо поставки товару за Договором без узгоджених Додатків (специфікацій) та без товаросупровідних документів щодо їх поставки в період з червня 2019 року по лютий 2020 року;

- зобов`язати ТОВ «Аспектенерго» вчинити дії по наданню ТОВ "ЛІСОВИЙ РЕГІОН" нарочно або поштою Додатків (специфікацій) поставки партій товару по Договору та товаросупровідних документів на поставку товару за період з червня 2019 року по лютий 2020 року, які підтверджують поставку товару на суму 11 914 022,97 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що Специфікації до Договору, Акти прийому-передачі та видаткові накладні по кожній поставці, а всього на загальну суму 11 795 022,97 грн. передавалися позивачу (особисто або направлялися поштою). При цьому частину Специфікацій до Договору, Актів прийому-передачі та видаткових накладних позивач не тільки отримав, а й підписав та повернув на адресу відповідача. На підтвердження власних доводів відповідач додав до відзиву на позов копії окремих Специфікацій до Договору, Актів прийому-передачі та видаткових накладних на суму 2 301 041,29 грн. Крім того, в якості підтвердження факту поставки товару з усіма необхідними документами, відповідач послався на те, що позивачем були віднесені витрати з оспорюваних господарських операцій до податкового кредиту.

Окремо відповідач зазначив, що лісопродукція, що поставлялася в рамках Договору, закупалася ним безпосередньо в лісових господарствах (у фізичних-осіб підприємців) які і здійснювали оформлення карантинних Сертифікатів. В подальшому позивач поставляв дану продукцію кінцевим споживачам. За доводами відповідача, перший постачальник Товару, при оформленні сертифікату вказував кінцевого споживача (отримувача) лісопродукції. Оскільки всі перевезення товару здійснювалися транспортом позивача, карантинний Сертифікат (перший оригінальний примірник) разом із пакетом товаросупровідних документів завжди слідував разом з Товаром і був фізично відсутній як у відповідача, так і у позивача. Але відповідач убезпечував в рамках виконання умов договору наявність цього Сертифікату.

Таким чином, відповідач стверджує, що належним чином виконав всі свої зобов`язання за Договором щодо надання відповідних документів, а тому позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакцій, чинній на момент звернення позивача до суду, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

В цій частині суд зазначає, що вимога щодо зобов`язання відповідача надати додатки (специфікації) та товаросупровідні документи, що передбачені Договором поставки, не може бути предметом позову, оскільки визначений позивачем перелік документів є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (в цій справі - лісопродукції). Тобто така документація є лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором, а надання чи ненадання окремих документів при фактичні передачі товару (яка само по собі не оспорюється позивачем) не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань, в тому числі істотних умов договору.

Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов`язок оформлення та надання тих документів, які виступають доказами у справі. Так, акти приймання-передачі товару та специфікації підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Суд зазначає, що заявлені позивачем у цій справі вимоги про зобов`язання відповідача щодо надання Додатків (специфікацій) поставки партій товару по Договору та товаросупровідних документів на поставку товару за період з червня 2019 року по лютий 2020 року, які підтверджують поставку товару на суму 11 914 022,97 грн., не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 по справі №905/1926/16.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Отже, окреме зобов`язання щодо надання товаросупровідної документації не може бути предметом позову, оскільки такі документи є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору; обсягу переданого предмету договору. Тобто такі документи є лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором, а примусове надання таких документів не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань.

У той же час, суд зауважує про те, що вимога позивача в частині зобов`язання відповідача надати документацію щодо поставки товару у період з червня 2019 року по лютий місяць 2020 року не є достатньо визначеною, оскільки не містить чіткої конкретики щодо вичерпного переліку витребуваної позивачем документації (зважаючи на існування значної кількості документації, що вже фактично підписана обома сторонами у заявлений період), тоді як приписами п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" передбачено, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно.

Крім того, суд зазначає, що основним принципом цивільних відносин є те, що вони засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).

Пункт 3 частини 1 статті 3 ЦК України визначає серед загальних засад цивільного законодавства свободу договору.

Вказаній нормі кореспондують норми частини 1 статті 627 цього кодексу, згідно з якою відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини 2 статті 11 та частини 1 статті 509 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, статті 629 ЦК України).

В цій частині суд також зауважує, що заявлені позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати відповідну товаросупровідну документацію, фактично дублюють приписи пункту 5.5. Договору, який, у свою чергу, і так є обов`язковим для сторін в силу імперативних приписів ст.629 ЦК України. Такі обставини є окремою підставою для висновку про те, що позивачем у цій частині було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 916/998/18).

Приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України передбачено право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів відповідачем у справі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2022.

Суддя І.В. Приходько