Ухвала

від 16.11.2022 по справі 0907/1-502/11

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 0907/1-502/11

Провадження № 11-кп/4808/466/22

Категорія ст.539 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Івано Франківського міського суду від 18 серпня 2022 року,-

в с т а н о в и л а :

Вказаною ухвалою суду в задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді штрафу в розмірі 425 000 гривень за вироком Івано Франківського міського суду Івано Франківської області від 28.12.2015 року на підставі п.1ч.1ст. 80 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинуваченого вироку - відмовлено.

Суд своє рішення мотивував тим, що невиконання вироку суду у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_9 коштів, оскільки йому було заборонено працювати на раніше займаній посаді і він був позбавлений доходу, не є поважною причиною, так як він не був позбавлений можливості обіймати іншу посаду, не заборонену вироком Івано Франківського міського суду від 28.12.2015 року.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 , вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необгрунтованою. Зазначає, що ухвала суду побудована на припущеннях судді та прокурора, які забули про ряд принципів кримінального судочинства, а також про існування конституційних принципів презумції невинуватості та про заборону примусової праці.

Крім цього, звертає увагу суду на те, що вирок не пред`являвся до виконання в частині сплати штрафу, що підтверджується самими матеріалами справи, в яких відсутнє розпорядження на виконання вироку в частині сплати штрафу.

Вказує, що його підзахисний ОСОБА_9 від відбування покарання у вигляді штрафу не ухилявся, адже до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 КК України він не притягувався, протягом двох років після набранням вироком законної сили нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину не вчиняв.

Просить скасувати ухвалу Івано Франківського міського суду від 18.08.2022 року та постановити нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді штрафу в розмірі 425 000 гривень за вироком Івано Франківського міського суду від 28.12.2015 року на підставі п.1 ч.1 ст. 80 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Під час реляційного розгляду:

- захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції від 18.08.2022 року скасувати;

- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 , вважає її безпідставною та необгрунтованою, тому просить апеляційний суд залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 18.08.2022 року без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що її слід задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених діючим законодавством.

Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Івано Франківського міського суду Івано Франківської області від 28 грудня 2015 року, ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 212 ч.1, ст. 212 ч.3 КК України ( в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011 року), ст. 366 ч.1 КК України ( в редакції Закону № 2341- ІІІ від 05.04.2001 року) та призначено йому покарання: за ст. 212 ч.1 КК України ( в редакції Закону № 4025-VI від 15.11.2011 року) штраф у розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень. На підставі ст. 49, ст.74 ч.5 КК України звільнено ОСОБА_9 від призначеного покарання за ст. 212 ч.1 КК України ( в редакції Закону № 4025- VI від 15.11.2011 року) у зв`язку із закінченням строків давності. Призначено ОСОБА_9 покарання : за ст. 366 ч.1 КК України ( в редакції Закону № 2341- ІІІ від 05.04.2001 року) штраф у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язанні із виконанням організаційно розпорядчих чи адміністративно господарських обов`язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки. На підставі ст. 49, ст.74 ч.5 КК України звільнено ОСОБА_9 від призначеного покарання за ст. 366 ч.1 КК України ( в редакції Закону № 2341 ІІІ від 05.04.2001 року) у зв`язку із закінченням строків давності. Призначено ОСОБА_9 покарання: за ст. 212 ч.3 КК України ( в редакції Закону №4025 VI від 15.11.2011 року) штраф у розмірі 25 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 425 000 гривень з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із виконанням організаційно розпорядчих чи адміністративно господарських обов`язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності строком на 3 роки із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

28.12.2015 року ОСОБА_9 зобов`язувався сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком законної сили і повідомити про це Івано Франківський міський суд шляхом представлення документів про сплату штрафу, про що написав письмову заяву ( Т.30 а.п. 181).

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Правова природа вказаного виду звільнення від відбування призначеного покарання зумовлюється одностороннім обов`язком держави примусово реалізувати через спеціально уповноважені нею органи призначене особі покарання протягом певних строків. Особа, засуджена до певного виду покарання, не несе правового обов`язку застосовувати правообмеження, які входять до його змісту, сама до себе це виключна одностороння компетенція спеціальних державних органів, які виконують покарання.

Водночас засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку із чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.

Однак, частиною третьою статті 80 КК України передбачено положення щодо зупи-нення перебігу строку давності у разі, якщо засуджений ухиляється від відбування покаран-ня. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбу-вання покарання або з дня його затримання, а строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

У частині четвертій статті 80 КК України також передбачено положення про те, що пе-ребіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у частинах першій та третій цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяж-кий злочин. Обчислення строку давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.

Вказані положення свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного за-судженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

Доводи сторони захисту наведені в апеляційній скарзі з приводу того, що судом першої інстанції було допущено неповноту судового розгляду, оскільки його підзахисний ОСОБА_9 від відбування покарання у вигляді штрафу не ухилявся, адже до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 389 КК України він не притягувався, протягом двох років після набранням вироком законної сили нового середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину не вчиняв, на думку судової колегії є підставними.

Враховуючи вищенаведені обставини, під час нового розгляду суду першої інстанції слід належним чином перевірити обставини щодо невиконання засудженим ОСОБА_9 вироку Івано Франківського міського суду від 28.12.2015 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду.

При цьому, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_10 та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.2 ст.415 КПК України, не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, а тому доводи апеляційних скарг підлягають ретельній перевірці при новому розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405,407,410,415 418, 419 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу Івано Франківського міського суду від 18.08.2022 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_9 від відбування основного покарання за вироком Івано Франківського міського суду Івано Франківської області від 28.12.2015 року на підставі п.1ч.1ст. 80 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинуваченого вироку скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_3

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_5