Постанова

від 16.11.2022 по справі 605/659/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 605/659/18

провадження № 61-139св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,

Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Підгайці»,

відповідачі: Приватне агропромислове підприємство «Агропродсервіс», ОСОБА_1 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Підгайці» на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 7 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Гоцура Р. О., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Парандюк Т. С., Дикун С. І., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Мрія-Підгайці» звернулося з позовом до Приватного агропромислового підприємства (далі - ПАП) «Агропродсервіс» і ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та поновлення договору оренди земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що 25 грудня 2011 року ТОВ «Мрія-Підгайці» та

ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2,79 га. Вказаний договір укладено строком на 5 років з моменту його державної реєстрації, яка була здійснена 27 липня 2012 року.

Відповідно до умов договору позивач після закінчення строку договору оренди землі мав переважне право на його поновлення на новий строк, для чого він повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

З метою реалізації свого переважного права на поновлення вказаного договору оренди 15 квітня 2017 року ТОВ «Мрія-Підгайці» направило ОСОБА_1

лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, додавши до нього проект додаткової угоди, однак відповіді не отримало. ОСОБА_1 також не направляла ТОВ «Мрія-Підгайці» листа щодо відмови у поновленні договору оренди землі.

Проте 13 липня 2017 року ОСОБА_1 уклала договір оренди належної їй земельної ділянки з ПАП «Агропродсервіс», тобто ще під час дії договору оренди землі, укладеного з ТОВ «Мрія-Підгайці».

Уточнивши позовні вимоги, просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 13 липня 2017 року, укладений відповідачами, і визнати поновленим договір оренди шляхом визнання укладеною ТОВ «Мрія-Підгайці» та ОСОБА_1 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі в редакції, долученій до позовної заяви.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 7 жовтня

2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що переважне право на поновлення договору оренди землі є можливим лише за умови дотримання орендарем строків і процедури повідомлення про намір реалізувати таке своє право. При цьому ТОВ «Мрія-Підгайці» не надало суду належних та допустимих доказів повідомлення орендодавця ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом щодо укладення договору оренди землі на новий строк з відповідним проектом додаткової угоди та отримання орендодавцем такого повідомлення.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Мрія-Підгайці» залишено без задоволення, а рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 7 жовтня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведенням ТОВ «Мрія-Підгайці» обставин щодо повідомлення орендаря про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2020 року ТОВ «Мрія-Підгайці» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 7 жовтня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що строк укладеного ТОВ «Мрія-Підгайці» та ОСОБА_1 договору оренди землі розпочав свій перебіг з наступного дня після його державної реєстрації та закінчився 27 липня 2017 року. До закінчення строку дії цього договору 13 липня 2017 року ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс» уклали новий договір оренди цієї ж самої земельної ділянки.

Помилковим, на думку заявника, є посилання судів про те, що позивач не скористався переважним правом на поновлення договору оренди від 25 грудня 2011 року, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу неотримання ОСОБА_1 як орендодавцем листа-пропозиції ТОВ «Мрія-Підгайці» щодо поновлення цього договору та проекту додаткової угоди до нього. Вказує, що нормами чинного законодавства, які регулюють порядок оформлення поштової документації про відправку цінної кореспонденції, не передбачено проставляння на описі вкладення в цінний лист, як і на списку згрупованих поштових відправлень, прізвища та ініціалів працівника поштового зв`язку, яка їх прийняла.

Безпідставними також вважає посилання судів про інше найменування юридичної особи - відправника поштової кореспонденції - TOB «Мрія Трейдинг», оскільки доказами надіслання ОСОБА_1 листа-пропозиції від 12 квітня

2017 року є опис вкладення в цінний лист, реєстр на відправку кореспонденції від 14 квітня 2017 року, фіскальний чек від 15 квітня 2017 року та список згрупованих поштових відправлень від 15 квітня 2017 року № 300.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» встановлює обов`язок для орендаря, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором. Проте дана норма закону не обмежує можливість орендаря здійснювати таке повідомлення засобами поштового зв`язку, де платником за послуги поштового зв`язку є інша юридична особа. Так, відправником листа-пропозиції від 12 квітня 2017 року та проекту додаткової угоди до договору оренди від 25 грудня

2011 року є TOB «Мрія-Підгайці», що підтверджується описом вкладення в цінний лист, а платником за послуги поштового зв`язку - TOB «Мрія Трейдинг», яке уклало договір з УДППЗ «Укрпошта». В той же час позивачем на підставі виставлених TOB «Мрія Трейдинг» рахунків здійснюється відшкодування понесених витрат на відправку поштової кореспонденції.

Законодавство не ставить в залежність наявність переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі від факту отримання орендодавцем листа-повідомлення про намір поновлення договору оренди, що узгоджується з висновками Верховного Суду України, зазначеними у постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-2539цс16.

Позиція інших учасників справи

У квітні 2020 року представник ПАП «Агропродсервіс» та ОСОБА_1 - адвокат Шевчик А. Р. подав відзиви на касаційну скаргу, у яких послався на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 7 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 737373, виданого 29 грудня 2009 року Підгаєцькою районною державною адміністрацією Тернопільської області, є власником земельної ділянки площею 2,79 га з кадастровим номером 6124884000:01:001:0386, розташованої на території Мирненської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області.

25 грудня 2011 року ТОВ «Мрія-Підгайці» та ОСОБА_1 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років з моменту його державної реєстрації. Державну реєстрацію зазначеного договору здійснено 27 липня

2012 року.

Пунктом 6 договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Також суди встановили, що 13 липня 2017 року ПАП «Агропродсервіс» та

ОСОБА_1 уклали договір оренди спірної земельної ділянки строком на 7 років, державну реєстрацію права оренди проведено 28 липня 2017 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 жовтня 2018 року.

Зі змісту пункту 42 договору оренди земельної ділянки від 13 липня 2017 року суди встановили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ «Мрія-Підгайці» на рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 7 жовтня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого

2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзивів на неї, суд дійшов таких висновків.

Щодо процесуального правонаступництва у справі

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» про заміну ТОВ «Мрія-Підгайці» його правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У зазначених випадках на стадії касаційного провадження питання про процесуальне правонаступництво, у разі подання відповідних заяви і доказів, вирішує суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з частиною першою статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» додало до заяви про заміну ТОВ «Мрія-Підгайці» його процесуальним правонаступником копію рішення учасників ТОВ «Мрія-Підгайці» № 29-07-2019 від 29 липня 2019 року про припинення товариства шляхом його приєднання до ТОВ «Мрія Фармінг Карпати», копію відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Мрія-Підгайці» і ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» та копію статуту ТОВ «Мрія Фармінг Карпати».

Оскільки ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» є правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Мрія-Підгайці», заява ТОВ «Мрія Фармінг Карпати» про заміну ТОВ «Мрія-Підгайці» його процесуальним правонаступником у справі № 605/659/18 підлягає задоволенню.

Щодо вирішення справи по суті

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються

статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (вирішення питання щодо поновлення договору оренди), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні попереднім орендарем процедури повідомлення про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), а також у постановах

Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 605/653/18

(провадження № 61-141св20), від 25 листопада 2020 року

у справі № 605/658/18 (провадження № 61-189св20) та від 19 травня 2021 року

у справі № 605/661/18 (провадження № 61-127св20) .

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивач належним чином не повідомив ОСОБА_1 про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена статтею 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Надані ТОВ «Мрія-Підгайці» опис вкладення у цінний лист, список згрупованих поштових відправлень від 15 квітня 2017 року № 300 та реєстр на відправу цінної кореспонденції від 14 квітня 2017 року, а також фіскальний чек до згрупованих поштових відправлень суди вважали неналежними доказами повідомлення орендодавця про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди.

Так, абзацом 8 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, визначено, що згруповані поштові відправлення, поштові перекази, це внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази, кількість яких становить п`ять і більше, що одночасно передаються для пересилання одним відправником.

Відповідно до абзацу 25 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку реєстроване поштове відправлення - це поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Доказів на підтвердження того, що відправлення надіслано ОСОБА_1 з додержанням вказаних Правил надання послуг поштового зв`язку, та, таким чином, було забезпечено вручення їй під розписку листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди, позивачем суду не надано.

Доводи касаційної скарги про доведення належними і допустимими доказами обставин направлення ОСОБА_1 повідомлення про намір скористатися своїм переважним правом на поновлення договору за умови відсутності підтвердження одержання нею цієї поштової кореспонденції та, відповідно, обізнаності про намір орендаря, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про те, що оспорюваний у цій справі правочин укладено під час дії договору оренди землі від 25 грудня 2011 року, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт перший частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Частинами першою, другою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникають з моменту такої реєстрації.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката (пункт 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що державна реєстрація права оренди земельної ділянки відповідно до укладеного

ОСОБА_1 та ПАП «Агропродсервіс» договору проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що укладений відповідачами договір оренди земельної ділянки набув чинності після його підписання і державної реєстрації права оренди 28 липня 2017 року, тобто після закінчення строку дії договору оренди від 25 грудня 2011 року, укладеного ТОВ «Мрія-Підгайці» і ОСОБА_1 .

Не суперечать висновки судів попередніх інстанцій і постанові Верховного Суду України 6 вересня 2017 року (№ 6-2539цс16). Проте у справі, яка переглядалась Верховним Судом України, встановлені інші фактичні обставини, зокрема те, що товариство з метою реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі дотрималось процедури та строків передбачених

статтею 33 Закону України «Про оренду землі». У справі, яка переглядається, обставини направлення орендодавцю і одержання нею відповідного повідомлення (а тому і належне повідомлення) є недоведеними.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року

у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати» про заміну Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Підгайці» його процесуальним правонаступником задовольнити.

Замінити Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Підгайці» у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Підгайці» до Приватного агропромислового підприємства «Агропродсервіс», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та поновлення договору оренди земельної ділянки його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати».

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Підгайці», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія Фармінг Карпати», залишити без задоволення.

Рішення Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 7 жовтня

2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 10 грудня

2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук