Ухвала

від 17.11.2022 по справі 916/2001/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 листопада 2022 року

м. Київ

Справа № 916/2001/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.

розглянув матеріали касаційної скарги Одеської регіональної служби Державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022

у складі колегії суддів: Разюк Г. П. (головуючої), Колоколова С. І., Савицького Я. Ф.

та на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2021

у складі судді Демешина О. А.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАІЯ"

до Держави Україна в особі Одеської регіональної служби Державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

про стягнення 1 193 781,56 грн

ВСТАНОВИВ:

07.11.2022 Одеська регіональна служба Державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті поштовим відправленням звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 та на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 у справі № 916/2001/21.

Одночасно у прохальній частині касаційної скарги, скаржником порушено питання щодо відстрочення сплати судового збору та зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Також до касаційної скарги скаржником долучено заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2001/21 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 11.11.2022.

Щодо клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження

Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, скаржником зазначено, що подання 07.11.2022 касаційної скарги на оскаржені судові рішення є повторним, позаяк вперше касаційна скарга була подана вчасно, а саме 22.02.2022. Так, скаржник посилається на те, що ухвалою Верховного Суду від 14.04.2022 касаційну скаргу, подану вперше було залишено без руху, однак ухвалою Верховного Суду від 21.06.2022 касаційну скаргу було повернуто скаржнику без розгляду з огляду на неусунення її недоліків. За твердженнями скаржника, ухвали Верховного Суду від 14.04.2022 та 21.06.2022 він не отримував, в тому числі, з огляду на обставини призову на військову службу представника скаржника, відсутності в Єдиному державному реєстрі судових рішень зазначених ухвал, а також з огляду на обставини введення воєнного стану на території України.

Проаналізувавши пояснення, зазначені в обґрунтування підстав поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів спростовує доводи скаржника стосовно відсутності ухвал Верховного Суду від 14.04.2022 та 21.06.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позаяк вони були оприлюднені 15.04.2022 та 22.06.2022 відповідно, отже з моменту відновлення доступу до реєстру скаржник мав змогу з ними ознайомитись.

Разом з тим, судом встановлено, що поштове відправлення, в якому містилась копія ухвали Верховного Суду від 21.06.2022 повернулось на адресу суду 17.08.2022 у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Вказане поштове відправлення було повторно направлено на адресу скаржника, однак 04.10.2022 повернулось до суду з огляду на закінчення терміну зберігання та було повторно вдруге надіслано на адресу скаржника.

Відповідно до наданої скаржником копії поштового конверту, встановлено, що копію ухвали Верховного Суду від 21.06.2022 про повернення вперше поданої касаційної скарги, скаржником отримано 28.10.2022.

Частиною другою статті 288 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно цієї норми суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку, повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 22б/5014/2595/2012 (12/83б), згідно яких зазначено, що статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Отже у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

При цьому, поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, підстави пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, у встановлений законом процесуальний строк подання заяви. Тобто, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.

У даному випадку, колегія суддів, беручи до уваги пояснення скаржника, що містяться у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, враховує, що вперше подана 22.02.2022 касаційна скарга на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 та на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 у справі № 916/2001/21 була повернута ухвалою Верховного Суду від 21.06.2022 (яку скаржник отримав 28.10.2022), втім 07.11.2022 скаржник звернувся до Верховного Суду з повторною касаційною скаргою.

Так, подання повторної касаційної скарги у максимально короткий строк з моменту отримання ухвали про повернення попередньої поданої касаційної скарги, без надмірних зволікань та перевищення розумних строків касаційного оскарження є свідченням того, що скаржник намагався вчинити всі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на касаційне оскарження, що в свою чергу свідчить про сумлінне та добросовісне ставлення скаржника до наявних у нього прав та обов`язків встановлених законом та судом.

З огляду на зазначене та виходячи з положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права скаржника на доступ до суду та пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України про забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що строк на касаційне оскарження у даному випадку підлягає поновленню.

Разом з тим, перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як встановлено з матеріалів касаційної скарги, об`єктом оскарження є рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 у справі № 916/2001/21, залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022, прийняті за результатом розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСАІЯ" до Держави Україна в особі Одеської регіональної служби Державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про стягнення з останнього 1 193 781,56 грн матеріальної шкоди.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду належить сплатити 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 та на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 у справі № 916/2001/21 скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 35 813,45 грн (1 193 781,56 грн * 1,5% * 200%).

Натомість, скаржником доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі до касаційної скарги не надано.

Разом з тим, скаржником порушено питання щодо відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване тим, що Одеська регіональна служба знаходиться в стані припинення у зв`язку з чим відсутні кошти для сплати судового збору, що зумовлено фінансуванням за рахунок коштів державного бюджету, а також перебуванням скаржника в процесі ліквідації.

Розглянувши подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Так, з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відтак, скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" та зазначені ним у заяві підстави не передбачені вказаною нормою.

З огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов передбачених в частині першій статті 8 Закону України "Про судовий збір", не вбачається правових підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Частиною другою статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відтак, суд зазначає, що касаційна скарга Одеської регіональної служби Державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 та на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 у справі № 916/2001/21 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків поданої ним касаційної скарги, а саме надання:

- доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 35 813,45 грн.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення або неповне (неналежне) усунення зазначених недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

З огляду на залишення касаційної скарги без руху, клопотання про зупинення виконання судових рішень буде розглянуто при вирішенні питання щодо відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292, 304, 326, Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Заяву Одеської регіональної служби Державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Поновити Одеській регіональній службі Державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті пропущений строк на подання касаційної скарги.

3. Відмовити у задоволенні клопотання Одеської регіональної служби Державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті про відстрочення сплати судового збору.

4. Касаційну скаргу Одеської регіональної служби Державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 та на рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 у справі № 916/2001/21 залишити без руху.

5. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

6. Попередити скаржника про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України, а саме у разі невиконання вимог ухвали, у строк встановлений судом, касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. І. Картере

В. Г. Пєсков