Постанова

від 09.11.2022 по справі 922/3655/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. Харків Справа № 922/3655/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І.В. , суддя Фоміна В.О.;

за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс (вх.№400Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2022 у справі №922/3655/21 (повний текст рішення складено 20.01.2022 суддею Прохоровим С.А. у приміщенні господарського суду Харківської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс м. Київ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Приватного акціонерного товариства Мульті Весте Україна 2, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лтава Град, м. Київ,

про розірвання договору та припинення права,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Град", в якій просив суд:- розірвати договір купівлі-продажу земельних ділянок від 14.03.2019; - припинити речове право (право власності) у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, записи про реєстрацію права власності ТОВ Лтава град (код ЄДРПОУ 42825781, адреса: 03150, місто Київ, Лабораторна, будинок 33/37) на земельну ділянку, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Плеханівська, 128, площею 4,9414 га, кадастровий номер 6310136900:03:001:0004; - припинити речове право (право власності) у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, записи про реєстрацію права власності ТОВ Лтава Град (код ЄДРПОУ 42825781, адреса: 03150, місто Київ, Лабораторна, будинок 33/37) на земельну ділянку, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Плеханівська, 128, ріг вул.Енергетична, площею 5,2491 га, кадастровий номер 6310136900:03:002:0010.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по сплаті вартості земельних ділянок, отриманих за договором.

Оспорюваним рішенням господарського суду Харківської області від 10.01.2022 у справі №922/3655/21 у позові відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18, зазначив, що в спірних правовідносинах підлягає застосуванню частина третя статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведена норма не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема, не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від продавця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів. Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар, і покупця, який прийняв товар, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком не навмисного порушення договору з боку покупця (який бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами. Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права. Розірвання договору належить до загальних способів захисту прав сторін договору, у той час як Глава 54 Цивільного кодексу України містить спеціальне регулювання відносин щодо купівлі-продажу, зокрема, і щодо способів захисту прав продавця, порушених покупцем. Позивач, укладаючи договір купівлі-продажу, мав на меті саме отримання доходу - коштів за продані земельні ділянки. Водночас, звертаючись до господарського суду із даним позовом, метою ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс є повернення лише майна, що є предметом договору купівлі-продажу, а не досягнення для себе основної мети укладеного договору купівлі-продажу - отримання коштів за передане відповідачу майно. Порушення умов договору купівлі-продажу не може вважатися істотним, якщо таке порушення може бути усунуте боржником. Ураховуючи мету укладеного договору купівлі-продажу, а саме, отримання коштів за продане відповідачу майно, у випадку не тривалого прострочення відповідачем оплати за договором купівлі-продажу - це не є істотним порушенням умов цього договору у розумінні частини 2 ст.651 Цивільного кодексу України, та позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про примусове стягнення з відповідача заборгованості за передане за договором купівлі-продажу майно, що й відновить порушене право позивача на отримання оплати за спірне майно. Також господарський суд визнав безпідставним посилання позивача на ст.694 Цивільного кодексу України, якою передбачено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару, оскільки звичайний договір купівлі-продажу не передбачає права продавця вимагати повернення неоплаченого товару. При цьому позивач не навів жодного доказу, щоб підтверджував факт продажу земельних ділянок у кредит, та чому позивач вважає, що до спірних правовідносин застосовується частина 4 ст.694 Цивільного кодексу України, а не частини 3 ст.692 Цивільного кодексу України (щодо стягнення коштів та процентів за користування чужими коштами). Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок. Позовні вимоги в частині припинення права власності відповідача на земельні ділянки, що були предметом спірного договору, також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними вимогами від вимоги про розірвання договору. Таким чином, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "ФК "Фактор Плюс" в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс з рішенням господарського суду не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2022 у справі №922/3655/21 та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс задовольнити у повному обсязі. Просить витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, виходячи з такого:

- у порушення умов договору купівлі-продажу ТОВ «Лтава Град» не сплатило ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» вартість набутих земельних ділянок у розмірі 10954767,12 грн, вказані кошти ТОВ «ФК «Фактор Плюс» не отримало ані в готівковій формі, ані в безготівковій формі, у строки, визначені договором купівлі-продажу 14.03.2019 до 31.05.2021;

- обставини справи, викладені у постанові Верховного Суду у справі №916/667/18, застосувати до обставин розгляду даної справи не є можливим, оскільки наявні різні обставини справ, зокрема, у вищевказаній постанові Верховного Суду йдеться про збагачення, а у даній справі предметом розгляду є розірвання правочину у зв`язку з його неналежним виконанням;

- апелянт вважає, що наявність альтернативного способу захисту у вигляді права вимагати оплати товару не свідчить про те, що особа як сторона договору не може вимагати захисту свого права на підставі ст.651 Цивільного кодексу України, у даному випадку такий спосіб захисту апелянт вважає належним, оскільки відповідач майже два роки ухиляється та не виконує свої обов`язки за договором купівлі-продажу, тому тільки такий спосіб захисту, на думку апелянта, підлягає застосуванню, не існує жодних передумов, які б свідчили, що відповідач виконає коли-небудь умови договору щодо сплати необхідної суми за отримані у власність земельні ділянки, чи то за договором, чи то за судовим рішенням про стягнення коштів;

- судом першої інстанції порушено імперативну норму, а саме, ст.694 Цивільного кодексу України, яка встановлює порядок повернення товару у випадку його не сплати;

- апелянт вважає невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу спірних земельних ділянок, у строк, встановлений договором, а саме, несплата грошових коштів за придбані земельні ділянки, за своєю природою носить характер істотного порушення умов договору, що спричинило значну шкоду ТОВ «ФК «Фактор Плюс», що виражається у неотриманні грошових коштів за придбані земельні ділянки;

- заявлена позивачем вимога про припинення права власності відповідача на земельні ділянки також обґрунтована, як діючими нормами чинного законодавства, так і правовими висновками Верховного Суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду 14.02.2022 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали даної справи і відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс (вх.№400Х/2) до надходження матеріалів справи до суду.

17.02.2022 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3655/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс (вх.400Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2022 у справі №922/3655/21. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 24.03.2022 о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, каб. №104. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 17.03.2022 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

Однак у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України судові засідання, призначені з 24.02.2022 (у тому числі, і в даній справі), не відбулися. В оголошеннях, розміщених на офіційному вебпорталі судової влади України та на сторінці Східного апеляційного господарського суду в мережі "Фейсбук", суд зазначив, що відповідні судові засідання будуть перенесені на іншу дату, про що учасників судових процесів буде повідомлено додатково.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.08.2022 у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В. повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 22.09.2022 о 10:45 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №132. Учасникам справи невідкладно повідомити суд про отримання цієї ухвали, зокрема, шляхом надсилання засвідченого електронним цифровим підписом уповноваженої особи відповідного повідомлення на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду. Запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення. З метою уникнення загрози для життя і здоров`я учасників судового процесу рекомендовано взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми Електронний суд або надсилати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2022 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А, суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.

Відповідно до пункту 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 12.10.2022 об 11:15 год. Засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. У задоволенні клопотання ТОВ Лтава Град про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу відмовлено. Запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення. З метою уникнення загрози для життя і здоров`я учасників судового процесу рекомендовано взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

10.10.2022 від представника ТОВ Лтава Град через систему Електронний суд до суду надійшов відзив (вх.№5833) на апеляційну скаргу, в якому просить визнати поважними причини пропуску ТОВ Лтава Град строку на подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс та поновити пропущений процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс у справі №922/3655/21. Просить господарський суд залишити апеляційну скаргу ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2022 року у справі №922/3655/21- без змін. Здійснити розгляд апеляційної скарги ТОВ Фінансова компанія Фактор Плюс у справі №922/3655/21 за участі представника ТОВ Лтава Град (адвоката Халабурдіна С.В.), який має можливість взяти участь у судовому засіданні 12.10.2022 о 11:15 год.

Згідно з частиною 1 ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За змістом положень ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, в якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Колегія суддів, узявши до уваги обґрунтування поважності причин неподання відповідачем у строк, встановлений судом, відзиву на апеляційну скаргу вважає, що наявні підстави для поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, чим досягається дотримання принципу рівності усіх учасників справи перед законом і судом та забезпечення процесуальних прав відповідача на висловлення своєї правової позиції щодо поданої апеляційної скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції не порушені норми матеріального та процесуального права, рішення суду прийняте з повним з`ясуванням та доведеністю обставин, що мають значення для справи; з відповідністю висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи. Позивач не надав до позовної заяви додаткову угоду. ТОВ «Лтава Град» неодноразово у судових засіданнях акцентувало увагу на відсутності у розпорядженні ТОВ «Лтава Град» діючих банківських реквізитів ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», та на відмову ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» надати ці реквізити, що підтверджується і відсутністю відповіді ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» на лист ТОВ «Лтава Град» щодо надання діючих банківських реквізитів від 30.11.2021. Посилання позивача на втрату інтересу на отримання коштів за договором ТОВ «Лтава Град» вважає слід оцінювати критично, оскільки дії позивача є суперечливими, а їх добросовісність є сумнівною. Позивачем не доведено існування прострочення за договором купівлі-продажу земельних ділянок саме з вини відповідача. Посилання ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» на втрату інтересу у продажі земельних ділянок нібито внаслідок прострочення відповідача не має юридичного значення та не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок, оскільки ТОВ «Лтава Град» набуло право власності на земельні ділянки. Також є безпідставним посилання позивача у своїх поясненнях на те, що саме вимога про розірвання договору є ефективним способом захисту у даній справі. Позивач жодного разу не звертався до відповідача із претензією щодо прострочення оплати. Позивач приховував факт свого звернення до суду. Позивач закрив банківський рахунок, який був зазначений для здійснення оплати по договору. Позивачем не доведено факту неможливості виконання відповідачем обов`язку з оплати за договором купівлі-продажу земельних ділянок за умови надання позивачем діючих банківських реквізитів. Рішення про стягнення заборгованості в будь-якому випадку може бути виконано примусово у межах виконавчого провадження шляхом продажу земельних ділянок відповідача з прилюдних торгів. До того ж у випадку розірвання договору, право позивача ніяким чином не буде захищено, оскільки з вимогою про витребування майна на підставі того, що майно збережено без достатньої правової підстави (відпала згодом підстава, на якій це майно було набуте) може звернутися лише колишній власник цього майна, яким позивач не є. Метою звернення позивача із вимогою про розірвання договору купівлі продажу земельних ділянок може бути саме несправедливе збагачення, а не захист свого порушеного права.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 09.11.2022 о 14:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132. Запропоновано учасникам справи заздалегідь письмово повідомити суд про намір і можливість взяти участь у судовому засіданні для своєчасного вжиття заходів з організації його проведення. З метою уникнення загрози для життя і здоров`я учасників судового процесу рекомендовано взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

У судовому засіданні 09.11.2022 представник позивача (апелянта) наполягала на доводах та вимогах апеляційної скарги, просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили суд залишити оскаржуване рішення без змін.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства Мульті Весте Україна 2, підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

Згідно з частиною 1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Східний апеляційний господарський суд встановив таке.

За умовами договору позики від 16.12.2007 Milti Spain Managament S.A. надало позику у розмірі 19000000,00 євро ПрАТ «Мульті Весте Україна 2», на підставі вказаного договору позики у Milti Spain Managament S.A. виникло право вимоги до ПрАТ «Мульті Весте Україна 2» на суму 19863654,52 євро, що складається з основної суми та процентів.

Відповідно до умов іпотечного договору від 07.07.2009 ЗАТ «Мульті Весте Україна 2» для забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань за договором позики від 16.12.2007 (з наступними змінами) надало компанії Milti Spain Managament S.A. (іпотекодержатель) в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: земельну ділянку, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Плеханівська,128, площею 4,9414 га, кадастровий номер 6310136900:03:001:0004 (земельна ділянка 1); земельну ділянку, що розташована: м.Харків, вул.Плеханівська, 128, ріг вул.Енергетична, площа 5,2491 га, кадастровий номер 6310136900:03:002:0010 (земельна ділянка 2). Згідно з пунктом 5.4.3 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися у позасудовому порядку, встановленому чинним законодавством України. У разі реалізації предмета іпотеки іпотекодержатель (особисто або діючи через агента) може продавати, в тому числі від свого імені предмет іпотеки чи будь-яку його частину через одні або кілька публічних торгів або окремі угоди за ціну, що встановлюється на публічних торгах чи визначається шляхом переговорів між іпотеко держателем та одним або кількома потенційними покупцями (а.с.55-76, том 1).

15.02.2019 між Milti Spain Managament S.A. (юридичною особою згідно з законодавством Іспанії) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» укладено правочин про уступку права вимоги, за яким до ТОВ «ФК «Фактор Плюс» перейшло право вимоги за договором позики від 16.12.2007 (з наступними змінами) (а.с.47-48, том 1).

11.03.2019 між Milti Spain Managament S.A. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, за яким до ТОВ «ФК «Фактор Плюс» перейшло право вимоги за іпотечним договором від 07.07.2009 (а.с.49-54, том 1).

14.03.2019 ТОВ ФК Фактор Плюс як іпотекодержатель уклало договір купівлі-продажу земельних ділянок з Товариством з обмеженою відповідальністю Лтава Град, посвідчений 14.03.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим №531 (а.с.43-46, том 1).

Відповідно до пункту 1 договору ТОВ ФК Фактор Плюс (продавець) як іпотекодержатель за договором відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. 11.03.2019 за реєстровим №514, 515 згідно з Законом України «Про іпотеку» та на підставі дублікату іпотеного договору, посвідченого 07.07.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., за реєстровим №1392, виданого 14.03.2019 державним нотаріусом Київського державного нотаріального архіву Гуль Л.О. за реєстровим №1-7, передав у власність, а ТОВ Лтава Град як покупець прийняв у власність предмет іпотеки (земельні ділянки, розташовані за адресою: Харківська область, м.Харків, вул.Плеханівська, 128).

У пункті 2 договору визначено, що земельні ділянки відчужуються продавцем на підставі дублікату іпотечного договору, посвідченого 07.07.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., за реєстровим №1392, виданого 14.03.2019 державним нотаріусом Київського державного нотаріального архіву Гуль Л.О. за реєстровим №1-76. Земельні ділянки відчужуються без зміни їх цільового призначення.

Згідно з пунктом 4 договору продаж земельних ділянок вчинено за 10955000 (десять мільйонів дев`ятсот п`ятдесят тисяч п`ять тисяч) гривень 00 копійок, які покупець зобов`язаний сплатити продавцю не пізніше 31.12.2019. Шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Відчуження земельних ділянок відбувається з наявними обтяженнями продавця як іпотекодердателя згідно з договором відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченого 11.03.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. за реєстровим №514, 515, та іпотечного договору, посвідченого 07.07.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., за реєстровим №1392, які будуть припинені одразу після повного виконання покупцем зобов`язань пункту 4 цього договору (пункт 8 договору).

Згідно з пунктом 9 договору намомент укладання цього договору власником земельних ділянок отримано вимогу-претензію про продаж предмета іпотеки третій особі-покупцеві шляхом укладання договору купівлі-продажу у порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», та надана відповідь, в якій зазначена відмова від переважного права придбання земельних ділянок.

У подальшому, 01.06.2019 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу земельних ділянок від 14.03.2019, згідно з якою сторони змінили умови пункту 4 договору, вказавши, що продаж земельних ділянок вчинено за 10954767,12 грн без ПДВ, які покупець зобов`язаний сплатити продавцю не пізніше 31.05.2021. Шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця (а.с.44, том 2).

Вказана додаткова угода містить реквізити, зокрема, і відомості про банківський IBAN ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», скріплена підписами та печатками сторін.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна убачається, що право власності на спірне нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 6310136900:03:001:0004, яка розташована за адресою м.Харків, вул.Плеханівська, 128, площа 4,9414 га (земельна ділянка 1), зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Лтава Град на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14.03.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. за реєстровим №531.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що право власності на спірне нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 6310136900:03:002:0010, м.Харків, вул. Плеханівська, 128, ріг вул.Енергетична, площа 5,2491 га (земельна ділянка 2), зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Лтава Град на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 14.03.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. за реєстровим №531.

Звертаючись до господарського суду першої інстанції з даним позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» обгрунтувало свої вимоги ст.629, 525, 526, 530, 610, 611, частиною 2 ст.651, 691, 692, 694 Цивільного кодексу Укрїни та зазначило, що у порушення умов спірного договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю Лтава Град не сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс вартість набутих земельних ділянок у розмірі та строки, визначені договором купівлі - продажу від 14.03.2019, що є істотним порушенням договору та спричинило значну шкоду, що виражається у неотриманні грошових коштів за ці ділянки. При цьому розірвання договору за рішенням суду є підставою для скасування державної реєстрації на зазначені земельні ділянки відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Заявлена вимога про припинення права власності відповідача на земельні ділнки обгрунтовна нормами чинного законодавства та наведено правові висновки Верховного Суду з даного питання.

10.01.2022 господарським судом Харківської області 10.01.2022 ухвалено оспорюване рішення у справі №922/3655/21, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав неналежно обраного способу захисту позивачем та з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 щодо застосування частини третьої статті 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. А саме, наведена норма не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема, не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.04 2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій чи аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). До того ж зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16).

Верховний Суд також зазначив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/8358/19 зазначив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід, насамперед, визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Як убачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №916/667/18 предметом розгляду є розірвання договору купівлі-продажу частки в розмірі 80% статутного капіталу товариства та скасування рішення загальних зборів, визнання права власності на частку в статутному капіталі, сторонами є фізичні особи, товариство, та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача, висновки щодо застосування ст.692 Цивільного кодексу України зазначені саме щодо вимоги про розірвання спірного договору в частині продажу позивачкою своєї частки в розмірі 60% статутного капіталу ТОВ «Інвест-курорт-1», при цьому Велика Палата Верховного Суду, розтлумачивши термін «користування чужими коштами», дійшла висновку про те, що саме у цій справі позивачка, пред`явивши позовну вимогу про розірвання спірного договору, обрала неналежний спосіб захисту її права. У зв`язку із цим судові рішення в цій частині слід скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Отже, проаналізувавши правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18 щодо застосування ст.692 Цивільного кодексу України, які ураховані господарським судом в оспорюваному рішенні при застосуванні норм права, колегія суддів вважає, що вони стосуються саме корпоративних правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі, оскільки названі справи суттєво відрізняються за обставинами справи, встановленими судами, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення, що виключає подібність названих справ за змістовним критерієм.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не погоджується з правовими висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок від 14.03.2019 та припинення речового права (права власності) у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності ТОВ Лтава Град на спірні земельні ділянки.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст.11, частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст.11 цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.627, 629 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України також передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передатимайно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст.657 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За загальним правилом (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 Цивільного кодексу України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 Цивільного кодексу України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Стаття 610 Цивільного кодексу України вказує на те, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладені положення законодавства, суд апеляційної інстанцій зазначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов`язань за договором. Зокрема, однією з умов для розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок є невиконання умов продажу і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк.

Отже, для правильного вирішення спору щодо розірвання договору з наведених підстав необхідно перш за все встановити умови продажу земельних ділянок, обсяг зобов`язань покупця за договором і строк їх виконання.

Як встановлено матеріалами даної справи, за умовами укладеного між сторонами договору продаж спірних земельних ділянок вчинено за 10955000,00 грн, які покупець зобов`язаний сплатити продавцю не пізніше 31.12.2019 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

01.06.2019 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу земельних ділянок від 14.03.2019, згідно з якою сторони змінили умови пункту 4 договору, вказавши, що продаж земельних ділянок вчинено за 10954767,12 грн без ПДВ, які покупець зобов`язаний сплатити продавцю не пізніше 31.05.2021 шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Таким чином, із змісту спірного договору, посвідченого 14.03.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. за реєстровим №531, зокрема, з умов пункту 4 договору, убачається, що відповідач зобов`язаний був сплатити грошові кошти за придбані земельні ділянки до 31.12.2019, з урахуванням додаткової угоди до договору до 31.05.2021, а, отже, останній день сплати за земельні ділянки припадав на 31.05.2021.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів сплати 10954767,12 грн за придбані земельні ділянки за спірним договором купівлі-продажу та додаткової угоди до нього.

Відтак відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання з оплати грошових коштів у сумі 10954767,12 грн за придбані земельні ділянки за договором купівлі-продажу земельних ділянок від 14.03.2019 та додаткової угоди від 01.06.2019, у зв`язку з чим перед позивачем утворено заборгованість у зазначеному розмірі.

Обставини не виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати коштів за земельні ділянки протягом встановленого договором та додатковою угодою до нього строку не заперечуються відповідачем.

У свою чергу відповідач зазначає, що неможливість виконання обов`язку за умовами договору відбулось не з вини ТОВ "Лтава Град», відповідач намагався виконати умови договору, однак через те, що в розпорядженні ТОВ «Лтава Град» були відсутні діючі банківські реквізити, а також у договорі купівлі-продажу не вказано IBAN ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», не зміг погасити заборгованість за договором купівлі-продажу земельних ділянок.

Такі доводи спростовуються матеріалами справи, а саме, додатковою угодою №1 від 01.06.2019 до договору купівлі-продажу земельних ділянок від 14.03.2019, яка містить усі необхідні реквізити позивача, зокрема, IBAN ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Обраний позивачем спосіб захисту цивільного права має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №331/6927/16-ц).

Колегія суддів зазначає, що за частиною 1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб`єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб`єктивних прав, наданих йому договором.

Відповідно до статті 19 Цивільного кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 Цивільний кодекс України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 Цивільного кодексу України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2020 у справі №199/3846/19.

Отже, невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу земельних ділянок, а саме: несплата грошових коштів за придбання земельних ділянок, є істотним порушенням умов договору, що спричинило значну шкоду позивачу та виражається у неотриманні грошових коштів за проданий товар.

Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду про те, що порушення умов договору купівлі-продажу не може вважатися істотним, якщо таке порушення може бути усунуте боржником, адже такі твердження грунтуються на припущеннях, а матеріали справи не містять доказів того, що боржник усуне порушення договору.

Також колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що отримання коштів за продане відповідачу майно, у випадку не тривалого прострочення відповідачем оплати за договором купівлі-продажу - не є істотним порушенням умов цього договору у розумінні частини 2 ст.651 Цивільного кодексу України.

Таким чином, 14.03.2019 між ТОВ ФК Фактор Плюс як іпотекодержателем нерухомого майна та ТОВ «Лтава Град» укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, сторони дотрималися форми оспорюваного договору щодо його нотаріального посвідчення; однак відповідач ТОВ «Лтава Град», взятого на себе зобов`язання у зазначений договором строк не виконав, у зв`язку з чим договір купівлі-продажу підлягає розірванню через невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, а саме: не здійснення оплати за спірні об`єкти нерухомого майна.

Позивач довів обставини, що дають підстави для розірвання договору відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, а саме: істотність порушення відповідачем умов договору, завдання позивачеві шкоди, внаслідок якої позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, що є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про припинення речового права (права власності) у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - записів про реєстрацію права власності ТОВ Лтава град на дві спірні земельні ділянки (кадастрові номери 6310136900:03:001:0004 та 6310136900:03:002:0010), що розташовані за адресою: м.Харків, вул.Плеханівська, 128, колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення як обгрунтованих, виходячи з такого.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справ №916/675/15.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (у редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону №1952-IV, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону №1952-IV) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З урахуванням положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" колегія суддів вважає, що позивач, обґрунтовуючи звернення з позовом про розірвання договору купівлі-продажу земельних ділянок від 14.03.2019, цілком правомірно звернувся одночасно і з вимогами про припинення речового права (права власності) у державному реєстрі речових прав на спірні земельні ділянки за ТОВ Лтава Град.

Оскільки коллегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість позовних вимог та розірвання договору купівлі-продажу двох спірних земельних ділянок від 14.03.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лтава Град», тому у відповідача відсутні права за цим договором, а, отже, відпали і підстави для проведення державної реєстрації речових прав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2022 у справі №922/3655/21 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Згідно з пунктом 2 частини 1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Крім того, у силу вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову судовий збір за подачу позову та подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фактор Плюс задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.01.2022 у справі №922/3655/21 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу земельних ділянок від 14.03.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514, адреса: 01133, м.Київ, вулиця Євгена Коновальця (Щорса), будинок 31), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лтава Град» (код ЄДРПОУ 42825781, адреса: 03150, м.Київ, вул.Лабораторна, будинок 33/37).

Припинити речове право (право власності) у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - записи про реєстрацію права власності ТОВ Лтава Град (код ЄДРПОУ 42825781, адреса: 03150, місто Київ, вул.Лабораторна, будинок 33/37) на земельну ділянку, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Плеханівська, 128, площею 4,9414 га, кадастровий номер 6310136900:03:001:0004.

Припинити речове право (право власності) у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - записи про реєстрацію права власності ТОВ Лтава Град (код ЄДРПОУ 42825781, адреса: 03150, місто Київ, вул.Лабораторна, будинок 33/37) на земельну ділянку, що розташована за адресою: м.Харків, вул.Плеханівська, 128, ріг вул.Енергетична, площею 5,2491 га, кадастровий номер 6310136900:03:002:0010.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальгістю Лтава Град (код ЄДРПОУ 42825781, адреса: 03150, місто Київ, вул.Лабораторна, будинок 33/37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ 37881514, адреса: 01133, м.Київ, вулиця Євгена Коновальця (Щорса), будинок 31) 4540,00 грн витрат зі сплати судового збору за подачу позову та 10215,00 грн витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.11.2022.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова

Суддя В.О. Фоміна