Вирок

від 09.11.2022 по справі 606/1394/20

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/1394/20

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

09 листопада 2022 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення :

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Братськ Іркутської області Російської Федерації та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, з вищою освітою, не працюючого, не є депутатом, раніше не судимого,

за ст. 128 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2020 року, близько 20.00 години ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 знаходились позаду магазину «Норма», що в м.Теребовля по вул. Кн. Василька, 109 А.

У вказаний період часу, знаходячись позаду магазину «Норма» на бетонному підвищенні між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_8 схопив своєю рукою за верхній одяг в області правого плеча ОСОБА_5 та штовхнув останнього, не передбачаючи при цьому можливості спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , хоча повинен був і міг це передбачити. Внаслідок даного поштовху ОСОБА_5 втратив рівновагу і впав із бетонного підвищення на бруківку.

В результатізазначених необережнихдій зісторони ОСОБА_8 , ОСОБА_5 отримав тілесне ушкодженняу виглядітравми правої гомілки у виді закритих уламкових переломів діафазів обох гомілкових кісток, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого (більш як 21 добу) розладу здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України не визнав та дав показання, що 03.04.2020 року він ввечері вийшов з охоронцем магазину «Норма» ОСОБА_9 надвір покурити через двері службового входу вказаного магазину, що на АДРЕСА_1 . На вулиці були ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ще одна невстановлена особа. Між Синишиним та невстановленою особою виник конфлікт через те, що потерпілий витяг в останнього кондитерський виріб. Згодом він з охоронцем ОСОБА_9 зайшов в магазин. Продавець попросила вгамувати вказаних осіб, які порушували громадський порядок, і тому вони вийшли. Між ОСОБА_5 і ним розпочалась розмова під час якої потерпілий обурювався зауваженням ОСОБА_8 , проте він на конфлікт не пішов. Згодом продавець знову сказала, що на вулиці хтось кричить. Вони знову вийшли на вулицю і побачили, що ОСОБА_5 вже зі зламаною ногою і просить викликати швидку допомогу. Хто саме викликав не пригадує. На дворі вони були приблизно дві хвилини. Він з ОСОБА_9 знову зайшли в магазин.

Показання обвинуваченого ОСОБА_8 судоцінює критичнояк такі,що єнеузгодженими ізпоказаннями іншихучасників кримінальногопровадження,суперечать доказам досліджениму судовомузасіданні,дані зметою уникненнякримінальної відповідальностіта покарання,перешкоджання увстановлені об`єктивноїістини укримінальному провадженні.Показання спростовуютьсядослідженими усудовому засіданніпоказаннями потерпілогоОСОБА_5 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та іншими доказами дослідженими у судовому засіданні.

Так,допитаний усудовому засіданніпотерпілий ОСОБА_5 дав показання,що ввечері03.04.2020року перебувавпозаду магазину«Норма» разомз своїмзнайомим ОСОБА_10 та розпивалипиво.Також тамзнаходились охоронецьмагазину ОСОБА_11 та йоготовариш ОСОБА_8 та щеодин незнайомий їмчоловік,який періодичнопідходив тудита відходив. ОСОБА_8 та ОСОБА_11 зробили їмзауваження,внаслідок чогопочався словеснийконфлікт.Під часконфлікту ОСОБА_8 шарпав йогоза одяг.При цьому ОСОБА_8 схопив йогорукою заодяг вобласті правоїруки тавідштовхнув.Внаслідок чогопотерпілий та ОСОБА_8 впали ізбетонного підвищенняна бруківку.При цьому ОСОБА_8 знаходився зверхупід часпадіння.Під часпадіння ОСОБА_8 защемив йогоправу ногу.Потерпілий зразуж відчувбіль,не мігходити. Очевидцями були ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які також там знаходились. При цьому обвинувачений нічого не робив щоб йому допомогти. Свідок ОСОБА_10 побіг викликати швидку допомогу. Швидка відвезла його в Теребовлянську лікарню, де він перебував на лікуванні з приводу отриманого перелому гомілки. Було зроблено декілька хірургічних операцій, поставлено пластину. Постійно відчуває біль. Частково втратив працездатність, оскільки не може робити тієї роботи, що робив раніше. Через цей дискомфорт страждає, чим йому завдано моральної шкоди.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дав показання, щоввечері 03.04.2020 року перебував разом з потерпілим ОСОБА_5 позаду магазину «Норма», розпивали пиво. Між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 виник конфлікт з якихось дрібних підстав. Він бачив, що між ними почалась шарпанина, яку розпочав ОСОБА_8 . Шарпанина між ними відбувалась за декілька метрів зліва від заднього входу в магазин «Норма». Почув крик ОСОБА_5 , що в нього щось сталось з ногою. Це відбулось швидко (до 5 хв.). В цей час ОСОБА_10 розмовляв з ОСОБА_9 ближче до заднього входу в магазин приблизно за 5 метрів від місця конфлікту, що трапилось не бачив, оскільки в той момент був повернутий до них спиною. Коли підійшов ближче, побачив що потерпілий лежить знизу біля підвищення, скаржиться на біль в нозі і просить викликати швидку, а ОСОБА_8 стоїть над ним також внизу біля бетонного підвищення. Він намагався підняти ОСОБА_5 , але не зміг. Побіг вліво від магазину, де зазвичай стоять таксі, щоб попросити допомогти викликати швидку, але там нікого не було. Коли повернувся до ОСОБА_5 , знову підійшов ОСОБА_8 . Попросив ОСОБА_8 набрати номер швидкої, дав йому телефон, що обвинувачений зробив і пішов. Приблизно через 15 хв. приїхала швидка допомога, забрали ОСОБА_5 в лікарню. Коли ОСОБА_5 виписався з лікарні, розповів, що в нього була зламана нога і витратив багато коштів на лікування.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дав показання, що 03.04.2020 року перебував на роботі в магазині «Норма», де працював охоронцем. Одним із його обов`язків було стежити з комп`ютера за камерами відеоспостереження, які розміщені всередині магазину і ззовні. З обвинуваченим ОСОБА_8 підтримує тривалий час дружні стосунки, оскільки обвинувачений раніше також працював в тому ж магазині. Так, того дня, близько 19-19.30 год. до нього на роботу прийшов його товариш ОСОБА_8 . Через 10 хв. вийшли разом на «перекур». Ззаду магазину стояли ОСОБА_5 і ОСОБА_10 , розпирали алкогольні напої. ОСОБА_9 зробив їм зауваження. «Перекур» тривав 5 хвилин. Покурили і зайшли всередину. ОСОБА_8 купив продуктів додому. Через 10-15 хв. вийшли на другий «перекур». В цей час ОСОБА_5 і ОСОБА_10 продовжували вживати алкоголь. Знову зробили їм зауваження, вказали де пити. Зайшли в магазин і вже більше не виходили. Другий «перекур» тривав 5 хв. Через 10-15 хв. вийшли третій раз на «перекур». Покурили, почули, що хтось кричить з тої сторони, де сказали їм піти, метрів 10 від магазину «Норма» (пізніше сказав, що вийшли, бо почули крики). ОСОБА_5 сказав, що його болить нога, просив викликати швидку. ОСОБА_8 викликав швидку. Виходив з ОСОБА_8 на «перекур» 3 рази, кожен перекур тривав до 5 хв (3-4 хв). ОСОБА_8 весь час був біля нього, не відлучався, тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не спричиняв.

В частині спростування обвинувачення, показання свідка ОСОБА_9 суд оцінює критично, як суперечливі, не логічні, плутані, які містять протиріччя, а тому судом до уваги як докази невинуватості обвинуваченого ОСОБА_8 не приймаються. До вказаного висновку суд прийшов під час аналізу досліджених у судовому засіданні доказів.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у скоєні злочину, передбаченого ст. 128 КК України доводиться :

- протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, згідно якого 03.04.2020 року, близько 19 години невідома особа під час словесного конфлікту, перебуваючи по вул. Князя Василька поблизу магазину «Норма» спричинила тілесних ушкоджень ОСОБА_5 ;

/т.1 а.с. 153-154/

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінального провадження № 12020210170000141) про внесення 06 квітня 2020 року до вказаного реєстру відомостей про те, що 03.04.2020 року, близько 19 години ОСОБА_8 перебуваючи поблизу супермаркету «Норма», що в м.Теребовля по вул. Кн. Василька, 109 А під час словесного конфлікту спричинив необережні середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_5 . Органом досудового розслідування Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області визначено правову кваліфікацію за ст. 128 КК України.;

(т.1 а.с. 1)

- висновком судово-медичної експертизи №385 від 26.05.2020, проведено на підставі медичної документації ОСОБА_5 , потерпілий був доставлений бригадою швидкої допомоги та госпіталізований в Теребовлянську ЦРЛ о 21.50 год. 03.04.2020. Згідно висновку експертизи, у ОСОБА_5 виявлено тілесні ушкодження у виді закритих уламкових переломів діафазів обох гомілкових кісток, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого (більш як 21 добу) розладу здоров`я.;

(т.1 а.с. 155-156)

- протоколом проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_5 від 05.06.2020 на місці вчинення злочину, під час якого потерпілий показав, що ввечері 03.04.2020 року він розпивав там (позаду магазину «Норма») пиво з ОСОБА_10 . Також там знаходились охоронець магазину ОСОБА_11 та його товариш ОСОБА_8 , які зробили їм зауваження, внаслідок чого почався словесний конфлікт. Під час шарпанини ОСОБА_8 зловив однією рукою за праву руку ОСОБА_5 в області плеча та штовхнув його, внаслідок чого потерпілий впав із бетонного підвищення висотою 40-50 см на рівну поверхню з бруківки. При цьому потерпілий вказав на місцерозташування його та обвинуваченого під час словесного конфлікту, та за допомогою статистів продемонстрував яким чином ОСОБА_8 схопив його за одяг в області правого плеча та штовхнув його, в результаті чого вони обоє падають, при цьому права нога потерпілого залишається на бетонному підвищенні, а рештою частиною тіла він лежить на бруківці. При цьому під час падіння ОСОБА_8 притиснув праву ногу потерпілого своєю ногою в області гомілки, внаслідок чого останній відчув хрускіт і гостру біль.

(т.1 а.с. 157-161)

- висновком додаткової судово медичної експертизи №525 від 22.06.2020, проведеної за результатами слідчого експерименту з потерпілим від 05.06.2020, яким встановлено, що заподіяння ОСОБА_5 травми правої гомілки у виді закритих уламкових переломів діафазів обох гомілкових кісток за обставин, наведених у слідчому експерименті від 05.06.2020 при падінні з бетонного підвищення внаслідок поштовху, коли його правий гомілко-стоп буф фіксований (притиснутий) на вказаному підвищенні ногою сторонньої особи, не виключається.

(т.1 а.с. 162-163)

- довідкою КНП Теребовлянської районної ради «Теребовлянська центральна районна лікарня» №262 від 07.07.2020, згідно якої потерпілий ОСОБА_5 перебував настаціонарному лікуваннів хірургічно-травматологічномувідділенні Комунального некомерційногопідприємства Теребовлянськоїрайонної ради «Теребовлянська центральна районна лікарня» з 03.04.2020 по 22.04.2020 року. Провів у лікарні 19 ліжкоднів. Діагноз закритий багатоуламковий перелом діафізів обох кісток правої гомілки із зміщенням фрагментів. Вартість перебування ОСОБА_5 на лікуванні становить 10890, 11 грн.

(т.1 а.с. 164)

- відеозаписом з камери відеоспостереження магазину «Норма» від 03.04.2020, з якого вбачається, що після 20 год. ОСОБА_5 та ОСОБА_10 знаходяться біля службового входу в магазин, п`ють пиво. Також там знаходиться ще один невідомий чоловік.

О 20.27 год. з службового входу магазину виходять ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , курять.

З 20.27 год. по 20.47 хв. учасники відеозапису спілкуються між собою, крім невідомого чоловіка, який періодично підходить і відходить від цього місця та участі в розмові не бере. При спілкуванні наростає напруга. О 20.47 год. ОСОБА_8 робить рух схожий на удар рукою по кепці потерпілого ОСОБА_5 , після чого о 20.47 год. всі відходять в ліву сторону від службового входу в магазин (що не охоплюється камерою відеоспостереження). При цьому ОСОБА_8 йде вперед, а інші слідом за ним. При дослідженні відеозапису потерпілий ствердив, що відійти запропонував ОСОБА_9 .

З 20.47 по 20.49 год. в радіусі, який охоплює камера відеоспостереження, нікого немає.

Після того як потерпілий ОСОБА_5 о 20.47 год. відійшов разом з іншими вліво від службового входу, до закінчення відеозапису (22.00), ні потерпілий ОСОБА_5 , ні свідок ОСОБА_10 до службового входу в магазин не повертаються, в радіус охоплення камери спостереження не потрапляють.

О 20.49 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повертаються та швидко заходять через службовий вхід в магазин.

Через 8 хв. (о 20.57 год.) ОСОБА_8 та ОСОБА_9 знову виходять з службового входу, курять. Через 1 хв. (20.58 год.) обоє відходять вліво від входу та потрапляють в радіус охоплення камери відеоспостереження через 1 хв (20.59 год.), продовжуючи курити.

З 21.01 по 21.20 год. ОСОБА_8 , який відійшов вліво від службового входу в магазин, в радіусі охоплення камери відеоспостереження немає. При цьому упродовж цього часу ОСОБА_9 періодично потрапляє в зону, що охоплюється камерою. О 20.19 год. ОСОБА_9 один підходить до дверей службового входу в магазин, починає відкривати їх, але зразу ж закриває назад, і йде вліво від входу поза зону охоплення камери.

О 21.20 год. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 повертаються разом та заходять через службовий вхід в магазин.

О 21.33 год. на відеозаписі з`являється рухоме освітлення схоже на світло від фар автомобіля (приїзд швидкої допомоги).

(т.1 а.с. 165)

Аналіз вказаних доказів дає підстави зробити висновок, що тілесне ушкодження ОСОБА_5 отримав в період з 20.47 по 20.49 год., в той час, коли обвинувачений, потерпілий, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відійшли вліво від службового входу в магазин «Норма» в місце, яке не охоплює камера відеоспостереження.

Допитані обвинувачений ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_9 не заперечили, що дійсно ввечері 03.04.2020 року перебували біля службового входу магазину «Норма». Також там перебував потерпілий ОСОБА_5 , свідок ОСОБА_10 , які розпивали пиво, та ще один невідомий чоловік. В цей час потерпілий отримав травму перелом ноги.

Проте, покази обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка його товариша ОСОБА_9 в іншій частині є суперечливими, не узгоджуються між собою та спростовуються іншими доказами (показаннями потерпілого ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_10 , слідчим експериментом, проведеним з потерпілим, відеозаписом з камери відеоспостереження магазину «Норма», висновком СМЕ №525 та ін.).

Так, з показів обвинуваченого вбачається, що він з ОСОБА_9 виходили на вулицю 3 рази. Двічі робили зауваження, а третій раз потерпілий вже лежав травмований.

Проте, згідно відеозапису з камери спостереження виходили вони двічі (о 20.27 год. та о 20.57 год.). При чому під час другого виходу, потерпілого та свідка ОСОБА_10 біля службового входу в магазин «Норма» вже не було. Це узгоджується і з показами потерпілого та показами свідка ОСОБА_10 , які сказали що коли обвинувачений та ОСОБА_9 вийшли вперше, відбувся конфлікт, під час якого потерпілий отримав травму, внаслідок якої в подальшому не міг пересуватись.

Тому двічі виходити і робити зауваження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не могли.

Окрім того, з дослідженого відеозапису не вбачається, що між потерпілим та невстановленою особою був конфлікт, про який говорить обвинувачений.

Також не відповідає дійсності твердження обвинуваченого, що він з ОСОБА_9 двічі виходили на прохання продавщиці вгамувати осіб, які порушують порядок, та тому що хтось кричав.

З відеозапису вбачається що обвинувачений ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_9 виходили двічі з службового входу, і обидва рази виходили покурити.

Так, ОСОБА_9 вказав, що ОСОБА_8 весь час був біля нього і не відлучався, а тому тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не спричиняв.

Це твердження спростовується показами свідка ОСОБА_10 та відеозаписом з камери спостереження, які узгоджуються між собою.

Так, свідок ОСОБА_10 показав, що бачив початок шарпанини, проте моменту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не бачив, бо в цей час розмовляв з ОСОБА_9 приблизно за 5 м від того місця де відбувався конфлікт між ОСОБА_8 і ОСОБА_5 .. Після того, як не вдалось викликати швидку і повернувся до ОСОБА_5 , знову підійшов ОСОБА_8 . Попросив ОСОБА_8 набрати номер швидкої, дав йому телефон, що обвинувачений зробив і пішов. При цьому ОСОБА_9 він не бачив.

Окрім того, на відеозаписі камери спостереження зафіксовано як о 21.09 год. ОСОБА_9 відкриває двері службового входу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». При цьому разом з ним ОСОБА_8 немає.

Вказане викликає сумнів у правдивості показів свідка ОСОБА_9 .

Також, з оглянутого в судовому засіданні відеозапису камери спостереження, вбачається що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 виходили з службового входу магазину Норма на «перекур» 2 рази (не 3!, як вказав свідок ОСОБА_9 ). При цьому один раз ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вийшли на 22 хв. (20.27-20.49 год), вдруге ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вийшли на 23 хв. (20.57-21.20 год), що не узгоджується з показами ОСОБА_9 про те кожен «перекур» тривав до 5 хв. (3-4 хв).

Окрім того, покази ОСОБА_9 в цій частині спростовуються показами інших учасників кримінального провадження.

Також, під час допиту свідок ОСОБА_9 сказав, що зробив зауваження ОСОБА_5 і ОСОБА_10 , бо їх пиво знаходилось на підвіконні магазину, а він стежить за чистотою підвіконня.

В той же час з відеозапису камери спостереження вбачається, що упродовж усього часу, у тому числі під час «перекуру» ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , під час якого відбувається спілкування з ОСОБА_10 та ОСОБА_5 , останні тримають пиво в руках.

Спочатку свідок ОСОБА_9 вказав, що через 10-15 хв. після другого «перекуру» вийшли на третій «перекур». Покурили, потім почули, що хтось кричить. Пішли в ту сторону, побачили ОСОБА_5 , який сказав, що його болить нога, просив викликати швидку.

В подальшому свідок вказав, що третій раз вийшли на крики, а не курити. Почули крики з магазину, оскільки вікно було відкрите.

Вказане свідчить, що покази свідка ОСОБА_9 в цій частині суперечить сам собі.

Також свідок ОСОБА_9 вказав, що під час другого «перекуру», крім нього, ОСОБА_8 , ОСОБА_5 і ОСОБА_10 , була присутня ще п`ята невідома особа. Пізніше сказав, що коли вийшли вдруге на «перекур» п`ятої особи вже не було. В подальшому вказав, що «п`ятий» був, але взяв кульок і пішов. Потім вказав, що під час другого «перекуру» «п`ятий» прийшов з пакетом, а потім пішов з тим пакетом. В подальшому вказав, що «п`ятий» залишив пакет біля підвіконника, пішов і більше не повертався (були присутні він, ОСОБА_8 , ОСОБА_10 і ОСОБА_5 ). Пізніше вказав, що «п`ятий» прийшов, побачив, що в пакеті нема шоколадки, і пішов з пакетом.

Окрім того, спочатку ОСОБА_9 вказав, що під час другого «перекуру» ніхто ні з ким не конфліктував. Під час того ж допиту ОСОБА_9 вказав, що був конфлікт за шоколадку, яку ОСОБА_5 вкрав в «п`ятої» особи. Пізніше вказав, що про те, що ОСОБА_5 вкрав шоколадку йому сказав ОСОБА_8 , він цього не бачив. Потім сказав, що «п`ятий» чоловік прийшов, побачив, що в пакеті нема шоколадки, сказав, що нічого страшного і пішов з пакетом.

Показання свідка в цій частині є абсолютно не логічними, плутаними та надуманими. При цьому свідок суперечить сам собі.

Більше того, жодних конфліктних ситуацій з «п`ятою» невідомою особою не зафіксовано і відеозаписом з камери спостереження, як і не зафіксовано, що ця особа приносила чи забирала пакет з продуктами під час перебування на вулиці інших учасників.

Окрім того, показання обвинуваченого ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_9 не узгоджуються і між собою. Так, обоє стверджують, що виходили з магазину на вулицю тричі, що спростовується іншими доказами (2 рази). Проте, свідок ОСОБА_9 показав, що другий раз виходили покурити, а обвинувачений ОСОБА_8 показав, що виходили тому, що продавчиня просила вгамувати осіб, які там знаходяться і порушують громадський порядок. Також свідок ОСОБА_12 показав, що третій раз вийшли, чи то «покурити», чи то «бо почули крики, оскільки було відкрите вікно». А обвинувачений ОСОБА_8 показав, що втретє вийшли, бо продавець сказала вийти, бо там хтось кричить. Свідок ОСОБА_9 вказав, що зауваження потерпілому і ОСОБА_10 робив він, а обвинувачений ОСОБА_13 вказав, що це він робив зауваження.

Враховуючи всі суперечності, відсутність логіки і послідовності в показаннях свідка ОСОБА_9 , суперечності в показаннях обвинуваченого ОСОБА_8 , спростування їх іншими доказами, а також тривалі дружні стосунки свідка з обвинуваченим, у суду виник обґрунтований сумнів у правдивості твердження обвинуваченого та свідка про те, що ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не спричиняв.

А тому показання обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 в цій частині суд не приймає до уваги як такі, що доводять невинуватість обвинуваченого.

Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК Україниі,що його діїкваліфіковано вірно,як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенніпокарання,необхідного йдостатнього длявиправлення ОСОБА_8 відповідно достатей 50,65КК України,суд враховуєхарактер таступінь суспільноїнебезпеки вчиненогозлочину,особу винного,його позитивнухарактеристику,те щовін ранішене судимий,суд вважаєщо обвинуваченому ОСОБА_8 слід призначитипокарання заст.128КК Україниу виді позбавленняволі, із застосування ст. 75 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, так як його виправлення можливе без ізолювання від суспільства.

Прокурор Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теребовлянської міської ради, комунального некомерційного підприємства Теребовлянської міської ради «Теребовлянська міська лікарня» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_8 про стягнення витрат на лікування, у якому просить стягнути з відповідача на користь держави в особі комунального некомерційного підприємства Теребовлянської міської ради «Теребовлянська міська лікарня» Теребовлянської міської ради витрати, понесені лікувальним закладом на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 в сумі 10890 гривень 11 копійок, які зарахувати на рахунок Теребовлянської міської ради (ЄДРПОУ 43991459, Держказначейська служба України, м.Київ, р/р UA 298999980314080544000019685).

В обґрунтуваннявимог зазначено,що внаслідокзлочинних дій ОСОБА_8 ,які малимісце 03квітня 2020року,потерпілий отримавтілесне ушкодженняу виглядітравми правої гомілки у виді закритих уламкових переломів діафазів обох гомілкових кісток, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого (більш як 21 добу) розладу здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_8 позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди не визнав, так як вважає себе невинуватим у вчиненні злочину.

Так, судом встановлено, що з приводу завданих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 , перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічно-травматологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства Теребовлянської районної ради «Теребовлянська центральна районна лікарня» з 03.04.2020 по 22.04.2020 року. Провів у лікарні 19 ліжкоднів.

Вартість перебування ОСОБА_5 на лікуванні становить 10890, 11 грн., що підтверджується довідкою, виданою вказаним лікувальним закладом.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Представництво інтересів громадянина або держави в суді відповідно до ч. 6 вказаної статті включає, у тому числі, право прокурора звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно дост. 1206 ЦК Україниособа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними вПостанові Пленуму Верховного суду України від 07 липня 1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 545 ( 545-93-п ) від 16 липня 1993 року.

Відповідно до п. п. 2, 4постанови Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року «Про обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Унаслідок протиправних дій ОСОБА_8 ОСОБА_5 у період із 03.04.2020 по 22.04.2020 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічно-травматологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства Теребовлянської районної ради «Теребовлянська центральна районна лікарня» та витрати на його лікування склали 10890 грн. 11 коп., які підприємству не відшкодовані, що свідчить про порушення інтересів держави, за захистом яких до суду звернувся прокурор Теребовлянської окружної прокуратури.

Відтак, ОСОБА_8 як особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позов

прокурора Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства Теребовлянської міської ради «Теребовлянська міська лікарня» Теребовлянської міської ради до ОСОБА_8 про стягнення витрат на лікування підлягає до задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_8 коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 у розмірі10890 грн. 11 коп.

Також, позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_8 в його користь 65216 грн. 13 коп.- матеріальної шкоди, 100000 грн. 00 коп.-моральної шкоди, посилаючись на мотиви викладені в позовні заяві.

Обвинувачений ОСОБА_8 позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнав, так як вважає себе невинуватим у вчиненні злочину.

Так,судом встановлено,що внаслідокпротиправних дійобвинуваченого ОСОБА_8 . ОСОБА_5 отримав тілесне ушкодженняу виглядітравми правої гомілки у виді закритих уламкових переломів діафазів обох гомілкових кісток, які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого (більш як 21 добу) розладу здоров`я.

У зв`язку з чим ОСОБА_5 у період із 03.04.2020 по 22.04.2020 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічно-травматологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства Теребовлянської районної ради «Теребовлянська центральна районна лікарня».

За період лікування у лікарні, поніс витрати, які підтверджуються відповідними квитанціями, зокрема: квитанція від 03.04.2020 року на суму 15 грн. 93 коп.; квитанція від 03.04.2020 року на суму 901 грн. 20 коп.; квитанція від 06.04.2020 року на суму 609 грн. 70 коп.; квитанція від 06.04.2020 року на суму 50 грн. 20 коп.; квитанція від 09.04.2020 року на суму 259 грн. 60 коп.; квитанція від 09.04.2020 року на суму 130 грн. ; квитанція від 10.04.2020 року на суму 1236 грн. 70 коп.; квитанція від 11.04.2020 року на суму 221 грн. 30 коп.; квитанція від 12.04.2020 року на суму 187 грн. 50 коп.; квитанція від 13.04.2020 року на суму 8 450 грн. ; квитанція від 13.04.2020 року на суму 808 грн. 90 коп.; квитанція від 13.04.2020 року на суму 17 грн. ; квитанція від 13.04.2020 року на суму 35 грн. 20 коп.; квитанція від 13.04.2020 року на суму 311 грн. ; квитанція від 13.04.2020 року на суму 89 грн. 10 коп.; квитанція від 13.04.2020 року на суму 128 грн. ; квитанція від 14.04.2020 року на суму 937 грн. 40 коп.; квитанція від 14.04.2020 року на суму 260 грн. 40 коп.; квитанція від 15.04.2020 року на суму 239 грн. 40 коп.; квитанція від 16.04.2020 року на суму 13 грн. ; квитанція від 16.04.2020 року на суму 1008 грн. 20 коп.; квитанція від 16.04.2020 року на суму 61 грн. ; квитанція від 21.04.2020 року на суму 134 грн. 90 коп.; квитанція від 21.04.2020 року на суму 310 грн. 50 коп..

Витрати згідно квитанцій становлять на загальну суму 16416 грн. 13 коп.

Крім того, ОСОБА_5 понесені витрати котрі не є зафіксовані документально на загальну суму 48800 грн., це витрати на проведення операцій лікарями, анестезіологами, кардіологами, медперсоналу, санітаркам, операційним працівникам, рентгени (11 разів), бинти, памперси, пеленки, таблетки Індійські на зростання кісток, костилі, палиця, витрати на таксі, масажі та ін. Однак, вказаний розмір заподіяної матеріальної шкоди не знайшов підтвердження під час розгляду цивільного позову, а цивільним позивачем та його представником не надано суду жодних доказів, які б надали суду можливість дійти висновку про його обґрунтованість та підставність.

Відповідно дочастини 1статті 22Цивільного кодексуУкраїни,особа,якій завданозбитків урезультаті порушенняїї цивільногоправа,має правона їхвідшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 1195 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому витрати на придбання ліків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 65216 грн., заподіяної злочином, слід задовольнити частково, стягнувши з цивільного відповідача в користь цивільного позивача матеріальну шкоду у розмірі 16416 грн. 13 коп. У решті позову щодо стягнення матеріальної шкоди, заподіяної злочином, слід відмовити у зв`язку із безпідставністю вказаних позовних вимог.

Також,внаслідок протиправнихдій ОСОБА_8 ОСОБА_5 зазнав моральноїшкоди,внаслідок його побиття, та переломі кісток ноги, що зробило його інвалідом на все життя. З 03.04.2020 року до 22.04.2020 року він був «прикутий» до лікарняного ліжка, за вказаний час були проведені операції. Внаслідок цього він перебував весь період часу в шоковому стані, зазнав стресу, був позбавлений звичної для нього їжі та втратив сон. Після чого був змушений неодноразово звертатись у лікувальні заклади для обстежень кінцівки, перев`язок, зняття швів та призначення різних лікувальних гелів/мазі для зростання кісток. На даний час у нозі знаходиться пластина, яка тримає лише одну кістку, а інша є ще поламаною, та до неї немає доступу, у майбутньому його чекає ще операція і на другу кістку. Це спричиняє йому значний дискомфорт, витрату дуже багато робочого та вільно часу, адже був змушений покинути роботу та знаходитись на утриманні батьків. Розуміє, що його життя уже ніколи не буде таким як раніше. Крім того, злочинними діями ОСОБА_8 йому спричинено значний психологічний дискомфорт, душевні та психологічні страждання, негативні емоції та переживання, що переслідують його до цього часу.

Вказане пояснюється тим, що після нанесених травм у нього відчутно змінився загальний вигляд. Такий вигляд завжди привертає увагу людей, викликає безліч неприємних питань та насмішок, що ще більше спричиняє йому страждань та неможливість забути події вечора, коли було скоєно злочин. Також через вказані травми він не може виконувати своїх обов`язків, раніше він виконував будівельні роботи чим заробляв собі на життя. Сьогоднішній його стан це суцільні моральні страждання, хвилювання та депресія. Разом з тим, вказану неприємну ситуацію та свій зовнішній вигляд він був змушений пояснити свої матері, керівництву, колегам по роботі, друзям та знайомим, що кожного разу викликає у нього відчуття неповноцінності, обіди, переживань та сорому.

Всі наведені переживання та негативні емоції призвели до погіршення сну, значного посилення дратівливості і нестриманості, а також обмеження кола спілкування, що знову-таки поглибило негативні переживання. Щоденні життєві стосунки порушились, у зв`язку з чим він змушений докладати додаткові зусилля для відновлення свого звичайного способу життя.

У зв`язку з переліченими обставинами, у ОСОБА_5 було порушено його нормальний, до цього звичний спосіб життя, що в подальшому викликало у нього депресивний стан.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 2 та 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів та у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до пункту 2 ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 280 Цивільного кодексу України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тому суд вважає, що із врахуванням душевних страждань та фізичного болю спричиненого травмою правої гомілки у виді закритих уламкових переломів діафазів обох гомілкових кісток позов ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити, стягнувши з ОСОБА_8 в користь ОСОБА_5 100000 грн. 00 коп. моральної шкоди, спричиненої протиправною поведінкою відповідача.

Керуючись ст.ст. 349, 374-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України і призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання, з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора Теребовлянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі комунального некомерційного підприємства Теребовлянської міської ради «Теребовлянська міська лікарня» до ОСОБА_8 про стягнення витрат на лікування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 вкористькомунальногонекомерційного підприємстваТеребовлянської міськоїради «Теребовлянськаміська лікарня» витрати,понесені лікувальнимзакладом налікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 в сумі 10890 грн. 11 коп., які зарахувати на рахунок Теребовлянської міської ради (ЄДРПОУ 43991459, Держказначейська служба України, м.Київ, р/р UA 298999980314080544000019685).

ЦивільнийпозовОСОБА_5 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 в користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 16416 грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_8 в користь ОСОБА_5 моральну шкоду, заподіяну злочином у розмірі 100000 грн. 00 коп.

У решті позову відмовити, у зв`язку з його безпідставністю.

На вирок може бути подана апеляція до Тернопільського апеляційного суду через Теребовлянський районний суд протягом тридцяти днів.

ГОЛОВУЮЧИЙ ОСОБА_14