Постанова

від 02.11.2022 по справі 546/1073/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова Іменем України

02 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 546/1073/21

провадження № 61-3161св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюк В. В.,

учасники справи:

позивач (за первісним позовом) -Сільськогосподарське товариство

з обмеженою відповідальністю «Говтва»,

відповідачі (за первісним позовом): ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільське комунальне підприємство «Сількомунгосп»,

треті особи (за первісним позовом): Решетилівська міська рада Полтавської області, Перша донецька міська державна нотаріальна контора,

позивач (третя особа із самостійними вимогами) - Решетилівська міська рада Полтавської області,

відповідач (за позовом органу місцевого самоврядування) - ОСОБА_1 ,

треті особи (за позовом органу місцевого самоврядування): Товариство

з обмеженою відповідальністю «Сільське комунальне підприємство «Сількомунгосп», Перша донецька міська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» на постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2022 року в складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Говтва» (далі - СТОВ «Говтва») звернулося до суду

з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільське комунальне підприємство «Сількомунгосп» (далі -

ТОВ «СКП «Сількомунгосп»), треті особи: Решетилівська міська рада Полтавської області, Перша донецька міська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування права власності на нерухоме майно, визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Позовна заява СТОВ «Говтва» мотивована тим, що 05 червня 2012 року Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області

і Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Агро» (далі -

ТОВ «Мрія-Агро»), правонаступником якого є СТОВ «Говтва», уклали договір, предметом якого є земельна ділянка площею 6,8 га з кадастровим номером 5324280900:00:001:0142, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказаний договір було укладено строком на 10 років та проведено його державну реєстрацію.

Проте у 2019 році Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області повідомила СТОВ «Говтва» про дострокове розірвання договору оренди землі від 05 червня 2012 року у зв`язком з надходженням заяви ОСОБА_1 , який повідомив про оформлення за ним права власності на спірну земельну ділянку. ОСОБА_1 передав зазначену земельну ділянку в оренду ТОВ «СКП «Сількомунгосп» строком на 49 років

11 місяців, про що укладено договір оренди землі від 19 липня 2019 року.

У подальшому позивач дізнався, що ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку на підставі підробленого свідоцтва про право на спадщину, тому за вказаним фактом звернувся до правоохоронних органів, які порушили кримінальне провадження. Вказував, що внаслідок неправомірних дій відповідачів, які з порушенням вимог закону заволоділи земельною ділянкою, його як орендаря за договором оренди від 05 червня 2012 року позбавлено можливості використовувати це майно відповідно до умов зазначеного правочину.

На підставі викладеного СТОВ «Говтва» просило: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 22 лютого 2006 року

серії ВСО № 959555, видане державним нотаріусом Першої донецької державної нотаріальної контори; припинити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1

на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280900:00:001:0142, площею 6,8001 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; визнати недійсним договір оренди землі від 19 липня 2019 року № 113, укладений між ТОВ «СКП «Сількомунгосп» та ОСОБА_1 щодо вказаної земельної ділянки; припинити

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право від 22 липня 2019 року № 32519675 щодо оренди цієї земельної ділянки.

У грудні 2021 року Решетилівська міська рада Полтавської області як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «СКП «Сількомунгосп», третя

особа - Перша донецька міська державна нотаріальна контора, в якому просила: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за

заповітом від 22 лютого 2006 року серії ВСО № 959555, видане державним нотаріусом Першої донецької державної нотаріальної контори; припинити

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером

№ 5324280900:00:001:0142, площею 6,8001 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; визнати за територіальною громадою в особі Решетилівської міської ради Полтавської області право розпорядження невитребуваною земельною ділянкою

з кадастровим номером № 5324280900:00:001:0142, площею 6,8001 га,

з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 10 січня 2022 року вказані позови об`єднано в одне провадження.

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 червня 2022 року задоволено клопотання Решетилівської міської ради

Полтавської області, виключено з позовної заяви зі складу відповідачів

ТОВ «СКП «Сількомунгосп», залучивши останнє як третю особу.

Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову

У листопаді 2021 року СТОВ «Говтва», одночасно з пред`явленням позову, подало заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що існує реальна ймовірність невиконання рішення суду за наслідками розгляду справи у разі задоволення позову, оскільки відповідач заволодів спірною земельною ділянку на підставі очевидно підроблених документів. У органах Національної поліції України відкрито кримінальне провадження щодо підроблення та використання документів, які стали підставою для набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Вважає, що у разі відсутності забезпечення позову відповідачі матимуть змогу не лише обробляти земельну ділянку протягом тривалого часу, передавати її у користування третім особам, укладати нові правочини,

а й вчиняти дії, які значно погіршать властивості родючості земельної ділянки, протиправно вилученої з користування СТОВ «Говтва».

На підставі викладеного СТОВ «Говтва» просило забезпечити позов шляхом: накладення арешту на земельну ділянку площею 6,8001 га з кадастровим номером 5324280900:00:001:0142, цільове призначення якої для

ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 лютого 2006 року; заборони ОСОБА_1 і ТОВ «СКП «Сількомунгосп» укладати будь-які правочини відносно зазначеної земельної ділянки; заборони вчинення реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки; допустити ухвалу про забезпечення позову до негайного виконання.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області

від 04 листопада 2021 року заяву СТОВ «Говтва» про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 6,8001 га з кадастровим номером 5324280900:00:001:0142, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 лютого 2006 року.

Заборонено ОСОБА_1 і ТОВ «СКП «Сількомунгосп» укладати будь-які правочини відносно земельної ділянки площею 6,8001 га з кадастровим номером 5324280900:00:001:0142, з цільовим призначенням для

ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 лютого 2006 року.

Заборонено вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки площею 6,8001 га з кадастровим номером 5324280900:00:001:0142, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 лютого 2006 року.

Вказано, що ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обрані позивачем види забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти будь-які дії щодо укладення договорів і вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки відповідають заявленим позовним вимогам, є співмірними та не перешкоджатимуть господарській діяльності юридичної особи.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «СКП «Сількомунгосп» задоволено. Ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 04 листопада

2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви СТОВ «Говтва» про забезпечення позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов пред`явлено

СТОВ «Говтва», яке не є власником земельної ділянки або її користувачем (орендарем), тому не зрозуміло у чому саме полягає порушення прав позивача. Позовні вимоги СТОВ «Говтва» є вимогами немайнового характеру, тому у разі їх задоволення рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, тому суд першої інстанції помилково вважав, що не забезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права та не є співмірним із заявленими вимогами.

При цьому спірна земельна ділянка передана власником ОСОБА_1

у довгострокову оренду ТОВ «СКП «Сількомунгосп», а доводи позивача

про розірвання договору оренди від 19 липня 2019 року, припинення чи укладення нового за участі іншої сторони орендаря або укладення договору суборенди спірної земельної ділянки, договору емфітевзису або іншого договору є припущеннями, які не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи позивача про намір укласти 23 липня 2021 року договір купівлі-продажу щодо спірної земельної ділянки не впливає на права

СТОВ «Говтва», оскільки останнє не є стороною договору, а сам факт пред`явлення цього позову не дає законних підстав для вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, як просить позивач.

Крім цього, пред`явлена вимога про визнання договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ «СКП «Сількомунгосп», недійсним, хоча позивач не є стороною цього договору, а накладений за ухвалою

суду арешт на спірну земельну ділянку є втручанням у господарську діяльність ТОВ «СКП «Сількомунгосп». Забезпеченням позову можуть бути порушені права ОСОБА_1 як власника спірної земельної ділянки

і ТОВ «СКП «Сількомунгосп» як орендаря.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі СТОВ «Говтва» просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2022 року та залишити у силі ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 04 листопада 2021 року.

Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду

СТОВ «Говтва» вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого

2020 року у справі № 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що необхідність застосування

заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справі, які свідчать про наявність підстав вважати, що не застосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі його задоволення. Заходи забезпечення позову, вжиті судом першої інстанції, не впливають на право оренди спірної земельної ділянки

ТОВ «СКП «Сількомунгосп», тобто права останнього не порушені. Заходи забезпечення позову спрямовані виключно на унеможливлення відчуження земельної ділянки. При цьому на час застосування заходів забезпечення позову у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано намір про продаж ОСОБА_1 спірної земельної ділянки. Вказана обставина свідчить про однозначний намір ОСОБА_1 відчужити спірну земельну ділянку, що істотно ускладнить та навіть унеможливить виконання рішення суду та зробить неефективним захист і поновлення порушених прав як позивача, так і територіальної громади. При цьому ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку на підставі очевидно підроблених документів, що підтверджено зібраними у справі доказами, зокрема, матеріалами кримінального провадження.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що діями відповідачів не порушено прав позивача, оскільки внаслідок таких дій останній позбавлений можливості використовувати передану йому в оренду земельну ділянку. СТОВ «Говтва» є належним позивачем у цій справі, тому висновки апеляційного суду в цій частині є помилковими. При цьому у разі відсутності забезпечення позову, відповідачі будуть мати змогу відчужувати земельну ділянку, передавати її в користування третім особам, укладати нові правочини та вчиняти дії, які значно погіршать властивості родючості земельної ділянки, протиправно вилученої з розпорядження органу місцевого самоврядування та розпорядження позивача.

Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

21 березня 2022 року СТОВ «Говтва» надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 20 червня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СТОВ «Говтва» на постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2022 року.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 27 жовтня 2022 рокусправу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що між сторонами у справі виник спір щодо земельної ділянки площею 6,8001 га, кадастровий номер якої 5324280900:00:001:0142.

Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області

і ТОВ «Мрія-Агро», правонаступником якого є СТОВ «Говтва», 05 червня

2012 року уклали договір оренди, відповідно до умов якого ТОВ «Мрія-Агро» передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 6,8 га, кадастровий номер якої 5324280900:00:001:0142, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цей договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Решетилівському районі Полтавської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 червня 2012 року № 532420004002948.

У 2019 році Решетилівська районна державна адміністрація Полтавської області повідомила СТОВ «Говтва», що до них надійшла заява про

розірвання договору оренди землі від ОСОБА_1 у зв`язку з оформленням ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324280900:00:001:0142. На підставі вказаного договір від 05 червня 2012 року розірвано достроково.

ОСОБА_1 як орендодавець і ТОВ «СКП «Сількомунгосп» як орендар уклали договір оренди землі від 19 липня 2019 року, право оренди на підставі якого було зареєстровано за останнім 22 липня 2019 року.

Позивач вказував, що ОСОБА_1 не мав законних підстав для набуття права власності на земельну ділянку, кадастровий номер якої 5324280900:00:001:0142, тому подав до правоохоронних органів заяву про вчинення злочину, за результатом розгляду якої порушено кримінальне провадження.

Відповідно до договору оренди землі від 05 червня 2012 року, укладеного між Решетилівською районною державною адміністрацією Полтавської області

і ТОВ «Мрія-Агро», спірна земельна ділянка, кадастровий номер якої 5324280900:00:001:0142, є невитребуваним паєм.

Ця земельна ділянка згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 13 лютого 2002 року, серія І-ПЛ № 049835, була передана

у приватну власність ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Решетилівської районної державної адміністрації Полтавської області

від 19 грудня 2001 року № 569.

Відповідно до оспорюваного у цій справі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 лютого 2006 року, виданого на підставі заповіту, посвідченого державним нотаріусом Першої державної донецької державної нотаріальної контори Давиденко Р. Г. 03 червня 2004 року по реєстру № 28, спадкоємцем спадкового майна, яке складається із земельної ділянки площею 6,8 га, розташованої на території Жовтневої сільської ради Решетилівського району Полтавської області, є ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному

статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

За змістом статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так

і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.

При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11 серпня

2022 року у справі № 522/1514/21.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які

є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову

є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники

спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Обґрунтовуючи свої вимоги, СТОВ «Говтва» зазначало, що воно

є правонаступником орендаря, який у визначений законом спосіб набув

у користування спірну земельну ділянку, проте внаслідок підроблення ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на спадщину зазначене майно вибуло з власності органу місцевого самоврядування та користування орендаря, тому за вказаним фактом правоохоронними органами порушено кримінальне провадження. Позивач вказував на намір ОСОБА_1 відчужити спірну земельну ділянку, про що відповідні відомості зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

а відчуження цього майна істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду та зробить неефективним захист і поновлення порушених прав позивача і територіальної громади. У разі відсутності забезпечення позову, відповідачі будуть мати змогу відчужувати земельну ділянку, передавати її

у користування третім особам, укладати нові правочини та вчиняти дії, які значно погіршать властивості родючості земельної ділянки, протиправно вилученої з розпорядження органу місцевого самоврядування та розпорядження позивача.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач також зазначив, що є підстави вважати, що спірна земельна ділянка, яка вже була передана за договором оренди, може бути знову відчужена відповідачем третім особам.

Встановлено, що позивач довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зокрема, договір оренди від 05 червня 2012 року було розірвано на підставі заяви ОСОБА_1 у зв`язку з оформленням ним права власності на спірну земельну ділянку на підставі свідоцтва, яке, за твердженням позивача,

є підробленим, тому за вказаним фактом порушено кримінальне провадження, де СТОВ «Говтва» визнано потерпілим, що підтверджується постановою Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області. У подальшому ОСОБА_1 як орендодавець

і ТОВ «СКП «Сількомунгосп» як орендар 19 липня 2019 року уклали договір оренди щодо спірної земельної ділянки, право оренди на підставі якого було зареєстровано за останнім 22 липня 2019 року.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Суд першої інстанції погодився з доводами СТОВ «Говтва» про наявність обставин, які свідчать про намір ОСОБА_1 відчужити спірну земельну ділянку, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову. Судом першої інстанції надано заявнику можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист його законних прав, свобод та інтересів.

Застосування вказаного виду забезпечення позову є адекватним, оскільки його невжиття може призвести до відчуження спірного майна на користь інших осіб, що, в свою чергу, призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року у справі № 755/7939/21.

За таких обставин апеляційний суд дійшов помилково висновку про скасування ухвали місцевого суду та відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову з тих підстав, що: забезпеченням позову можуть

бути порушені права ОСОБА_1 як власника спірної земельної ділянки

і ТОВ «СКП «Сількомунгосп» як орендаря; заходи забезпечення позову, які вжито судом першої інстанції, не відповідають змісту порушеного права та не є співмірними із заявленими вимогами; СТОВ «Говтва» не є власником земельної ділянки або її користувачем (орендарем), тому не зрозуміло у чому саме полягає порушення його прав; позовні вимоги є немайнового характеру, тому у разі їх задоволення рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, взяв до уваги обставини справи, встановлені судом першої інстанції, та ті самі докази, які місцевий суд оцінив, переоцінивши їх, при цьому не навів підстав для такої переоцінки та вмотивованих обґрунтувань на спростування наведених судом першої інстанції висновків, а дійшов протилежного висновку заявлених вимог про забезпечення позову.

Отже, висновки апеляційного суду не ґрунтувалися на встановлених обставинах, що є порушенням норм процесуального права, яке мало наслідком неправильне вирішення заяви про забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що забезпечення немайнових вимог позивача не допускається, як і не допускається забезпечення вимог у позові, що не підлягає примусовому виконанню, свідчить про помилковість тлумачення заявником норм права та судової практики.

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 756/14940/20 викладено правовий висновок про те, зокрема, що «в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за її позовом без нових звернень до суду. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції, встановивши, що між сторонами виник спір, оскільки між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв`язок, дійшов правильного висновку про наявність підстав для зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, оскільки невжиття таких заходів може призвести до утруднення повернення сторін спору у попередній стан».

Встановивши у цій справі, що між сторонами виник спір щодо правомірності набуття відповідачем ( ОСОБА_1 ) права власності на земельну ділянку площею 6,8 га з кадастровим номером 5324280900:00:001:0142, яка, за посиланням СТОВ «Говтва», вибула з його володіння та власності органу місцевого самоврядування неправомірно, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які просить СТОВ «Говтва» вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення

в разі задоволення позову, місцевий суд обґрунтовано вважав за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації

в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 лютого 2022 року у справах № 644/3734/21, № 367/3628/21.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково

і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права, тому вказане судове рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду - скасувати.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Говтва» задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2022 року

скасувати, ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області

від 04 листопада 2021 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк