Рішення

від 17.11.2022 по справі 917/765/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2022 Справа № 917/765/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Михатило А.В., розглянувши справу № 917/765/22

за позовною заявою Полтавського обласного центру зайнятості (вул. Сінна, 45, м. Полтава, 36000) в особі Зіньківської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості, вул. Воздвиженська, 49, м. Зіньків, Полтавська область, 38100

до відповідача Опішнянської селищної ради, вул. Перемоги, 3, смт. Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, 38164

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Держпраці у Полтавській області, вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014,

про стягнення 3 084,74 грн,

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

21.07.2022 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Полтавського обласного центру зайнятості в особі Зіньківської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості до відповідача Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області про стягнення 17 627,12 грн допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 (вх. № 837/22).

В прохальній частині позовної заяви позивач також просив стягнути на його користь судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем через внесення уповноваженою особою (начальником відділу з питань юридичного забезпечення та проектно-інвестиційної діяльності) Опішнянської селищної ради невірного запису в трудовій книжці ОСОБА_1 щодо дати її звільнення, відбулось незаконне призначення та виплата допомоги по безробіттю вказаному громадянину у період з 25.03.2019 року по 12.06.2019 року, чим завдано шкоди Фонду загальнообов`язкового державного страхування на випадок безробіття, розмір якої становить 17 627,12 грн (відповідно до довідки Полтавського обласного центру зайнятості вих. № 16/10/9437-19 від 05.12.2019 року). В позовній заяві позивач посилається на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 26.11.2021 року у справі №530/1636/19 (№ провадження 2/530/1821) та на постанову Полтавського апеляційного суду від 24.03.2022 року у справі №530/1636/19 (№ провадження 22-ц/814/555/22).

Разом із позовною заявою позивачем було клопотання про витребування в Управління Держапраці в Полтавській області документів відносно проведеної перевірки додержання законодавства про працю, зокрема, з питання внесення до трудової книжки ОСОБА_1 посадовою особою Опішнянської селищної ради помилкової дати звільнення. Як стверджує позивач, дані документи підтвердять факт вини щодо допущення помилки при внесенні запису посадовою особою Опішнянської селищної ради до трудової книжки дати звільнення ОСОБА_1 .

Ухвалою від 25.07.2022 року суд залишив позовну заяву Полтавського обласного центру зайнятості в особі Зіньківської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості без руху та надав позивачу строк 5 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

Направлення позивачеві в паперовому вигляді копії ухвали суду від 25.07.2022 року у строк, передбачений ст. 242 ГПК України, не відбулось у зв`язку з відсутністю окремих номіналів поштових марок та тимчасовим припиненням господарським судом Полтавської області відправлення поштової кореспонденції у паперовому вигляді, про що відповідальними працівниками суду складено відповідні акти від 26.07.2022 року (а. с. 55).

Копія ухвали від 25.07.2022 року була вручена представникові позивача ОСОБА_2 під розписку 18.08.2022 року.

24.08.2022 року засобами поштового зав`язку до суду від позивача надійшов лист (вих. №16/16/1575-22 від 19.08.2022 р.), відповідно до якого, позивачем надано суду: відомості, що заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалися, а також надано доказ сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн (оригінал платіжного доручення №5468 від 18.07.2022 року) (а. с. 57, 58).

Ухвалою від 30.08.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1038/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст. 167, 184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Залучив до участі у справі Управління Держпраці у Полтавській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Встановив третій особі строк для подання пояснень щодо позову з урахуванням вимог ст. 168 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали. Задовольнив клопотання позивача про витребування доказів. Витребував в Управління Держпраці у Полтавській області належним чином засвідчені копії документів відносно проведеної перевірки додержання законодавства про працю, зокрема, з питання внесення до трудової книжки ОСОБА_1 посадовою особою Опішнянської селищної ради помилкової дати звільнення - 01.03.2019 року замість вірної - 30.03.2019 року.

Направлення сторонам в паперовому вигляді ухвали суду від 30.08.2022 року відбулось поза межами строку, передбаченого ст. 242 ГПК України, у зв`язку з відсутністю окремих номіналів поштових марок та тимчасовим припиненням господарським судом Полтавської області відправлення поштової кореспонденції у паперовому вигляді, про що відповідальними працівниками суду складено відповідний акт від 31.08.2022 року.

Копії ухвали від 30.08.2022 року були направлені на офіційні електронні адреси позивача та третьої особи (а. с. 65).

Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 14.10.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням, наявним в матеріалах справи.

07.09.2022 року на адресу суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали суду від 30.08.2022 року, відповідно до якого третьою особою було надано належним чином засвідчені копії витребуваних документів (вх. № 6227, а. с. 66- 87).

20.09.2022 року на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення (вх. № 6707), в яких зазначено наступне: на підставі заяви громадянки ОСОБА_1 щодо оцінки діям виконкому Опішнянської селищної ради на предмет відповідності вимог чинного трудового законодавства, посадову особу Управління було зобов`язано провести захід державного контролю щодо відповідності вимогам законодавства про працю у діяльності Опішнянської селищної ради. При здійсненні інспекційного відвідування було встановлено порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993 року (запис про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 була внесена 01.03.2019 року, а не в день звільнення 30.03.2019 року. В графі «дата звільнення» поставлена дата 01.03.2019 року, при тому, що працівниця звільнена 30.03.2019 року (порушено п.2.4 глави 2 Інструкції № 58)) Також, як свідчить особова картка типової форми №П-2 ОСОБА_1 , запис про звільнення її з роботи взагалі не внесений до особової картки, відповідно, працівниця не ознайомлена під підпис із записом про звільнення. Підпис працівниці про отримання нею трудової книжки у особовій картці відсутній, при цьому в книзі обліку підпис в наявності (порушення п. 2.5 глави 2, п. 7.1 глави 7 Інструкції № 58. За письмовими поясненнями начальника відділу з питань юридичного забезпечення та проектно-інвестиційної діяльності Опішнянської селищної ради Гармаш І. О., з моменту внесення невірного запису до трудової книжки до моменту проведення інспекційного відвідування виправлення до трудової книжки працівниці не внесено, жодних дій для виправлення допущеної помилки не вживалося (п. 2.6 глави 2 Інструкції № 58). У зв`язку з наявними порушеннями, головним державним інспектором Опішнянській селищній раді в особі голови Опішнянської селищної ради було винесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ4380/156/АВ/П від 05.07.2019 року. Також, посадовій особі - начальника відділу з питань юридичного забезпечення та проектно-інвестиційної діяльності Опішнянської селищної ради Гармаш І. О. винесено протокол про адміністративне правопорушення №ПЛ4380/156/АВ/П/ПТ від 05.07.2019 року. Постановою Зіньківського районного суду Полтавської області від 30.07.2019 року по справі № 530/937/19 ОСОБА_3 визнано винною в скоєнні правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу всумі 510 грн на користь держави. За результатами розгляду справи за порушення законодавства про працю відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП начальником Управліяння Держпраці у Полтавській області винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ4380/156/АВ/П/ПТ/ІП-ФС від 18.07.2019 року на Опішнянську селищну раду у розмірі 4 173,00 грн. Даний штраф був сплачений, про що свідчить відповідне платіжне доручення №1188 від 06.08.2019 року (а. с. 99).

Ухвалою суду від 07.11.2022 року відповідно до ч. 11 ст. 176 ГПК України було залишено позовну заяву без руху та надав позивачу строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

15.11.2022 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 8760).

16.11.2022 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 07.11.2022 року (вх. №8766), відповідно до якої позивач усуває недолік та надає виправлену позовну заяву із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи відповідача. В додатки до заяви про усунення недоліків позивачем залучено поштові накладні (№3810002020613, №3810002020605 від 10.11.2022 року) та описи вкладення до цінних листів від 10.11.2022 року), які підтверджують її надсилання відповідачеві та третій особі позовної заяви (з усуненням недоліків).

Ухвалою суду від 17.11.2022 року було продовжено розгляд справи №917/765/22 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відносно заяви позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 8760 від 15.11.2022 року).

У своїй заяві позивач вказує на те, що зважаючи на той факт, що за умови правильного зазначення відповідачем запису в трудовій книжці, ОСОБА_1 мала право отримати статус безробітного з 01.04.2019 року, а виплата допомоги по безробіттю була б розпочата лише 09.04.2019 року. Тому за період з 25.03.2019 року по 08.04.2022 року виплачена допомога по безробіттю у розмірі 3 084,74 грн є шкодою, що заподіяна відповідачем позивачу. Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач зменшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача на користь позивача 3 084,74 грн.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 46 ГПК України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

До заяви позивачем було додано заяву про поновлення строку подання заяви про зменшення позовних вимог, де позивачем зазначено, що у зв`язку із воєнним станом в Україні виникли непередбачені обставини технічного характеру, а саме: усі інформаційні ресурси Державного центру зайнятості, включаючи централізовані сервіси регіональних підрозділів Державної служби зайнятості тривалий час не працювали, або ж працювали частково, не повною мірою, була лише доступна інформація, що внесена за поточний період, і відповідно це унеможливлювало отримання позивачем з ЄІАС даних минулих років для перерахунку суми стягнення відповідно до позовної заяви. Також відключення електроенергії перешкоджали ефективному відновленню роботи ЄІАС (база даних розташована у м. Києві), що дозволило б здійснити адекватний розрахунок суми позову.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію ( ч.4-5 ст. 119 ГПК України).

Позивач разом із заявою про поновлення пропущеного строку вчинив відповідну дію - подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (з додатками).

Суд вважає, що наведені у заяві про поновлення пропущеного строку на подачу заяви про зменшення розміру позовних вимог причини пропущення таких строків є поважними та обгрунтованими, а тому наявні підстави для поновлення строків на подачу вищезазначеної заяви.

Суд з`ясував, що в додатки до заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем залучено фіскальні чеки, які підтверджують її надсилання відповідачеві та третій особі 15.01.2022 р.

Оцінюючи доводи та надані позивачем докази, суд задовольняє заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з Опішнянської селищної ради грошових коштів у розмірі 3 084,74 грн.

16.11.2022 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про повернення судового збору у зв`язку зі зменшення розміру позовних вимог. (вх. №8799).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, копію ухвали суду від 30.08.2022 року отримав 14.10.2022 року, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням (а. с. 106).

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Розпорядженням селищного голови Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області №37-к від 01.03.2019 року (а. с. 83) оператору комп`ютерного набору ОСОБА_1 було надано щорічну основну відпустку тривалістю 26 календарних днів з 04.03.2019 року по з наступним звільненням за угодою сторін в останній день відпустки.

Розпорядженням селищного голови Опішнянської селищної ради Зіньківського району Полтавської області №38-к від 01.03.2019 року про припинення трудового договору (а. с. 84) було звільнено 30 березня 2019 року ОСОБА_1 з посади оператору комп`ютерного набору апарату Опішнянської селищної ради за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно запису в трудовій книжці ОСОБА_1 датою її звільнення є 01.03.2019 року (а. с. 15).

На підставі наданої ОСОБА_1 трудової книжки та інформації спеціалістом центру зайнятості 15.03.2019 року була оформлена Персональна картка, до якої було внесено дату звільнення 01.03.2019 року (а. с. 10, 11).

Відповідно до заяв від 18.03.2019 року, ОСОБА_4 звернулась до Зіньківської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю (а. с. 8, 9).

Як зазначено у Витязі із наказів про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 (ПК № 160619031500001) (а. с. 12), 18.03.2019 року ОСОБА_1 з 18.03.2019 року надано статус безробітного (Наказ від 19.03.2019 року №НТ190319), а наказом № НТ 190325 від 25.03.2019 року призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 25.03.2019 року.

18.06.2019 року за вих. № 16/30/231-19 Зіньківська районна філія Полтавського обласного центру зайнятості звернулась до відповідача з листом про підтвердження чи спростування факту перебування в трудових (або цивільно правових) відносинах з громадянкою ОСОБА_1 із зазначенням періоду роботи на надання копії наказів про прийняття на роботу (копію цивільно правової угоди, інші документи, що підтверджують періоди зайнятості тощо) (а.с. 14).

У відповідь відповідач направив лист за вих. № 767 від 27.06.2019 року, де повідомив, що 30.03.2019 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 16).

Відповідно до заяви від 18.06.2019 року (а. с. 69) ОСОБА_1 звернулась до Головного управління держпраці у Полтавській області з проханням надати належну правову оцінку діям виконкому Опішнянської селищної ради на предмет відповідності вимог чинного трудового законодавства (зокрема, відносно невірного запису у її трудовій книжці).

Відповідно до акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ПЛ4380/156/АВ від 05.07.2019 року (а. с. 74 82), у період з 02. по 05.07.2019 року головним державним інспектором Управління було проведено інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю у діяльності Опішнянської селищної ради, де було зафіксовано ряд порушень Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58 від 29.07.1993 року (далі інструкція № 58), зокрема:

-Як свідчить письмове пояснення начальника відділу з питань юридичного забезпечення ради та проектно-інвестиційної діяльності ОСОБА_3 , до посадових обов`язків якої входить ведення кадрового діловодства, запис про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 нею була внесена 01.03.2019 року, а не в день звільнення 30.03.2019 року. В графі «дата звільнення» поставлена дата 01.03.2019 року, при тому, що працівниця звільнена 30.03.2019 року (пункт 2.4 глави 2 Інструкції № 58),

-За письмовим поясненням начальника відділу з питань юридичного забезпечення ради та проектно-інвестиційної діяльності ОСОБА_3 , до посадових обов`язків якої входить ведення кадрового діловодства, з моменту внесення невірного запису до трудової книжки ОСОБА_1 (дата звільнення 01.03.2019 року замість 30.03.2019 року) до моменту проведення інспекційного відвідування виправлення до трудової книжки працівниці не внесено, жодних дій для виправлення допущеної помилки нею не вживалося (п. 2.6 глави 2 Інструкції №58).

У зв`язку з наявними правопорушеннями, головним державним інспектором праці було винесено припис про усунення виявлених порушень №_ ПЛ4380/156/АВ/П від 05.07.2019 року, відповідно до якого зобов`язано голову Опішнянської селищної ради ОСОБА_5 усунути порушення (а. с. 104).

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 12.07.2006 N 259/407 «Про затвердження Порядку обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 липня 2006р. за N 876/12750, Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової служби України 60/62 та постанови Кабінету міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням» було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення та встановлено, що гр. ОСОБА_1 перебуваючи на обліку у службі зайнятості, одночасно рахувалася у щорічній основній відпустці до 30 березня 2019 року, що підтверджувалося розпорядженнями Опішнянського селищного голови № 37-к та 38-к від 01.03.2019р. і відповідно вважалася зайнятою особою. Відповідач перебувала на обліку як безробітна з 18.03.2019 р. по 17.07.2019 р. та отримувала допомогу по безробіттю з 25.03.2019 року по 12.06.2019 року.

На підставі отриманої інформації Філією було складено Акт № 17 від 17.07.2019 року Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», де було зазначено в поясненнях роботодавця: при внесенні запису про звільнення працівниці до трудової книжки посадовою особою було допущено технічну помилку (а. с. 20, 21).

Також, за результатами розгляду справи за порушення законодавства про працю відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП начальником Управліяння Держпраці у Полтавській області винесена постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ4380/156/АВ/П/ПТ/ІП-ФС від 18.07.2019 року на Опішнянську селищну раду у розмірі 4 173,00 грн (а. с. 92). Даний штраф був сплачений, про що свідчить відповідне платіжне доручення №1188 від 06.08.2019 року (а. с. 93).

Як зазначено у Витязі із наказів про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 (ПК № 160619031500001) Зіньківської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості (а. с. 12), відповідно до наказу №НТ 190718 від 18.07.2019 року припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітної ОСОБА_1 з 17.07.2019 року, а також даним наказом зобов`язано повернути виплати за період з 25.03.2019 року по 12.06.2019 року у розмірі 17627, 12 грн. Наказом № НТ 190722 від 22.07.2019 року зобов`язано повернути вищезазначені кошти за рахунок роботодавця.

Відповідно до постанови Зіньківського районного суду Полтавської області від 30.07.2019 року по справі № 530/937/19 ОСОБА_3 визнано винною в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн на користь держави (а. с. 94-95).

22.07.2019 року за вих. № 16/30/288-19 позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вимогою відшкодування коштів, виплачених безробітній ОСОБА_1 , як допомога по безробіттю у сумі 17 627,12 грн.

Відповідно до листа відповіді за вих. № 1319 від 25.11.2019 року, відповідач зазначив, що вбачається відсутність правових підстав для повернення Опішнянською селищною радою коштів у сумі 17 627,12 грн, виплачених ОСОБА_1 у якості допомоги по безробіттю, оскільки вони суперечать інформації, поданій позивачем під час листування (а. с. 27).

У зв`язку з неповерненням відповідачем допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_1 за період з 25.03.2019 року по 08.04.2019 року на загальну суму 3084,74 грн позивачу (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог), останній звернувся з позовом до суду.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав наступні копії документів: заяви про надання (поновлення) статусу безробітного від 18.03.2019 року, персональної картки № 160619031500001 (дата створення 15.03.2019 року), витягу із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 , листа № 16/30/231-19 від 18.06.2019 року, копії трудової книжки, листа вх. № 767 від 27.06.2019 року, розпорядження селищного голови №38-к від 01.03.2019 року, розпорядження селищного голови №37-к від 01.03.2019 року, листа за вих. № 16/10/9437-19 від 05.12.2019 року, акту № 17 від 17.07.2019 року, наказу № 11 від 22.07.2019 року, листа за вих. № 16/30/288-19 від 22.07.2019 року та доказів його направлення, листа відповіді за вих. № від 1319 від 25.11.2019 року, рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 26.11.2021 року у справі № 530/1636/19, постанови Полтавського апеляційного суду від 24.03.2022 року по справі № 530/1636/19.

Третьою особою надано додаткові копії доказів: наказу № 138П від 26.06.2019 року, заяви ОСОБА_1 від 18.06.2019 року, направлення на проведення заходу державного контролю №1170 від 27.06.2019 року; акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ПЛ4380/156/АВ від 05.07.2019 року, заяви ОСОБА_1 від 01.03.2019 року, Пояснення Гармаш І. О. від 02.07.2019 року, постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ4380/156/АВ/П/ПТ/ІП-ФС від 18.07.2019 року з доказом направлення, постанови Зіньківського районного суду Полтавської області від 30.07.2019 року у справі № 530/937/19, повідомлення №922 від 06.08.2019 року, листа № 859 від 26.07.2019 року з доказами направлення, платіжного доручення №1186 від 06.08.2019 року, супровідного листа №02-11/4644 від 15.07.2019 року, листа № 02-10/4484 від 09.07.2019 року, рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ПЛ4380/156/АВ/П/ПТ/ІП від 09.07.2019 року, протоколу про адміністративне правопорушення №ПЛ4380/156/АВ/П/ПТ від 05.07.2019 року, припису про усунення виявлених порушень № ПЛ4380/156/АВ/П від 05.07.2019 року.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

30.07.2019 року Зіньківським районним судом Полтавської області прийнято постанову у справі № 530/937/19 (№ провадження 3/530/157/2019) про визнання ОСОБА_3 винною в скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 510 ( п`ятсот десять) грн. - на користь держави. В даній постанові судом встановлено факт, що начальник відділу з питань юридичного забезпечення ради та проектно-інвестиційної діяльності ОСОБА_3 , до посадових обов`язків якої входить ведення кадрового діловодства, внесла запис про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 01.03.2019, а не в день звільнення 30.03.2019 року. В графі «дата звільнення» проставлена дата 01.03.2019 року при тому, що працівниця звільнена 30.03.2019 року.

26.11.2021 року Зіньківським районним судом Полтавської області прийнято рішення у справі №530/1636/19 (№ провадження 2/530/18/21), яким встановлено наступні факти: надання 18.03.2019 року ОСОБА_1 статусу безробітної у відповідності до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»; з 25.03.2019 року ОСОБА_1 було призначено виплату допомоги по безробіттю згідно п.1 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; в трудовій книжці ОСОБА_1 проставлена дата звільнення 01.03.2019 р., тоді як в розпорядженні від 01.03.2019 р. №38-к дата звільнення - 30.03.2019 р.; ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна з 18.03.2019 р. по 17.07.2019 р. та отримувала допомогу по безробіттю з 25.03.2019 року по 12.06.2019 року.

Зазначаючи, що в діях ОСОБА_1 не було наміру спрямованого на незаконне отримання допомоги по безробіттю, в порушення вимог ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», так як запис в трудовій книжці вказував, що вона - 01 березня 2019 року була звільнена з попереднього місця роботи, тобто не перебувала у трудових відносинах, рішенням суду у справі № №530/1636/19 (№ провадження 2/530/18/21) по позовних вимогах Полтавського обласного центру зайнятості в особі Зіньківської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 , місце про стягнення грошових коштів відмовлено в повному обсязі. Постановою Полтавського апеляційного суду від 24.03.2022 року у даній справі рішення від 26.11.2021 року залишено без змін.

Наразі, суд зазначає, що частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частинами 4, 6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», no. 24465/04, від 19.02.2009р., «Пономарьов проти України», no. 3236/03, від 03.04.2008р.).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частин 4, 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, виходячи з вищевикладеного, постанова суду від 30.07.2019 року у справі № 530/937/19 (№ провадження 3/530/157/2019) та судове рішення по справі №530/1636/19, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Закон України "Про зайнятість населення" № 5067-VI від 5 липня 2012 визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна розпочати роботу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 ст. 43 особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Згідно преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття» (№ 1533-III від 02.03.2000), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Втратою роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин, відповідно до пункту 9 статті 1 вказаного Закону України, є припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України, а для військовослужбовців - звільнення зі служби з поважних причин без права на пенсію (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за станом здоров`я, у зв`язку із закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, через сімейні обставини або з інших поважних причин відповідно до законодавства про військовий обов`язок і військову службу).

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено такий вид забезпечення безробітного як допомога по безробіттю.

Відповідно до ч.1 ст.22. Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 8 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд, зокрема, має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Згідно з частиною 3 статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» достовірність зазначених у документах даних перевіряється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду. Роботодавець несе відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання обов`язків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2. ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг та ч. 8 п. 1 ст. 45 ЗУ «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Отже, ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з Опішнянською селищною радою Зіньківського району Полтавської області, яку останньою було звільнено 30.03.2019 року з посади оператора комп`ютерного набору за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України., про що свідчить наказ №38-к від 01.03.2019 року.

У відповідності до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Наказом Міністерства праці України за № 58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Також згідно абз. 5 п. 4.1 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Між тим, посадовою особою - начальником відділу з питань юридичного забезпечення та проектно-інвестиційної діяльності Опішнянської селищної ради Гармаш І. О. внесено недостовірні дані до трудової книжки щодо дати звільнення з роботи ОСОБА_1 (внесено дату 01.03.2019 року замість дати 30.03.2019 року).

Згідно п. 2.6. Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Як встановлено постановою Зіньківського районного суду Полтавської області у справі № 530/937/19 від 30.07.2019 року, до моменту проведення інспекційного відвідування виправлення до трудової книжки працівниці не внесено, жодних дій для виправлення допущеної помилки не вживалося.

Відтак, з даних трудової книжки ОСОБА_1 , які не містили виправлень та підчисток, позивачем було встановлено, що завершення трудової діяльності ОСОБА_1 відбулось саме 01.03.2022 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка заз, а отже, й не може впливати на її особисті права (постанова Верховного Суду від 06.02.20148 року у справі № 677/277/17).

Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових обов`язків).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно із статтею 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, тобто через певний структурно-організаційний механізм, який іменується системою місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Отже, Опішнянська селищна рада є органом місцевого самоврядування, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Щодо наявності протиправної поведінки в діях відповідача, слід зазначити, що постановою Зіньківського районного суду Полтавської області від 30.07.2019 року у справі №530/937/19 (№ провадження 3/530/157/19) визнано ОСОБА_3 винною у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в сумі 510 ( п`ятсот десять) грн. - на користь держави.

Таким чином, протиправність дій посадової особи Опішнянської селищної ради - начальника відділу з питань юридичного забезпечення ради та проектно-інвестиційної діяльності ОСОБА_3 , до посадових обов`язків якої входить ведення кадрового діловодства, щодо порушення вимог пункту 2.4 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (запис про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 нею була внесена 01.03.2019 року, а не в день звільнення 30.03.2019 року. В графі «дата звільнення» проставлена дата 01.03.2019 року при тому,що працівниця звільнена 30.03.2019 року) встановлена рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 30.07.2019 року у справі №530/937/19 (№ провадження 3/530/157/19) , яке набрало законної сили.

Щодо наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Аналізуючи вимоги законодавства, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України Про зайнятість населення та Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Виходячи з наведених вище положень Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю особі, яка перебувала в трудових відносинах є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку внесення вірного запису до трудової книжки.

Отже, вказаними неправомірними діями Полтавському обласному центру зайнятості в особі Зіньківської районної філії завдано матеріальної шкоди (збитків) у розмірі отриманої гр. ОСОБА_1 за період з 25.03.2019 по 08.04.2019 допомоги по безробіттю у розмірі 3084,74 грн.

Внаслідок, неправомірних дій відповідача Полтавський обласний центр зайнятості в особі Зіньківської районної філії безпідставно здійснив виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Опішнянської селищної ради та понесеною позивачем шкодою.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного, будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (із змінами та доповненнями).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про судовий збір судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 481,00 грн.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач ставив вимоги про стягнення з відповідача 3084,74 грн як відшкодування шкоди (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Позивачем в якості доказу сплати судового збору до позовної заяви додано платіжне доручення № 5468 від 18.07.2022 року на суму 2 481,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір (із подальшими змінами та доповненнями) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України Про судовий збір, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої ст. 7, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи вищевикладене та наявність клопотання Полтавського обласного центру зайнятості в особі Зіньківської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості про повернення судового збору (вх. № 8799 від 16.11.2022 року), суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору у розмірі 2046,83 грн.

Керуючись ст. 7 Закону України Про судовий збір, статтями 46, 119, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Опішнянської селищної ради (вул. Перемоги, 3, смт. Опішня, Зіньківський район, Полтавська область, 38164, код ЄДРПОУ 13955864) на користь Полтавського обласного центру зайнятості (вул. Сінна, 45, м. Полтава, 36000, р/р 37177001799636, назва банк: ГУДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03491234) в особі Зіньківської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості (вул. Воздвиженська, 49, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, код ЄДРПОУ 41521436) збитки у розмірі 30984,74 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 434,17 грн.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4. Повернути Полтавському обласному центру зайнятості (вул. Сінна, 45, м. Полтава, 36000, р/р 37177001799636, назва банк: ГУДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03491234 ) в особі Зіньківської районної філії Полтавського обласного центру зайнятості (вул. Воздвиженська, 49, м. Зіньків, Полтавська область, 38100, код ЄДРПОУ 41521436) з Державного бюджету України 2046,83 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 5468 від 18.07.2022 року.

Повне рішення складено 17.11.2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О. М. Тимощенко