Постанова

від 09.11.2022 по справі 761/11447/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 761/11447/19

провадження № 61-17221св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя -доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Форте Лайф»,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Блакитний поліс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конюшко Денис Борисович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року у складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сержанюка А. С., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Форте Лайф» (далі - ПрАТ «СК «Форте Лайф»), третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Блакитний поліс» (далі - ПрАТ «СК «Блакитний поліс»), про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що 14 жовтня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Блакитний поліс» (далі - ЗАТ «СК «Блакитний поліс»), правонаступником якої є ПрАТ «СК «Блакитний поліс», укладений договір добровільного страхування життя за програмою «Надбання» (поліс серії ОХ03 № 013738 (бланк № 000337)) строком дії з 01 грудня 2008 року до 01 грудня 2018 року з першим страховим внеском 2 068,45 євро, подальшими внесками 2 058,45 євро з періодичністю сплати щороку протягом 10 років.

Також, 30 листопада 2008 року між ним та ЗАТ «СК «Блакитний поліс», правонаступником якої є ПрАТ «СК «Блакитний поліс», укладений договір добровільного страхування життя за програмою «Надбання» (поліс серії ОХ03 № 013738 (бланк 001365)) строком дії з 01 грудня 2008 року до 01 грудня 2018 року зі страховим внеском 1 000 євро з періодичністю сплати щороку протягом 10 років.

Позивач зазначав, що у серпні 2017 року він отримав лист від ПрАТ «СК «Форте Лайф», яким відповідач повідомив його про те, що 29 червня 2017 року прийнято рішення про передачу клієнтського портфелю від ПрАТ «СК «Блакитний Поліс» до ПрАТ «СК «Форте Лайф».

Також в листі зазначалось, що ПрАТ «СК «Форте Лайф» прийняло на себе зобов`язання за всіма діючими накопичувальними договорами страхування життя на умовах, визначених в договорах страхування.

У листі звернено увагу на нові реквізити сплати платежів за договорами, на які він здійснив сплату чергового платежу.

У зв`язку із закінченням строку дії договорів страхування та настання страхового випадку він звернувся до ПрАТ «СК «Форте Лайф» за отриманням страхової виплати, проте його вимога була проігнорована.

У зв`язку із невиконанням умов договорів страхування, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «Форте Лайф» на свою користь страхову виплату у розмірі 968 981,33 грн та пеню у розмірі 96 898,13 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави вважати, що ПрАТ «СК «Форте Лайф» має перед позивачем обов`язок здійснити платежі за договорами добровільного страхування життя за програмою «Надбання».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що права та обов`язки за укладеними з позивачем угодами не передавались відповідачеві, адже відповідно до додатку 1 до договору передачі страхового портфеля від 29 червня 2017 року № 29-06/17, укладені ОСОБА_1 з ЗАТ СК «Блакитний поліс» договори добровільного страхування від 01 грудня 2008 року та 30 листопада 2011 року відсутні в реєстрі.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Конюшка Д. Б. представника ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що укладені між позивачем та ЗАТ «СК «Блакитний поліс» договори добровільного страхування від 01 грудня 2008 року та від 30 листопада 2011 року у реєстрі договорів страхування відсутні, договори добровільного страхування життя за програмою «Надбання» від 01 грудня 2008 року та від 30 листопада 2011 року на обслуговування ПрАТ «СК «Форте Лайф» не передавалися. А отже підстави для визнання ПрАТ «СК «Форте Лайф» новим страховиком за договорами добровільного страхування життя за програмою «Надбання» від 01 грудня 2008 року та від 30 листопада 2011 року відсутні.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, дослідивши лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04 березня 2020 року № 1525/13-9, долучений позивачем до апеляційної скарги, зауважив, що інформація, яка в ньому зазначена, не спростовує факт відсутності укладених ОСОБА_1 договорів добровільного страхування життя у додатку № 1 до договору передачі страхового портфеля від 29 червня 2017 року № 29-06/17.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конюшко Д. Б., просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає про відсутність висновку щодо питання застосування положень статті 25 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР) у подібних правовідносинах.

Вказував, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статті 25 Закону України «Про страхування», незважаючи на встановлення факту заміни боржника у зобов`язанні з виплати страхового відшкодування.

Крім того, суди не надали належної оцінки доказам, які, на думку заявника, мають важливе значення для розгляду цієї справи, проігноровали лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) від 04 березня 2020 року № 1525/13-9, де вказано, що ПрАТ «СК «Форте Лайф» надало до Нацкомфінпослуг інформацію, що між ПрАТ «СК «Форте Лайф» та ПрАТ «СК «Блакитний поліс» укладено договір про передачу «страхового портфеля». Також вказано, що у Нацкомфінпослуг відсутня інформація стосовно передачі ПрАТ «СК «Блакитний поліс» договорів страхування іншим страховим компаніям.

Доводи інших учасників справи

ПрАТ «СК «Форте Лайф» подало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Вказувало, що норми статті 25 Закону України «Про страхування» регулюють порядок визначення розміру збитків аварійним комісаром та її норми ніяким чином не застосовуються до правовідносин, що склалися у сфері страхування життя.

Крім того, суд апеляційної інстанції дослідив інформацію, відображену в листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04 березня 2020 року № 1525/13-9. Відповідно до цього листа заміна сторони у зобов`язанні, виникає лише у тому разі, якщо сторонами буде підписана додаткова угода (яка між сторонами підписана не була). Також, цей лист не може бути підставою та породжувати правові наслідки для передачі прав та обов`язків за договором страхування.

Разом з тим, між позивачем та ПрАТ «СК «Форте Лайф» взагалі відсутні будь?які правові відносини, зокрема договір про передачу прав та обов`язків за договором страхування не укладався, а отже ПрАТ «СК «Форте Лайф» є неналежним відповідачем, оскільки не порушувало будь-чиїх прав.

Таким чином, зобов`язання щодо здійснення страхової виплати за договором страхування покладаються виключно на ПАТ «СК «Блакитний поліс».

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою і витребувано цивільну справу.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року справу призначено до розгляду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що 14 жовтня 2008 року між ЗАТ «СК «Блакитний поліс» та ОСОБА_1 укладений договір добровільного страхування життя за програмою «Надбання» строком дії до 01 грудня 2018 року з першим страховим внеском 2 068,45 Євро, подальшими внесками 2 058,45 євро зі сплатою щороку протягом 10 років. Поліс серія ОХ03 № 013738 (а. с. 6-7).

30 листопада 2011 року між ЗАТ «СК «Блакитний поліс» та ОСОБА_1 укладений договір добровільного страхування життя за програмою «Надбання» строком дії до 01 грудня 2018 року зі сплатою внесків у розмірі 1 000 євро щороку протягом 10 років. Поліс серія ОХ03 № 013738 (а. с. 8-9).

Відповідно до пункту 4 договору добровільного страхування життя за програмою «Надбання» від 30 листопада 2011 року поліс серії ОХ03 № 013738 від 30 листопада 2011 року видано на зміну полісу серії ОХ03 № 013738 від 14 жовтня 2008 року. З 16 жовтня 2011 року зобов`язання сторін за полісом серії ОХ03 № 013738 від 14 жовтня 2008 року змінюються відповідно до умов цього полісу.

За умовами Правил добровільного страхування життя ЗАТ СК «Блакитний поліс», які є невід`ємною частиною полісу, страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді ануїтету (регулярних послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум).

Страховий випадок, відповідно до Правил, це подія, передбачена договором страхування, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику, застрахованій особі або іншій третій особі.

Також судами встановлено, що відповідно до пункту 3.1 договорів страхування, укладених із ЗАТ «СК «Блакитний поліс» страхова виплата у валюті страхування по страховому випадку «Дожиття» за полісом серія ОХ03 № 013738 становить 18 401,18 євро, що на дату закінчення строку дії договору 01 грудня 2018 року складає 594 887,22 грн; за полісом серія ОХ03 № 013738 становить 11 571,56 євро, що на дату закінчення строку дії договору 01 грудня 2018 року становить 374 094,11 грн.

29 червня 2017 року між ПАТ «СК «Блакитний поліс», що є правонаступником ЗАТ «СК «Блакитний поліс», та ПрАТ «СК «Форте Лайф» укладено договір № 29-06/17 про передачу страхового портфеля за умовами якого первинний страховик зобов`язується передати новому страховику, а новий страховик зобов`язується прийняти у первинного страховика страховий портфель на визначених цим договором умовах.

Згідно з пунктом 3.1 договору, при передачі страхового портфеля права та обов`язки первинного страховика за договорами страхування, що передаються, переходять до нового страховика в тому ж об`ємі і на тих же умовах, які існують на момент передачі страхового портфеля.

Відповідно до пункту 3.2 договору, первинний страховик складає реєстр договорів страхування, права та обов`язки за якими включаються до складу страхового портфеля, що підлягає передачі (Реєстр, додаток 1 Договору).

За змістом пункту 2.2. договору ПрАТ СК «Форте Лайф» проводить перевірку договорів страхування, що включаються до складу страхового портфелю та приймає зазначений страховий портфель.

Права і обов`язки до нового Страховика, відповідно до пункту 3.6 договору, включені в переданий страховий портфель з моменту підписання цього договору, у зв`язку із чим новий страховик набуває всіх прав і несе всі обов`язки по переданому страховому портфелю.

За умовами пунктів 3.1, 3.2, 3.5 договору № 29-06/17 при передачі страхового портфеля права та обов`язки первинного страховика за договорами страхування, що передаються, переходять до нового страховика в тому ж об`ємі і на тих же умовах, які існують на момент передачі страхового портфеля.

Первинний страховик складає реєстр договорів страхування, права та обов`язки за якими включаються до складу страхового портфеля, що підлягає передачі (Реєстр, додаток 1 договору).

Первинний страховик передає новому страховикові всі документи, що відносяться до страхового портфеля, активи у розмірі страхових резервів, що відповідають страховим зобов`язанням, які передаються, інформацію і документи відповідно до умов договору про передачу страхового портфеля. Передача документів первинним страховиком здійснюється за актом приймання-передачі документів (додаток 4 договору). Разом з документами первинний страховик передає новому страховику програмний продукт по персоніфікованому обліку договорів страхування.

З моменту підписання цього договору до нового страховика переходять права і обов`язки, включені в переданий страховий портфель, у зв`язку з чим новий страховик набуває всіх прав і несе всі обов`язки по переданому страховому портфелю. Первинний страховик передає новому страховику всі документи і інформацію, що надійшли до первинного страховика після передачі страхового портфеля.

Разом з тим, згідно з додатком № 1 до договору передачі страхового портфеля від 29 червня 2017 року № 29-06/17, укладені ОСОБА_1 з ЗАТ «СК «Блакитний поліс» договори добровільного страхування від 01 грудня 2008 року та від 30 листопада 2011 року у реєстрі відсутні.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що укладені між позивачем та ЗАТ «СК «Блакитний поліс» договори добровільного страхування від 01 грудня 2008 року та від 30 листопада 2011 року у реєстрі договорів страхування відсутні, договори добровільного страхування життя за програмою «Надбання» від 01 грудня 2008 року та від 30 листопада 2011 року на обслуговування ПрАТ «СК «Форте Лайф» не передавалися. А отже підстави для визнання ПрАТ «СК «Форте Лайф» новим страховиком за договорами добровільного страхування життя за програмою «Надбання» від 01 грудня 2008 року та від 30 листопада 2011 року відсутні.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

За змістом частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про страхування», в редакції, чинній на час укладення договору про передачу страхового портфелю, страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов`язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов`язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов`язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов`язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»).

За умовами Правил добровільного страхування життя ЗАТ «СК «Блакитний поліс», які є невід`ємною частиною полісу, страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді ануїтету (регулярних послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум).

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату Страхувальнику, застрахованій особі або іншій третій особі.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку із закінченням строку дії договору страхування він має право на отримання страхової виплати у розмірі 968 981,33 грн та на підставі розділу 6 пені у розмірі 96 898,13 грн. Оскільки ЗАТ «СК «Блакитний поліс», правонаступником якого є ПАТ «СК «Блакитний поліс», передало клієнтський портфель ПрАТ «СК «Форте Лайф», тому саме у відповідача виник обов`язок щодо сплати страхової виплати та пені.

Пред`являючи вимоги саме до ПрАТ «СК «Форте Лайф» позивач зазначив, що у серпні 2017 року на його ім`я надійшов лист від відповідача, де було повідомлено про прийняте рішення щодо передачі клієнтського портфелю від ПАТ «СК «Блакитний поліс» до ПрАТ «СК «Форте Лайф» та звернено увагу на зміну реквізитів для сплати чергового платежу за договором страхування (а.с. 36). Також у цьому листі було вказано, що ПрАТ «СК «Форте Лайф» прийняла на себе зобов`язання за всіма діючими накопичувальними договорами страхування життя на умовах, зазначених у договорах страхування життя.

На виконання цього листа 24 грудня 2017 року позивач сплатив на вказані реквізити черговий платіж у розмірі 31 201, 00 грн, про що свідчить квитанція № 0.0.878364796 1, де вказано призначення платежу «сплата чергового внеску: ОСОБА_1 , договір (заява) 013738» (а.с. 35).

Судами встановлено, що 29 червня 2017 року між ПрАТ «СК «Блакитний поліс», що є правонаступником ЗАТ «СК «Блакитний поліс», та ПрАТ «СК «Форте Лайф» укладений договір № 29-06/17 про передачу страхового портфеля, за умовами якого первинний страховик зобов`язується передати новому страховику, а новий страховик зобов`язується прийняти у первинного страховика страховий портфель на визначених цим договором умовах (а. с. 63-102).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша цієї статті). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частина шоста цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зазначено, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що договори добровільного страхування життя за програмою «Надбання» від 01 грудня 2008 року та від 30 листопада 2011 року на обслуговування ПрАТ «СК «Форте Лайф» не передавалися, пославшись на копію додатку № 1 до договору передачі страхового портфеля від 29 червня 2017 року № 29-06/17 (а.с. 66-99), який не містить порядкових номерів кожного договору, зобов`язання за яким передавались відповідачеві, сторінки цього договору не пронумеровані.

Позивачем під час розгляду справи заявлялось клопотання про витребування оригіналу договору передачі страхового портфеля від 29 червня 2017 року, та яке судом було задоволено, проте матеріали справи не містять належних доказів щодо надання відповідачем таких документів та у судовому рішенні відсутні будь?які посилання на те, що ці докази судом були оглянуті та досліджені у судовому засіданні (аудіозапис судового засідання в матеріалах справи відсутній).

Суди залишили поза увагою факт сплати позивачем коштів на реквізити відповідача як на виконання умов договору страхування життя. Розмір цього платежу входить до загальної суми страхового відшкодування, проте вказана обставина взагалі залишилась поза увагою.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження № 61-22315св18), від 28 вересня 2021 року у справі №918/1045/20).

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №910/9351/20, від 09 червня 2021 року у справі №911/3039/19, від 08 вересня 2021 року у справі №910/10444/20).

Поведінка ПрАТ «СК «Форте Лайф» не відповідає зазначеним засадам.

Надіслання ПрАТ «СК «Форте Лайф» листа про прийняття на себе зобов`язань за всіма діючими накопичувальними договорами страхування життя, та як наслідок факт сплати позивачем чергового (останнього за умовами договору) платежу новому страховику (ПрАТ «СК «Форте Лайф») свідчить про добросовісну поведінку позивача щодо виконання умов договору, натомість заперечення відповідача щодо переходу до нього прав та обов`язків за договорами (за умови надіслання листа), укладеними позивачем та ЗАТ «СК «Блакитний поліс» та водночас отримання платежу від позивача на виконання цих договорів свідчить про те, що ПрАТ «СК «Форте Лайф» діє всупереч свої попередній поведінці. Підстави таких дій не наведені, поведінка відповідача не спростована.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами не досліджено та проігноровано лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04 березня 2020 року № 1525/13-9.

Відповідно до цього листа Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг проінформувала, що оскільки чинним законодавством України не передбачено такої процедури як «передача страхового портфелю» та у зв`язку з тим, що ПрАТ «СК «Блакитний поліс» не було припинено шляхом реорганізації, передача зобов`язань до ПрАТ «СК «Форте Лайф» за договорами страхування, у зв`язку зі зміною сторони у зобов`язанні, виникне лише у тому разі, якщо сторонами таких договорів буде підписана додаткова угода. Стосовно першого питання (чи всі клієнти (страхувальники) ПрАТ «СК «Блакитний поліс» були передані на обслуговування ПрАТ «СК «Форте Лайф»?), у Нацкомфінпослуг відсутня запитувана інформація. Стосовно другого питання (чи страхувальники ПрАТ «СК «Блакитний поліс» передавались на обслуговування іншим страховикам, ніж ПрАТ «СК «Форте Лайф»?), у Нацкомфінпослуг відсутня інформація стосовно передачі ПрАТ «СК «Блакитний поліс» договорів страхування іншим страховим компаніям.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про страхування» страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Страховики зобов`язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених цим Законом, станом на кожен день.

Відповідно до частини 2 Методики формування резервів із страхування життя, затвердженої розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 січня 2004 року № 24 страхові резерви із страхування життя є оцінкою вартості грошових зобов`язань страховика за договорами та майбутніх витрат для забезпечення їх виконання. Страхові резерви із страхування життя поділяються на: резерви довгострокових зобов`язань (математичні резерви); резерви належних виплат страхових сум.

Відповідно до пункту 3.3. цієї Методики розрахунок математичних резервів здійснюється окремо за кожним чинним на звітну дату договором з урахуванням темпів зростання інфляції, якщо це передбачено договором. Загальна величина математичного резерву дорівнює сумі резервів, розрахованих окремо за кожним договором.

Отже, договір страхування, створені щодо нього страхові резерви, відповідні активи страховика нерозривно пов`язані та власне їх сукупність складають «страховий портфель» страховика.

Разом з тим, чинним законодавством поняття «страховий портфель» не визначене та неврегулювані правовідносини з передачі «страхових портфелів», у тому числі активів (резервів), від одного страховика до іншого. З урахуванням необхідності забезпечення рівності страхувальників, реалізації майнових прав страхувальників та їх захисту, дотримання засад справедливості, добросовісності та розумності використовується поняття «страховий портфель», яким слід вважати систематизовану сукупність страхових ризиків, які прийняті страховиком на страхування, що є по суті відображенням зобов`язань страховика перед страхувальниками.

Суди не перевірили належним чином, з урахуванням листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04 березня 2020 року № 1525/13-9 чи укладалась додаткова угода між сторонами договору від 29 червня 2017 року, натомість апеляційний суд лише зауважив, що вказана інформація не спростовує факт відсутності укладених ОСОБА_1 договорів добровільного страхування від 01 грудня 2008 року та від 30 листопада 2011 року у додатку № 1 до договору передачі страхового портфеля від 29 червня 2017 року № 29-06/17.

Суди, дійшовши висновків про відсутність у додатку до договору від 27 червня 2017 року посилання на договір позивача, не перевірили чи відповідає вказаний додаток, що долучений до матеріалів справи оригіналу.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові через відсутність договірних відносин між сторонами справи, не врахував зазначеного та не звернув належної уваги на предмет спору про стягнення суми страхового відшкодування, зокрема, не роз`яснив позивачеві відповідно до вимог статті 12 ЦПК України можливість подати клопотання про залучення до участі у справі як відповідача ПрАТ «СК «Блакитний поліс» (первісного страховика), не вирішив питання, з урахуванням усіх обставини справи, про належного відповідача. Отже, невизначення судом першої інстанції із належним суб`єктним складом призвело до передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення суми.

При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює переоцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Вказані у касаційній скарзі доводи знайшли своє підтвердження щодо порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції судового рішення.

Оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанції, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, судові рішення суду першої інстанції та апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно об`єктивно перевірити обґрунтованість позовних вимог, сприяти вирішенню заявлених у справі вимог, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Доводи, наведені у позовній заяві та апеляційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Отже, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Конюшко Денис Борисович, задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук